- Ну, у будь-якому разі я нічого не втрачу.
Іншими словами, це було питання простої пріоритетності.
Тео міг вибрати: або вивчити ще одне заклинання, або пізнати мудрість Глаттоні. Якщо ж він зробить неправильний вибір, то просто дочекається завтрашнього дня. Таким чином, принципової різниці не було.
От якщо Глаттоні раптово почне голодувати, то це стане куди більшим приводом для занепокоєння.
Тому Тео придумав просту відповідь.
"Цього разу нехай буде дві книги".
Він дещо про щось хотів запитати Глаттоні.
Тео взяв [Різницю між загорянням і займанням] і відклав її вбік. Займання було досить корисною магією як для 1-го Кола, за винятком хіба що занадто високої складності.
Проте це заклинання споживало значно менше магічної сили, ніж будь-яке інше. Навіть Тео, який тільки-тільки дотягнув до рівня 2-го Кола, зміг би скористатися ним близько 100 разів поспіль.
Потім настала черга для вибору іншої книги.
"Думаю, що для цього цілком підійде будь-яка з шести книг, але... Я все ще не знаю, що краще".
Тео вирішив довіритися Оцінці гримуара, а не покладатися на своє чуття. Магія оцінки, ймовірно, була в чомусь навіть кращою, ніж його власний аналіз. Таким чином, не ставши упиратися, Тео витягнув уперед ліву руку і вимовив:
- Оцінка.
З долоні швидко вислизнув зголоднілий язик. Він поповзав між усіма шістьма книжками, а потім почав їх оцінювати. Щойно книжки стали липкими від слини, що виділяється, у голову Тео почала надходити інформація.
Однак ця книга надавала йому лише можливість активувати заклинання, щоб закликати духа. А ось подальша розмова з духом і взаємодія з ним - це вже зовсім інша історія. Коли Тео вступив до академії, йому одразу сказали, щоб він відмовився від цієї витівки, оскільки його близькість із духами була близька до нуля.
"Прикро, звісно, але нічого не поробиш".
Він уже кілька разів пройшов через схожу ситуацію. Завдяки цьому Тео виробив у собі звичку відкладати всі непотрібні книги і не метушитися.
Минув уже тиждень відтоді, як він уперше розпочав це дивне співжиття з Глаттоні.
Може інші його й вважали бовдуром, але в умінні аналізувати ситуацію він не мав рівних серед інших студентів.
По-перше, безглуздо було б згодовувати Глаттоні книжку, якщо її розуміння з боку Тео було низьким.
По-друге, незалежно від того, наскільки високим був рівень розуміння Тео, неможливо було оволодіти магією, яка перебувала поза його компетенцією.
По-третє, деякі заклинання були просто марними на практиці, навіть якби він їх навчився.
І по-четверте, повторне поїдання однієї й тієї самої книги нічого йому не давало.
... Звичайно, могли бути й інші нюанси, про які Тео ще не знав, але, крім цих чотирьох особливостей, інших він поки що не виявив. [Заклик Духа Вогню] був якраз прикладом третього випадку.Теодор спокійним поглядом дивився на виявлені Глаттоні сутності книг.
- [Заклик Духа Вогню]... Прибираємо. Якщо в мене немає близькості з духом, то я не можу укласти з ним контракт, а значить і не буде жодного сенсу в його виклику.
30 років тому було розкрито таємницю укладення контрактів з духами, у зв'язку з чим стало відомо, що без належного рівня близькості з духом - укласти з ним контракт просто неможливо.
Маг, який постійно має справу з духами, врешті-решт доб'ється успіху. Така людина відкриє двері у світ духів і рано чи пізно зрозуміє, як укласти якусь простеньку угоду.
[Заклик Духа Вогню] була книжкою, яку написав якраз такий чарівник, і завдяки Ґлаттоні, Тео б навчився викликати духа.
Була й інша магія, для використання якої були потрібні певні умови. Ось чому він не став зв'язуватися з білою магією, яка вимагала наявність "божественної сили".
- Подумати тільки, але ж є заклинання, в яких обов'язковою умовою є кастрація... Ох, від однієї тільки думки про це у мене починають бігти мурашки по шкірі.
Проте, якщо така магія існувала, значить хтось же її практикував. Навіть Тео не міг без нудоти гортати такі книжки. Про що взагалі думали ці люди?
Пересмикнувшись, Тео поклав руку на наступну здобич. Нею була [Циркуляція Води], яка збільшила б його близькість із водою. Але він вирішив відкласти і її.
