З магічною силою, якою я наразі володів, я не зміг би викрасти всі ці Долі. У такому випадку мені просто треба спочатку вкрасти магічну силу.
[Перевірка Доль для отримання!]
[Отримано магічну силу!]
[Отримано магічну силу!]
Я вперше в житті відчув приплив потужної магічної енергії, що проходить через мене. Поглинаючи магічну енергію, я одночасно забирав Долі інших.
[Отримано здібність «Квітуча біла квітка»!]
[Отримано здібність «Техніка прихованої форми»!]
[Стійкість до атрибута води зросла!]
[Отримано сенсорні здібності…]
Велика кількість повідомлень потоком пішла крізь мій розум, від чого моя голова ледь не вибухнула. Мене сильно знудило, а з носа та рота текла кров. Відчувши, що ось-ось втрачу свідомість, я сильно прикусив язика. Я не міг дозволити собі втратити свідомість ні за яких обставин.
Сотні повідомлень невпинно лунали в моїй голові, перш ніж поступово затихнути, залишивши за собою мить благословенної тиші.
[Отримано долю 421 людини!]
Мої чуття та усвідомлення різко зросли, я міг відчути величезну силу всередині себе. Чи зміг би я вбити Пек Йон з такою кількістю Доль? Не знаю, але я не міг відступити.
Коли я підвівся, хитаючись, Пек Йон обернулась, щоб поглянути на мене, і запитала:
"Ти Со Канрім?"
Я промовчав. Пек Йон не була потрібна моя відповідь.
У той момент, коли наші очі зустрілись, вона кинулася на мене.
«Чен-н-н!»
Отямившись, я рефлекторно підняв меч, щоб заблокувати її атаку, і звук зіткнення мечів пролунав печерою.
[Здібність «Бойове шаленство» активовано!]
[Здібність «Майстер меча» активовано!]
[Здібність «Рефлекси» активовано!]
Побачивши мій контрудар, Пек Йон трохи здивувалась, але незабаром ще раз вдарила. Вона знову цілила мені в горло і хотіла завдала колючої рани, але я зміг прослідкувати траєкторію удару.
[Здібність «Соколине око» активовано!]
Здавалося, ніби здібності керують моїм тілом, а не я ними, і все, що мені потрібно було зробити, це прислухатись до них.
«Кчан!»
В повітрі знову пролунав звук удару сталі об сталь. На жаль, я не міг повністю заблокувати її атаки своїм мечем, і з кожним непомітним доторком її меча до мого тіла численні повідомлення про активацію здібностей лунали в моїй голові.
[Здібність «Небесний м'яз» активовано!]
[Здібність «Золотий Будда» активовано!]
[Здібність «Зміцнення» активовано!]
З кожною помахом меча Пек Йон з’являлись нові рани і проливалася кров. Я заледве тримався завдяки автоматично активованим здібностям. У моєму розпорядженні були сотні здібностей, але я не мав часу, щоб повністю зрозуміти й використати їх усі. На щастя, моя відточена навичка фехтування рятувала мені життя.
«Ка-а-а-н!»
Я відчував, як її атаки слабшали з кожним ударом. Можливо, так я зможу перемогти її.
[Здібність «Політ» активовано!]
Я підстрибнув у повітря й потрапив у сліпу зону Пек Йон. Її спина була відкрита.
Але потім вона стрімко розвернулася і заблокувала мою атаку. У той момент, коли наші мечі зіткнулись, мій меч було відштовхнуто назад і зламано. Меч розлетівся на уламки, неначе скло. Посеред усього цього холодні очі Пек Йон впились у мене. І з величезною силою її кулак вдарив мені в живіт.
— Угх…!
Коли я плювався кров’ю і втрачав свідомість, у моїй голові дзвеніли численні здібності, що підсилювали тіло.
Чиста руйнівна сила її кулаків була неймовірною, і за нормальних обставин я б помер. Незважаючи на те, що це був лише один удар, було відчуття, що мої внутрішні органи були вщент розтрощені. Лише завдяки моїм нещодавно набутим здібностям я зміг витримати.
[Стійкість до болю активовано!]
[Стійкість до страху активовано!]
На жаль, вони не змогли повністю полегшити біль, який я відчував коли змушував своє тіло рухатись. Я раптом зрозумів, що безпорадно розкинувся на землі, притулившись обличчям до долу. Посеред усього болю до моїх вух долинув звук кроків Пек Йон.
— Твоя зброя здається мотлохом в порівнянні з твоїми навичками.
