За десять хвилин подорожі швидкісним потягом місто залишилося далеко позаду. Коли Лу Фен забрав свою руку від очей Ань Дже, той побачив густі хмари там, звідки вони їхали. Винищувачі з низьким гуркотом пронеслися над потягом і швидко зникли з поля зору, прямуючи на базу.

Він не зронив ні слова. Ще трохи подивившись у вікно, він повернувся на своє попереднє місце й тихо сів. Коли Ань Дже тільки сідав на потяг, то планував зв’язатися з босом Шао по перемовнику, як тільки відновлять мережу, та пояснити куди він подівся. Більше в цьому не було необхідності.

Він дивився у вікно, сперши підборіддя на долоню, коли краєм ока побачив темний силует. Лу Фен сів через одне сидіння від нього, а молодий суддя, що завжди слідував за ним, сів поруч.

— Полковнику, вам повідомлення він Суду першої інстанції, — сказав він. — Серед працівників Суду двадцять один були евакуйовані, дев’ятеро загинули та ще четверо були заражені й прибрані.

— Як справи в Бюро оборони міста?

— Про них наразі нічого невідомо.

На цьому їх голоси стихли. Ань Дже весь час дивився у вікно, проте насправді там не було нічого вартого споглядання. Через дощ і туман було видно лише широку та спустошену забетоновану землю.

Це була буферна зона. Між міськими воротами та самим Зовнішнім містом, а також між кожним районом міста знаходилися величезні буферні зони без жодної забудови. Вони були створені на випадок вторгнення ксеногенних чи початку масштабних бойових дій, щоб виграти час для швидкої реакції військових, замість того, щоб пропустити ксеногенних прямо в густонаселену житлову зону.

Доволі скоро заворушився Колін — прокинувся після своєї короткочасної втрати свідомості. Він, блідий, піднявся з проходу та повернувся на своє сидіння. Не підіймаючи голови, він дістав з кишені окуляри в чорній оправі та почав витирати їх краєм своєї сорочки, не промовляючи ні слова. У цей момент в Ань Дже склалося враження, що цей хлопець змінився відтоді, коли вони вперше зустрілися.

Він повернувся і перевів свій погляд на Лу Фена. Цієї ж миті Лу Фен відвів свій погляд він Коліна та подивився на Ань Дже. Їхні погляди зустрілися, і Ань Дже нервово стиснув край своєї сорочки.

Лу Фен кинув на нього лише один безвиразний погляд і розірвав зоровий контакт. Цей Лу Фен здавався йому зовсім незнайомим, хоча минулої ночі вони спали в одному ліжку.

Трохи подумавши, Ань Дже таки запитав:

— А що далі?

— Враховуючи курси, що ти проходив, ймовірно тебе відправлять вчити дітей читати.

— А ти?

— Я буду діяти відповідно до планів Головного міста, — сказав Лу Фен.

Ань Дже зібрав свою рішучість.

— Ти підеш до Маяка?

Він знав, що найімовірніше його спора знаходиться в Маяку.

Лу Фен подивися на нього. Ань Дже відчув, що це був той погляд, яким він би дивився на когось нетямущого.

— Я — військовий, — промовив Лу Фен. — Моїм наступним завданням буде повернути Дисперсійний центр.

— А… — потім Ань Дже тихенько додав: — Щасти.

Лу Фен мовчки дивився на нього кілька секунд.

— Дякую.

Більше ніхто з них не говорив. Якимось чином Ань Дже відчував, що полковник зараз зовсім не в настрої для бесіди.

Десь за чверть години потяг прибув на станцію, і Лу Фен попрямував до його голови. Водночас із цим з гучномовців пролунало оголошення: «Шановні пасажири, для забезпечення безпеки Головного міста, будь ласка, сформуйте чергу для другого огляду».

Люди з потягу почати потроху шикуватися в лінію, і Ань Дже та Колін були у самому кінці. Другим оглядом була генетична експертиза за допомогою пристроїв. Інспектором був той самий молодий лікар-блондин з блакитними очима в білому халаті. Коли Ань Дже та Колін здали кров для аналізу, він запустив апарат та звернувся до них:

— Зачекайте п’ять хвилин.

Ань Дже стояв збоку та слухняно притискав ватку до місця, звідки брали кров.

— Це знов ти, — усміхнувся до нього лікар.

— Добридень, — привітався Ань Дже.

— То Суддя таки приводить людей на генетичну експертизу, — лікар цокнув язиком. — У нас весь відділ був здивований.

— Тепер він вірить, що я — людина.

— Можливо він просто хотів попридиратися, — здригнувся лікар. — У суддів, знаєш, з головою завжди трошки, ну-у... тойво.

— З ним все гаразд, — відмовив Ань Дже.

Лікар кинув на нього погляд повний захоплення.

— Ти перша людина на моїй пам’яті, що заступилася за полковника Лу. — Лікар перевів погляд на його ліву руку. — Поранився?

Ань Дже помітив, що він розмашистих рухів до цього, його рукав задрався, та тепер бинти на лівій руці виглядали з-під кофти.

— Мгм.

— Тоді варто змінити ці бинти, — лікар звідкілясь дістав аптечку та узяв звідти свіжий моток бинтів. — Я перемотаю їх тобі.

Лікар здавався такою відкритою та приємною людиною.

— Дякую.