Його розуміння [Основ Зачарування] було нижчим, ніж він думав. З'ївши книгу, він отримав би щось зовсім незначне, а тому залишив убік і цей посібник. У магії, що тимчасово поліпшує зір, [Орлине Око], був побічний ефект у вигляді поступового погіршення свого власного зору. Природно, таке Тео було ні до чого.
Через 15 хвилин перед Тео залишилася лежати тільки одна книга. Згадавши її назву, обличчя студента наповнилося передчуттям.
Згідно з гіпотезою Тео, цінність останньої книжки у списку була, вочевидь, найвищою серед усіх семи книжок, відібраних ним на сьогодні.
- Оцінка.
І ось, перед його очима постала інформація про сутність книги.
"Балістична Магія"
У цій книзі описується застосування магічних ракет. У ній можна дізнатися про методи формування та компресії магічних ракет, а також зміни форми снарядів.
Завдяки описаним у книзі магічним ракетам, автор, Альфред Беллонтес, став справжнім героєм війни.
Глибина мудрості цієї книги набагато вища, ніж у стандартних посібників.
* Ваше розуміння цієї книги дуже високе (97,2%).
* Клас книги: рідкісний.
* Після її поглинання, ефективність заклинання "Магічна Ракета" істотно збільшиться.
* Це оригінальна копія, написана автором безпосередньо. У Вас мало шансів поглинути досвід Альфреда.
І справді, книжка не розчарувала його очікувань, як утім і не перевершила їх.
"А ну, почекайте-но. Ця книга - оригінал!?"
Прочитавши заключний рядок опису книги, Тео був шокований.
Зазвичай магічні книжки писав сам автор, а потім з отриманого оригіналу поширювали за допомогою копій. Усе, починаючи від обкладинки і закінчуючи вмістом, повністю копіювалося з використанням магії.
Саме тому було вкрай складно відрізнити оригінал від копії. Оригінали ховали, приховували і підробляли, після чого продавали приватним колекціонерам.
Якби не здібності Глаттоні, Тео навіть не дізнався б, що тримає в руках оригінал.
Альфред Беллонтес...
Він народився кілька десятиліть тому і був третім сином Короля Беллонтеса. На жаль, магічна сила погано накопичувалася в його організмі, і він став майстром бойової магії лише після того, як убив на це величезну кількість часу.
"Магічна Ракета" була магією 1-го Кола, і Альфреду вдалося відправити на той світ десятки лицарів і сотні магів за допомогою одного тільки цього непоказного заклинання. Під кінець затяжної війни він все-таки загинув, і свою славу здобув уже посмертно.
"[Балістична Магія] Альфреда Беллонтеса! Якщо книжкові колекціонери дізналися б про цей екземпляр, вони напевно відвалили б за нього навіть кілька тисяч золотих!"
Тео акуратно стер із книги пил. Якщо він зуміє довести її справжність, то ця книга стане не просто купою паперу, а предметом, набагато дорожчим за злиток золота.
Так, якби тільки це можна було довести... При цій думці хвилювання Теодора злегка вщухло.
"... Ні, навіть якщо я це доведу, все одно залишиться одна проблема".
По-перше, ця книга належала Академії Бергена. Хоч він і згодовував книжки, які не належали йому, Глаттоні, коли-небудь він планував їх повернути.
Якби Глаттоні не загрожувала його життю, він би не став брати всі ці посібники. У певному сенсі його дії можна було назвати справжньою боротьбою за виживання.
Однак, взявши книгу Альфреда для продажу колекціонерам, він просто крав. У цьому разі він не шукав знань, як усі маги, і не намагався врятувати своє життя. Як людина благородного походження, Теодор Міллер не міг переступити через свою гордість.
Він волів би згодувати її Глаттоні, ніж обмінювати на гроші. Деякий час він усе ще був занепокоєний цим питанням, однак рішення не змусило себе чекати.
- Їж, Глаттоні.
Почувши команду, язик із готовністю вискочив назовні.
Чавк!
Глаттоні схопила [Різницю між загорянням і займанням] і швидко втягнула її в долоню.
Ви поглинули "Різницю між загорянням і займанням".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ви вивчили Займання 1-го Кола.
У тіло Тео влилася знайома хвиля. Це були знання про магію займання. У цей момент Тео зрозумів, що може викликати в повітрі невеликий вогник.
