Вступний екзамен поверненця (1)

“Серце?” — пробубнів під ніс Зод.

“Колись дуже давно я читав про це в книзі, — сказав Зод. — Драконяче серце працює немов магічний двигун. Так як і наші магічні кола. Цей велетенський магічний двигун, всмоктує навколишню ману”.

Мана поглинається магічними колами і таким чином її можна контролювати і використовувати. Це елементарні знання для магів.

Зод продовжував: “Дракон помер, а це значить, що накопичену в серці ману зараз нічого не стримує. Оскільки мана дуже текуча вона продовжує крутитися. Це призведе до перегріву ‘двигуна’. І якщо так продовжиться…”

“Я тебе не розумію! — перервала Прісцилла.  — Говори простіше!”

Дезір швидко зловив суть сказаного: “Перегрітий двигун вибухне.”

“ЩОООО!? — крик Прісцилли перейшов на верск.

З туші дракона здійнявся жахливий шум, підтверджуючи щойно сказане Дезіром. Неконтрольована мана витікала заповнюючи собою все навколо. Обличчя всіх навколо смертельно зблідли.

“Чому ми не знали про це перед тим, як його вбивати?”

Зазвичай байдужий погляд Зода заполонив відчай. “Тому що це… це вперше людство вбило дракона”. —  сказав він мертвим, монотонним голосом.

“Вибух спричинений тиском мани, яка зберігалася в магічних колах… Цей феномен рівноцінний магії сьогомо кола…

Ні, навіть цієї шкали замало для підрахунку. Така кількість мани знаходиться поза людським розумінням. Якщо це чиста мана, а не магія, її не ‘запечатати’...думаю нам варто приготуватися…”

Гіркою чорною хмарою над уцілілими нависла неминуча смерть. Все було так як казав Зод. Від вибуху такої кількість мани, неможливо втекти, її неможливо заблокувати.

“Я.. Я не можу в це повірити. Що це відбувається, саме зараз…” Рафаелло розвернувся до шторму мани, який вже розрісся на сотню метрів.

“Отче наш, що єси на Небесах...” — шум шторму заглушив тиху молитву Прісцилли.

 Дезір з гримасою болю і розпачу на обличчі став в центрі групи. Наближалося неминуче лихо, перед його очима промайнула сотня образів. Магія вирвалася з нього, а в голові кружляла лиш одна фраза.

“Невже це кінець?”

Він заплющив очі і відчув на обличчі палючий вітер.

Це був його останній спогад.

Дезір Арман відкрив очі і глянув на свою простягнуту вперед руку.

‘Стривай’

Щось було не так.

‘Де це я?’

Він опустив руку і роззирнувся. В повітрі шуміло від схвильованих  голосів. Величезний жирандоль освітлював зал десятками сапфірів. Під ним на дубових лавах сиділи в чорній уніформі сотні студентів, а посеред залу стояло стародавнє кам'яне святилище.

Дезір спантеличено крутив навколо головою, ‘...щось воно мені нагадує…’ Опустивши погляд він побачив перед собою склянку. З відображення на нього розгублено дивився до мурашок знайомий хлопець. Глибокі чорні очі, яскраво червоні губи, обличчя не так щоб гарне, але з ноткою юнацької чарівності.

 

‘Агов, це ж…’ Зі щоки зник шрам і загрубіла шкіра. Зараз він бачив русого, трохи тендітного хлопчину. Він знову став підлітком.

‘Що відбувається? Я точно помер в тому місці…’

Він сів не не розуміючи що сталося, аж поки його думок не перервав дзвінок.

Чіткий сигнал дзвону привернув увагу всіх присутніх на сцену, куди піднімалася молода красива жінка в чорній професорській формі. Вона почала свою промову щойно стихли всі розмови і музика.

“Я - професорка Бріджит. Рада вітати присутніх тут вступників Гебріонської Академії.”

Дезір уважно глянув на професорку. Він мав би бачити її зараз вперше, але насправді ця людина була добре йому знайома.

“Я знаю, що багато хто з вас приїхав до Гебріонської Академії з різних країн. Щиро вдячна кожному і кожній хто здійснив таку довгу подорож.”

Вона замовкла на хвильку і глибоко вдихнувши продовжила.

“Однак, з жалем повідомляю вам, що не всі, хто сюди прийшов будуть вибрані нашою академією. Традиційно, кожен має прийняти участь у вступному екзамені, за результатами якого буде вирішено хто з вас стане нашим студентом. До академії буде відібрано тільки шість сотень. Звісно, вашим випробуванням буде..”

“Очищення Тіньового Світу”, — пробубнів під ніс Дезір.

“...очищення Тіньового Світу.” — продовжила професорка. “Не переживайте, хоч цей Світ і схожий на справжній Тіньовий Світ, але це насправді не так. Він був штучно створений спеціально для цього екзамену. Якщо у вас виникли питання, зверніться до своїх менторів при зустрічі.”

Бріджит кинула на студентів серйозний погляд.

“3613 рік, через дві години в головному холлі почнеться 172-й вступний екзамен до Гебріонської Академії. В перерві прошу насолоджуватися банкетом. Незабаром побачимось”. —сказала проферока Бріджит і зійшла зі сцени.

Від абітурієнтів пролунав хор оплесків. Тільки Дезір не плескав, він схилив голову не вірячи в щойно почуте.

‘Вступний екзамен до Гебріонської Академії?’

Гебріонська Академія була найкращим навчальним магічним закладом на континенті. Дезір вже випустився з неї десять років тому.

