Частина 2. Землетрус
— А, пане Со Канрім, ви тут.
Я був у якомусь світлому місці, коли отямився. Озирнувшись, я зрозумів, що це кафе. Трупів і крові ніде не було. Впав у вічі лише акуратно організований інтер'єр.
«Мені вдалось повернутися?»
Гадаючи, в який момент часу я повернувся, я тихо стояв, поки хтось не підійшов до мене.
— Дякую, що прийшли так швидко хоч вас і викликали ні з того ні з сього. У людини, яка сьогодні мала прийти, раптово зламалася машина…
— Зламалась машина?
— Так. Хіба я вам раніше телефоном не казала? Ворожка сьогодні не змогла прийти, тому...
Почувши ці слова, я приблизно згадав, який це був рік. П'ять років тому, коли мені не вдавалося знайти постійну роботу. Я підробляв у кафе ворожбитом.
У цей день хтось раптом не зміг прийти, і мені довелося терміново цю людину замінити. День, який я ніколи не забуду.
Я легенько кивнув головою в бік менеджера кафе, який запитально дивився на мене.
— Так, ви казали. Ну, тоді почнемо.
Якщо я правильно пам’ятаю, я справді мав бути тут у цей день.
Після того, як менеджер посміхнувся і пішов, я глянув у бік кухні кафе. Зараз там нікого не було. Взявши ніж і поклавши його до кишені, я зайшов до кабінету для консультацій в кутку кафе.
Трохи почекавши, увійшла пара людей. За ними потім ще кілька груп. І незабаром після цього зайшла одна конкретна пара.
— Добрий день, ми прийшли поворожити.
Чоловік усміхнувся, коли зайшов. У нього було дещо неохайне обличчя, і він здавався знайомим. Але не його я шукав. Чоловік звернувся до людини позаду нього.
— Суа, заходь!
Там стояла Сін Суа. Без пов’язки на оці та молодша, ніж у моїх спогадах. Сьогодні день, коли я вперше зустрів її.
Коли чоловік посміхнувся й сів на своє місце, Сін Суа сіла з дещо неохочим виразом обличчя трохи поодаль від нього.
— Ми на побаченні наосліп. Тому прийшли перевірити нашу сумісність, — сказав чоловік.
На обличчі Сін Суа мелькнув легкий дискомфорт.
Якщо мені не зраджує пам’ять, вона колись згадувала, що пішла на побачення наосліп, тому що її змусила подруга, і це закінчилось тим що вона зв’язалася з дивним чоловіком.
Я простягнув аркуш паперу перед ними двома і сказав:
— Запишіть, будь ласка, своє ім’я, дату й час народження.
Потім вони заповнили папір і повернули його. Чоловік глянув на аркуш Сін Суа і сказав:
— Суа, підемо на побачення на твій день народження? Я знаю хороший елітний ресторан...
— Вибач, але в мене вже є плани на той день.
Коли Сін Суа раптово відмовила йому, чоловік на мить втратив мову. Потім він кахикнув та подивився на мене, кажучи:
— Гей, перш ніж перевірити нашу сумісність, чи можете ви спершу прочитати мою долю? Мені казали, що моя доля дуже хороша, але мені ніколи не читали її належним чином. Кажуть, я буду мати багато грошей через мою хорошою особистістю.»
Говорячи, чоловік кинув на мене багатозначний погляд.
Я подивився на їхні «Чотири стовпи долі» і розповів йому про його долю.
— Вам дійсно пощастить в грошах. Ви отримаєте багато благословень від своїх батьків».
Я бачив, як кутики губ чоловіка підіймаються. Я продовжив ворожити.
— Але краще бути обережним.
— Чому?
— Оскільки ваш гороскоп показує, що якщо ви не будете обережним, ви можете повністю розоритися..
Обличчя чоловіка швидко почервоніло. Тим часом Сін Суа дивилась на мене з трохи здивованим обличчям.
Я природно змінив тему.
— Подивимось на вашу сумісність?
— Так…
Чоловік неохоче погодився, вираз його обличчя був неспокійним. З іншого боку, Сін Суа, здавалося, трохи зацікавилась.
Я почав повільно пояснювати.
— Люди мають атрибути, визначені Чотирма стовпами долі, що засновані на п’яти елементах: метал, вода, дерево, вогонь і земля. Всі вони пов’язані одне з одним.
Чоловік дивився на мене очима, які ніби просили перестати говорити дурниці та швидше розказати про їхню сумісність. Потім я посунув аркуш паперу з написаними на ньому своїми нотатками.