Через те, що це була магія всього лише 1-го Кола, нової інформації було зовсім не багато, і незабаром хвиля заспокоїлася. Якщо порівнювати це з їжею, то книга була схожа на простий хліб, але Тео був задоволений і цим.
На цьому вечеря Глаттоні не закінчилася. Язик, який все ще не задовольнився, схопив свою наступну здобич...
Оригінальна [Балістична Магія], написана Альфредом Беллонтесом. Це був урочистий момент, коли книжка, що не поступалася за цінністю золотому злитку, мала зникнути назавжди.
Хлюп!
І тиша...
Тео чекав на зміни з куди більш нервовим виразом обличчя, ніж зазвичай. Це була його перша "рідкісна" книжка, яку він згодував Глатонні. Крім того, це був оригінал, написаний відомим героєм війни. Інакше кажучи, ця їжа, безумовно, була калорійнішою, ніж звичайні книжки.
Тео пам'ятав той кошмарний біль, коли поглинув чотири книжки за раз, а тому заплющив очі й приготувався до наслідків.
"Ну, давай!"
І ось, невдовзі після цього...
Ви поглинули "Балістичну Магію".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваше володіння заклинанням "Магічна Ракета" 1-го Кола істотно збільшилося.
Поглинуто оригінальну копію.
Перевіряється можливість синхронізації з Альфредом Беллонтесом... Ви перебуваєте на відповідному рівні.
Ви можете поглинути досвід Альфреда.
Епізод програватиметься протягом 21 хвилини і 35 секунд.
Синхронізація почалася.
- ... Синхронізація?
Що це було? Але саме в цей момент...
Фдиннннь!
Пролунав різкий дзвін! Звук пронизав барабанні перетинки Тео і викликав у нього запаморочення. Йому здалося, що його силоміць витягують із його власного тіла. І перед цією непереборною засмоктувальною силою людський розум був не сильніший за зелену травичку на лузі.
Зрештою, розум Теодора був втягнутий у долоню його лівої руки.
Тео провалився в темряву, бачачи десь вдалині слабке світіння зірок.
Це були залишки спогадів, залишені Альфредом Беллонтесом. А якщо точніше, його [Балістичної Магії].
***
Близько 45 років тому, на лінії фронту Князівства Беллонтесів...
Теодор Міллер розплющив очі.
Далі
Розділ 7 - Які книги на смак (частина 3)?
Вшух-вшух-вшух-вшух-вшух. Коли до Тео повернулася свідомість, він побачив, як у страхітливому темпі змінюються пейзажі, які його оточують. Ні, правильніше було б сказати, що це він сам мчить повз них. Тео, який усе ще не до кінця розумів, що відбувається, повернув голову і до його вух дійшли чиїсь крики. - Генерал! Прямо перед нами ворожі війська! Генерал? Ворожі війська? Ці слова явно були родом із поля бою. Тео спробував насупитися, але його погляд рухався незалежно від його волі. Потім він подивився на обличчя лицаря, що скакав поруч із ним, а ще через мить зрозумів, що його губи рухаються самі по собі. - Хм-м-м, це виявилося трохи раніше, ніж я очікував. Голос був глибокий і навіть злегка урочистий. Кінчики його пальців торкнулися підборіддя і відчули грубувату бороду. Тео ще не було й 20-и років, а тому борода явно належала не йому. Якщо так, то залишалося лише одне логічне пояснення. "Мій голос... Значить, це не моє тіло?" Можливо, це і була правильна відповідь. Усе це сталося відразу після того, як він поглинув [Балістичну Магію] Альфреда Беллонтеса. Отже, Тео дійшов висновку, що це явище було взаємопов'язане з можливістю перейняти дещо з досвіду самого автора, про що згадувалося в інформаційному зведенні про книгу. Він не знав, що таке синхронізація, але якщо це допомагало отримати досвід Альфреда Беллонтеса... - Принц! Я піду попереду! Проста піхота не зможе зупинити атаку наших лицарів. Я, Вінс, присягаюся захищати принца за будь-яку ціну! Цей вигук нагадував собою ревуче полум'я. Пристрасть, яка відчувалася в цьому голосі, була просто неймовірною. Судячи зі слів і меча в руках, цей чоловік, очевидно, був лідером лицарського загону. Ба більше, його палаючі очі доводили, що він не просто похвалився, кидаючи слова на вітер. Але принц Альфред не погодився з пропозицією Вінса. - Ні, попереду піду я! А ви всі підете за мною! Людина з найвищим титулом заявила, що