Розділ 24

Було б неприємно, якби я знову зацікавив Док Ґоджуна. Коли я вже збирався йти, з’явилося вікно сповіщення. [Третій етап, «Крижана Долина» очищено!] [Виконавець: Док Ґоджун (1 особа)] Це було сповіщення про перше проходження етапу. Побачивши його, люди зашуміли. — Він уже всіх демонів переміг?  — А я лише половину… Док Ґоджуну було байдуже, наче для нього було природно завжди бути першим. Він мигцем глянув на мене, але проігнорував. Потім він повернув голову й пішов, що мене на правду ощасливило. Я подивився на людей, що мене оточували:  — Док Ґоджун-ссі першим завершив третій етап. Він сильніший за мене, тому ви повинні триматися його.  — Але я думаю, що ви сильніший…  — Мені просто пощастило. Я піду, на мене чекають. Саме тоді Юн Бом і Юн Кьоиль спустилися до лобі, тож я підійшов до них. Юн Бом радісно привітала мене:  — Канрім-оппа, привіт! Ого, здається, хтось уже пройшов третій етап. Юн Кьоиль кліпав очима, дивлячись на вікно сповіщення. Потім він сказав:  — Я чесно думав, що першим цей етап зачистиш ти, Канрім-хьон... Ми завадили тобі? — Це неважливо. У мене не було наміру проходити цей етап першим. Якби я це зробив, Док Ґоджун знову проявив би до мене інтерес. Крім того, приховані винагороди на третьому етапі були кращими, ніж звичайні, тому я ні про що не шкодував.  — Тоді ходімо. Ми попрямували до знайомого засніженого поля. Був  ранок, сонце стояло високо в небі. Під час полювання на заздалегідь визначених мисливських угіддях я відчув дивний погляд на собі. «Вже почалось?» [Присутність Бога відчутна.] Починаючи з третього етапу, боги почали спостерігати за пробудженими, щоб дати їм своє благословення. Людей, які усвідомлюють свої здібності та полюють на демонів, називають мисливцями. А серед мисливців, тих, хто отримує благословення богів, називають напівбогами. Отримавши благословення богів, вони миттєво набувають величезної сили. Ось чому найбільш виняткові мисливці були напівбогами. Через це багато людей хотіли отримати благословення, але боги дуже прискіпливо обирали тих кого благословляли. У попередньому житті  боги не виявляли жодного інтересу до мене. Не було такого бога, який хотів би благословити слабку людину. [Деякі боги спостерігають за вами.] Однак у цьому житті були боги, які звертали на мене увагу, але їхні погляди не були теплими чи доброзичливими. Якщо вони вже виявили до мене інтерес, то, можливо, щоб запропонувати Юн Бом та Юн Кьоилю своє благословення. Я здалеку глянув на близнюків, але богів не було. Єдине, що я чув, — це галасливі розмови брата й сестри.  — Юн Кьоиль, чому ти продовжуєш відбирати моїх демонів?  — Якщо ти проти, то спробуй їх хоча б перемогти спочатку. Схоже, що Юн Кьоилю було смішно, коли Юн Бом злилась, тому він продовжував її провокувати.  — Не блукайте й не ходіть ніде самі, — сказав я їм двом.  — Добре, хьоне!  — Так, оппо! Все буде добре якщо ми будемо далі полювати тут та триматися групою, оскільки в цій області демони відносно слабкі. Я вирішив розібрати на предмети монстра, якого щойно вполював.  [Отримано «Шкіру Снігового тигра».] [Отримано «Кістку Снігового тигра».] [Отримано «М'ясо Снігового тигра».]  — Ху… Мої руки вже вимастились в крові монстра. Було кілька корисних предметів, які можна було отримати з трупа снігового тигра. Зібравши їх, я підвівся, і щось полетіло в мій бік. «Вш-ш!» Завдяки своїм «чуттям» я зміг відчути атаку, навіть не бачачи її. Я повернувся, щоб уникнути нападу, і зітхнув.  — Що ти робиш? Я побачив Чон Ґунама коли озирнувся. Вираз його обличчя був більш рішучий, ніж зазвичай. Мабуть, він шукав шансу вбити мене, хоча я зберіг йому життя минулого разу. — Я прийшов відплатити за приниження... — Думаєш, ти зможеш перемогти? — Звичайно. Чон Ґунам мене зовсім не злякав. Навпаки, я був задоволеним таким поворотом подій. Чон Ґунам посміхнувся і сказав:  — Я отримав боже благословення. ═══════════════ [Ім'я] Чон Ґунам [Ранг] Перший людський [Елемент] Вода [Божество] Маленький гість чуми ═══════════════ Як він і сказав, у його вікні долі з'явилась категорія «Божество». Чон Ґунам  сказав самовпевненим голосом:  — Я чую голоси богів. Як і очікувалося, я головний  герой. Отже, тому боги вибрали мене...! Тепер навіть Чон Ґунам хвалився тим, що він головний герой. Він був надзвичайно схвильованим, оскільки  отримав бога-охоронця та набув нових здібностей. Він промовив зловісно:  — Я примушу тебе про це пошкодувати, Со Канріме. У цей момент десятки водяних куль утворили навколо Чон Ґунама. Націлені на мене водяні кулі перетворилися на лід. «Свиш!» Водяна куля ледь не влучила в мою ногу. У звичайних умовах я б легко ухилився від неї, але місцевість була мені не вигідною. Навколо все було вкрите снігом і льодом. Через вплив елементу води моє тіло було не в хорошому стані. Коли я уникнув атаки, я почув веселий голос Чон Ґунама:  — Люди повинні побачити тебе таким! [Здібність «Водяна куля» активовано!] Не давши мені й хвилини перевести дух, налетіла друга атака. І сила атаки, і швидкість явно зросли порівняно з минулим разом. Це  було пов’язано не тільки з впливом божого благословення, а й це місце саме по собі було дуже вигідним для Чон Ґунама. Адже тут все без винятку було засипане снігом. Для Чон Ґунама, який міг створювати водяні кулі, використовуючи вологу, це був неначе рай. У моєму випадку тут проявляються мої слабкості. Мені доведеться тримати збільшити дистанцію. Я ухилився від водяних куль і втік.  