— Пояснити…
Лі Сайон витяг телефон з-під вуха і плеча, глянув на екран і байдуже відповів:
— Хіба це так необхідно? Ти ж сам бачиш, що відбувається.
— Так, мені необхідні пояснення.
Відповідь Юн Біна була однозначною. Лі Сайон роздратовано зморщив лоба, поглядаючи на чорний ланцюг, що обвивав руку Юн Біна. Ґю-ґю, який лежав на землі, кашляючи і важко дихаючи, хрипко засміявся.
— Якщо відповіси неправильно, тебе одразу ж заберуть… Тож краще добирай слова обережніше, Лі Сайоне.
Лі Сайон зневажливо зиркнув на Ґю-ґю.
— Треба було спершу заткнути тобі чимось рота…
— Гаразд-гаразд. Досить вже.
Юн Бін зітхнув і змахнув ланцюгом. Миттю між Лі Сайоном і Ґю-ґю здійнялася чорна залізна клітка. Лі Сайон лише знизав плечима і засунув руки в кишені. Ґю-ґю теж підняв руки вгору, показуючи, що здається, і ткнувся обличчям в підлогу.
Більшість пробуджених бойового типу мали здібності для боротьби з монстрами. Їхній рейтинг у Системі визначався внеском у зачищення підземель і розломів, тому зазвичай ті, хто мав такі навички, займали безумовно високі місця. Однак Юн Бін, четвертий номер у рейтингу Кореї і S-ранговий пробуджений, мав дещо інші здібності.
Він спеціалізувався на приборканні, правда, не монстрів, а інших пробуджених.
Нарешті ізолювавши одного «супер-хомʼяка» від іншого, Юн Бін тепло всміхнувся.
— Я маю чітко розуміти всю ситуацію, щоб вирішити, чи варто заарештувати тебе прямо зараз, чи все ж дати трохи свободи.
Чим сильніше Юн Бін стискав руку, тим живіше звивався чорний ланцюг, обвиваючи його руку. Кінець ланцюга насторожено здійнявся, ніби погрожуючи йому. Зчепивши руки за спиною, Юн Бін спокійно запитав:
— Тож, хто з вас двох вдарив першим?
— Як гадаєш, що встиг накоїти Лі Сайон? Казали ж, щоб він узагалі не виходив… Може, отруту застосував? Як вважаєш, секретарю?
Поки Хон Йесон висував усе нові й нові здогади, Ча Відже, напівлежачи на ґанку, заглибився у роздуми.
Здібність Юн Біна — це… Приборкання.
Якщо пробудженного зв’яже його ланцюг, той не зможе використовувати свої здібності деякий час. За смутних часів J не раз бачив, як Юн Бін тягнув злочинців, скутих чорними ланцюгами. Яким би сильним не був Лі Сайон, якщо Юн Бін вирішив його скувати й обмежити, той на якийсь час так чи інакше залишиться безсилим.
Якщо Лі Сайона схопили, його, напевно, відправлять до кімнати допиту Бюро з управління пробудженими?
Клопітно ж буде повертатися до ресторану без нього…
Щоб повернутися без зайвих труднощів, спершу треба буде витягти з халепи цього шибеника, що встиг натворити біди, варто було Ча Відже лише на мить відвернутися. Він підвівся, міцніше стискаючи Ікло Василіска в руці.
— Мені варто вже йти.
— Куди це ти зібрався?! Не смій тікати без пояснень! Навіть не думай про це, га!
Хон Йесон широко розкинув руки, перегороджуючи шлях, що виглядало досить кумедно. Ча Відже глянув на нього і з ноткою насмішкуватого жалю в голосі промовив:
— Мені дуже шкода. Але, Хон Йесоне, ти ж щойно вдався до зловживання силою після викрадення людини, чи не так? Якби ти ввічливо запитав, я б, можливо, й розповів, але… — Ча Відже з’єднав долоні у вдавано шанобливому жесті. — Я не можу поділитися цією довгою історією про Ікло Василіска з тим, хто не виявляє навіть базових манер. Вибач. І бувай.
