Увімкнене аварійне живлення.
Увімкнені аварійні канали внутрішньої комунікації.
Увімкнена аварійна система захисту.
Увімкнена система вентиляції.
Опущені вікна радіаційного захисту.
Усі підрозділи просимо бути напоготові.
У коридорі серед хаотичних кроків і криків увімкнули систему оголошень. Це вже був не механічний голос, а радше людський жіночий.
Слідом за голосом з усіх боків безперервно лунало приглушене клацання. Ань Дже знову поглянув на сполучний коридор. Різко опустилися холодні сталеві завіси, блокуючи всі вікна. Вони здавалися дуже товстими – він пригадав слова Поета про те, що як тільки магнітне поле зникне, космічна радіація та сонячний вітер негайно атакують поверхню Землі.
Так він зрозумів, що Лу Фен витягнув його з коридору, щоб покинути можливу зону ураження випромінюванням. Головне місто було спорудою епохи піку людської науки й технологій, тому товщина та особливі матеріали його стін могли захистити від радіаційної атаки.
Світло в Центрі єдиного фронту шалено заблимало, а потім стабільно ввімкнулося знову, проте вже було набагато слабшим.
З найближчої лабораторії почувся голос дослідника, який розмовляв з кимось по комунікатору. Він був надто стривоженим, що зробило його голос достатньо гучним, аби його почули в коридорі.
– D1342 запрошує збільшити постачання енергії! Прилади не можна спинити!
Почувся також голос з іншої лабораторії.
– Запрошую аварійне живлення в D1343, інакше дорогоцінні зразки будуть деактивовані.
Ань Дже не знав, хто відповість на їхні запити та чи виконають їх. Він поглянув у бік D1344 і несвідомо схопився за край рукава Лу Фена.
Лу Фен опустив на нього погляд.
– З ним усе гаразд.
Ань Дже кивнув.
Трансляція оголошень продовжилась.
Персонал Центру оснащення, Бюро міської оборони, Відділу надзвичайних ситуацій та Відділу логістики – просимо вас пройти до конференц залу №1 на сімнадцятому поверсі Центру єдиного фронту. Будь ласка, не піднімайтеся ліфтом і скористайтеся сходами.
Просимо Офіс спостереження Маяка за магнітним полем негайно зв’язатися з Центром єдиного фронту.
Просимо Офіс спостереження Маяка за магнітним полем негайно зв’язатися з Центром єдиного фронту.
Оголошення програвалися на максимальній гучності й відлунювали в коридорі.
Ань Дже поглянув на Лу Фена.
– Ми повернемось до Маяка?
– Я чекатиму наказів, – Лу Фен дивився в дальній кінець коридору, ніби обмікровував щось. Потім його погляд повернувся до Ань Дже. – Не бігай навкруги. Залишайся зі мною.
– Гаразд, – відповів Ань Дже.
Тоді пролунало оголошення:
Персонал командного офісу, об’єднаного кадрового відділу, Суду першої інстанції та операційного центру – просимо вас пройти до центру комунікації на чотирнадцятому поверсі Єдиного фронту. Будь ласка, не піднімайтеся ліфтом і скористайтеся сходами.
Увійшовши вслід за Лу Феном до центру комунікації, Ань Дже почув голоси всередині.
– Північна база викликає Підземну базу, будь ласка, дайте відповідь.
– Північна база викликає Підземну базу, будь ласка, дайте відповідь.
– Північна база викликає Підземну базу, будь ласка, дайте відповідь.
Диспетчер у великих чорних навушниках говорив перед більше ніж десятком екранів, на яких стрибали якісь криві та параметри.
Але на цьому каналі зв’язку розмовляв лише він. З протилежного боку долинав тільки порожній шум.
У центрі зали був чоловік середніх років у чорній військовій формі. Його обличчя було холодним і поважним, а символ на погонах вказував на те, що він був генерал-лейтенантом.
Побачивши Лу Фена, він кивнув у їхній бік.
– Ти прийшов.
Було ще кілька інших солдатів, що зайшли раніше й після Лу Фена. Їхні ранги та підрозділи відрізнялися, але всі їхні вирази були однаково холодні та суворі.
У центрі комунікації стояли стільці, тож вони розійшлися і розсілися. Ань Дже тихенько сидів поруч з Лу Феном.
