Аптекарський склад

Ну, і що з цим робити?

 

Він схрестив руки, стривожено насупивши брови ідеальної, наче верболози, форми.

 

Люди подейкували, що якби Женьши був іншої статі, то став би лиховісною кралею, чия краса здатна руйнувати країни. Але стать не буде мати значення, якщо він сам виявить цікавість до чоловіків.

 

Сьогодні до нього один за одним підійшли: одна гаремниця середнього рангу, дві — нижчого, військовий офіцер та цивільний чиновник із палацу. Оскільки військовий офіцер зайшов так далеко, що вручив йому пампушки з афродізіаком, то сьогодні Женьши варто повернутися до своїх покоїв у палаці, не затримуючись на роботі до пізньої ночі. Це лише заради самозахисту, а не через лінощі.

 

Він записав кілька імен на сувої, що лежав на столі.

 

Це були імена гаремниць, які сьогодні запросили його до себе. Неймовірно обурюють їхні наміри затягти у ліжко іншого чоловіка лише тому, що імператор ще не звернув на них увагу. Хоча це не потрапить до офіційного звіту, швидше за все, пізніше вони отримають попередження.

 

Чи помітив хтось із гаремниць, замкнених у золотій клітці, наче пташки, що його краса є спробним каменем для них?

 

Ранг дівчини у Внутрішньому палаці залежить, в першу чергу, від її родоводу, а також від краси та розуму. У порівнянні з походженням та зовнішністю, оцінити рівень мудрості значно важче. Щоб стати імператрицею, дівчина повинна мати певний рівень освіти, а також почуття власної гідності.

 

І ось імператор з його паскудним характером придумав використати Женьши як критерій відбору.

 

Свого часу саме Женьши рекомендував дружин Ґьокуйо та Ліхуа. Перша з них була розсудливою та скромною, а друга, попри свою норовливу вдачу, мала саме такий темперамент, який допомагав їй стояти вище за інших.

 

Обидві були віддані імператору та за жодною не було помічено лихих пристрастей.

 

А дружина Ліхуа й взагалі була закохана у нього до безтями.

 

«Наш володар просто жахлива людина», — подумалося Женьши.

 

Він оточив себе жінками, зручними з політичної точки зору, й примусив народжувати йому дітей, готовий позбутися їх, ледве вони втратять таку здатність.

 

Відтепер дружина Ґьокуйо користуватиметься найбільшою прихильністю імператора. Коли він востаннє відвідав подружжя Ліхуа, та була схожа на привид, через виснаження після смерті свого сина.

 

Окрім пані Ліхуа, було ще кілька гаремниць, які стали непотрібні. При нагоді їх повернуть додому разом з належними подарунками від імператора.

 

Женьши вийняв із купи документів один з аркушів.

 

Ось цю звали Фужун. Вона мала вищій четвертий ранг, тобто була дружиною середнього класу.

 

Днями цю гаремницю вирішили подарувати військовому офіцеру за його здобутки у відсічі чужоземним загарбникам.

 

— Отже, чи все буде гаразд і в тій справі?

 

Якщо все проходитиме за планом, який він подумки склав, то проблем не повинно бути. До того ж співпраця з тою відлюдькуватою знахаркою, швидше за все, надасть йому переваг.

 

Не всі кидали на нього хтиві погляди, але вперше хтось подивився на нього ніби на гусінь.

 

Мабуть, та дівчина вважала, що добре приховала свої почуття, та все ж зневага ледь помітно проступила в її очах.

 

Женьши не зміг втриматися від посмішки. Вишукана лінія його вуст нагадувала про небесний нектар, що рікою ллється на божих бенкетах, але у ній приховалася малесенька зловісна тінь.

 

Він не мав схильності до мазохізму, але це було на диво кумедно. Таке відчуття, ніби він отримав нову забавку.

 

— Цікаво, що ж буде далі? — Женьши притис документи ринкою з чорнильним каменем й вирішив, що час лягати спати.

 

Та перш за все він міцно замкнув двері, щоб не було проблем із відвідувачами, що можуть з'явитися посеред ночі.

 

***

 

Хоча існує слово «панацея», насправді немає таких ліків, які б лікували все на світі.

 

Ці слова сказав Маомао її батько, але був час, коли вона не хотіла в них вірити.

