Перше побачення

– Юний пане, про що ви думаєте? – запитав Мо Ї у похмурого Мо Фея.

– Нічого. Просто Принц Юй надіслав мені повідомлення, запросивши на вечерю в Майстерню гурманів, – відповів він, спираючись підборіддям на руки.

У Мо Ї вискочили очі. Він виглядав дуже схвильованим: – Юний пане, ви маєте на увазі, що принц Юй запросив вас на вечерю?

Мо Фей кивнув: – Так, я думаю, йти мені чи ні.

– Чи потрібно взагалі думати? Звичайно, ви повинні піти! Це принц Юй! Так багато людей готові витратити мільйони зіркових монет, щоб побачити його особисто, – трепетно мовив слуга.

– Витрачати мільйони лише на те, щоб побачити його особисто? Ось що зробили б ці дурні багаті люди. Я бідний і розумний. І не буду цього робити, – сказав Мо Фей, розмахуючи руками.

Мо Ї знизав плечима: – Юний пане, це принц Юй. Принаймні проявіть ввічливість.

Він кивнув: – Я теж так думаю. Але я трохи хвилююся.

Мо Ї з цікавістю запитав: – Юний пане, що вас хвилює? Боїтесь, що принц Юй не зупиниться на вас?

Тоді Фей кинув на нього сердитий погляд і зарозуміло промовив: – Я такий милий, така цукерочка для очей. Думаєш, я буду турбуватися про таку нудну річ? Мене хвилює те, що їжа в Майстерні гурманів дуже дорога. Що мені робити, якщо він не заплатить?

– Я так не думаю. Він принц. Він багатий, – заперечив Мо Ї, потерши носа.

Мо Фей підняв брови: – Принц може бути багатим, але це не означає, що він не скупий.

Після підрахунку його прибутків і збитків вони все ж вирішили, що Фей повинен піти.

– Мо Ї, як ти думаєш, якою людиною буде принц Юй? –  запитав він, похиливши голову.

Слуга торкнувся свого підборіддя і сказав: – Я вважаю, що принц Юй має бути серйозною, м'якою та небагатослівною людиною.

– Небагатослівною? – сумнівався Мо Фей.

Мо Ї кивнув: – Так. Я чув, що принц Юй мало говорить і погано ставиться до красунь. Але з таким неприступним ставленням все ще є багато гарних жінок, які кидаються на нього.

– У всіх красивих жінок поганий смак. Тож, яким би видатним я не був, жодна жінка не піде за мене.

Обличчя Мо Ї здригнулося і відібрався дар мови.

Мо Фей кинув на нього погляд: – Для чого цей вираз?

Той негайно вимушено широко посміхнувся: – Я маю на увазі, що ви абсолютно праві, юний пане.

Юнак кивнув: – Звичайно. Кожне слово, яке я кажу, має сенс.

Одягнувшись, Мо Фей і Мо Ї пішли до Майстерні гурманів. Оскільки принц Юй сказав, що це має бути приватна зустріч, він нікому про це не сказав.

Згідно з повідомленням, яке йому надіслав принц, Мо Фей вийшов на балкон, на якому сидів молодий чоловік у чорній куртці.

Юнак подивився на нього і байдуже виплюнув кілька слів: – Ти спізнився.

Мо Фей вимушено посміхнувся: – Перепрошую.

Від холодних пронизливих очей у нього побігли мурашки. Спізнився? Він затримався всього на одну хвилину і двадцять секунд! Цей хлопець був таким дріб'язковим.

Юнак моторошно подивився на Мо Фея: – Ти гарніший, ніж я думав.

– Ти мені лестиш, – він глухо розсміявся.

Молодий чоловік не поспішаючи сказав: – Не сприймай це як комплімент. Причина, чому я так сказав, полягає в тому, що я чув, що ти надзвичайно потворний. Але на мій погляд, ти маєш звичайну зовнішність.

Мо Фей повернувся до Мо Ї, нахмурившись, наче хотів сказати: «Хіба ти не казав, що цей хлопець небагатослівний?»

Мо Ї змусив себе посміхнутися й кинути погляд – «чутки відстій».

– Тобі є що сказати? – запитав Лоу Юй.

Мо Фей випалив, не задумуючись: – Принц Юй, ти такий балакучий!

Принц зробив паузу, а потім сказав: – Я прийму це як комплімент.

Мо Фей засміявся: – Звичайно, так.

Тоді Лоу Юй пирхнув.