займе найнебезпечнішу позицію в авангарді. Незважаючи на те, що ворог наближався, Альфред Беллонтес не зупиняв свого коня. Потиснувши руку Вінса, він кинувся вперед. І ось, незабаром дві армії врізалися одна в одну. Бру-ду-ду-ду-ду-ду! З диким криком кавалерія зіткнулася з піхотними частинами противника. Страшна сила лицарської атаки посилилася копитами коней і розбила ворожий стрій. Від несподіванки ворожий стрій позадкував назад і війська Беллонтеса миттєво зайняли домінантне становище, витісняючи свого супротивника. Перебуваючи в самому авангарді, маг заревів: - Я, принц Альфред Беллонтес, стою перед вами! Виходьте вперед, якщо досить сміливі, щоб претендувати на мою голову. Це була очевидна провокація. Оскільки Альфред був принцом і героєм війни, його голова справді коштувала кілька тисяч золотих. Якби ворогові вдалося вбити його, то вся війна могла закінчитися одним махом. І ось, розмітаючи зі свого шляху приголомшених воїнів, уперед почав пробиватися один із ворожих лицарів. Він явно мав намір прийняти виклик. - Я - Річард, старший син графа Джейсона! Кожен помах його меча трощив одразу по кілька солдатів. Це було явно не найпоширеніше видовище, коли люди падали від леза меча, немов солома. Проте кожен лицар мав володіти щонайменше саме такими навичками. Наближаючись до Альфреда, Річард усміхнувся. Тео не на жарт злякався, коли побачив очевидні вбивчі наміри свого візаві. "Це дуже небезпечно. На цій відстані неможливо вижити, якщо моє тіло не належить магу 6-го Кола!" У будь-яку епоху заклятим ворогом кожного мага були лицарі. Вони були майстрами зброї, яким не було рівних у ближньому бою. Лицар міг зрубати голову мага ще до того, як той закінчить своє заклинання. Тому маги завжди супроводжувалися ескортом. Однак зараз поруч з Альфредом нікого не було. Це була чудова можливість для Річарда Джейсона, який славився своєю спритністю. Коли Річард розтрощив уже понад тридцять воїнів, він з упевненістю в голосі прокричав: - Герой Беллонтесів! Я віддаю належне Вашій хоробрості та наміру протистояти лицареві, але... "Але зараз Ви приймете свій кінець!" - ці слова так і залишилися невимовленими. - ... Що ж, тоді я віддаю належне Вашій дурості, - усміхнувся Альфред, спрямувавши на Річарда вказівний палець. Вжух! Воїн так і не добіг до своєї мети. Його тіло впало на землю. Хоробрий лицар, Річард Джейсон, який лише мить тому мчав до Альфреда, маючи намір прикінчити його одним помахом свого меча, раптово помер. Його смерть була неминучою, адже в середині його мозку було просвердлено значний отвір. Жодній людині не під силу пережити таке, навіть якщо в ній тече кров огра. Жодна регенерація не могла врятувати, якщо був зруйнований мозок. Тим часом Тео був просто вражений такою раптовою зміною ситуації. "Це що, магічна ракета? Не може бути!" Усе, що він побачив, - лише швидкоплинний синій спалах. Якби Тео не був усередині тіла Альфреда, тоді він би навіть не встиг засікти момент, коли заклинання було активоване. Хоча це й була магія 1-го Кола, її ефективність виходила далеко за межі здорового глузду. Імовірно, навіть заклинання 5-го Кола, "Болт Сили", було слабкішим, ніж це. Вжух! І знову з пальця Альфреда вилетів синій спалах. - Кхак! - тільки й встиг скрикнути ворожий лицар, після чого випустив дух. Щоразу, коли Альфред спрямовував на когось кінчик свого пальця, гинув один воїн. Те ж саме стосувалося і магів, яким не допомагала навіть їхня захисна магія, і лицарів, закутих у обладунки. Швидкість магічної ракети не дозволяла ухилитися навіть найспритнішим воїнам, а її міць пробивала будь-який захист, спричиняючи в лавах ворога паніку. Це був справжнісінький смертельний удар. Після випуску кількох сотень магічних ракет... "... Ось значить як Альфред використовує це заклинання. Навіть якщо інша людина використовуватиме ту саму формулу, вона неодмінно зазнає невдачі". Несподівано для самого себе Тео вдалося зрозуміти принципи цієї потужної магічної ракети. Науковці вже понад 30 років намагалися