 

Вона мріяла зробити ліки, що були б ефективні за будь-якої хвороби та для будь-якої людини. Саме тому вона раз у раз наносила собі рани, від яких люди мимоволі відвертали очі, та намагалася розробляти нові препарати, але й досі не побачила жодних перспектив для створення універсальних ліків.

 

Пропозиція Женьши дещо зацікавила Маомао, хоча ця тема була їй не до душі.

 

З моменту входу у Внутрішній палац єдине, що вона могла приготувати, це чай, підсолоджений листям гортензії. На території палацевого містечка росло на диво багато лікарських трав, які можна було б використати, але вона мусила терпляче проходити повз них, оскільки в неї не було інструментів. До того ж вона не могла робити щось сумнівне у великих спільних кімнатах.

 

Це, мабуть, найприємніше в її переселенні у маленьке приміщення.

 

Зрештою Маомао подалася збирати потрібні компоненти, але повісила на спину кошик для білизни. Хуннян офіційно призначила її відповідальною за прання, аби не викликати зайвих питань.

 

Вдаючи, що вона прийшла по білизну, Маомао завітала до будинку місцевого лікаря, про який їй розповідали раніше. Всередині був той самий полохливий лікар, якого вона бачила раніше, та євнух, який зазвичай супроводжував Женьши.

 

Лікар зміряв Маомао очима та заходився перебирати свої рідкі, як у в'юна, вусики. Ніби хотів сказати: «Чого це дівчисько вдерлося на мою територію?»

 

«Будь ласка, не дивіться надто пильно на якусь лишень потворну жінку».

 

Порівняно з лікарем, євнух привітав Маомао на диво ввічливо, ніби зустрів поважну персону й провів углиб будинку.

 

Коли Маомао зайшла у кімнату, три стіни якої були вкриті аптекарськими полицями з безліччю шухлядок, в неї на обличчі з'явилася найщиріша посмішка з моменту її появи у Внутрішньому палаці. Її щічки зарум'янилися, очі заблищали, а зазвичай стиснуті в одну лінію губи раптом вигнулися м’якою дугою.

 

Євнух дивився на неї зі здивуванням, та їй було байдуже.

 

Маомао оглядала етикетки на шухлядах й виконувала якийсь чудернацький танок щоразу, коли знаходила рідкісне зілля. Її радість переливалася через край, й не було змоги втримати її всередині.

 

Це тривало майже годину.

 

— То якесь прокляття чи що? — Женьши, який з'явився непомітно для Маомао, спостерігав за нею враженим поглядом.

 

Отже, найперше, що треба зробити — по черзі, один за одним, зібрати компоненти, які можуть стати в пригоді. Кожен засіб був загорнутий у лист паперу, на якому пензликом підписали назви. Доволі марнотратно так використовувати папір, коли все ще найпоширенішим матеріалом для письма залишалися дерев’яні планки.

 

Ледве лікар із риб'ячими вусами заглянув подивитися, що вона робить, другий євнух зачинив двері. Здається, його звали Ґаошунь.

 

Саме він допомагав Маомао діставати потрібне з шухляд, розташованих надто високо. А от його господар не робив анічогісінько. «Йшов би ти собі, якщо не збираєшся нічого робити», — подумала Маомао, сховавшись за своїм звичним безвиразним обличчям.

 

Раптом увагу дівчини привернув напис на найвищій шухляді — вона впізнала назву та потягнулася до нього. Коли Ґаошунь покірливо передав їй вміст, на обличчі Маомао з'явився складний вираз.

 

Від кількох незнайомих насінин на дівочій долоні повітря сповнилося дивним ароматом.

 

— Цього аж ніяк не достатньо, — промовила вона.

 

— Тоді все, що потрібно зробити, це поновити запаси, — невимушено заявив красень, який стояв, склавши руки, й лиш усміхався.

 

— Це збирають десь у західних районах, точніше, ще далі — у регіонах південніше заходу.

 

— Пошукаймо серед імпортних товарів, — Женьши взяв одну насінину. Формою вона скидалася на абрикосову кісточку та випромінювала специфічний аромат. — Як це називається?

 

Знехотя Маомао відповіла молодику:

 

— Це какао.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.