Ну, і що з цим робити?
Він схрестив руки, стривожено насупивши брови ідеальної, наче верболози, форми.
Люди подейкували, що якби Женьши був іншої статі, то став би лиховісною кралею, чия краса здатна руйнувати країни. Але стать не буде мати значення, якщо він сам виявить цікавість до чоловіків.
Сьогодні до нього один за одним підійшли: одна гаремниця середнього рангу, дві — нижчого, військовий офіцер та цивільний чиновник із палацу. Оскільки військовий офіцер зайшов так далеко, що вручив йому пампушки з афродізіаком, то сьогодні Женьши варто повернутися до своїх покоїв у палаці, не затримуючись на роботі до пізньої ночі. Це лише заради самозахисту, а не через лінощі.
Він записав кілька імен на сувої, що лежав на столі.
Це були імена гаремниць, які сьогодні запросили його до себе. Неймовірно обурюють їхні наміри затягти у ліжко іншого чоловіка лише тому, що імператор ще не звернув на них увагу. Хоча це не потрапить до офіційного звіту, швидше за все, пізніше вони отримають попередження.
Чи помітив хтось із гаремниць, замкнених у золотій клітці, наче пташки, що його краса є спробним каменем для них?
Ранг дівчини у Внутрішньому палаці залежить, в першу чергу, від її родоводу, а також від краси та розуму. У порівнянні з походженням та зовнішністю, оцінити рівень мудрості значно важче. Щоб стати імператрицею, дівчина повинна мати певний рівень освіти, а також почуття власної гідності.
І ось імператор з його паскудним характером придумав використати Женьши як критерій відбору.
Свого часу саме Женьши рекомендував дружин Ґьокуйо та Ліхуа. Перша з них була розсудливою та скромною, а друга, попри свою норовливу вдачу, мала саме такий темперамент, який допомагав їй стояти вище за інших.
Обидві були віддані імператору та за жодною не було помічено лихих пристрастей.
А дружина Ліхуа й взагалі була закохана у нього до безтями.
«Наш володар просто жахлива людина», — подумалося Женьши.
Він оточив себе жінками, зручними з політичної точки зору, й примусив народжувати йому дітей, готовий позбутися їх, ледве вони втратять таку здатність.
Відтепер дружина Ґьокуйо користуватиметься найбільшою прихильністю імператора. Коли він востаннє відвідав подружжя Ліхуа, та була схожа на привид, через виснаження після смерті свого сина.
Окрім пані Ліхуа, було ще кілька гаремниць, які стали непотрібні. При нагоді їх повернуть додому разом з належними подарунками від імператора.
Женьши вийняв із купи документів один з аркушів.
Ось цю звали Фужун. Вона мала вищій четвертий ранг, тобто була дружиною середнього класу.
Днями цю гаремницю вирішили подарувати військовому офіцеру за його здобутки у відсічі чужоземним загарбникам.
— Отже, чи все буде гаразд і в тій справі?
Якщо все проходитиме за планом, який він подумки склав, то проблем не повинно бути. До того ж співпраця з тою відлюдькуватою знахаркою, швидше за все, надасть йому переваг.
Не всі кидали на нього хтиві погляди, але вперше хтось подивився на нього ніби на гусінь.
Мабуть, та дівчина вважала, що добре приховала свої почуття, та все ж зневага ледь помітно проступила в її очах.
Женьши не зміг втриматися від посмішки. Вишукана лінія його вуст нагадувала про небесний нектар, що рікою ллється на божих бенкетах, але у ній приховалася малесенька зловісна тінь.
Він не мав схильності до мазохізму, але це було на диво кумедно. Таке відчуття, ніби він отримав нову забавку.
— Цікаво, що ж буде далі? — Женьши притис документи ринкою з чорнильним каменем й вирішив, що час лягати спати.
Та перш за все він міцно замкнув двері, щоб не було проблем із відвідувачами, що можуть з'явитися посеред ночі.
***
Хоча існує слово «панацея», насправді немає таких ліків, які б лікували все на світі.
Ці слова сказав Маомао її батько, але був час, коли вона не хотіла в них вірити.
Вона мріяла зробити ліки, що були б ефективні за будь-якої хвороби та для будь-якої людини. Саме тому вона раз у раз наносила собі рани, від яких люди мимоволі відвертали очі, та намагалася розробляти нові препарати, але й досі не побачила жодних перспектив для створення універсальних ліків.
