Том 1. Розділ 38

Кррр!

Усередині розлому величезний птерозавр, поранений у горло, відчайдушно розмахував крилами, перш ніж впасти замертво. Ча Ийдже безжально скрутив йому шию – з тією ж рішучістю, з якою в спекотний день викручують курці. Тварина нагадувала птаха, проте випромінювала якусь неприємну ауру.

При вході у розлом його нудило, але після кількох подоланих монстрів стан покращився. Судячи з тиші, більшість істот він уже винищив. Склавши трупи птерозаврів в купу, Ча Ийдже струсив руки від пилу.

На жаль, чи на щастя, люди, втягнуті в розлом, розбіглися. Завдяки цьому він міг без вагань розправлятися з монстрами. Він глянув на мертвого птерозавра та задумливо потер підборіддя.

— Не схоже, щоб цей розлом був надто небезпечним… Чи варто винищити усіх монстрів?

Він мав зберігати свою особистість у таємниці, а тому не міг відкрито рятувати людей. Проте міг захистити, знищуючи загрозу. Дати цивільним постраждати через власну бездіяльність? Не варіант. Ийдже поправив зношене взуття й рушив уперед.

За деякий час, знищивши ще двадцять чотири птерозаври та три стада рогатих буйволів, він знайшов щось несподіване: напів закопане крісло з двома відірваними колесами, розбитий стіл і картонну фігуру Лі Сайона біля поля синіх очеретів.

Здивований Ийдже оглянув фігуру, вона хоч і була картонною, та навіть не тріснула.

— Залишити так чи взяти?..

Поміркувавши, він вирішив узяти її з собою. Хоч це було всього лише знайоме обличчя… точніше, знайома протигазна маска, що постійно з’являлася в рекламах. Мабуть, через це він й здавалась якоюсь рідною. А ще Ха Ін останнім часом полюбляла копіювати дивні жести Лі Сайона – і Ийдже зайвий раз замислився над впливом медіа на дітей.

Зрештою, він витягнув фігуру з-під землі й засунув її під пахву. А потім поставив під деревом, обтрусив пил і всівся у зламане крісло. Він хитався на ньому, але обличчя залишалося серйозним.

— Рятувальна група… вони ж прибудуть?

Розлом утворився посеред тимчасового реєстраційного центру, прямо в центрі міста. За логікою, рятувальники мали б прибути. Принаймні, теоретично.

Монстрів він більше не бачив, отже, інші люди в безпеці, а самому Ийдже не обов’язково зачищати розлом. Лишалося тільки тихенько чекати. Разом із фігурою Лі Сайона.

Але очікування мало для нього серйозну проблему.

— А що ж з рестораном?!

Його ресторан з похмільним супом мав відкритися о п’ятій вечора.

І головне – бульйон. Щоб вийшов прозорим, потрібно регулярно знімати піну, а якщо залишити його без нагляду, смак зіпсується. До того ж, він залишив плиту увімкненою…

А що, як почнеться пожежа? Одна лише думка жахала.

Ча Ийдже подивився на телефон. Годинник застиг на 15:25 – з моменту входу в розлом усі електронні пристрої не працювали. Він не міг ані зв’язатися з бабусею, ані дізнатися точний час.

‘…Невже?’

Якщо це затягнеться, його бездоганна репутація робітника ресторану, що працює без жодних інцидентів, буде зруйнована!

Отак і сидів Ийдже, чекаючи рятувальників, нервово трясучи ногою. Ризик пожежі в ресторані засів у його серця.

Насправді, проблемою була б і зустріч з рятувальною командою. План, узгоджений із Со Мінґі, передбачав мінімізацію контактів з іншими мисливцями і повернення під виглядом звичайного пробудженого.

Але потрапляння у розлом посеред Сеула, та ще й у тимчасовому реєстраційному центрі, додало значний фактор непередбачуваності. У рятувальній команді, ймовірно, будуть мисливці з бюро управління розломами, бюро контролю пробуджених і члени гільдій, які відгукнулися на запит про підтримку.

Ресторан був популярним серед мисливців, його часто відвідували мисливці різного рівня.

Якщо хтось із рятувальної команди виявиться постійним клієнтом, він одразу впізнає його.

— Що працівник ресторану з хеджан-ґуком робить у цьому розломі?

— Дійсно...

Звісно, цікавість підштовхне їх до обговорень, і неминуче з'ясується, що він опинився тут під час реєстрації як пробуджений. Про це одразу дізнаються всі клієнти ресторану. Одна лише думка про це викликала сирот по шкірі.

Він прагнув жити спокійно, але щоразу опинявся в центрі подій: зустрічі з мисливцями, знайомство з Лі Сайоном, наслідки історії з магічним каменем, а тепер ще й реєстрація, що закінчилася потраплянням у розлом.

Стільки нещасть накопичилося, що Ча Ийдже згадав про забобон, який колись чув.

‘Трясця... невже це мій самдже*?’

*Корейське традиційне вірування, трирічна модель нещастя, яке приходить кожні дев'ять років. Це називається “самдже”, що означає три катастрофи: катастрофи з неба, катастрофи на землі та катастрофи, спричинені людьми.