Генерал-лейтенант відповів на дзвінок, і за якісь тридцять секунд він поклав трубку та звернувся до офіцерів у залі:
– Це було повідомлення з Офісу спостереження Маяка за магнітним полем. П’ять хвилин тому сила світового магнітного поля впала до нуля, однак східний магнітний полюс, який захищаємо ми, не має жодних відхилень.
– Очевидно, що стався значний збій західного полюса на іншому боці.
Ань Дже слухав генерала-лейтенанта. Він знав, яке значення мало магнітне поле для людей.
Магнітне поле захищало все на планеті. Щойно воно зникне, космічні промені та сонячні вітри проникнуть без жодних перешкод. За цей короткий час це призведе до сильної посухи в усьому світі. Люди потраплять під вплив радіації, постраждають від різних злоякісних захворювань, і згодом помруть або мутують. І якби протягом тривалого часу не було захисту магнітного поля, вся атмосфера планети була б розвіяна сонячним вітром, і світ перетворився б на мертву пустелю.
Два магнітних полюса, створені людьми, розташовувалися на Північній та Підземній базах. Вони обидва підтримували слабке магнітне поле, що вкривало весь світ, і були нероздільні. Щойно з одним із них щось піде не так, інший також втратить свій ефект.
Також між ними не було потреби у зайвому зв’язку. Щоночі полярне сяйво в небі казало іншим: «Ми все ще існуємо і ще в безпеці».
Зараз же полярне сяйво зникло.
У цей момент працівник, який налагоджував обладнання неподалік, мовив:
– Звітую. Штучне магнітне поле зникло, тож іоносфера порушена і короткохвильовий зв’язок неможливий.
Генерал-лейтенант глибоко нахмурився. Після трьох секунд тиші він заговорив.
– За будь-яку ціну ввімкніть довгохвильовий зв’язок.
– Так, пане!
В епоху, коли люди втратили супутники та телекомунікацію, зв'язок на великій відстані став незрівнянно складним, і лише за допомогою радіо – короткохвильового радіозв’язку крізь іоносферу атмосфери – можна було передавати сигнали. Однак штучне магнітне поле все ж було слабшим за природне. Зв'язок був уже дуже нестабільним, а тепер, коли магнітне поле повністю зникло та іоносфера стала цілком безладною, комунікація стала ще складнішою.
Довгохвильовий зв'язок був іншим. Він був наземним, і як посередника використовував землю й море. Він був стабільним і надійним, але ціна запуску була високою, і для передачі повідомлень можна було використовувати лише найстаріший код.
Водночас він був одностороннім. Це означало, що поки інша сторона теж не увімкне довгохвильовий зв'язок, жодного спілкування не вийде.
Повідомлення передавалося шар за шаром, і зрештою центр комунікації отримав зворотне повідомлення, що пристрій довгохвильового зв’язку було увімкнено.
Оператор узяв прилад. Коди з різним інтервалом і довжиною видавали монотонні гудки, коли вони почергово вводилися в систему, і потім завантажувалися в канал зв'язку.
– Північна база викликає Підземну базу, будь ласка, дайте відповідь.
Тривала тиша.
– Підземна база – найкраще побудована з чотирьох людських баз. Складно уявити, що вона зіткнулася б з катастрофою, – сказав офіцер. – Я сподіваюся, що це просто збій обладнання.
Щойно він договорив, як з приймача раптом почувся пронизливий шум!
Шурхіт і дряпання, хаотичні звуки, ніби з безмежного всесвіту, водночас нагадували передсмертні подихи величезного чудовиська.
Усі в кімнаті затамували подих, поки не минуло двадцять з чимось секунд.
Біп біп.
Біп, біп—
Прозвучало повідомлення, і оператор затремтів усім тілом. Він практично кинувся до робочого столу й хутко щось записав.
П’ять хвилин по тому генерал-лейтенант спитав:
– Що вони сказали?
Обличчя оператора зблідло, губи тремтіли. Він поглянув на аркуш із записами сигналу й заговорив.
– Вони сказали... що Підземна база... зіткнулася зі вторгненням об'єднаних ксеногенних і зазнала великих втрат. Наразі вони... чинять опір і ремонтують магнітний полюс.
– Запаси боєприпасів вже становлять менше п'ятої частини... Їхні запаси термоядерної зброї вичерпані, а кількість солдатів недостатня. Звертаються... – він зціпив зуби. – Звертаються за підтримкою.
Запанувала тиша.