Але якимось чином він знову опинився на своєму вступному екзамені. Від нерозуміння в нього закрутилося в голові. ‘Якщо зараз 3613 рік..’

Тоді виходить, що його відкинуло в минуле на тринадцять років. Тіньовий Лабіринт з’явиться в році Ловеліуса 3616, після чого він прожив ті десять пекельних років, з 3616-го по 3626-й.

Дезір заплющив очі і відчув абсурдність ситуації. Суперечливі емоції розривали його серце, муки провини затьмарювали почуття щастя від того, що він повернувся в цей момент історії.

Здавалось, що ці тортури тривали вічність. Кров померлих друзів і пролиті за ними сльози. Все це було намарно. Вони не врятували світ.

Десять років страждань і 150 мільйонів смертей - все намарно. Це була неминуча, беззаперечна катастрофа.

І ось, якимось чином…

Дезір Арман повернувся на 13 років в минуле, повернувся з того приреченого майбутнього. Так ніби це все було жартом - жорстоким жартом.

Спочатку Дезір подумав, що це міг бути лише сон, неймовірно жахливий кошмар від якого він щойно прокинувся. Але спогади були надто реальними і чіткими. Це не можна було назвати сном. Всі ці відчайдушні битви і велика кількість знань про магію глибоко засіли в його пам’яті. Всі ті спогади в його голові були надто правдивими як на "просто сон".

“Ти Дезір Арман, так?”

Перед Дезіром стала молода дівчина, виводячи його з глибоких роздумів. Невелика, рудоволоса, з короткою стрижкою, але попри свою тендітну статуру її сталево сірі очі випромінювали сильну волю та впевненість.

“Рада зустрітися! — бадьоро сказала вона. — Мене звати Ладорія фон Доріч, але достатньо просто Ладорії. Я другокурсниця Гебріонської Академії, а також твій ментор на вступному екзамені. Очікую плідної співпраці!”

“Так, попіклуйся про мене.”  — Може голос Дезіра і звучав невимушено, але всередині він відчував неабиякий дискомфорт.

Це була та сама Ладорія фон Доріч, яку він зустрічав у минулому житті. Вона, геній вогняної магії шостого кола була першою на своєму курсі аж до самого закінчення Академії.

“Про що так сильно задумався?”

“Вибач, я дуже нервую”.  — відповів Дезір.

Ладорія захихотіла: “Тобі не варто боятися вступного екзамену. Цей Тіньовий Світ створений штучно і в порівнянні зі справжнім він зовсім не складний.”

“Справді?”

“Проте, це все таки екзамен. Перевірка на кшталт ‘чи дійсно ти можеш протистояти Тіньовим світам?’”

Більш менш завершивши привітання Ладорія почала підготовку до екзамену. Вона швидко проглядала документи Дезіра аж раптом зупинилася і зиркнула на нього: “Га? Ти простолюдин?”

Дезір у свою чергу відповів на це безтурботно, так наче це було неважливим: “Хіба це проблема?”

“Ну, якщо ти простолюдин, то матимеш певні труднощі, якось так. Навіть якщо ти й пройдеш, то тебе запроторять в Бета клас. Вони не дуже цінують простолюдинів і не дадуть тобі належної освіти.”

Цей неочікуваний стрибок в минуле змусив його пригадати такий важливий факт. Попри те, що Гебріон був найкращою магічною академією на континенті, вона була жорстко поділена на дві частини: шляхетну - Альфа клас і простолюдинську - Бета клас.

“Але це лише в тому разі, якщо ти пройдеш вступний.” — сказала Ладорія і повела Дезіра по довгому коридорі.

Мовчанка тривала з десять хвилин після чого Ладорія не витримала: “Забула спитати. Ти щось знаєш про Тіньові Світи?”

“Більш-менш”.

На таку відповідь Ладорія лиш підняла брову: “Дійсно знаєш? Щоб приєднатися до боротьби з Тіньовими Світами тобі варто ідеально знати що вони таке. Навіть якщо це просто вступний Тіньовий Світ. Вони за своєю суттю все ще небезпечні”.

Дезір, погоджуючись, просто кивнув у відповідь.

На що дівчина лиш похнюпилась: “Ну добре, якщо ти такий впевнений в собі, може мені задати кілька питань?”

“Гаразд”.

“Перше питання, — насмішкувато почала Ладорія.  — Що таке Тіньовий Світ?”

Дезір прочистив горло:

“Тіньові Світи.

Вони з’являються щороку і це найнебезпечніший феномен з яким стикалося людство. Це наче безкінечно довгий коридор з незліченною кількістю кімнат з кожного боку. Цим світам немає ліку і кожен з них має свій власний, химерний набір правил.

Ці світи немов віконечка в минуле, кожен світ несе в собі певний ризик. Одні Тіньові Світи дуже легкі, в той час як інші можуть бути неймовірно небезпечними. Магічне Співтовариство вимірює їхню силу (та непряму небезпеку) і приписує кожному складність вибираючи з десяти класів. Зазвичай, знаючи клас Тіньового Світу, можна оцінити кількість смертей, які він може спричинити.

Однак, безсумнівно, найнебезпечнішою характеристикою Тіньового Світу є його здатність “Захоплення”. Захоплена в реальному світі земля вкривається густим чорним туманом і ніхто не знає що відбувається за завісою.” Одне можна сказати з впевненістю: жодна жива істота, яка увійшла в захоплені землі, так і не повернулася живою. Це місце де життя просто не може існувати.”

“Ось чому людство має боротися проти Тіньових Світів.”