Все було саме так, як і сказала Вероніка. Вони прийшли в те місце, яке Теодору справді було вже знайоме.
Це були п'ять стадіонів Пентаріуму, де відбувався турнір учнів. Вероніка увійшла на арену центрального стадіону, де відбувся останній матч. Чоловік, який, вочевидь, був доглядачем, відчинив двері одразу ж, щойно побачив обличчя Вероніки.
Можливо, вона була тут не один і навіть не два рази.
- Правда, що тут набагато більше місця, ніж в Магічній Спільноті? Зазвичай, коли немає жодних турнірів, ці стадіони використовують як тренувальні майданчики або місце для демонстрації магії, - пояснила Вероніка, розминаючи свої гнучкі кінцівки.
На ній було зовсім небагато темно-червоного одягу, а тому кожен рух, який вона робила, оголював якусь частину її тіла, Тео не знав, куди сховати свій погляд.
Схоже, Вероніка й гадки не мала, наскільки вона мала провокативний вигляд, і продовжила пояснювати:
- Найкраще розв'язання дисгармонії, яку ти відчуваєш, - повне відтворення тієї ситуації, яка виникла під час додавання нового кола. Однак це неможливо, а тому ми будемо використовувати другий шлях.
- ... Який? - запитав Тео, намагаючись виглядати невимушено. Йому все ніяк не виходило не дивитися на Майстра.
- Все просто. Зрештою, дисгармонія - це всього лише невідповідність між тілом і розумом, а тому нам просто потрібно зробити їх одним цілим.
Щойно розминку було завершено, Вероніка перестала розминатися і встала на своє місце. Здавалося, її положення розкриває проломи в захисті по всьому тілу. Проте сенсорне сприйняття Альфреда кричало протилежне: кожен цей пролом смертельно небезпечний. Теодору нічого не залишалося, окрім як довіритися цьому суперечливому аналізу.
Вероніка посміхнулася, дивлячись на те, що плечі Теодора опустилися.
- Я допоможу тобі досягти межі.
Невдовзі після того, як Вероніка це сказала, навколо її тіла почав закипати жар.
Вжу-у-у-у-у-ух!
Земля почервоніла, а повітря ставало дедалі гарячішим. Через потужні пориви вітру, її червоні шати почали тріпотіти. Незважаючи на відстань, шкіру Теодора стало поколювати, а його очі почали сльозитися.
«І вона ж робить це ненавмисно. Вона просто вивільняє свою магічну силу...!»
Це не було якимось особливим явищем. Маг, який досяг певного рівня, починав впливати на навколишній простір. Наприклад, біля Синьої Вежі ніколи не висихала вода, а навколо Білої Вежі завжди було вітряно. Що стосується Червоної Вежі - поруч із нею навіть взимку не можна було побачити снігу.
Однак це відбувалося зовсім в іншому масштабі. Навіть якби тут зібралися десятки старших магів, вони максимум змогли б лише трохи підвищити або знизити температуру навколишнього середовища. Однак Вероніка горіла, немов живе полум'я!
- Ну що, дитинко, хочеш погратися зі мною? - резонував її голос.
Вона всього лише подивилася на нього, але навіть це викликало порив гарячого вітру. Тео позбувся жару за допомогою простої магії вітру і відповів Вероніці, чия постать ледве виднілася за серпанком і полум'ям:
- Спаринг? З Вами?
- Я трохи піддамся тобі. Я не буду використовувати магію 5-го Кола і вище, а ще не буду атакувати в інших напрямках, за винятком фронту. Також я підкоригую свою силу, тож не турбуйся.
Прямо перед ним стояв один із двох найвидатніших магів Королівства Мелтор, а тому рівень концентрації Тео досяг свого піку. Навіть якщо Вероніка обмежить себе ще в ста різних речах, то йому буде далеко не просто з нею впоратися.