Через перебування в розломі він навіть не міг запитати про це у Нексбі. Його життя й без того було неспокійним, а останні кілька тижнів усе стало тільки гіршим. Щось явно пішло не так. Він вирішив, що після повернення неодмінно посипе сіллю підлогу в ресторані.

Але незалежно від того, був це просто невдалий період чи ні, він не міг дозволити своєму спокійному життю остаточно зруйнуватися. Навіть якщо воно вже було наполовину знищене через магічний камінь і Лі Сайона, і навіть якщо доведеться вивісити табличку «Ми все ще спокійно працюємо»...

Ча Ийдже підвівся зі стільця і розім’яв шию.

‘Час скласти план.’

Мисливці прийдуть, щоб врятувати тих, хто потрапив у розлом, але ж прийдуть вони не за ним особисто. Тож варто було припустити, що рятувальна команда – не варіант. В його думках майнули обличчя Мінґі та Лі Сайона, але він одразу ж їх відкинув.

‘Вони не прийдуть.’

У таких ситуаціях краще не плекати жодних надій. Завжди варто очікувати найгіршого і діяти відповідно, аби спокійно впоратися з несподіванками. Цього принципу Ийдже дотримувався у всьому.

Він глибоко зітхнув, потер обличчя й кросівком накреслив на землі схему. Потрібно було продумати ефективний шлях до виходу.

Щоб закрити розлом, необхідно було позбутися його боса. Рятувальники передусім займаються порятунком людей, відкладаючи боса на потім. Це означало, що відкриття ресторану затягнеться.

Тому, поки рятувальники займуться цивільними, він уникне їх і самостійно знищить боса. Ідеальний план.

Ча Ийдже стер малюнок на землі кросівком. На пошуки розкиданих по розлому людей у рятувальників піде чимало часу. Якщо після закриття розлому хтось запитає, де він був, він просто скаже, що ховався десь в кутку.

‘Знищити боса якнайшвидше, втекти й повернутися в ресторан, щоб устигнути приготувати бульйон і відкритися до вечора.’

Ще раз проглянувши план у думках, Ийдже витяг віяло із зображенням Будди з кишені худі. Він прихопив його з бардачка машини.

Битися голіруч, забруднивши одяг, означало затримку з відкриттям ресторану. Доводиться користуватися тим, що є. Ийдже заплющив очі.

‘Будь ласка, допоможи, Буддо.’

<Око спостерігача!>

Коли він знову розплющив очі, вони світилися синім. На імпровізованій карті перед ним спалахнули вогники. Завдяки його попереднім діям монстрів було небагато. Розкидані повсюди люди свідчили, що вижилі добре сховалися.

Переконавшись у їхній кількості та розташуванні, він повернув погляд до центру розлому. Там палахкотів великий зелений вогонь.

‘Ось воно.’

<Безшумні кроки!>

Білий вітер огорнув його ноги, приховуючи присутність. Ча Ийдже безшумно рушив у напрямку полум’я.

***

Мисливиця рангу А, Ян Хеджін із бюро управління розломами, стояла перед руїнами, що колись були тимчасовим реєстраційним центром.. Темні кола під очима видавали її втому. Там, де раніше стояв контейнер, тепер зяяв розлом.

Вранці вона сподівалася на спокійний день, але сталася ця ситуація.

— Саме тому не можна казати, що все спокійно… Це обов’язково накликає біду.

Її флуоресцентний жилет із написом "Безпека" безсило тріпотів на зимовому вітрі. Вона шморгнула носом і, запалюючи сигарету, пробурмотіла:

— Чорт… чому розлом з’явився саме тут? Нам геть не щастить.

Інший мисливець, B-класу, що тримав у руках світлові сигнальні жезли, кивнув, не відводячи погляду від входу до розлому.

— Так. На щастя, більшість тих, хто потрапив усередину, – пробуджені. Маємо невеликий запас часу.

— Більшість із них – низькорівневі або адміністративні пробуджені, які навіть не вміють битися. Якщо вони просто ховаються, це ще півбіди…

— Пані! Пані!

Їхню тривожну розмову перервав новачок, що відповідає за контроль території. Він біг до них, явно схвильований. Ян Хеджін випустила клубок диму.

— Ти повернувся? Скільки журналістів з’явилося?

— Ох… Близько шести! І, ймовірно, ще більше на підході.

— Цього не уникнути. А що з підкріпленням? Чула, що бюро контролю пробуджених теж мало прибути.

— Е-е, власне… Я саме з повідомленням!

Новачок, розгублений, випрямився і голосно вигукнув:

— Л-Лі Сайон тут! Він увійде у розлом.

На ці слова Ян Хеджін завмерла з цигаркою на пів дорозі. Незважаючи на її мовчання, новачок стояв незворушно, явно напружений. Але на обличчі Хеджін читалася не стільки тривога, скільки розгубленість.

— Чи я не надто завантажила цього хлопця роботою?

Вона на мить задумалася, втупившись у новачка з сигаретою в руці, мимоволі занурившись у самопізнання.