Дивлячись на чоловіка, я сказав:
— Ви твердий металевий тип, а вона — твердий дерев’яний тип. У ворожінні кажуть, що метал перемагає дерево…»
Очі чоловіка засвітились. Я подивився йому в очі та продовжив:
— Це жахлива сумісність, тому що це неначе сокира, що рубає дерево.»
Обличчя чоловіка миттєво напружилося, а Сін Суа злегка здивовано заморгала очима, а потім посміхнулася.
— Розумію. Нічого не поробиш, якщо наша сумісність погана.
Після слів Сін Суа чоловік зиркнув на мене так, ніби хотів мене вбити. Він різко підвівся, ніби збирався схопити мене за комір.
— Ти зараз жартуєш? Що це таке? Де менеджер?"
— За прилавком, — спокійно відповів я, — обличчя чоловіка ще більше почервоніло.
— Суа, ходімо! Він шахрай!
— Мені здається, що ця людина добре віщує, тож перед тим, як піти, я збираюся послухати про свою долю, — спокійно сказала Сін Суа.
Від її відповіді чоловік був приголомшений, а потім спалахнув знову:
— Ти пошкодуєш про це. Де така як ти знайдеш такого чоловіка як я?
— Я не маю наміру більше ніколи зустрічати таких, як ти. Тож, до побачення.
Зрештою чоловік розлючено вибіг. Сін Суа тим часом тихо дивилась на мене.
— Схоже, ви вмієте добре ворожити. Чи не могли б ви прочитати мою долю на цей рік?
— Так. Тоді...
«Пін.»
У мене раптом запаморочилась в голові та загуло у вухах. Мій зір помутнів, і тіло Суа також тремтіло, але не через моє запаморочення.
«Тун-тун-тун!»
Будівля справді сильно тремтіла.
— Що... Що відбувається?
— Це землетрус!
Люди кричали, і з усіх куточків кафе було чутно, як розлітається посуд і пляшки. Виник хаос.
— Швидше під стіл! — різко крикнула Сін Суа.
Все було як і тоді. Сін Суа була тією, хто евакуював мене, коли я розгубився і просто завмер. Коли я протиснувся під стіл, будівля знову здригнулася. Було таке враження, ніби велетень посадив мене в бочку і з усіх сил тряс. А потім настала темрява. Поміж тремтінням, темрявою та нестерпним болем, що розколював голову, у моїх вухах пролунав механічний голос.
[Ваші здібності визначаються на основі дати та часу народження.]
Сьогодні незабутній день, адже це День пробудження.
Минув час, навколо стало тихо. Механічний голос також замовк, і землетрус, схоже припинився.
Я виповз із-за столу й озирнувся. Електрика вимкнулась, навколо було темно, а вказівники аварійних виходів блимали дивним зеленим світлом.
Незабаром можна було почути голоси стривожених людей.
— Що це в біса таке?
— Чому в Сеулі такий сильний землетрус?
— Я щойно почув дивний голос.
— Голос?
— Так. Щось про здібності? Наче оголошення.
Без попередження слова замерехтіли в темряві.
[Перевірка ваших здібностей!]
Це було схоже на екран монітора, який плавав прямо перед моїми очима. Незабаром літери зникли й з’явилися нові.
════════════════════════
[Ім'я] Со Канрім
[Ранг] Третій комашиний
[Елемент] Вогонь
════════════════════════
Мій ранг цьому житті не відрізнявся від того що був у попередньому. На жаль, усі здібності, які я отримав за допомогою «Крадіжки долі», зникли. «Регресії» теж не було. Натомість було щось, чого я раніше не бачив.
[Зараз у вас багато негативної карми.]
Карма. Як було написано в описі «Крадіжки долі», я справді накопичив карму. Я знав, що накопичувати карму дуже погано, але тоді нічого не міг вдіяти.
— Гей, вставай. Давайте швидше евакуюватися, — донісся до моїх вух голос Сін Суа, миттєво повернувши мене до реальності.
У темряві я ледь бачив її обличчя. Вона мала вигляд надзвичайно спокійний. Вона ще не бачила власного вікна Долі, тож, можливо, саме тому вона ще залишалася врівноваженою.
— Ходімо швидше звідси, поки не стався новий землетрус.
— Де ліфт?
— Ми на сьомому поверсі. Треба спускатись.
Люди в паніці намагалися втекти. Незважаючи на те, що вони, мабуть, чули сповіщення, ніхто не говорив про свої здібності, що здавалося нормальним, оскільки вони не могли бачити свої вікна Долі. Зрештою, якщо вони не мають такої здатності, як «Аналіз долі», як я, вони не зможуть перевірити власні вікна Долі. І в часи такого хаосу, можливо, краще не бачити своїх вікон.