Якщо маги 7-го Кола були на тому ж рівні, що й майстри меча, то сила Вероніки була ще на один крок попереду. Отже, Теодор навіть не міг усвідомити всю її міць. Однак, незважаючи на своє тверезе судження, він відчував, як його дух кипить.
- Я розумію.
Всі її титули, такі як «на одну четверту дракон», а також «маг 8-го Кола», були воістину блискучими, але Теодор був власником гримуара. Він не ухилятиметься від сутички зі своєю опоненткою тільки через її видатне ім'я. Незалежно від того, переможе він чи програє, це була чудова можливість перевірити свої сили. Було б чудово, якби розслаблене обличчя Вероніки виглядало приголомшеним.
«Що ж, спробуємо разок».
Можна було битися з Веронікою, об'єднавши третю функцію Глаттоні з Піснею Бою. Це й показало б, наскільки вона ефективна.
Тео подивився на свою ліву руку і згадав про пробуджену здатність.
Гримуар «Глаттоні».
Ранг: D.
Одну з печаток, що стримують силу Глаттоні, було видалено.
З цього моменту Глаттоні може розповісти Вам про походження того чи іншого артефакту, і вимовляти заклинання голосом, який більше ніхто не почує.
Попередні власники називали цю функцію «Інший». Як поточний власник гримуара, Ви можете перейменувати її.
* «Інший» активується за допомогою магічної сили користувача. Заклинання, не освоєні самим користувачем, не доступні «Іншому».
Це була просто неймовірна здатність. «Інший» - функція, розблокована після зняття третьої печатки, була обманом в прямому сенсі цього слова.
Маги завжди піддавалися ризику бути атакованими під час читання заклинання. Водночас під час руху маг з великою ймовірністю провалив би активацію магії. Однак чарівник, що стоїть на місці, практично гарантовано піддавався атаці.
Отже, якщо в Тео був «Інший», то він зміг би використовувати заклинання з куди меншим ризиком.
«А ще його можна застосовувати і по-іншому!»
В тілі Тео почали обертатися п'ять кіл. Він використовував своє хитке 5-е коло як допомогу, створюючи магічну формулу Палахкотливого Снаряда своїми чотирма стабільними колами. Одночасно рот в його лівій руці вимовив заклинання «Катапульта» так, що це чув тільки Тео. Це була найсильніша магія Теодора, «Вулканічний Снаряд», яку він використав у фінальному матчі турніру.
«Це чаклунство схоже на Запам'ятовування, але...»
Воно давало змогу одночасно активувати два заклинання, немов в процесі брали участь одразу два маги.
- Вулканічний Снаряд!
Відразу ж після цього з'явився гігантський камінь, навколо якого палахкотіло червоне полум'я.
Поєднання маси і вогневої потужності було інтенсивнішим, ніж раніше, завдяки допомозі п'ятого кола. Ця атака могла знищити будь-яку магію захисту 5-го кола одним ударом, і Тео без вагань вистрілив нею у свого опонента.
- Ого, поєднана магія? - вимовила Вероніка, недбало піднявши руку.
Не було жодної причини зволікати, коли назустріч летіло заклинання подібної потужності. І ось, навколо її долонь спалахнула магічна сила, і в повітрі з'явився червоний палаючий спис. А потім він вистрілив вперед, немов спалах світла, і пронизав снаряд.
Бу-дух!
На всі боки розкидало шматки розбитого каменю. Вогняний Спис був всього лише магією 4-го Кола, але Вероніка зробила його набагато сильнішим. В іншому разі він не зміг би зруйнувати Вулканічний Снаряд у подібному лобовому зіткненні.
Вероніка справді збиралася використовувати тільки магію 4-го Кола. Вона вважала, що цього буде достатньо, щоб придушити Тео.
В момент удару стадіон заповнив темний дим, після чого над ареною повисло секундне затишшя.
Фу-у-у-у-ух!
Раптово з диму вискочила людська фігура. Вона була швидшою, ніж могло здатися на перший погляд, і Вероніка мимоволі видала звук:
- Е-е-е?
