Звук мого імені, що долинув з вуст жінки, здався мені абсолютно незнайомим. Чому вона мене шукала? Не думаю, що зустрічав її раніше.

Використавши свій «Аналіз долі», я подивився на її вікно долі.

════════════════════════

[Ім'я] Пек Йон

[Ранг] Перший божественний 

[???] Цю Долю захищено.

[???] Цю Долю захищено.

════════════════════════

Божественний перший…

Я ніколи раніше не бачив такого рангу. Навіть лідерка моєї секти Сін Суа була лише третього божественного рангу. І навіть тоді, її здібності не були чимось, з чого можна було насміхатися, і точно не тим, чим би володіла звичайна людина.

Незнайомка також мала численні здібності, але одна з них запала мені в око.

════════════════════════

[Здібність] Регресія

[Ранг] Божественний перший

[Опис] Користувач може повернутися в минуле залишивши всі спогади.

Не можливо використати у разі смерті.

════════════════════════

Я гадки не мав, чому «Регресорка» такого рангу шукає мене.

— Вона справді вбила боса?

— Со Канрім? Вона шукає того самого Со Канріма?»

Люди почали перешіптуватися між собою, почувши моє ім’я.

— Куди подівся Со Канрім?

Вони не змогли мене знайти, тому що я сидів в кутку намагаючись дістати від демона шмаття. Відчувши, що щось не так, я збирався підійти до Сін Суа, але колючі ліани раптом виросли з підлоги й оточили мене, ніби захищаючи.

— Не виходь, залишайся там, — телепатично до моїх вух долинув голос Сін Суа. Бути в змозі точно визначити моє місцеперебування та зв'язатись зі мною з такої відстані було справді чудовою штукою.

Здавалося, ніхто не помітив ліан, які раптово з'явилися переді мною, через те, що вже місце було майже заповнене такими ліанами. Я намагався вибратися з огорожі ліан, але вони були настільки міцними, що вибратись здавалося неможливим.

Щось було не так в тому, що така впливова людина шукала мене. Ця ситуація викликала у мене дуже неприємне відчуття.

— Що ти від нього хочеш?  — сидячи на власній виноградній лозі Сін Суа гукнула Пек Йон.

Пек Йон подалася вперед, видавши взуттям звук хлюпання, коли вступила в калюжу крові.

— Хочу вбити його.

Вбити мене? Чому? Я не розумію. Несподівано з’явилася жінка першого божественного рангу, яку я вперше бачу, що хотіла мене вбити. З такою силою я не сумнівався, що вона могла б убити мене одним пальцем, якби захотіла.

Почувши відповідь Пек Йон, Сін Суа стрибнула униз і приземлився перед Пек Йон. Тоді вона націлила меч на супротивницю.

— Нікому не дозволено вбивати членів моєї секти.

Від її слів обличчя Пек Йон стало порожнім, без жодних ознак гніву чи глузування. Її обличчя було беземоційним коли вона дивилася на людей навколо себе.

— Схоже, що Со Канрім справді серед вас.

Вона підняла свій блакитний меч, а потім завдала стрімкого удару, викликавши величезний порив вітру.

— А-а-а!

На землю пролився дощ із крові. Голови людей перед Пек Йон були відсічені від тіла та летіли над землею. Серед них були голови лідерів різних сект. Пек Йон спостерігала за видовищем із порожнім, безвиразним обличчям.

— Якщо я вб’ю вас усіх, Со Канрім теж помре.

Лише одним ударом її меча були вбиті десятки людей. Люди, які пізно усвідомили ситуацію, почали кричати від жаху.

— А-а-а! Вбивця!

— Всі, біжіть!

Усі навколо втратили розум і побігли до виходу, де зустріли стіну повітря.

— Біжи, чого ти чекаєш? Геть!

— Бар’єр... Він загородив нам дорогу...!

Вихід, як він і сказав, закривав блакитний напівпрозорий бар’єр.

Раптом по всій печері пролунав звук удару металу по металу. Сін Суа і Пек Йон обмінювалися ударами. Зіткнення їхніх мечів відлунювало, наче леза от-от розколотяться на шматки. Гнів і ненависть сповнили обличчя Сін Суа. Її очі були сповнені вбивчим наміром, коли вона дивилася на Пек Йон.

— Якщо ви віддасте мені Со Канріма, я не вб'ю решту», — сказала Пек Йон.

Попри те, що вона викладалась на повну, Сін Суа все ще не могла відштовхнути суперницю, її руки почали нестримно тремтіти. Сін Суа, мабуть, також це усвідомлювала — вона і Пек Йон були на зовсім на різних рівнях.