Захищаючись від її нападів я й не помітив, що мій меч поступово став щербатим та покоцаним. Якість моєї зброї справді була далекою від високої. Було дивом, що я зумів стримати натиск меча Пек Йон своєю власною зброєю до цього моменту.
Я не міг дозволити собі померти, поки не вб’ю її. Я зціпив зуби і підвівся на ноги. Якщо моє фехтування не було ефективним, у мене не було іншого вибору, як вдатися до своїх магічних здібностей.
— Чому ти намагаєшся мене вбити? — спитав я її, щоб виграти трохи часу.
У відповідь Пек Йон просто мовчки подивилася на мене. Незважаючи на кількість людей, яких вона вбила, не було схоже щоб вона хоч раз завагалась. Вона також не виявляла жодної злості на мене чи задоволення від можливості мене вбити. Вона мала вигляд відсторонений та спокійний, наче просто займалася своїми справами.
— Ти не зрозумієш, навіть якщо я тобі скажу, — зрештою відповіла вона.
Щойно ці слова зійшли з її вуст, холодна аура миттєво охопила все навколо. Піднявши голову, я побачив незліченну кількість льоду, що утворилася в повітрі. Той самий лід, що лише кілька хвилин тому забрав незліченну кількість життів.
Коли крижані леза почали падати вниз, я спробував поворухнутися й ухилитись, але пекучий біль від удару, який я щойно отримав, все не відпускав. Моя реакція була запізнілою, внаслідок чого лезо з льоду пронизало мою ліву ногу й міцно встромилося в землю. Моя нога залишалася абсолютно нерухомою, ніби її прибив до землі велетенський цвях.
Тремтячими руками я ледве зміг зняти крижину, і рани потекла кров, забруднивши землю піді мною. Я знову впав на землю ледве дихаючи, звиваючись як безпорадна комаха. Неспішно ступаючи вона підійшла до мене, піднявши свій меч, ще мокрий від моєї крові, готова вдарити.
— Твої руки також досить сильні, — зауважила вона глянувши на мене згори. Її погляд був ніби співчутливим. Якби я був на її місці, я б, швидше за все, пожалів і посміявся над собою.
У мене справді були долі 421 людини, але я не мав уявлення про те, як їх ефективно використовувати. Отже, попри мої численні здібності, я не міг прикінчити Пек Йон. Я справді нічого не знав. Я був абсолютно необізнаний і не мав належного розуміння всіх цих здібностей.
За винятком однієї.
Була здібність, про яку я добре знав.
[Здібність «Лісовий шлях» активовано!]
Незліченні колючі лози проростали з залитої кров’ю землі піді мною. Здібність Сін Суа. Уважно спостерігаючи за нею протягом тривалого часу, я дізнався принаймні про один спосіб ефективного володіння цією здібністю.
Сотні колючих лоз полетіли вперед, як батоги, і кинулися до неї. На відміну від Сін Суа, кількість лоз тепер була значно більшою.
[Магічна сила швидко витрачається!]
Після вливання величезної кількості магічної сили, яку я нещодавно набув у здібність, кількість колючих ліан відповідно збільшилася.
На обличчі Пек Йон з'явилося збентеження. Але вона змогла відновити самовладання, і замахнулася мечем, щоб розсікти лози, але порожнечу, що залишилася після меча, швидко заповнили нові колючі лози. Тоді численні рослини кинулися на неї, накриваючи невблаганною хвилею. На мій жаль, фехтування Пек Йон було достатньо грізним, щоб протистояти хвилям, що намагались розчавити її. Здавалося, нескінченний шквал колючих ліан почав слабшати.
І в ту мить, коли на її обличчі з’явився легкий відблиск полегшення, я кинувся до неї.
«Фш-ш!»
Лезо пронизало шию Пек Йон. Вона подивилася на мене очима, сповненими недовіри. Лезо льоду, яке кілька хвилин тому застрягло в моїй нозі, тепер пронизувало її шию.
[Здібність «Смертельний удар» активовано!]
[Здібність «Благословення меча» активовано!]
[Здібність «Смертельна рана» фактивовано!]
Крижане лезо розрізало артерію, звідки рясно хлинула кров. Потім я махнув лезом, і її гаряча кров розлетілась всюди. Але навіть попри тяжку рану, вона не змінила свого настрою машини-вбивці. Пек Йон всього на мить затримала на мені свій пустий погляд до того як нарешті впасти замертво.
«Хуф-ф, хуф-ф…»
З моїх легенів виривалося уривчасте дихання, що супроводжувалося запахом крові, що ставав сильнішим з кожним вдихом. Я подивився вниз на потік крові, що текла з мого живота. Коли я встромив крижане лезо в шию Пек Йон, вона також замахнулася на мене мечем. Цього не можна було уникнути.