Вона ніяк не очікувала, що Тео використає магію, щоб заблокувати її поле зору і втягнути її в ближній бій. Його швидкість була занадто швидкою. Навіть якщо він використовував Пісню Бою, ці рухи не були притаманні магам. Це було прискорення, доступне тільки Теодору, який опанував повну версію техніки.
«Пісня Бою».
«Соната Швидкості».
«Пожвавлення».
Тео біг, припавши до самої землі. Він не досяг би цієї швидкості, якби не отримав деякі здібності Лі Юнсуна. Зі своїм досконалим центром тяжіння, Тео в одну мить скоротив дистанцію з Веронікою і стрибнув вперед, немов блискавка. А потім він використав цей імпульс, щоб завдати удару в її незахищений живіт!
Бух-х-х-х!
Пролунав важкий звук, і Вероніка зробила кілька кроків назад. Вона не могла повірити, що її вдарило коліно чоловіка, і що цей удар був настільки сильним. Атака змусила Вероніку покинути точку, на якій вона стояла. Однак, замість того, щоб радіти своїй успішній атаці, Тео зблід.
«Що, що це за почуття?»
В момент зіткнення Теодор зрозумів, що щось не так. Це було схоже на те, як якби кулак дитини врізався в стіну завтовшки в кілька метрів, або, якби маленький хлопчик ішов проти добре озброєної піхотної частини.
Не дивно, що на обличчі Вероніки промайнула дивна усмішка.
- Добре! Хіба це не цікаво.
Від цього прекрасного голосу Тео відчув кризу, що насувається.
Щойно він відчув хвилю холоду на своєму хребті, він одразу ж прийшов у рух. Він не встигав відбігти, а тому відчайдушно стрибнув убік.
Дум-м!
А потім його обдало хвилею повітря.
Тео бачив вже щось схоже під час синхронізації з Лі Юнсуном. Цей кулак міг одним ударом зруйнувати кам'яну кладку, долаючи навіть звуковий бар'єр. Його кістки переломилися б від подібної атаки навіть під час активної Пісні Бою.
Будучи на чверть драконом, кров, що текла в жилах Вероніки, давала їй здібності, еквівалентні користувачам аури.
- Гарні рухи. Хіба ти не став зовсім іншою людиною за ці 10 днів? Чому щоразу, коли я бачу тебе, мені стає цікаво? Ти найкращий!
- Дя-ку-ю, - відповів Теодор крізь зціплені зуби.
Бойові навички Вероніки були жахливими. Вона нічого не зробила, крім звичайного удару, проте абсурдна сила і швидкість атаки Вероніки ставили її вище людського рівня.
З самого початку різноманітні техніки були придумані виключно для збільшення ефективності. Це те, що вивчали слабкі, щоб зрозуміти, як перемогти сильних. Однак Вероніка народилася з достатньою кількістю сили, а тому техніка була їй не потрібна.
«Я не можу битися з нею в ближньому бою! Потрібно розірвати дистанцію!» - підказували йому інтуїція Альфреда Беллонтеса і досвід Лі Юнсуна.
Бойові навички Вероніки були поганими, але він ніяк не зміг би здолати її в ближньому бою. Такий аналіз був вельми суперечливим, але такою була реальність. Збільшуючи відстань, Тео приготував нову порцію заклинань разом з «Іншим» і направив свою праву руку на кулак, що наближався до нього.
«Запам'ятовування. Відкрити всі слоти. Подвійний палаючий снаряд».
Дві швидкі кулі тут же вистрілили вперед.
- Ти можеш використовувати магію під час руху?
Очі Вероніки розширилися від подиву. Коли дві вогняні кулі попрямували до неї, її погляд наповнився крайньою цікавістю.
- Але це не спрацює!
Одним помахом був викликаний Вітряний Різак.
Незліченні пориви вітру кинулися вперед, розірвавши на шматки Палахкотливі Снаряди.
