[Новий ранг підземелля Чонґно 3-ґа — S+.]
— S+ ранг?
Рівні небезпеки розломів, для яких попередньо складалися детальні стратегії, поділялися на класи від 1 до 10, тоді як підземелля, менш небезпечні за розломи, класифікувалися за рангами від F до S. Цю систему запропонували у Сполучених Штатах. Спочатку алфавітне позначення використовували і для розломів, і для підземель, але згодом, відповідно до міжнародного законодавства, його змінили.
До цього моменту жодне підземелля не отримувало вищого рангу, ніж S. Деякі припускали, що існує ще й L-ранг, і все через винятковий випадок Хон Йесона, який мав відповідну навичку. Іншими словами, навіть Ча Відже, який досліджував незліченну кількість підземель і розломів, вперше стикався з таким дивним розподілом рангу.
Він швидко перевів погляд на Лі Сайона, сподіваючись, що той знає більше. Але Лі Сайон, що примружився і втупився у порожнечу, здався йому не менш розгубленим. Невдовзі він тихо пробурмотів:
— Вперше таке бачу…
Раптове підвищення рангу підземелля після початку рейду вже траплялось раніше — у розломі Західного моря. Підземелля Чонґно 3-ґа стало другим таким випадком. Складалося таке враження, ніби це підземелля чекало саме на появу Ча Відже.
Тривога неприємно стиснула його горло.
Це сталося через мене.
…Ні, зараз не час для самокопання. Поринати в емоції означало лише зайвий раз заважати собі. Ча Відже ляснув себе по щоках і швидко підвівся.
— У тебе є якась інформація про це підземелля?
— Дещо є, але дані були зібрані ще до його реструктуризації. Швидше за все, зараз вони абсолютно марні, — Лі Сайон злегка насупився, подивившись на Ча Відже, і невдовзі невдоволено додав: — Крім того, після перебудови підземелля стало по суті новим. Тож, нам доведеться розібратися власними силами.
— …
Невідоме підземелля. Ча Відже бездумно спостерігав, як білий попіл кружляє ззовні. Видовище було до болю знайомим. Еродовані і перебудовані підземелля надто вже нагадували йому розлом Західного моря. І тільки J знав це. Який же насправді був зв’язок між явищем ерозії та розломом Західного моря? Його думки почали занурюватися все глибше, майже доходячи до точки неповернення, але раптом низький, насмішкуватий голос різко повернув його до реальності.
— До речі… — Лі Сайон скривив губи у ледь помітній посмішці. — Невже Ви і справді мазохіст?
— Що за маячня… Ти отримуєш задоволення, коли дурниці верзеш?
— Ну, Ваші дії змушують мене думати саме так.
Лі Сайон повільно підвівся і простягнув руку до його обличчя. Чужі пальці обережно торкнулися почервонілої щоки Ча Відже, ковзнувши прохолодною шкірою нижче. Невдовзі він легенько провів по ній великим пальцем, тихо прошепотівши:
— Хочете ще раз спробувати? Я зазвичай не люблю застосовувати силу, але… Можу зробити для Вас виняток.
— Придурок… У тебе взагалі з головою все гаразд, чорт забирай…
Спокійно. Ча Відже відсмикнув чужу руку, що почала погладжувати його щоку, і спробував зібратися з думками. Ще трохи, і він, можливо, дійсно би заїхав цьому хлопцю поміж ребер. До вух донеслося скиглення Лі Сайона про те, що його руку схопили і все ніяк не відпускають, але Ча Відже вдав, що не почув його. Один з плюсів перебування поруч із Лі Сайоном полягав у тому, що він ніколи не замовкав, і саме тому Ча Відже просто не мав змоги загубитися у власних тривожних думках.
— Бачу, язик у тебе розв’язався, а значить, тобі стало краще. Збирайся, і підемо вже звідси. Треба повертатися якнайшвидше.
— Ну, гаразд, — відповів веселим тоном Лі Сайон, нахиливши голову набік. — Але чи варто нам так поспішати?
— Ти сказав, що прийшов сюди разом із Юн Біном. Нам потрібно приєднатися до нього.
— Це так, але нам варто також рухатися обережно й розібратися, що не так із цим підземелля. Юн Бін зробить те саме. Та і він не такий уже й слабкий.
Ча Відже не сумнівався у здібностях Юн Біна. Навіть якщо це було підземелля S+ рангу, Юн Бін міг протриматися певний час. Проблема полягала у Хон Йесоні та Юн Ґьоль, які наразі були з ним. Їх за долею випадку було втягнуто у цю історію, і невідомо, чи зможуть вони бодай захистити самих себе.
Але спроба пояснити все це тільки ускладнить ситуацію. Ча Відже закинув палицю собі на плече, вдаючи, що не помічає нічого навколо. Лі Сайон нахилився трохи ближче до нього й додав:
— Вам більше немає сенсу ховати обличчя. Капюшон навряд чи врятує ситуацію. Невже дозволите Юн Біну глянути на себе?
— …
Найбільше його дратувало, коли хтось казав чисту правду. Може, їм варто спершу вбити босса підземелля, а вже потім зустрітися з Юн Біном? Ча Відже збирався було запропонувати цю ідею, але Лі Сайон раптом пробурмотів, ніби зрозумів щось важливе.
— Мгм… Тепер зрозуміло.
— Що?