Пропозиція Женьши дещо зацікавила Маомао, хоча ця тема була їй не до душі.
З моменту входу у Внутрішній палац єдине, що вона могла приготувати, це чай, підсолоджений листям гортензії. На території палацевого містечка росло на диво багато лікарських трав, які можна було б використати, але вона мусила терпляче проходити повз них, оскільки в неї не було інструментів. До того ж вона не могла робити щось сумнівне у великих спільних кімнатах.
Це, мабуть, найприємніше в її переселенні у маленьке приміщення.
Зрештою Маомао подалася збирати потрібні компоненти, але повісила на спину кошик для білизни. Хуннян офіційно призначила її відповідальною за прання, аби не викликати зайвих питань.
Вдаючи, що вона прийшла по білизну, Маомао завітала до будинку місцевого лікаря, про який їй розповідали раніше. Всередині був той самий полохливий лікар, якого вона бачила раніше, та євнух, який зазвичай супроводжував Женьши.
Лікар зміряв Маомао очима та заходився перебирати свої рідкі, як у в'юна, вусики. Ніби хотів сказати: «Чого це дівчисько вдерлося на мою територію?»
«Будь ласка, не дивіться надто пильно на якусь лишень потворну жінку».
Порівняно з лікарем, євнух привітав Маомао на диво ввічливо, ніби зустрів поважну персону й провів углиб будинку.
Коли Маомао зайшла у кімнату, три стіни якої були вкриті аптекарськими полицями з безліччю шухлядок, в неї на обличчі з'явилася найщиріша посмішка з моменту її появи у Внутрішньому палаці. Її щічки зарум'янилися, очі заблищали, а зазвичай стиснуті в одну лінію губи раптом вигнулися м’якою дугою.
Євнух дивився на неї зі здивуванням, та їй було байдуже.
Маомао оглядала етикетки на шухлядах й виконувала якийсь чудернацький танок щоразу, коли знаходила рідкісне зілля. Її радість переливалася через край, й не було змоги втримати її всередині.
Це тривало майже годину.
— То якесь прокляття чи що? — Женьши, який з'явився непомітно для Маомао, спостерігав за нею враженим поглядом.
Отже, найперше, що треба зробити — по черзі, один за одним, зібрати компоненти, які можуть стати в пригоді. Кожен засіб був загорнутий у лист паперу, на якому пензликом підписали назви. Доволі марнотратно так використовувати папір, коли все ще найпоширенішим матеріалом для письма залишалися дерев’яні планки.
Ледве лікар із риб'ячими вусами заглянув подивитися, що вона робить, другий євнух зачинив двері. Здається, його звали Ґаошунь.
Саме він допомагав Маомао діставати потрібне з шухляд, розташованих надто високо. А от його господар не робив анічогісінько. «Йшов би ти собі, якщо не збираєшся нічого робити», — подумала Маомао, сховавшись за своїм звичним безвиразним обличчям.
Раптом увагу дівчини привернув напис на найвищій шухляді — вона впізнала назву та потягнулася до нього. Коли Ґаошунь покірливо передав їй вміст, на обличчі Маомао з'явився складний вираз.
Від кількох незнайомих насінин на дівочій долоні повітря сповнилося дивним ароматом.
— Цього аж ніяк не достатньо, — промовила вона.
— Тоді все, що потрібно зробити, це поновити запаси, — невимушено заявив красень, який стояв, склавши руки, й лиш усміхався.
— Це збирають десь у західних районах, точніше, ще далі — у регіонах південніше заходу.
— Пошукаймо серед імпортних товарів, — Женьши взяв одну насінину. Формою вона скидалася на абрикосову кісточку та випромінювала специфічний аромат. — Як це називається?
Знехотя Маомао відповіла молодику:
— Це какао.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.