Незважаючи на те, що заклинання 4-го Кола було знищено заклинанням 2-го Кола, Тео зміг досягти своєї мети - збільшити між ними дистанцію. Вероніка пішла до Теодора, але раптово зупинилася.
А потім вона широко посміхнулася і кілька разів плеснула в долоні.
- Так, це приголомшливо! Вивчити Пісню Бою всього за 10 днів... Твої рухи також заслуговують на похвалу. Крім того, ти можеш використовувати поєднану магію і навіть активувати її під час руху. Цього достатньо, щоб знищити кількох магів 6-го Кола, яких я знаю.
Вона хвалила його. Однак Тео хоч і чув її, але не радів. За весь бій він не зміг завдати жодного вартісного удару по Вероніці і не досяг своєї межі. Таким чином, розмова посеред цього спарингу говорила про те, що є щось ще.
Змахуючи пил зі свого плаща, Вероніка продовжила:
- Але цього недостатньо. Дитинко, в тебе є ще якісь засоби? Лише використавши все можливе, ти відчуєш свою межу. А ще я дещо чула від Майстра Синьої Вежі. Хіба ти не зумів відтворити Магічну Ракету Альфреда Беллонтеса? Але навіть якби тут стояв сам Альфред, він не зміг би перемогти мене. Він мені не рівня.
Говорячи це, Вероніка скинула свій плащ.
- З цього моменту приготуйся померти. Я змушу тебе пошкодувати, що ти посмів стати проти мене.
З цими словами з її тіла, немов лава, почала підніматися магічна сила.
Гру... Гру... Гру-гру-гру!
Її приголомшлива присутність стала ще потужнішою. Вероніка навмисно активувала свою кров дракона. Це означало, що масштаб її справжньої сили кардинально відрізнявся від того, що раніше відчував на собі Теодор.
Її лють стерла б з лиця землі навіть людей за два кілометри звідси. А будь-яка людина, що страждає на серцеву недостатність, могла б отримати інфаркт, побачивши її зараз.
Але Тео, стоячи перед нею, просто підняв палець.
- Я знову здивую Вас.
Далі
Розділ 60 - Спеціальне тренування Вероніки (частина 2).
Звісно, в Теодора залишилося зовсім небагато козирів, які він міг виставити проти Вероніки. Магічна Ракета Альфреда Беллонтеса, або іншими словами Магічна Куля, могла пробити навіть чарівний захист 6-го Кола. Вероніка ж вирішила використовувати заклинання не вище 4-го Кола, тож в неї просто не було засобів, щоб запобігти такій атаці. «Ну, це все одно буде не легко». Але навіть враховуючи цей факт, Теодор розумів, що йому не можна втрачати пильність. Навіть Альфред Беллонтес, який перетворив безліч лицарів і магів на трупи, рідко коли стикався з противниками майстерного рівня. Згідно з історичними зведеннями, він зазнав поразки від Майстра Синьої Вежі Бланделла, який на той час володів 7-м Колом. Іншими словами, навіть така потужна річ, як Магічна Куля, проти мага майстерного рівня не була абсолютно ефективною. - ... Зупинитися і підняти вказівний палець, - пробурмотів Тео, дивлячись на свою руку. Для того, щоб використовувати Магічну Кулю з її первісною силою, він мав натренувати свої пальці. Хоч сила тіла Теодора і була значно збільшена після отримання деяких здібностей Лі Юнсуна, але, на відміну від Альфреда, діапазон Тео був обмежений лише середніми дистанціями. Проте, звісно ж, це було значне поліпшення порівняно з тими днями, коли він і зовсім міг використовувати Магічну Ракету всього лише кілька разів на день. На щастя, Вероніка вирішила почекати, поки він закінчить думати. Її ставлення показувало, що вона була повністю впевнена у своїй силі. Можливо, в неї й залишалися якісь інші вразливі місця, але часу для їх аналізу просто не було. «Чи зможу я знову вловити якусь її слабкість? Коли