— Ні! Кролику! Ні-ні-ні, тільки не йди!
Ледь не плачучи, Хон Йесон простяг руку до Ікла Василіска, на що Ча Відже пирхнув. Скільки вони знайомі, а той уже придумав мечу прізвисько? Саме Ікло теж затріпотіло у його руці, ніби намагаючись утекти.
[«Ікло Василіска» хоче щось сказати.]
[Думки Ікла: Батьку! Врятуй мене від цього нахаби!]
Та бляха…
Граючи роль антагоніста в якійсь жалюгідній мелодрамі, Ча Відже цокнув язиком.
Якщо залишити цього надто емоційного Хон Йесона без нагляду, той неодмінно зчинить скандал, а ще ймовірніше — влаштує полювання на магічні камені. Та й справжнього секретаря Кіма Синбіна з гільдії Падо теж можуть додати до цього розшуку. Хон Йесона було надто вже легко зрозуміти, просто переглянувши його акаунт в інстаграмі. Тож сумнівів не було — той точно саме так і вчинив би. Мало того, що у цього секретаря відібрали особистість, так і ще його переслідуватиме якийсь навіжений. Що ж такого зробив Кім Синбін, щоб заслужити це все?
Ча Відже витріщився на Хон Йесона, який от-от мав заплакати. Його треба було якось заспокоїти…
Лишенько, як же хочеться йому хоч разочок вмазати.
Але за кілька годин Хон Йесону доведеться продовжити аукціон, тож фізична розправа лише спричинить ще більше проблем. На жаль, варіант із насильством доведеться поки відкласти на кращі часи. У такому разі…
…Ча Відже зазирнув до свого інвентарю. Там, немов манливий вогник, виблискував золотистий магічний камінь.
Оскільки я його все одно зараз нікому не можу продати…
Речі слід використовувати, поки вони не почали псуватися. Як кажуть, «поки нове — не лежи, а служи». Не вагаючись, Ча Відже дістав камінь з інвентарю і покликав Хон Йесона:
— Хон Йесоне.
— Та що тобі, нахабо триклята… Га?!
Готовий уже обуритися, Хон Йесон раптом замовк, побачивши бажаний магічний камінь. Його очі округлилися до неможливого, рот мимоволі розкрився, а губи затремтіли.
— Ма-ма-ма-ма-ма-ма-ма-ма…
— Тш-ш.
Ча Відже приклав палець до фільтра свого протигазу. Хон Йесон миттєво затулив рота руками і стрімко закивав. Він неквапливо підніс магічний камінь ближче до чужих очей. Очі Хон Йесона, які ще нещодавно наливалися кров’ю від злості, тепер блищали від сліз через цей до глибини душі зворушливий момент. Ча Відже прошепотів:
— Чув, що ти це шукав.
Кив, кив.
— Хочеш його?
Кив, кив, кив, кив, кив, кив, кив.
Хон Йесон кивав так завзято, що Ча Відже навіть почав хвилюватися — а раптом у нього шия якось візьме та і зламається? Він знизив голос, удавано додаючи йому жалю.
— Але… Настільки цінну річ я не можу віддати за просто так.
— Скільки?
— Не гроші.
— Га?
— У тебе є контракт, сертифікований Системою? З жорсткими санкціями за порушення?
Хон Йесон, разом із Ккокко, поспішно залетів до своєї хатинки і почав ритися в одній з кімнат, аж доки не дістав чистий аркуш пергаменту. Це був контракт S-рангу. Тримаючи Ікло Василіска в одній руці, а магічний камінь в іншій, Ча Відже продовжив:
— Записуй.
— Агась.