Далі
Том 1. Розділ 9 - Какао
— Виявляється, ти значно майстерніша, ніж я думав, — здивовано сказав Женьши Маомао. — Я теж не думала, що все зайде настільки далеко, — дівчина виринула зі своїх думок і кинула погляд на безлад перед собою. — А й справді, — на обличчі красеня не було повсякденної безглуздо яскравої усмішки. Лише втомлений погляд. — І як це так вийшло? Щоб зрозуміти це, потрібно повернутися на кілька годин назад. Доставлене какао виявилося у вигляді порошку, а не насіння. Всі інші компоненти, які потребувала Маомао, були перенесені на кухню Нефритового палацу. Три служниці спостерігали за тим, що відбувається, затаївши подих, але були змушені повернутися на свої робочі місця, коли старша покоївка Хуннян насварила їх. Молоко, вершкове масло, цукор, мед, заспиртовані фруктові цукати, ефірна олія ванілі. Всі ці високопоживні продукти належали до розкошів й водночас могли слугувати за збуджувальний засіб. Маомао куштувала какао лише раз. Повія, яка пригостила її, назвала це шоколадом, й сказала, що какао розтирають, змішують з цукром й готують так, щоб він став твердим. Хоча шматочок був розміром із кінчик її пальця, коли Маомао з’їла його, у неї з’явилося відчуття сп’яніння. Вона стала напрочуд веселенькою. Один безсоромний клієнт подарував шоколад відомій на все місто куртизанці, сподіваючись причарувати її, й сказав, що це рідкісні дивовижні солодощі. Але помітивши, як змінився стан Маомао після вживання цього «смаколика», вона страшенно розлютилася, й кінець кінцем стара власниця борделю взагалі заборонила вхід цьому гостеві. Пізніше до рук Маомао ще кілька разів потрапляли насінини какао, але вона не розглядала їх як складову ліків. У аптекаря району розваг не було покупців, які б забажали купити настільки коштовний товар. Шоколад, що зберігся у її пам’яті набрав тверду форму завдяки рослинним та тваринним жирам. Для Маомао, яка чудово пам’ятає запах і смак незліченної кількості ліків і отрут, також не важко згадати й інші складові. Оскільки спекотний сезон ще не скінчився, Маомао сумнівалася, що вершкове масло застигне належним чином. Тому вона вирішила начинити шоколадом фрукти. Звісно, було б ідеально, якби можна було скористатися льодом, але вона не стала додавати його в перелік компонентів, бо де ж його здобудеш. Натомість вона приготувала великий неглазурований глечик і наполовину наповнила його водою. Випаровування води зробить температуру всередині трохи прохолодніше, ніж на відкритому повітрі й цього буде достатньо, щоб жири охолодились й застигли. Маомао розмішала суміш, набрала ложечку й поклала до рота. Гіркий і солодкий смак разом з іншими компонентами, що сприяють піднесенню настрою, змішались на язиці. Звичайно дівчина, яка виросла та стала стійкою до багатьох отрут й алкоголю, не відчула такого сильного сп’яніння, як у минулому, проте ефект все одно був помітним. «Можливо, краще зробити їх трохи меншими». Вона розрізала фрукти навпіл і налила всередину кожного ковток коричневої рідини. Потім вона виклала їх на тарілку й помістила в посудину, здатну плавати на воді всередині глечика. Після цього залишається лише закоркувати глечик, закутати його у солом’яну рогожу та дочекатися, поки шоколад застигне. Коли ввечері Женьши прийде забирати замовлення, воно вже буде готове. «Залишилося трохи зайвого...» На дні миски ще виднілася дрібка коричневої рідини. Інгредієнти для її виготовлення були надзвичайно дорогоцінні та поживні. Хоча це було любовне зілля, зауваживши його слабку дію на себе, Маомао вирішила з’їсти його пізніше. Вона нарізала буханець хліба невеличкими брусочками і вмочила їх в рідину. Таким чином, не буде потреби в охолодженні. Маомао накрила таріль зі шматочками й залишила на полиці. Вона прибрала, зібрала залишки інгредієнтів й віднесла їх до своєї кімнати, а потім вийшла на вулицю, щоб вмитися біля колодязя. Тоді їй зовсім не спало на думку, що ті порізані хлібці також треба було віднести до себе в кімнату. Можливо, так сталося тому, що вона все ж була трохи сп’янілою після дегустації. Але це стало зрозуміло пізніше. Все відбулося того часу, коли