я вдарив її коліном, то відчув, ніби врізався в кам'яну стіну, але у випадку з Магічною Ракетою все має бути краще. Що ж, інших способів я не бачу...» Коли Теодор закінчив свою підготовку, його магічна сила заспокоїлася. Це було схоже на затишшя перед бурею. Вероніка виявила це і теж почала циркулювати свої чотири кола. А наступної миті... Фьюх! Теодор активував Пісню Бою, і його тіло просто зникло. Цю швидкість неможливо було зафіксувати звичайним людським зором. Тео зрозумів, що в нього немає жодних шансів перемогти в ближньому бою, і вирішив підтримувати максимально допустиму відстань. Це була найбільш раціональна тактика в цій ситуації, але гострий зір Вероніки швидко вловив його рухи. - Триматися на середній дистанції? Ти мені подобаєшся ще більше, - промовила Вероніка, створюючи вогняні стріли. Один її Вогняний Снаряд мав достатньо сили, щоб пробити будь-яку важку броню. І вона створила приблизно 100 таких стріл. Вона закінчила це заклинання в одну мить і тут же відправила їх вперед. Дру-дру-дру-дру-дру! Арена стадіону була розкришена, немов бджолині стільники. Тео обливався потом, ледь встигаючи уникати вогняних стріл без ушкоджень. Він використовував Пісню Бою, щоб якомога сильніше зміцнити свою шкіру, але якби він блокував атаку з фронту, то не зміг би гарантувати, що навіть додаткове заклинання захисту 5-го Кола зуміло б звести всю шкоду нанівець. Боротися проти неї за допомогою магії вогню було просто безглуздо, а тому, усвідомивши цей факт, Тео тут же змінив свій атрибут. - Земляна Хвиля! В тому місці, де Тео торкнувся долонею землі, земля здибилася і рвонулася до Вероніки, немов справжнє цунамі. Величезна маса землі, яка прагнула поглинути все живе, була дуже дратівливим фактором навіть для Вероніки. Дум-дум-дум! Низка випущених вогняних снарядів знищила Земляну Хвилю. Їхня руйнівна сила була навіть сильнішою, ніж у більш просунутих Палахкотливих снарядів! По окрузі розійшовся порив гарячого вітру. Вероніка справляла тиск, навіть оповита димом. Вона дивилася вперед без найменшого страху. Проте, замість того, щоб піддатися її абсолютній силі, магічна сила Тео влилася в землю, і він із задоволеною посмішкою подумки вигукнув: «Мітра, зараз!» - Хонь! Мітра була послана до Вероніки разом із Земляною Хвилею, і тепер повинна була зробити свій хід. Це був Земляний Спис, пастка, яка допомогла зруйнувати один із захисних кристалів Сільвії. Тоді він був слабеньким, але зараз, коли Тео досяг 5-го Кола, його міць і розміри стали незрівнянними. Проблема полягала в тому, що противник Теодора був занадто абсурдним. - О, дух. Вероніка миттєво зафіксувала існування Мітри і злегка тупнула ногою по землі. Дум-м! - Хой-ой-ой-ой! Мітру, яка готувала заклинання, вразила ударна хвиля і, заволавши, зникла в землі. Найімовірніше, вона не постраждала, а закричала просто від того, що їй піднесли по-справжньому великий сюрприз. Теодор кілька разів спробував її викликати, але відповіді так і не отримав. Мітра була ближчою до духу, ніж до тілесних створінь, а тому її емоційний стан передався йому безпосередньо. Проте мета зайняти ноги й увагу Вероніки була досягнута. «Запам'ятовування. Зарядити всі слоти». Його магія 5-го Кола була неповноцінною, але ось Запам'ятовування могло вміщати вже відразу п'ять заклинань. В той час як Вероніка дивилася на землю, він заповнив всі доступні слоти. Якщо йому вдасться одночасно вивільнити відразу п'ять заклинань, то це буде ще однією його комбінацією. Це була своєрідна магія Теодора, що