— Сін Суа, біжи! — крикнув я їй, але вона не озирнулася.

Здавалося, що ніхто, включно з Сін Суа, не міг почути мій голос. Швидка перевірка виявила, що бар’єр Кан Дохьона був зведений над ліанами, що оточували мене. Чорт, не дивно, що мене ніхто не чув. Я несамовито намагався прорізати лози своїм мечем, але вони здавалися радше залізними брилами, ніж рослинами.

"Кван-н-н!"

У цей момент здавалося, що меч Пек Йон на мить затих, але миттєво вона завдала удару у відповідь, їхні мечі знову зіткнулися. Сін Суа не змогла витримати раптову атаку супротивниці, і була відправлений у політ, перекидаючись у повітрі, ніби лялька. Вона вдарилася об стіну і сповзла на землю. Вона спробувала встати, але натомість лише закашляла кров’ю.

Саме тоді, коли Пек Йон збиралась завдати останнього удару Сін Суа, хтось звалився згори. Це були Ю Харан і Кан Дохьон. Обоє кинулися на Пек Йон з мечами наголо.

— Ні!  — закричав я.

Коли мій крик стих, мечі, які тримали Ю Харан і Кан Дохьон, упали на землю. Разом із руками, що стискали ті мечі. Перш ніж вони встигли закричати, Пек Йон швидко замахнулася мечем, розпоровши груди Ю Харан та шию Кан Дохьона. На всі боки бризнула багряна кров.

Ю Харан впала з розгубленим виразом обличчя. Її смерть здавалася неймовірно сюрреалістичною, майже нереальною. Ми лише розмовляли кілька хвилин тому. На шиї Кан Дохьона була широка рана. Коли він хрипів та кашляв кров’ю, Пек Йон добила його. Її меч пронизав його серце та Кан Дохьон миттєво припинив супротив.

Крики линули з мого рота, але я знав, що ніхто не зможе мене почути. Я несамовито замахнувся мечем по лозах, а потім схопив їх голими руками. Шипи впиналися в мої руки, але я не зважав на біль. Коли я закричав, я помітив, що інші навколо мене також кричали від жаху.

— Де Со Канрім?! Негайно приведіть сюди цього виродка!

— Будь ласка, помилуйте мене… Будь ласка!

Люди рвали горлянки й намагались втекти, щоб уникнути помаху меча Пек Йон. Жінка без вагань чи милосердя вбивала людей на своєму шляху. 

У розпал її люті група осіб перегородила їй шлях, перегородивши їй шлях з похмурою рішучістю.

— Ти Со Канрім? — запитала в них Пек Йон.

— Ні, — відповів хтось із групи.

То був Чан Техон і він здавався лідером групи. З лютим виразом обличчя він глянув на Пек Йон і сказав:

— Ми — секта Летючий тигр!

Закінчивши говорити, Чан Техон швидко скоротив дистанцію та атакував. Він був блискавично швидким, і Пек Йон не змогла відреагувати вчасно. Він швидко наблизився до Пек Йон і вдарив її. Його стиснутий кулак щосили вдарив жінку в щелепу.

Це був смертельний удар, що, мабуть, зламав кістку. Але Пек Йон залишилась неушкодженою, а кров цебеніла з кулака Чан Техона.

— ……!

З незмінним безвиразним обличчям, Пек Йон міцно схопила Чан Техона за зап’ястя.

— За те, що став в мене на шляху.

В одну мить тіло Чан Техона розділилось навпіл.

Як не дивно, мені здалося, що я чую його голос, який закликає мене приєднатися до вечірки, коли все закінчиться.

Решта групи закричали й кинулися до Пек Йон, але вони теж швидко загинули.

Пек Йон продовжувала свою розправу. З кожним помахом її меча йшов потужний порив вітру, що розривав все довкола. Частина різких поривів вітру розрізала колючі ліани, що оточували, дозволяючи мені нарешті вибратися.

Але було вже пізно.

Вони всі мертві. Ю Харан, Кан Дохьон, Чан Техон та незліченна кількість інших.

Голос лунав у моїй голові, наче прокляття, яке я чув, коли був дитиною, що всі, хто будуть зі мною, стануть нещасними.

— Я знайшов його! Я знайшов Со Канріма! — крикнув хтось прямо переді мною, коли я, хитаючись, вийшов.