Серед паніки Сін Суа спробувала влитися в чергу людей, які евакуювалися, але я швидко витягнув її, що викликало у неї здивування.
— Що ви робите?
— Зачекайте хвилинку. Зараз тут забагато людей і тому буде тільки гірше.
Світло згасло, на сходах було темно. Хоча знаки аварійного виходу світились, їх було недостатньо. Тим часом одні штовхали інших і спускалися вниз.
— Геть! З дороги!
— Я нічого перед собою не бачу!
На східцях було занадто темно щоб спуститись. Окрім того, спуститись хотіли й люди з інших поверхів тому там утворився справжній натовп. Землетрус зараз не був нашою головною проблемою. Скоро має початись.
Сін Суа дивилася на мене здивовано, і саме коли вона збиралася щось сказати, пролунав гучний крик.
— А-а-а!
Звук долинув знизу. А через мить люди, які спускалися, почали в паніці кидатись назад.
— Тікайте! Тут чудовисько!
— Що? Чудовисько?
Люди були спантеличені цими словами, але коли поглянули нижче, то жахнулись від побаченого. До них повзла велетенська комаха. Розміром приблизно з середню собаку. Щойно комахи бачили людей, вони шкірили зуби та нападали.
— Геть, геть!
— А-а-а, допоможіть мені!»
Комаха розкрила рот і відкусила комусь руку. По темних сходах потекла багряна кров. Коли ще одна комаха кинулася до Сін Суа, я встромив свій ніж у її огидне комашине тіло.
«Скрі-і!»
Луною пішов сповнений болю звук, але я не звернув на нього уваги та почав вбивати решту комах одну за одною. Розрізавши їх навпіл, я витер слиз зі щоки. Я дивився на людей, що мене оточували. Їхні погляди були досить дивними. Вони дивилися на мене, мисливця комашиного рангу, так наче я був якоюсь страхітливою істотою.
Тоді я сказав їм:
— Якщо не хочете померти – готуйтесь до бою.
Далі
Розділ 5
Люди, схоже, сприйняли мої слова нерішуче. Вони все ще були налякані химерним виглядом гігантських комах, хоча ті були всього лише істотами низького рангу, яких навіть я міг легко перемогти. [Здібність «Аналіз долі» активовано!] ═══════════════ [Назва] Шовкопряд [Ранг] Третій комашиний [Опис] Харчується в основному рослинами, але також тваринами та людьми. ═══════════════ «Ш-ш-ш!» Шовкопряда, що кинувся на мене, було відбито у повітрі. Хоча вони були легкими суперниками, люди все одно боялись та ховалися за мною. На щастя, не мало значення чи брали вони участь в сутичці, оскільки я міг впоратися з істотами сам. «Бам!» Поглянувши в бік, я побачив, як Сін Суа б’є вогнегасником шовкопряда. Далі вона здивовано промовила: — Вони не такі складні противники як я думала. У минулому житті Сін Суа теж була першою, хто зміг адаптуватись в цій ситуації. Було дуже захопливо бачити, як вона, людина, яка могла легко перемогти істот драконічного рангу, була вражена перемогою над істотою комашиного рангу. — Що нам тепер робити? — запитала вона мене. — Перш за все, подбаймо про тих, хто перед нами. Я штурхнув ногою одну з комах, яка намагалася прокрастись до мене, і одразу махнув ножем. Тілесні рідини та кров бризкали на всі боки, коли ми з Сін Суа вбивали комах. Завдяки її допомозі ми швидко зачистили сьомий поверх. Коли всіх монстрів було вбито, люди кинулися втікати. — А тепер ходімо! — Так! Треба йти! Люди поспіхом евакуювались, навіть не підозрюючи, що туди куди вони йшли не дуже безпечно. Замість того, щоб спускатись, я зібрав духовні перлини з монстрів і поклав їх в кишеню. Схоже, що всі пішли, крім тих хто був позаду мене. — Гм... Ви не будете спускатись? — Сін Суа дивилась на мене зі стурбованим виразом обличчя. Зібравши всі духовні перлини, я встав зі свого місця, відповівши: — Чому ви не евакуюєтеся?» — Я не можу залишити вас одного», — сказала вона, її голос був сповнений турботи про мене. Хоча вона могла втекти з іншими, вона вирішила залишитися і хвилюватися за мене, когось, кого вона щойно зустріла. Деякі речі ніколи не змінюються. Я на мить подивився на сходи. — Добре. Почнемо спускатися. Якщо ми чекатимемо тут ще довше, то щось безперечно прийде по нас, тому треба було рухатись далі. Підсвічуючи