відрізнялася від традиційної суміщеної магії. «Це найсильніша магія, яку я можу використовувати!» В теорії, Вероніка не змогла б вистояти проти такої атаки, оскільки вона мала силу, яку можна було б порівняти з межею 5-го Кола, або навіть початком 6-го. Щойно Теодор зібрав всю свою магічну силу, його очі засвітилися синім полум'ям. Магічна сила в повітрі здригнулася, і Вероніка, помітивши це, зупинилася. Щоправда, можливо, вона просто чекала нападу. Однак Тео не виправдав її очікувань і знову кинувся вперед. - Знову? - розгублено подивилася на нього Вероніка. Тео мав би розуміти, що в ближньому бою немає жодного сенсу. Таким чином, вона не знала, в чому сенс такого маневру, особливо з огляду на те, що він ще не використовував Магічну Ракету Альфреда. В будь-якому разі, вона збиралася зруйнувати все, що він планував зробити. Вшу-вшу! Вероніка створила нову партію вогняних стріл. Їхня кількість була вдвічі більшою, ніж раніше. 200 стріл, спрямованих безпосередньо на Теодора. Вона хотіла змусити його бігати з боку в бік, не маючи змоги наблизитися. Звісно, Теодор очікував і цього. «Ілюзорний Слід!» - закричав рот в його лівій долоні, і на стадіоні з'явилися десятки копій Теодора. - Магія ілюзії? Крім того, він в цей же час використовує і Пісню Бою? Шок, який на мить відчула Вероніка, призвів до затримки її реакції на те, що відбувається. Він діяв всупереч здоровому глузду. Неможливо було навіть уявити, що маг 5-го Кола зможе використовувати Пісню Бою в поєднанні з магією ілюзії, яка була принаймні 3-го Кола. Незважаючи на драконяче чуття Вероніки та її найвищу чутливість, їй знадобився певний час на те, щоб взяти під контроль пересування абсолютно всіх ілюзій. В результаті, Теодор отримав право на перший удар. - Майстер жару, Сурт. Змети всіх, хто сумнівається в твоїй силі! Цього заклинання він навчився від Сільвії. Це була вершина магії, однак, опускаючи деякі речі, він дістав можливість відтворити її в деякому обсязі. Відсутність чутливості Теодора було компенсовано Запам'ятовуванням. Це була вогняна версія заклинання 7-го Кола, Завірюхи. «Інферно». І ось, прямо у Вероніку врізався бурхливий шторм. - ... Думаю, мені варто стати серйознішою. Якби Вероніка була чистокровним червоним драконом, який цілком міг купатися в лаві, то вона змогла б витерпіти це навіть своїм оголеним тілом. Проте, вона була драконом лише на чверть. Тримати руку над багаттям вона, звісно ж, могла, але ось впоратися з цим полум'ям, яке здатне було розплавити скелі, вже ні. В той момент, коли Вероніка була охоплена вогняною бурею... «Зараз!» Тео підняв вказівний і середній пальці обох рук, спрямувавши тим самим перед собою відразу чотири пальці. Однак, Тео не вважав, що його атака буде ефективною, навіть якщо йому вдалося якоюсь мірою відтворити Інферно 7-го Кола. Його супротивником була Майстер Червоної Вежі, найсильніший маг в буквальному розумінні цього слова, до того ж той, хто досяг вершини в магії вогню. Це була найкраща атака Тео, але Вероніку вона навряд чи могла хоч скільки-небудь напружити. Теодор із самого початку знав, що не може виграти за рахунок вогневої потужності. Таким чином, жар був всього лише прикриттям. Його очі блищали золотим світлом, видаючи активоване Яструбине Око, що надавало йому можливість бачити крізь полум'я. Побачивши оповитий полум'ям силует Вероніки, він прицілився. Навіть майстер магії не зміг повністю запобігти такому раптовому нападу. Націлені в лоб, губи, серце і живіт Вероніки чотири