Можливо, мені і вдалося вбити Пек Йон, але все моє тіло було кривавим безладом. Серед вкрадених здібностей могли бути й такі, що стосувалися лікування, але я не мав бажання ними користуватися. Моя магічна сила також була майже вичерпана на цьому етапі. Я просто завалився вперед, важко дихаючи, ледь збираючись у сили, щоб йти далі.
Усі були мертві.
Секта «Летючий тигр», Сін Суа і навіть Пек Йон.
— Саме тому я казав, що мені не місце серед вас.
Коли мені в дитинстві ворожили, шаман сказав:
— Ти маєш складну долю, наповнена як маленькими благословеннями, так і багатьма труднощами. Твоє життя буде переплетене з численними перепонами, і тобі судилося життя, сповнене нещастя.
Згідно з цими словами, я втратив батьків у такому молодому віці, і був залучений у різні інциденти та нещасні випадки. Люди навколо мене теж переживали як великі, так і дрібні нещастя. Через це я намагався покинути секту. У мене була дуже нещаслива доля. Проте вони прийняли мене радо, і тепер через мене вони зустріли свій трагічний кінець.
Мені слід було вийти відразу, коли Пек Йон шукала мене. Якби я це зробив, ніхто б не загинув. Якби я перший помер, то всі інші були б цілі.
Мене охопив жаль. Якби тільки я міг повернути час назад, я б зіткнувся з Пек Йон одразу, коли вона прийшла по мене…
Я не відчував нічого окрім чистого жалю… Я раптом відкрив очі й подивився на трупи. Ні, рішення було, і воно прямо під рукою. Попри свідомість, що згасала я змусив себе підвестися, але, не маючи сили йти, я поповз до Пек Йон і активував свою здібність поруч з її мертвим тілом.
[Здібність «Крадіжка долі» активовано!]
[Долю цілі «Пек Йон» отримано!]
Зараз мені потрібна лише одне.
[Отримано здібність «Регресія»!]
Це була моя єдина надія.
Не було іншого виходу, як повернутися, хоча я не міг визначити точний момент часу, куди повернусь.
[Здібність «Регресія» активовано!]
Щойно я підтвердив активацію «Регресії», у мене в очах потемніло. Я нічого не бачив навколо. Не було жодних слідів трупів, зброї чи останків демонів.
[... На руках... … … … … ]
Здавалося, що хтось говорить, але я не міг зрозуміти про що йде мова.
Ніби занурюючись у глибокий сон, моя свідомість поступово згасала.
Я заплющив очі.
Далі
Розділ 4
Частина 2. Землетрус — А, пане Со Канрім, ви тут. Я був у якомусь світлому місці, коли отямився. Озирнувшись, я зрозумів, що це кафе. Трупів і крові ніде не було. Впав у вічі лише акуратно організований інтер'єр. «Мені вдалось повернутися?» Гадаючи, в який момент часу я повернувся, я тихо стояв, поки хтось не підійшов до мене. — Дякую, що прийшли так швидко хоч вас і викликали ні з того ні з сього. У людини, яка сьогодні мала прийти, раптово зламалася машина… — Зламалась машина? — Так. Хіба я вам раніше телефоном не казала? Ворожка сьогодні не змогла прийти, тому... Почувши ці слова, я приблизно згадав, який це був рік. П'ять років тому, коли мені не вдавалося знайти постійну роботу. Я підробляв у кафе ворожбитом. У цей день хтось раптом не зміг прийти, і мені довелося терміново цю людину замінити. День, який я ніколи не забуду. Я легенько кивнув головою в бік менеджера кафе, який запитально дивився на мене. — Так, ви казали. Ну, тоді почнемо. Якщо я правильно пам’ятаю, я справді мав бути тут у цей день. Після того, як менеджер посміхнувся і пішов, я глянув у бік кухні кафе. Зараз там нікого не було. Взявши ніж і поклавши його до кишені, я зайшов до кабінету для консультацій в кутку кафе. Трохи почекавши, увійшла пара людей. За ними потім ще кілька груп. І незабаром після цього зайшла одна конкретна пара. — Добрий день, ми прийшли поворожити. Чоловік усміхнувся, коли зайшов. У нього було дещо неохайне обличчя, і він здавався знайомим. Але не його я шукав. Чоловік звернувся до людини позаду нього. — Суа, заходь! Там стояла Сін Суа. Без пов’язки на оці та молодша, ніж у моїх спогадах. Сьогодні день, коли я вперше зустрів її. Коли чоловік посміхнувся й сів на своє місце, Сін Суа сіла з дещо