Чон Гунам погнався за мною з криками:  — Як довго ти плануєш тікати, Со Канріме! Під час відчайдушної втечі з усіма своїми чуттями у стані підвищеної готовності переді мною з’явилося вікно сповіщень. [Елемент води сильно впливає на  «Со Канріма»!] [Сила елементу Води подвоюється, зменшуючи здібності «Со Канріма» на 20%!] Мої ноги раптом ослабли. Було відчуття, ніби все моє тіло занурилось у воду. Подивившись на небо, я побачив, що йде сніг. В мене ще були сили рухатись, але сніг добив мене.  — Зі мною Бог! Тікати марно! Чон Ґунам мав впевненість у божому благословенні. Однак не всі боги були однаковими лише тому, що вони були богами. Маленький гість чуми, Чольвон Дорьон, був одним із божеств, відомих як «Чуаньюе». Іншим його ім’ям було «Мама Шін», бог, який викликає та лікує віспу. Виходячи з цього, він не здавався поганим богом. Хоч він був божеством чуми, він також і лікував. Однак «Чуаньюе» не були всі вони однакові. Чольвон Дорьон був одним із нижчих за рангом Чуаньюе. Якщо це всього лише він, я зможу битись. Я дістав предмет з  інвентарю. Водяні кулі невпинно шукали свою жертву. Чон Ґунам із самовпевненою посмішкою погнався за мною.  — Тепер, коли я отримав боже благословення, я відчуваю, наче можу літати. Під час полювання на самоті в засніженому полі Чон Ґунам почув голос бога. Він був надзвичайно радий, що бог обрав його. Він миттєво отримав благословення Чольвон Дорьона, що додало йому сили та наділило новими здібностями. ═══════════════ [Здібність] Віспа [Ранг] Перший людський [Опис] Запозичивши силу бога, користувач може заразити противника віспою. Якщо користувач атакує, коли Віспа активна, атаковану область буде заражено. ═══════════════ Отримавши боже благословення, магічна сила Чон Ґунама значно зросла, і він не втомлювався, скільки б водяних куль він не випустив. Крім того, сніг. Води, матеріал для його водяних куль, було тут вдосталь. «Со Канрім, здається, використовує вогняні здібності, тому його атрибутом долі теж має бути вогонь». Чон Ґунам почав розуміти елементальні симбіотичні стосунки, проходячи через етапи. Вода гасить вогонь. Іншими словами, Со Канрім був його природним ворогом. Доказом тому є те що Со Канрім лише тікав, не намагаючись контратакувати.  — Ти добре втікаєш! Як маленька мишка! Я не зупинився, навіть незважаючи на глузування Чон Ґунама. Натомість відстань між нами збільшувалася. Чон Ґунам поступово задихався. «Бляха, чому він так добре вміє тікати?» Ноги Чон Ґунама грузли в снігу, його швидкість поступово зменшувалася. Зимове взуття, яке він носив, придбане в магазині, відрізнялося від мого взуття. В мене були тонкі ланцюги, обмотані навколо черевиків, щоб уникнути ковзання. Коли відстань збільшувалася, долинув голос Чольвон Дорьона. 【Він поганець, правда?】 【Ми повинні покарати поганців.】 【Ґунаме, він поганець, правда?】 — О, так, саме так. Оскільки Чольвон Дорьон продовжував говорити дивні речі, Чон Ґунам почав дратуватись.  — Док Ґоджун дивак, і цей бог теж дивний… Поки він бурчав у собі, Со Канрім стрибнув з пагорба. Коли Чон Ґунам поспішно погнався за ним і подивився вниз, він побачив, як щось рухається на засніженому полі. «Це марно, навіть якщо ти стрибнеш». Чон Ґунам скрипнув зубами й пустив водяну кулю в бік  істоти. Коли водяна куля влучила й вибухнула, пролунав гучний крик. «Ві-і!» Істота, що звивалася на снігу, була маленьким сніговим кабаном. Після попадання водяної кулі, змішаної з віспою, на  тілі поросяти миттєво почали утворюватися пухирі.  — Трясця, переплутав. Чон Ґунам озирнувся навколо, і коли щось ворухнулося, він випустив ще одну водяну кулю. Але знову ж таки, це був не Со Канрім, а сніговий кабан. Щоразу, коли він думав, що щось рухається, Чон Ґунам негайно атакував, але всі вони були просто демонами.  — Клятий Со Канрім. Де ти! Чон Ґунам розчаровано закричав і вистрілив водяною кулею в щось, що знову ворухнулося. Знову пролунав крик. «Ві-і-і!» Це був крик кабана, але він звучав зовсім інакше, ніж раніше. Серед кучугур снігу виявився дорослий кабан. Він був набагато більший за попередніх. «Ві-і-і!» Очі дорослого кабана люто блиснули. Лише тоді Чон Ґунам зрозумів, що все пішло не так.