Я обернувся та помітив члена іншої секти, який дивився на мене з закривавленим обличчям. За мить сотні очей повернулись до мене. Члени інших сект відразу кинулися до мене, неначе божевільні, міцно схопивши мене.

— Цей егоїстичний виродок ховався, щоб врятувати власну шкуру!

— Якби ти тільки помер раніше…

Вони потягли мене так, ніби хотіли розірвати. По одних тільки їхнім очам здавалося, що вони вже збираються зарізати мене. Мене відтягли й кинули на підлогу, у крові та нутрощах.

— Убийте цього мерзотника і відпустіть нас!

Піднявши голову, я побачив, що Пек Йон наближається до мене. Люди, які мене оточували, дивились на мене поглядами, сповненими ненависті та образи. Усі очі були прикуті до мене, вимагаючи моєї смерті, закликаючи мене зустрітися з творцем.

Попри пронизливі погляди, я не відчував ні розпачу, ні зради. Тут ніхто не міг мене захистити. Зрештою, люди, які стояли зі мною пліч опліч, були мертві. Тепер у мене нікого не було. Єдині живі люди, які хочуть моєї смерті.

— …Стоп, — сказав хтось позаду Пек Йон.

— Не чіпай членів моєї секти.

Сін Суа вийшла, накульгуючи. Її права рука була зламана і дивним чином зігнута, а ліва рука ледве тримала меч.

Мені бракувало слів. Навіщо взагалі зупиняти Пек Йон? Вона, очевидно, противник, якого не можливо перемогти. Цю ситуацію можна легко вирішити, якщо я помру.

Пек Йон також була спантеличеною і запитала:

— Я не розумію. Усі будуть жити, якщо Со Канрім помре.

Як вона і сказала, це лише питання смерті однієї неважливої комахи. Проте, Сін Суа підняла меч лівою рукою і націлила його на Пек Йон.

— Роль лідера секти – захищати її членів, — твердо сказала Сін Суа.

Щойно вона закінчила говорити, як блискавкою спалахнув меч Пек Йон. Сін Суа спробувала заблокувати меч, але її ослаблена ліва рука не витримала. Перш ніж відбувся будь-який обмін ударами, гострий меч стрімко пронизав груди Сін Суа.

— Угх!

Сін Суа впустила меч. Проте в її очах залишалась сильна рішучість. Вона міцно схопила Пек Йон за руку та меч, а потім закричала:

— Всі, відступайте! Бар’єр зламано!

Водночас з підлоги піднялися колючі ліани. Пек Йон намагалася уникнути ліан, але Сін Суа міцно тримала її руку. За одну мить колючі ліани, що швидко росли обвили разом Пек Йон і Сін Суа.

— Бар'єр зламано!

— Тікайте!

Зрозумівши, що бар’єр впав, люди почали вириватися та тікати на всі боки.

Пек Йон спробувала висмикнути свою руку, але Сін Суа не відпускала. Вона залишалася непохитною, тримаючись усім тілом за руку Пек Йон, наче вирішила ніколи та нізащо не відпускати її. Але якщо уважно придивитись, вона вже була мертва. Вона тримала Пек Йон навіть після смерті.

— .……

Пек Йон коротко глянула на Сін Суа, а потім відвела погляд. Її очі спалахнули яскраво-блакитним кольором.

[Здібність «Льодовий домен» активовано!]

В одну мить у небі матеріалізувалися незліченні крижані леза. Леза були спрямовані так, щоб пробити голови тих, хто біг до виходу.

— Угх!

— Будь ласка, будь ласка, дозвольте мені жити!

Я впав серед трупів, спостерігаючи за розгортанням сцени. Я відчував ненависть, але я ненавидів себе навіть більше, ніж Пек Йон. Я ненавидів безсилу жалюгідну істоту.

Якщо все йшло б так і далі, я теж зустрів би свою смерть. Якщо я просто помру тут, не спромігшись боротися, звівши нанівець зусилля моїх товаришів по секті врятувати мене ціною свого життя, то я справді буду нічим іншим, як жалюгідною людиною, нижчою за хробака.

Я може й слабак, але в мене була остання зброя. Зброя, якою мені не щастило скористатися жодного разу. 

Свіжі трупи, які я колись відчайдушно шукав, тепер були розкидані навколо мене.

[Здібність «Крадіжка долі» активовано!]

[Використання цієї здібності призведе до накопичення карми.]

[Поточна кількість померлих у діапазоні становить 421.]

[Чию долю бажаєте вкрасти?]

Я скрипнув зубами й сказав:

[Усіх 421.]