вона була відсутня, бо пішла за дорученням Хуннян, а дорогою ще й позбирала трохи лікарських трав. Доки Маомао раділа рідкісним рослинам, що все більше наповнювали її кошик для білизни, на неї чекали Хуннян з буряково-червоним обличчям та дружина Ґьокуйо із заздрістю в погляді. Оскільки Ґаошунь також був присутній, то й Женьши був десь тут. Хуннян, що стояла, приклавши руку до лоба, мовчки вказала на кухню. Маомао підштовхнула свій кошик до Ґаошуня та попрямувала до місця події. Туди вже заглядав приголомшений Женьши. На кухні спали три служниці у міцних обіймах одне одної. Одяг на грудях у них був розхристаний, а спідниці задерті до самих стегон. У всіх трьох були розпашілі від задоволення обличчя. У голові Маомао промайнули безсоромні образи «до» та «після», але вона намагалася не думати про це. Точніше, вона не хотіла про те думати. Ну, оскільки всі вони були жінками, мабуть, це не найгірше, що могло статися. На столі лежали підсохлі коричневі шматочки хліба. Трьох не вистачало. Після того, як Хуннян, Ґаошунь і Маомао віднесли покоївок до їхніх кімнат, дівчина раптом відчула, як навалилася втома. У вітальні дружина Ґьокуйо та Женьши з цікавістю розглядали шоколадний хліб. — Це і є те саме любовне зілля, про яке ти говорила? — спитала дружина імператора. — Ні, це мало бути ось що, — Маомао дістала пакунок з охолодженими фруктами. Там було коло тридцяти цукерок розміром із ніготь великого пальця. — Тоді це що? — Моя вечеря, — відповіла Маомао. Мабуть, вона сказала щось не те, бо люди коло неї сторопіли. Ґаошунь і Хуннян дивилися на неї так, ніби вперше її бачили. — Якщо маєш звичку до алкоголю та стимуляторів, то воно не таке дієве, — Маомао була звична до спиртів, бо під час своїх експериментів вживала настоянки та заспиртовувала отруйних змій. Вона відносила алкоголь до медичних засобів. Женьши взяв двома пальцями хлібець і пильно подивився на нього. — Тоді, якщо я це з’їм, проблем не буде? — НІ!!! Будь ласка, не робіть цього! — на два голоси скрикнули Хуннян та Ґаошунь. Здається це було вперше, коли Маомао почула голос Ґаошуня. Женьши заявив, що це жарт, і поклав хліб назад на тарілку. Звичайно, куштувати любовне зілля у присутності улюбленої дружини імператора було б надміру зневажливо. До того ж, якщо обличчя Женьши, яке, як вже згадувалось, подібне до лику небожителя, буде на додачу прикрашене рум’янцем пристрасті, й хтось це побачить, вони можуть остаточно втратити глузд. — Цікаво. Можу я попросити тебе зробити ще одну порцію до наступного візиту імператора? Виключно для запобігання нудьзі, — поцікавилася пані Ґьокуйо. — Звичайно. Думаю цей засіб буде приблизно втричі ефективнішим за звичайний збуджувальний напій. — Втричі... Маомао вдала, що не розчула продовження слів подружжя імператора, сказаних пошепки: «Цікаво, наскільки його вистачить?». Очікувано, вона була справді хороброю жінкою. Маомао переклала любовне зілля в посудину з кришкою і передала Женьши. — Зілля надто ефективне, тому, будь ласка, вживайте не більше однієї цукерки за раз. Якщо з’їсте забагато, це спричинить надмірну циркуляцію крові, й у вас може статися кровотеча з носа. Також, будьте ласкаві вживати цей засіб лише наодинці з людиною, у якій ви зацікавлені. Коли Маомао закінчила із запобіжними заходами, Женьши встав. Ґаошунь і Хуннян вийшли з кімнати, аби підготувати повернення. Кивнувши на прощання, пані Ґьокуйо також вийшла з кімнати разом з принцесою, яка досі спала у кошику. Коли Маомао зібралася вже прибрати зі столу тарілку з хлібом, вона відчула ззаду солодкий запах. — Дякую, що перевищила мої очікування, — почула вона голос, солодкий наче мед. Її волосся було відсунуте, а шиї торкнулося щось холодне. Маомао озирнулася через плече, але Женьши вже виходив з кімнати, помахуючи рукою на прощання. «Ну, звісно». Коли вона опустила погляд, на тарілці було на один шматок хліба менше. Легко здогадатися, чия це провина. «Сподіваюсь, обійдеться без жертв», — пробуркотіла Маомао, наче це її зовсім не стосувалося. Ніч тільки починалася. ============= // Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!