— Того разу Ви ж кинулися прямо у лапи боса розлому, чи не так?
Лі Сайон глибоко зітхнув і похитав головою, чим неймовірно роздратував Ча Відже, який, не стримавшись, невдоволено ткнув тому палицею у бік.
— Та що з тобою?..
— Забудьте і ходімо вже. На Вас у разі чого можна буде натягнути протигаз…
Бурмочучи, Лі Сайон першим вийшов з руїн. Коли Ча Відже ступив за ним, Лі Сайон притримав уламок біля входу. Щойно він відпустив його, хитка конструкція остаточно завалилась. І, наче у відповідь на цей шум, монстри миттєво з’явилися з усіх боків. Ча Відже добре знав цих істот — їхні очі й тіла були сліпучо білими.
Кієе-е-е!
Ведучий монстр верескнув, і всі інші кинулися вперед. Ча Відже без вагань замахнувся палицею.
Бам!
Монстри, які потрапили під удар, відлетіли у сторону. Ча Відже вже збирався завдати наступного удару, але у ту ж саму мить щось темне стрімко полетіло у їхній бік. У повітрі розлився солодкуватий запах. Покриті липкою чорною речовиною монстри розтанули, не видавши і звуку. Ча Відже кинув погляд у бік. Лі Сайон, знявши рукавички, поворухнув пальцями. Їхні погляди зустрілися, і Лі Сайон яскраво йому всміхнувся.
— Здається… Ми непогано працюємо в парі.
…І він був правий. Їхні рухи і справді тоді немов синхронізувалися, наче раніше вони не раз тренувалися разом. Якщо казати точніше, Лі Сайон ідеально передбачав наступні дії Ча Відже, використовуючи свою отруту саме там, де зупинялася його палиця. Після всього кількох раундів напруга від того, що вони вперше билися пліч-о-пліч з іншою людиною, поволі зникла.
Масивна фігура, вкрита чорною отрутою, повільно осипалася. Ча Відже смикнув палицею, поки Лі Сайон байдуже спостерігав, як чорний попіл повільно осідає на землю. Невдовзі Ча Відже порушив мовчання:
— Гей, ти…
— Мгм?
— Перед пробудженням… Ти й справді занедужав?
Лише після того, як слова вже злетіли з його губ, він замислився над тим, чи не було все ж це запитання поспішним. Хоча, безумовно, сказане принесло йому деяке полегшення, бо він не хотів знову бачити те бліде, майже сіре обличчя. Лі Сайон швидко відповів, навіть не глянувши на нього:
— Гадки не маю.
Дивна відповідь. Він не хотів говорити про це? Ча Відже злегка насупився, а Лі Сайон натомість лише скривив губи у легкій усмішці.
— Чую, як шестерні у Вашому мозку крутяться.
— У тебе талант грубіянити, чи не так…
— Ну, я Вам цього не можу сказати. Секрет.
— Що?
— Ви ж і самі багато чого від мене приховуєте.
Ча Відже, готовий було заперечити, різко замовк. Це була правда. Речі, які він так і не зміг розповісти Лі Сайону, накопичувалися, немов сніжна куля, що поволі наздоганяла його. Брехня завжди породжувала таку саму брехню. І до чого ж зрештою все це могло призвести?.. Ча Відже, який жив у брехні з моменту пробудження, не бачив її кінця.
— Ну, нічого страшного. Навіть якщо Ви мені десь та і збрехали.
— …
Ча Відже підвів голову, і Лі Сайон спокійно продовжив, заклавши руки за спину.
— І Ви, зрештою, все одно дізнаєтеся мою таємницю. Рано чи пізно так станеться.
Його фіалкові очі зустрілися з очима Ча Відже. Він надто добре знав цей погляд — погляд, повний довіри, і ніщо інше. Ча Відже бачив його надто багато разів після свого пробудження. Але під цією маскою завжди ховалося щось інше. Захоплення, жалість, презирство, заздрість, ревнощі… Ча Відже ніколи не намагався розгадати приховані емоції інших людей. Просто не хотів цього робити.
Але у погляді Лі Сайона було щось… Інше. Щось настільки яскраве і щире, що йому… Вперше хотілося дізнатися, чим ця емоція була насправді.
— Блядство… А вони все лізуть і лізуть.
Лі Сайон легко перехопив за шию монстра, що кинувся на Ча Відже. Ш-ш-ш-ш. Монстр пронизливо заверещав і, скорчившись, невдовзі розтанув, залишивши після себе невелику чорну калюжу. Лі Сайон ледаче пробурмотів:
— І я розумію, чому Ви нервуєте, але… Все буде добре, хьоне.
— …
— У цьому підземеллі повно S-рангів.
Ні, ти не розумієш. Ось у цьому-то якраз і полягає проблема.
Ча Відже кинув похмурий погляд на темні рештки монстра. Наразі у Південній Кореї було лише вісім мисливців S-рангу. І серед них…
Чи можливо, що більше половини з них зібралися зараз у цьому підземеллі?
Лі Сайон не знав, що Хон Йесон і Юн Ґьоль також були тут. Але Ча Відже, навпаки, надто добре розумів, до чого це все могло зрештою призвести. П’ятеро з восьми S-рангів опинилися в одному місці. Ча Відже пережив подібне стільки разів, що був абсолютно впевненим у тому, що…
…Коли разом збираються більше двох S-рангів, неодмінно станеться щось дуже страшне!