Знімаючи старі бинти, лікар бездумно прокоментував:

— Добре зав’язані.

Ань Дже подумав і нічого не сказав. Він вирішив не говорити лікарю, що бинти йому обмотав та зав’язав Лу Фен, боячись знову шокувати відділ експертизи. Схоже вони вважали Лу Фена чистим злом, без межі, за яку він не міг би ступити.

Як тільки ця думка промайнула в Ань Дже, то він нахмурився. Тепер він зрозумів, чому Лу Феном рідко спілкувався з іншими. Така вже доля Судді.

Його думки обірвав тихий голос Коліна поруч.

— Докторе.

Лікар закінчив обмотувати руку Ань Дже та повернувся до нього.

— Гм?

— Оскільки Зовнішнє місто пало, Суд першої інстанції більше не потрібний, — сказав Колін. — Чи можуть тепер оголосити регламент суду?

Колін і справді був непохитним опозиціонером, подумав Ань Дже.

— Чому ти хочеш знати? — лікар сперся на машину з інструментами зі схрещеними руками, дивлячись прямо на нього. — Він убив когось із твоїх близьких?

— Мою матір, — сказав Колін. — Коли вона того разу поїхала у зовнішній світ, вона навіть не покидала бронеавтомобіля.

— Хоча крихітних монстрів і небагато, не можна просто списати їх з рахунку.

— Але її поведінка та вигляд були абсолютно нормальними.

— Ага, — беземоційно сказав лікар. — І що з того? Якби родичі кожної вбитої людини вимагали пояснень від Суду першої інстанції та нашого відділу, у нас не залишилося б часу на захист воріт.

— Але тепер все інакше. У вас є вільний час. — Колін підняв голос. — Ми лише хочемо знати причини.

Спостерігаючи за ним, лікар усміхнувся.

— Ти правий, тепер все інакше, — м’яко сказав він. — Тепер ви люди Головного міста, тож поступово дізнаватиметесь все більше. — А потім безтурботно додав: — Як ви думаєте: після зараження людське тіло роз’їдає поступово?

— А як іще? — сказав Колін.

— Насправді це не так, — лікар підняв голову, дивлячись на небо. — Коли відбувається зараження, ланцюги вашого ДНК — всі структури у вашому ДНК — миттєво змінюються. Як тільки відбувається зараження, шляху назад вже немає.

— Неможливо, — промовив Колін. — Я вивчав біологію. Вірусам потрібен час для поширення, і в них буде інкубаційний період-

Але лікар одразу ж його перебив.

— Після цього нова структура ДНК змінить склад РНК, а зміна в РНК вплине на виготовлення білків, в наслідок чого почне змінюватися біологічна структура всього тіла. Все це відбувається в дуже короткий проміжок часу. Твоя шкіра, зовнішній вигляд, обличчя, як ти рухаєшся та думаєш, здатність говорити — все змінюється. Тренування яке молоді судді отримують перед тим, як офіційно ставати суддями, це навчитися відрізняти ці ознаки неозброєним оком. — Він усміхнувся. — Коли їхня точність спостереження досягає вісімдесяти відсотків, вони випускаються та можуть офіційно служити. Думаєш, що твої поверхневі спостереження людської поведінки можна порівняти з більш ніж десятьма роками тренування?

— Вісімдесят відсотків, — Колін різко підняв погляд. — Тож Суд першої інстанції також не може безпомилково визначати ксеногенних. Вони запобігають проникненню ксеногенних просто використовуючи масові вбивства, так?

— Мені дуже шкода, проте я маю дещо тобі сказати, — лікар подивився на нього. — Результат Лу Фена при випуску був сто відсотків.

Колін кілька секунд стояв з тупим виразом обличчя.

— …Неможливо.

— Я сподіваюся ти не використовуєш звичайні мірки для визначення верхнього ліміту людських можливостей, особливо увійшовши в Головне місто, — не вражено сказав доктор. Він говорив до Коліна, але дивився на Ань Дже. — Щонайменше, в умовах, коли ми могли перевірити правильність його судження, він не помилився жодного разу. Наш відділ експертизи дуже тісно співпрацює з Судом першої інстанції. Я особисто бачив результати його екзамену — Суддя отримав максимальні бали по всім показникам. Проте, можливо не це є причиною, чому він здатний відрізняти ксеногенних від людей зі стовідсотковою точністю.

— Здається, наче у нього є вроджений дар, якась особлива інтуїція, — продовжив лікар. — Ще тоді, тільки дізнавшись про його талант у цій сфері, ми брали у нього кров щомісяця, проте, на жаль, безрезультатно.

— Ні… — Колін спохмурнів. — Це йде проти науки. Інтуїція не може бути використана в основі для науки, і все що ви до цього сказали про спосіб зараження теж-

Його обірвав короткий писк — на апараті загорілося зелене світло.

— Ось ваші нові ID-картки та перемовники. Головне місто виділить вам житло. — Він простягнув їм дві сині картки та перемовники. — Сідайте на шатл, а далі чекайте на вказівки з перемовника.

Колін узяв свої речі.

— Але…

— Я знаю, що це йде проти деяких принципів біологічних наук, але найстрашнішою частиною наших часів виявилося те, — лікар дивився на нього і здавалося, що його лазурні очі покривалися памороззю. Він сказав по складах: — що людська система наук ні-чо-гі-сі-нько не варта.