неохочим виразом обличчя трохи поодаль від нього. — Ми на побаченні наосліп. Тому прийшли перевірити нашу сумісність, — сказав чоловік. На обличчі Сін Суа мелькнув легкий дискомфорт. Якщо мені не зраджує пам’ять, вона колись згадувала, що пішла на побачення наосліп, тому що її змусила подруга, і це закінчилось тим що вона зв’язалася з дивним чоловіком. Я простягнув аркуш паперу перед ними двома і сказав: — Запишіть, будь ласка, своє ім’я, дату й час народження. Потім вони заповнили папір і повернули його. Чоловік глянув на аркуш Сін Суа і сказав: — Суа, підемо на побачення на твій день народження? Я знаю хороший елітний ресторан... — Вибач, але в мене вже є плани на той день. Коли Сін Суа раптово відмовила йому, чоловік на мить втратив мову. Потім він кахикнув та подивився на мене, кажучи: — Гей, перш ніж перевірити нашу сумісність, чи можете ви спершу прочитати мою долю? Мені казали, що моя доля дуже хороша, але мені ніколи не читали її належним чином. Кажуть, я буду мати багато грошей через мою хорошою особистістю.» Говорячи, чоловік кинув на мене багатозначний погляд. Я подивився на їхні «Чотири стовпи долі» і розповів йому про його долю. — Вам дійсно пощастить в грошах. Ви отримаєте багато благословень від своїх батьків». Я бачив, як кутики губ чоловіка підіймаються. Я продовжив ворожити. — Але краще бути обережним. — Чому? — Оскільки ваш гороскоп показує, що якщо ви не будете обережним, ви можете повністю розоритися.. Обличчя чоловіка швидко почервоніло. Тим часом Сін Суа дивилась на мене з трохи здивованим обличчям. Я природно змінив тему. — Подивимось на вашу сумісність? — Так… Чоловік неохоче погодився, вираз його обличчя був неспокійним. З іншого боку, Сін Суа, здавалося, трохи зацікавилась. Я почав повільно пояснювати. — Люди мають атрибути, визначені Чотирма стовпами долі, що засновані на п’яти елементах: метал, вода, дерево, вогонь і земля. Всі вони пов’язані одне з одним. Чоловік дивився на мене очима, які ніби просили перестати говорити дурниці та швидше розказати про їхню сумісність. Потім я посунув аркуш паперу з написаними на ньому своїми нотатками. Дивлячись на чоловіка, я сказав: — Ви твердий металевий тип, а вона — твердий дерев’яний тип. У ворожінні кажуть, що метал перемагає дерево…» Очі чоловіка засвітились. Я подивився йому в очі та продовжив: — Це жахлива сумісність, тому що це неначе сокира, що рубає дерево.» Обличчя чоловіка миттєво напружилося, а Сін Суа злегка здивовано заморгала очима, а потім посміхнулася. — Розумію. Нічого не поробиш, якщо наша сумісність погана. Після слів Сін Суа чоловік зиркнув на мене так, ніби хотів мене вбити. Він різко підвівся, ніби збирався схопити мене за комір. — Ти зараз жартуєш? Що це таке? Де менеджер?" — За прилавком, — спокійно відповів я, — обличчя чоловіка ще більше почервоніло. — Суа, ходімо! Він шахрай! — Мені здається, що ця людина добре віщує, тож перед тим, як піти, я збираюся послухати про свою долю, — спокійно сказала Сін Суа. Від її відповіді чоловік був приголомшений, а потім спалахнув знову: — Ти пошкодуєш про це. Де така як ти знайдеш такого чоловіка як я? — Я не маю наміру більше ніколи зустрічати таких, як ти. Тож, до побачення. Зрештою чоловік розлючено вибіг. Сін Суа тим часом тихо дивилась на мене. — Схоже, ви вмієте добре ворожити. Чи не могли б ви прочитати мою долю на цей рік? — Так. Тоді... «Пін.» У мене раптом запаморочилась в голові та загуло у вухах. Мій зір помутнів, і тіло Суа також тремтіло, але не через моє запаморочення. «Тун-тун-тун!» Будівля справді сильно тремтіла. — Що... Що відбувається? — Це землетрус! Люди кричали, і з усіх куточків кафе було чутно, як розлітається посуд і пляшки. Виник хаос. — Швидше під стіл! — різко крикнула Сін Суа. Все було як і тоді. Сін Суа була тією, хто евакуював мене, коли я розгубився і просто завмер. Коли я протиснувся під стіл, будівля знову здригнулася. Було таке враження, ніби велетень посадив мене в бочку і