Божевільний.

Ча Ийдже крутив у повітрі сталевим черпаком, який прихопив із собою. Він був, безсумнівно, міцнішим за зелену цибулю, тож міг стати непоганою зброєю для самозахисту. Вирішуючи, куди могла піти Ха Ін, він не припиняв розмахувати черпаком.

Жодних сигналів тривоги про розломи не було, тож вона не могла залишити бабусю, щоб евакуюватися... Можливо, вона пішла на майданчик у такий час? Чи, може, потайки вибігла за ще одним морозивом після того, як доїла попереднє? Ийдже швидко перебрав можливі варіанти, прямуючи до головної вулиці.

Йому треба було знайти Ха Ін і повернути її додому, поки не стало занадто пізно. З цією думкою Ийдже заплющив очі.

<Око спостерігача!>

Коли він розплющив їх знову, вони світилися блакитним світлом. Навколишній світ перед ним спростився до ліній і площин, ніби креслення будівлі, дозволяючи бачити навіть крізь стіни. <Око спостерігача> було навичкою, яка дозволяла йому розпізнавати унікальні вогні людей – надзвичайно корисною в ситуаціях, коли потрібно знайти когось.

Там, де хтось проходив, з'являлися білі вогники, схожі на свічки. Світло дитини було трохи меншим за звичайне. Ча Ийдже уважно оглядав територію, але поблизу не було жодних слідів Ха Ін.

Розширивши радіус дії навички, він раптом побачив це.

Полум'я.

Сліпуче пурпурове полум'я, що яскраво палахкотіло, ніби пожираючи все довкола. Це було найяскравіше й найбільше полум'я, яке він бачив за все своє життя.

Без зволікань Ийдже рушив до нього.

Тільки пробуджені, включно з мисливцями, могли виглядати як полум'я, а не прості вогники. Хоча в цьому районі було багато мисливців, таке інтенсивне полум'я вказувало на когось надзвичайного. Це не міг бути звичайний мисливець. Полум'я було гострим і велетенським, як у монстра.

Тому він мусив перевірити це сам. Чи це просто сильний мисливець, чи можлива загроза? Якщо друге… Ха Ін могла бути в небезпеці. Стиснувши черпак, Ийдже пришвидшився.

Полум'я горіло в провулку недалеко від ресторану. Наближаючись, він почув глухі удари та стогони. Хтось жорстоко бив іншу людину.

Наприкінці провулка, під яскравим світлом місяця, висока постать у чорному нещадно била того, хто згорнувся на землі, у самому центрі палаючого полум'я. Гнітюча аура, що виходила від цієї постаті, змушувала Ийдже відчувати сироти на шкірі.

Водночас його загострене чуття тривоги дало про себе знати. Він інстинктивно відчув: розмір полум'я й та потужна присутність, подібна до монстра. Постать перед ним була…

‘Ѕ-клас. Такий же, як і я.’

Чоловік у чорному різко повернув голову в бік Ийдже. Той швидко вимкнув навичку й зробив крок назад. Тепер постать, яку раніше приховувало полум'я, стала чіткішою.

Перед ним стояв чоловік у протигазовій масці, яка закривала все обличчя. Чорне тактичне спорядження, блискучі шкіряні туфлі, забруднені кров'ю. На вигляд мисливець, без жодного сумніву. Після тривалої паузи чоловік у масці підняв рукавичку й прямо вказав на Ча Ийдже.

— Ти.

Ийдже залишався нерухомим, не змигнувши оком, намагаючись зберігати спокій. Чоловік у масці ледачо продовжив:

— Я все бачив. Фартух чум чурум.

Ийдже відступив у тінь, але маска додала, ніби застерігаючи від втечі:

— І черпак тримаєш.

Він рефлекторно сховав руку з черпаком за спину. 

‘Невже помітив через те, що він із нержавійки? Прокляття, у цього хлопця гострий зір. Може, мені варто почати носити тактичний фартух?’

Тим часом чоловік на землі злегка ворухнувся, і чоловік у масці знову вдарив його ногою в живіт, не відводячи погляду від Ийдже.

— Xa-a!

— Цей виродок вилізає щойно з'явиться можливість...

Мимрячи роздратовано, чоловік у масці притиснув черевик до живота іншого, а потім спитав у Ча Ийдже:

— Ти цивільний?

— Так.

— Пізно працюєш?

Це питання звучало скоріше як формальність. Після короткої паузи чоловік у масці додав іще одне запитання:

— Але що ти робиш тут, у цей час, із черпаком?

— Шукаю племінницю. Вона не повернулася додому.

Ийдже відповів спокійним голосом, жестом показуючи рукою на рівні свого поясу.

— Ви часом не бачили дівчинку ось такого зросту? Початкову школярку з хвостиком.

Чоловік у масці знизав плечима.

— Hi.

— Розумію. Тоді можу йти?