осягнути секрет успіху Альфреда, але так і досі нічого й не досягли. Теодор Міллер же зрозумів концепцію, але зовсім не тому, що він був талановитішим за інших. Справа була в синхронізації, яка дала йому змогу розділити почуття з Альфредом Беллонтесом. "Він повністю розосередив магію по своєму тілу". Як правило, кожне заклинання являло собою ту чи іншу техніку для обробки мани поза тілом. Чутливість же дозволяла налаштовувати саму магічну силу. Однак Альфред поліпшив магічну ракету в такий спосіб, який повністю суперечив цій концепції. Він зосередив магію всередині свого тіла і стріляв нею прямо зі свого тіла. Це був украй нелегкий спосіб. Людське тіло не було посудиною для зберігання магічних заклинань. Щоб домогтися такої ефективності, Альфреду довелося відмовитися від інших заклинань. Завдяки спеціальній підготовці, його кістки, плоть і кров перетворилися на одне велике магічне коло, що сприяло зростанню ефективності магічної ракети. У результаті він зміг створити найпотужнішу магічну ракету у світі. "Маг, в арсеналі якого тільки магічні ракети... Його точно можна називати магом?" Чому Альфред віддав перевагу саме цій магії? Він відмовився від свободи, яку дарував статус мага, і зосередився лише на вбивстві людей за допомогою магічних ракет. Тео не міг не поспівчувати Альфреду. Він зрозумів, звідки на його обличчі ця тінь. Незабаром було вбито останнього ворожого солдата. - Гей, а ну відпустіть мене! Я сказав, відпустіть! Я маркіз Белфорд Астро. З моїм статусом не можна жартувати! Поверх чудового обладунку він носив бордовий плащ. Складні контури вишитого малюнка показували, що він був далеко не звичайним солдатом. Настільки розкішний одяг завжди був ознакою когось зі шляхетних родин. Солдати штовхнули його і змусили стати на коліна. Холодними очима Альфред подивився на цю людину і сказав: - Твій статус нижчий за собачий, маркізе Астро. Голос Альфреда звучав по-справжньому моторошно. - Хіба не ти грабував будинки? Хіба не ти продавав жінок і дітей у рабство? Я не маю наміру брати таких, як ти, в полон. - Принц Альфред, зачекайте! - У мене немає хобі слухати собак. Альфред простягнув свій палець, засуджуючи людину, що стояла перед ним, до смерті. Цей чоловік не був гідний навіть полону, і палець Альфреда засяяв синім світлом. Вжух! З отвором у голові труп звалився на землю. - ... Тіло спалити, - відвертаючись, сказав Альфред. За правилами ввічливості слід було б відправити тіло вбитого у ворогуюче королівство. Однак ця людина спалювала села і руйнувала сім'ї. З огляду на це, не було ні найменшої необхідності залишати на землі згадки про нього. Потворна маса плоті, що носила ім'я Белфорд, незабаром зникла без сліду. Після цього Тео покинув тіло Альфреда. "Ага, значить уже кінець". Досвід був воістину вражаючим. Тео подивився на землю, яка почала потроху віддалятися. Це було поле бою, заповнене кров'ю, смертями, полеглими лицарями, відполірованими обладунками, обезголовленими магами і солдатами, що кликали на допомогу... А потім він побачив Альфреда Беллонтеса. У цей момент Альфред теж подивився на нього. - Ч-що? Тео був неабияк здивований, побачивши, як губи Альфреда почали рухатися. - Молодий маг, що жадає моєї сили. Його глибокий голос луною прокотився околицями. Альфред зовсім не розмовляв сам із собою. Це була його порада Теодору Міллеру. Подарунок від людини, яка відмовилася від свободи і жила як герой війни, а не як маг. - Не кидай свій шлях мага. На цьому зв'язок з Альфредом закінчився. Синхронізацію з Альфредом Беллонтесом завершено. Синхронізація склала 85,7%. Отриманий досвід було збережено. Магічну Ракету 1-го Кола перетворено на Магічну Ракету в стилі Альфреда. Досвід Альфреда Беллонтеса збільшив Вашу майстерність у цій магії. Глаттоні задоволена поглиненою їжею. Задайте їй питання або надайте гримуару ще одну книгу. *** У східній частині Королівства Мелтор, у бібліотеці Академії Бергена... Теодор, що знепритомнів, прийшов до тями.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!