з усіх сил тряс. А потім настала темрява. Поміж тремтінням, темрявою та нестерпним болем, що розколював голову, у моїх вухах пролунав механічний голос. [Ваші здібності визначаються на основі дати та часу народження.] Сьогодні незабутній день, адже це День пробудження. Минув час, навколо стало тихо. Механічний голос також замовк, і землетрус, схоже припинився. Я виповз із-за столу й озирнувся. Електрика вимкнулась, навколо було темно, а вказівники аварійних виходів блимали дивним зеленим світлом. Незабаром можна було почути голоси стривожених людей. — Що це в біса таке? — Чому в Сеулі такий сильний землетрус? — Я щойно почув дивний голос. — Голос? — Так. Щось про здібності? Наче оголошення. Без попередження слова замерехтіли в темряві. [Перевірка ваших здібностей!] Це було схоже на екран монітора, який плавав прямо перед моїми очима. Незабаром літери зникли й з’явилися нові. ════════════════════════ [Ім'я] Со Канрім [Ранг] Третій комашиний [Елемент] Вогонь ════════════════════════ Мій ранг цьому житті не відрізнявся від того що був у попередньому. На жаль, усі здібності, які я отримав за допомогою «Крадіжки долі», зникли. «Регресії» теж не було. Натомість було щось, чого я раніше не бачив. [Зараз у вас багато негативної карми.] Карма. Як було написано в описі «Крадіжки долі», я справді накопичив карму. Я знав, що накопичувати карму дуже погано, але тоді нічого не міг вдіяти. — Гей, вставай. Давайте швидше евакуюватися, — донісся до моїх вух голос Сін Суа, миттєво повернувши мене до реальності. У темряві я ледь бачив її обличчя. Вона мала вигляд надзвичайно спокійний. Вона ще не бачила власного вікна Долі, тож, можливо, саме тому вона ще залишалася врівноваженою. — Ходімо швидше звідси, поки не стався новий землетрус. — Де ліфт? — Ми на сьомому поверсі. Треба спускатись. Люди в паніці намагалися втекти. Незважаючи на те, що вони, мабуть, чули сповіщення, ніхто не говорив про свої здібності, що здавалося нормальним, оскільки вони не могли бачити свої вікна Долі. Зрештою, якщо вони не мають такої здатності, як «Аналіз долі», як я, вони не зможуть перевірити власні вікна Долі. І в часи такого хаосу, можливо, краще не бачити своїх вікон. Серед паніки Сін Суа спробувала влитися в чергу людей, які евакуювалися, але я швидко витягнув її, що викликало у неї здивування. — Що ви робите? — Зачекайте хвилинку. Зараз тут забагато людей і тому буде тільки гірше. Світло згасло, на сходах було темно. Хоча знаки аварійного виходу світились, їх було недостатньо. Тим часом одні штовхали інших і спускалися вниз. — Геть! З дороги! — Я нічого перед собою не бачу! На східцях було занадто темно щоб спуститись. Окрім того, спуститись хотіли й люди з інших поверхів тому там утворився справжній натовп. Землетрус зараз не був нашою головною проблемою. Скоро має початись. Сін Суа дивилася на мене здивовано, і саме коли вона збиралася щось сказати, пролунав гучний крик. — А-а-а! Звук долинув знизу. А через мить люди, які спускалися, почали в паніці кидатись назад. — Тікайте! Тут чудовисько! — Що? Чудовисько? Люди були спантеличені цими словами, але коли поглянули нижче, то жахнулись від побаченого. До них повзла велетенська комаха. Розміром приблизно з середню собаку. Щойно комахи бачили людей, вони шкірили зуби та нападали. — Геть, геть! — А-а-а, допоможіть мені!» Комаха розкрила рот і відкусила комусь руку. По темних сходах потекла багряна кров. Коли ще одна комаха кинулася до Сін Суа, я встромив свій ніж у її огидне комашине тіло. «Скрі-і!» Луною пішов сповнений болю звук, але я не звернув на нього уваги та почав вбивати решту комах одну за одною. Розрізавши їх навпіл, я витер слиз зі щоки. Я дивився на людей, що мене оточували. Їхні погляди були досить дивними. Вони дивилися на мене, мисливця комашиного рангу, так наче я був якоюсь страхітливою істотою. Тоді я сказав їм: — Якщо не хочете померти – готуйтесь до бою.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!