смуги синього світла пронизали полум'я. Вшу-у-у-у! Дмухнув вітер і з різким звуком у полум'ї, спричиненому самим же Тео, з'явилося чотири отвори. Його постріли зуміли пробитися крізь міць Інферно. Це був момент, коли заклинання, винайдене героєм війни, Альфредом Беллонтесом, повернулося у світ в істинному сенсі цього слова. - Кхак! З рота Теодора хлинула кров. Це була ціна за задіяння всіх його кіл. Похитнувшись, Тео побачив, як вогонь згас. - Прекрасно! - пролунав до нього голос істинної Королеви Вогню, яка помахом руки розсіяла полум'я Інферно. На її обличчі висіла посмішка, а також подряпина, якої там раніше не було. Це був слід від Магічної Кулі, що втратила більшу частину своєї енергії після зіткнення із захистом істоти, яка була на чверть драконом. «Значить, дійшов лише один постріл. Моїх сил, як і раніше, не вистачає...» У Вероніки були феноменальні рефлекси. Теодор глибоко зітхнув, усвідомивши причину. Потік магічної сили, що витав навколо її тіла, був йому вже знайомий. Це була неповна версія Пісні Бою, але вона, як і раніше, підвищувала фізичні здібності Вероніки. Це дозволило їй протистояти Інферно, а також відреагувати на Магічну Кулю. Більше в нього не залишилося засобів, щоб протистояти їй. *** Проте Вероніка просто-таки тремтіла від радості. «Мені здалося, чи мій хребет на якийсь момент обдало холодом?» Незважаючи на обмеження, існувала лише одна людина в цьому королівстві, яка могла змусити її так занервувати. Це був великий маг, Бланделл Андрункус. За винятком цього старого, ніхто не міг розбурхати її. Тим не менш, вона ніколи б не отримала шанс битися з ним, оскільки вони обидва були стовпами цієї держави. Однак, що щодо цього малюка на ім'я Теодор? «Якщо він продовжить рости такими ж темпами, то через 20 років... Ні, навіть через 10...» Він цілком зможе вирости в когось достатньо потужного, щоб стати загрозою навіть для Вероніки. Вона уявила собі цей день, і щось лоскотало її нерви. Навіть зараз Тео мав цілком пристойний вигляд. Вероніка ніколи раніше не була зацікавлена в особах протилежної статі, але цей хлопець був цілком непоганий. Ні, радше він справді їй подобався. Було б куди краще, якби не Вінс знайшов його першим, але, на жаль, їй довелося відмовитися від прийняття на себе ролі наставника. Вероніка витягла мікстуру зі своєї просторової кишені і промовила: - Випий це. Кров застопорилася навколо твого серця і кіл, тож краще якнайшвидше вирішити цю проблему. - Ох, дякую. - І так, атака, яку ти продемонстрував у самому кінці, була дуже хороша! Не зменшуй обертів і в майбутньому. - В майбутньому... Чи означає це... - напружившись, пробурмотів Тео. - Так! - з яскравим виразом обличчя кивнула Вероніка і скинула справжню бомбу, - Пий зілля і відпочинь хвилин 30. Ми будемо спарингуватися по п'ять-шість разів на день. Результати, як правило, з'являються не менше, ніж через місяць. Я сподіваюся, ти не збираєшся бути одним із тих плаксивих дітлахів, які кажуть, що більше не будуть робити це знову? Теодор напружився ще сильніше, подивившись на зруйновану підлогу стадіону, свій розірваний одяг і плями крові. Незважаючи на доброзичливість, усмішка Вероніки викликала в нього лише мурашки по шкірі. Тепер Тео розумів, чому Вінс називав її стихійним лихом. Але тепер вже шляху назад не було. Змирившись із цією неминучою долею, Теодор покірно опустив голову. І ось, жорстокі спаринги віч-на-віч із Веронікою закінчилися приблизно через два тижні.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!