шлях нашими телефонами, ми почали спускатися по слизькій, покритій слизом підлозі. Було б добре якби комах далі не було, але про всяк випадок мені потрібно дещо повідомити Сін Суа. — Я збираюся сказати щось дивне, але, будь ласка, зрозумійте, що я не божевільний. — Добре, кажіть. — Я думаю, що зараз ми отримали якусь суперсили. Сін Суа подивився на мене, ніби запитуючи, про що я говорю. Тому я швидко продовжив пояснювати, поки вона не прийняла мене за божевільного. — Здібності, які ми отримали, базуються на наших «Чотирьох стовпах долі». Так, у вас є здібність під назвою «Лісовий шлях». Незабаром з’явиться ваше «Вікно долі». Моя здібність «Аналіз долі» мала й іншу функцію. Коли я читав вікна долі іншої людини, людина бачила вікно долі та пробуджувалась як мисливець. Був час, коли я намагався заробити на цьому трохи грошей, але коли поширилися чутки, що я вбивця, мені більше ніхто не довіряв. — Я справді бачу своє «Вікно долі»! Я бачу здібність «Лісовий шлях»… — Цим можна захистити себе. Спробуйте активувати її. — Добре, спробую! [Здібність «Лісовий шлях» активовано!] Сін Суа глибоко вдихнула й активувала свою здібність, але нічого не сталося. Натомість з’явилося вікно сповіщення. [Не можливо використати здібність «Лісовий шлях».] Схоже, що було здібність була обмежена через низький рівень. Коли її рівень підвищиться, вона зможе використовувати свої здібності навіть у місці, оточеному бетоном. — Що мені робити, якщо я не можу скористатися здібністю?» — запитала вона трохи зніяковіло. — Нічого страшного. Просто бийтеся, як раніше. Сін Суа кивнула і знову почала спускатися слідом за мною. На диво, коли ми спускалися, людських трупів не було видно. Можливо, комахи вже зжерли їх усіх. «Вш-ш-ш-ш…» Раптово подув вітер. Вітер йшов з п'ятого поверху. Схоже, що приміщення було на ремонті, бо всередині було пусто, за винятком будівельних матеріалів, розкиданих повсюди. Чомусь тут панувала моторошна атмосфера. — Гей, я думаю, там хтось є... — сказала Сін Суа вказавши кудись. У темряві справді хтось лежав. З наближенням запах крові посилювався. — Він мертвий? — сказала Сін Суа, її голос звучав тривожно. Я повільно підійшов до людини. Існував певний спосіб визначити, живий чи мертвий. [Здібність «Крадіжка долі» активовано!] [Кількість померлих осіб у діапазоні становить 1.] Мертвий. Не пощастило йому. Сін Суа, здавалося, була засмучена через труп, але в мене не було часу сумувати. Зрештою, чим старший труп, тим більше магічної сили мені знадобиться для застосування моєї здібності. Я швидко активував «Крадіжку долі». [Отримання здібність цілі!] [Через низький рівень майстерності можливо отримати лише одну здібність.] [Отримано здібність «Променисте полум'я»!] ════════════════════════ [Здібність] Променисте полум'я [Ранг] Третій комашиний [Опис] Здібність вільно створювати невелике полум’я та керувати ним. Далекі атаки можливі, якщо ціль знаходиться в межах прямої видимості. ════════════════════════ На щастя, минуло небагато часу після смерті, тож крадіжка долі пройшла успішно. Отримання Променистого полум’я, здібності елементу вогню, навіть низького рангу, було не таким вже й поганим, оскільки воно було придатним для бою. Після цього з'явилося ще одне вікно сповіщень. [Невелика кількість карми накопичується як штраф за використання здатності!] Накопичувати карму — це погано, але ця здібність мені потрібна. Я не знав точного значення накопиченої карми, але поки не було миттєвих побічних ефектів, на цю мить все повинно бути добре. Поки я випробовував нову здібність, Сін Суа схопила мене за рукав. — Ем, щось наближається. Відповідно до її слів, я почув, як хтось говорить ззовні. Це був той хлопець? Я повернувся обличчям до дверей, ховаючи за собою Сін Суа. — ...