Тепер уже слухняний Хон Йесон узяв у руки пензель і енергійно закивав. Ча Відже трохи повернув камінь, щоб він краще виблискував на сонячному світлі, і почав диктувати:
— Перше. Пробуджений Хон Йесон від сьогодні не розпитуватиме і не намагатиметься дізнатися нічого про секретаря Кіма. Жодних спроб і жодних доручень іншим.
— Взагалі нічого?
— Швидше пиши. Магічний камінь че-ека-ає.
— Ух…
Зітхаючи, Хон Йесон намочив пензель у чорнилі і швиденько записав перший пункт. Ча Відже терпляче чекав, поки він поставить крапку, перш ніж продовжити:
— Друге. Пробуджений Хон Йесон буде цілком і повністю, від щирого серця співпрацювати з секретарем Кімом.
— І що ж ти попросити у мене хочеш?
— Щось простеньке.
— Наприклад, позичити гроші?
— Ні. Ми придумаємо алібі для Юн Біна.
— Ой, та ну, блін, а ось це вже буде не так просто… — бурмочучи собі під носа, Хон Йесон дописав другий пункт. — Що далі?
— Третє. Пробуджений Хон Йесон не буде нишпорити в минулому Ікла Василіска.
— Що?! Та як ти можеш щось таке взагалі просити!
Хон Йесон різко підняв голову, обурено витріщившись на Ча Відже. Але замість відповіді він побачив…
Йойки, магічний камінчик…
Золотистий магічний камінь сяяв під сонячним промінням. Те, що він так довго шукав, було зараз прямісінько перед ним. Його очі затремтіли, наповнюючись слізьми.
[Думки «Ікла Василіска» оновлено!]
[Думки Ікла: Батько?]
Неважливо, шукав Ікло Василіска свого батька чи ні — пензель у руці Хон Йесона рухався без вагань, записуючи третій пункт. Після невеликої паузи Ікло знову оновило свої думки.
[Думки Ікла: …життя смокче.]
Рукоятка у руці Ча Відже здалася йому гострішою, а лезо — темнішим.
Пубертат почався чи що?
Ча Відже недовірливо махнув мечем у повітрі, намагаючись перевірити, чи з ним усе гаразд. Тим часом Хон Йесон чемно записав третій пункт і поставив на контракті свою печатку.
— Ну все, тепер віддавай швидше магічний камінь!
— Магічний камінь? — Ча Відже, поклавши контракт в інвентар, кивнув у бік воріт традиційної корейської хатини. — Отримаєш його після виконання угоди. Спершу узгодимо наші версії подій.
Через кілька хвилин Ча Відже, міцно тримаючи порцелянове курча, вийшов із будинку, а Хон Йесон обійняв його за плечі, ніби вони були найкращими друзями. Простір навколо змінився в ту ж мить, як і тоді, коли вони зайшли до кімнати очікування. І одразу перед ним постала наступна картина…
— …
…Лі Сайон сидів на дивані, а його зап’ястя були скуті чорними ланцюгами.
Якого біса? І як же ти так швидко встиг попастися?
Як тільки їхні погляди зустрілися, Лі Сайон стиснув зуби і злісно зиркнув на нього. Темна, загрозлива аура навколо нього здригнулася. Навіть крізь напівпрозорі лінзи протигазу його фіолетові очі мерехтіли зловісним вогнем. Відчувши небезпеку, Хон Йесон прошепотів Ча Відже на вухо:
— Що це з Лі Сайоном? Здається, якщо я до нього наближуся, то просто помру на місці.
— Квок-квок, — Ккокко тихо квокнув, ніби підтверджуючи його побоювання.
Аура Лі Сайона ставала дедалі загрозливішою. Навіть скований ланцюгами Юн Біна, він випромінював потужну присутність.
— Хьоне…
Лі Сайон підняв зв’язані руки й повільно зняв з себе протигаз. Його погляд впився у Ча Відже, а слова він виплюнув немов отруту.
— Мені справді треба десь тебе замкнути.