— Зачекай. Я спитаю в нього.

Нога, що давила на живіт чоловіка, на мить відірвалася, але потім знову вдарила його в бік. Той лише застогнав, здаючись напівпритомним.

— Вибач. Цей нічого не знає. Його мізки пропалені наркотиками.

Хоча тон чоловіка зовсім не звучав вибачливим. Здавалося, йому просто подобалося бити того нещасного. Але Ийдже, якого більше хвилювало знайти племінницю, ніж розбиратися з цим, лише похитав головою й промовчав.

— Ні, все гаразд. Дякую за турботу. Я тоді піду.

— Стривай.

Щойно Ийдже розвернувся, щоб вийти з провулка, чоловік у протигазі його зупинив. Уважно вдивившись в його обличчя, той трохи нахилив голову. Його неквапливий голос робив кожен рух ніби уповільненим.

— Дивно.

— …

— Ми раніше десь зустрічалися?

— Ні.

— …Справді?

Ийдже спокійно зустрів його погляд, показуючи, що щиро не впізнає його. Жодного натяку на брехню: вони дійсно бачились уперше. Неможливо було забути когось із таким характерним виглядом. Напевно, цей хлопець у чорному недавно пробудився як мисливець під час рифту в Західному морі.

Той мовчки вивчав його ще кілька секунд, а потім приклав палець до своїх губ, натякаючи, що краще нікому не розповідати про побачене. Поліція чи бюро могли б ускладнити ситуацію.

Ийдже зрозумів: потрапити в історію з побиттям когось у провулку – суцільний клопіт. Він охоче кивнув, бо все одно не мав кому розповісти. Чоловік у протигазі махнув рукою, дозволяючи йому йти.

Та раптом…

Кррр… Кррр…

Скрегіт!

З тіла чоловіка на землі раптово вирвалися гострі шипи, які кинулися прямо в Ийдже. Та навіть побачивши, як вони летять у нього, він не злякався. Спокійно зробив крок убік, міцніше стиснув черпак і приготувався.

А тоді…

Він ідеально відбив шипи черпаком!

Можливо, йому варто було стати бейсболістом. Хоча б хоум-рани він, може, й не забивав би, але потрійний удар – цілком реально. Відчувши приплив гордості, Ийдже кілька разів стиснув і розтиснув долоню, мимоволі подивившись на чоловіка в протигазі. Той тримав у руці шип, який Ийдже відбив.

— …

— …

Він… він це для мене зловив?

Схоже, так. Адже головний принцип мисливців — захищати цивільних, а Ийдже, зрештою, був просто цивільним, який шукав племінницю серед ночі. Навіть якщо щойно розмахував черпаком, він усе ще лишався цивільним, який потребував захисту.

Холодний піт стікав спиною Ийдже. Ніякова тиша затягувалась.

— …

— …

‘Трясця.’

Який же цивільний буде відбивати шипи ополоником? Ийдже хотів би сам себе відлупцювати за те, що так погано зіграв переляканого свідка. Тікати зараз не варіант. Тож залишалось тільки одне: знешкодити хлопця в протигазі.

Скільки сили треба прикласти, щоб просто його оглушити? Пробуджені ж витриваліші, чи не так?

З черпаком у руці складно було це прорахувати. Та й проти когось, хто голіруч ловить шипи, цей план здавався не дуже обнадійливим. Замислившись, Ийдже застиг на місці, мов зламаний робот.

А чоловік у протигазі тим часом сховав рукавички в кишеню й неквапливо схрестив руки на грудях, ніби чекаючи, як він зреагує. Ийдже нарешті повернувся до реальності й зустрівся з його поглядом.

‘Ха…

Життя – відстій.’

У цій ситуації залишався лише один вихід – прямолінійний. Або, радше, прямолінійна втеча. Ча Ийдже подивився кудись у простір, потім чемно вклонився.

— …Я піду. Мені справді треба знайти племінницю.

Протокол втечі від реальності активовано.

— Ге-ей.

Але чоловік у протигазі не відставав. Протягнувши слова, він зробив крок уперед. 

‘Не говори зі мною більше,’ — подумки благав Ийдже, відступивши на два кроки назад. Але той уже встиг скоротити відстань. Його тінь, подовжена через високий зріст, повністю накрила Ийдже. Легкий сміх просочився крізь протигаз.

— Як тебе звати?

— Без імені.

— А… ще не обрав собі ім'я мисливця?

— Ні, у мене його взагалі немає.

— То, може, я тобі дам?

— Ти що, сервіс із вигадування імен відкрив?

— Думаю запустити тимчасовий.

Чим більше Ийдже намагався уникнути розмови, тим глибше занурювався в неї, ніби у трясовину. Єдиний спосіб вибратися з неї – це просто перестати борсатись. Він глибоко вдихнув і спробував вирівняти голос.