У певному сенсі це нагадує туторіал, чи не так?» Той, хто говорив, був гарним чоловіком. Де-не-де він був у крові, але серйозних поранень він не мав. — Ну, якщо це провальний сюжет, то я прожену того кого зустріну. Принаймні, у типовому романі....... Або це сюжет, де ти помираєш, а потім повертаєшся у минуле чи реінкарнуєш?" Я впізнав обличчя. Так, Док Ґоджун теж починав свій шлях тут. — З ним все гаразд? — тихо прошепотіла Сін Суа.. — З ним все буде гаразд. Коли він увійшов до кімнати, ззовні долинули звуки повзання комах. Незважаючи на те, що істоти наближалися, Док Ґоджун був поглинутий своїми роздумами. Істоти помітили його, а потім стрибнули на нього з вереском. Миттю пролились тілесні рідини комах. «Плесь!» — Як і очікувалося, це легко, оскільки це туторіал. Док Ґоджун розмахнувся трубою, яку він тримав, і розтрощив шовкопряда, який був найближче до нього. Після цього безладно напали нові комахи, від яких Док Ґоджун також без вагань відмахувався трубою, нищачи їх усіх. Док Ґоджун. До пробудження він був відомим автором веброманів, а після став лідером однієї з п’яти великих сект. Він мав особливий характер і був відомий своєю ексцентричністю, але водночас він був неймовірно сильним. ════════════════════════ [Ім'я] Док Ґоджун [Ранг] Третій божественний [Елемент] Золото ▼ [Здібність] Мрійник [Ранг] Перший драконічний [Опис] Розриває межу між реальністю та фантазією. На користувача менше впливають духовні ефекти та здібності. Психічна сила, стійкість до болю та стійкість до страху — мають Перший драконічний ранг. ════════════════════════ Його ранг був високим, але оскільки він ще не повністю пробудив свою долю, його фізичні здібності залишаться такими ж, як зазвичай. Звичайно, цих комах легко можна було вбити навіть силою звичайної людини. Однак звичайним людям було б непросто перемогти чудовисько, яке раптово з'явилося без попередження. На щастя, Док Ґоджун не був звичайною людиною. Док Ґоджун помітив нас, і наші погляди зустрілися. — О? Є ті, хто вижив, - сказав він. У його голосі відчувався подив. Тоді він злегка схилив голову й почав щось бурмотіти. — Судячи з вигляду, вони не статисти… Другорядні персонажі? А може, це сцена, де мають з’явитись мої союзники… Навіть через п'ять років він залишався таким сами, завжди говорив якісь дурниці. Трохи побурмотівши, Док Ґоджун кивнув головою та сказав: — Це схоже на сцену, де ми об’єднуємось в команду. Я Док Ґоджун. Радий з вами познайомитися». — Я Со Канрім. — А хто стоїть за тобою? — Сін… Суа. Він кивнув, наче отримав якесь просвітлення. — Оскільки більше нічого не відбувалось, я піднявся сюди, сподіваючись, що щось нове станеться. Потім, приєднавшись до цих двох... Він уявляв ситуацію так, ніби це була гра чи роман. Тому навіть у цих обставинах він міг діяти спокійно. Потім раптом Док Ґоджун перевів погляд на двері. — А, схоже, що зараз все почне розвиватись. Було чутно, як хтось поспіхом тікав та біг п’ятим поверхом. Це були люди, що вийшли з кафе раніше. — Д-допоможіть! Це монстр! — квапливо крикнув один із них. І ніби на підтвердження цих слів позаду нього швидко пролунав дивний звук. Як правило, істоти повинні були з’явитися на сьомому поверсі, але тварюка спустилася нижче, тому що там не було здобичі? Я швидко став у бойову позицію. «Сак-сак-сак!» Зі звуком, що нагадував дряпання металу, з'явилася гігантська комаха. Ні, якщо бути точним, це була не одна комаха, вона складалася з десятків, сотень, ні, тисяч шовкопрядів, сплетених разом, неначе єдина маса плоті. «Кі-кі-кі-кі!» Кожен шовкопряд був невеликого розміру, але коли їх зібрали в одному місці, він перетворився на чудовисько майже трьох метрів заввишки. — Як і очікувалося, у пролозі має з’явитися сильний бос-монстр!» — сказав Док Ґоджун із задоволеним обличчям. — А-а-а! Допоможіть! На відміну від Док Ґоджуна, інші злякалися і почали кричати від страху. Величезна комаха відразу ж кинулася на людину, яка кричала. «Шрік!» Голосно пролунав неприємний звук. Це був звук того, як комаха відірвала голову людині, яка намагалася втекти. Здивувавши Сін Суа, Док Ґоджун недбало сказав: — А. Здається, ти не був важливим персонажем».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!