Нульова Бібліотека (частина 1).

«Книга з Нульової Бібліотеки?» - почувши це, Бланделл і Курт III змінилися в обличчі.

Звісно, вони знали, наскільки для магів цінними є книги з Нульової Бібліотеки. Вони могли підвищити здатність людини до навчання або навіть надати магічний захист. Це були скарби, які навіть вищі маги вважали вельми складними для отримання.

Однак, невже ці дорогоцінні предмети були настільки дивовижними, що людина, яка мала в своєму розпорядженні абсолютно будь-яке бажання, забажала саме один із них?

Курт III зрозумів значення слів Теодора і вимовив:

- Книга з Нульової Бібліотеки... Оренда - проблем не становить, але, схоже, ти говориш про щось більше.

- Так, все вірно.

- Ти хочеш отримати таку книгу у власність?

Таким чином, король правильно зрозумів контекст прохання. Отримання права власності на одну з книг Нульової Бібліотеки було гідним бажанням, навіть якщо вона не була національним надбанням.

Люди, які усвідомили сенс бажання Тео, продемонстрували відмінну один від одного реакцію. Бланделл спантеличено зітхнув, погойдуючи своєю бородою, в той час як Вероніка з цікавістю подивилася на свого протеже. Сільвія невпевнено озиралася, а Вінс, навпаки, впевнено кивнув, оскільки був єдиним, хто повністю розумів, що відбувається.

Будучи власником Глаттоні, Теодор міг трансформувати читання книжки безпосередньо в саму майстерність, а тому важко було знайти кращу нагороду. Отримавши книжку з Нульової Бібліотеки, він зміг би вивчити здібність, подібну до Магічної Ракети Альфреда Беллонтеса або стародавнього духа.

Курт III якийсь час заклопотано роздумував над цим проханням, після чого прийняв рішення:

- ... Добре.

На щастя, його відповідь була позитивною. Курт III серйозно подивився на Тео і вимовив:

- Я дам тобі книгу з Нульової Бібліотеки. Але, якщо ти не будеш виконувати належним чином свої зобов'язання, то ти, Теодор Міллер, повернеш книгу назад.

- Дякую за щедрість, Ваша Величносте.

Хоч король і висловив певні умови, але здебільшого він все-таки просто віддавав книгу Теодору. Кожен маг був зобов'язаний належно виконувати свої обов'язки, а також передавати накопичені знання наступним поколінням, до того ж книжка повернулася б до скарбниці королівства після того, як Теодор Міллер доживе свій вік.

Так чи інакше, Курт III вирішив, що досягнення Теодора заслуговують на таку нагороду.

- Вероніка.

- Так? Чим можу служити, Ваша Величносте? - поцікавилася Майстер Червоної Вежі, сидячи в своєму кріслі.

- Я хочу, щоб Ви супроводжували Теодора Міллера і допомагали йому в перегляді книг Нульової Бібліотеки. І ще, зверніть увагу, що Ви не повинні що-небудь із цього отримувати.

- Гаразд-гаразд! Скільки років вже минуло відтоді, як я відчувала запах книги?

- Що ж, на цьому все, - оглянувши присутніх, піднявся Курт.

Коли він встав, люди, які перебували в кімнаті, природно, схилили коліна. Бланделл і Вероніка були єдиними, хто залишився на своїх місцях. Два майстри веж попрощалися з правителем Королівства Мелтор за допомогою простих поклонів.

- Ще раз дякую за співпацю. Сподіваюся, що вам сподобаються ваші обов'язки і в майбутньому ви станете вірно служити Королівству Мелтор. Не можу повірити, що за два тижні я вже двічі побачив ваші обличчя.

- Як накажете, Ваша Величносте! - в унісон прокричали Сільвія і Теодор.

Нарешті їхня друга зустріч із королем добігла кінця.

***

- Ну що, а тепер підемо в Нульову Бібліотеку?

Коли Курт пішов, Вероніка знову переключилася на Тео.

Вероніка могла бути жорстокою, але її особливий запах і м'які дотики були небезпечні для почуттів Тео. Сільвія пішла разом із Бланделлом. Таким чином, Тео пощастило, що з ним залишився хоча б Вінс.

- Майстре Вежі, Тео некомфортно.

- А-а? Так?

Коли Тео зустрівся поглядом із золотистими очима Вероніки, він запинаючись промичав:

- А-а... Ну-у-у... Це...

- Ах, точно, я ж виділяю багато тепла. Я цього не відчуваю, тому іноді забуваю. Так відбувається від самого мого народження, - промовила Вероніка, прибравши руку, яка лежала на шиї Тео.

Щойно контакт із рукою Вероніки припинився, розпалене тіло Тео знову стало холодним. Однак навіть після цього він продовжував шукати відповіді на запитання - невже цей жар і справді викликаний не її видатною магічною силою, а був притаманний їй від самого народження?

- Ну, багатьом відома ця історія, - помітивши його цікавість, завзято промовила Вероніка, - В мені тече кров червоного дракона.

Вона говорила це так недбало, немов розповідала про свій майбутній обід у вигляді супу з білим хлібом. Тео машинально завмер на місці, а ось Вінс, який вже неодноразово чув про це, продовжував іти вперед із невраженим виразом обличчя.

Коли Тео прийшов до тями і швидко наздогнав її, Вероніка лише знизала плечима.

- Це не така вже й велика подія. В мені навіть не половина цієї крові, а чверть. Я просто живу трохи довше, ніж звичайні люди, і моє волосся та очі яскравіші, ніж в інших.

Проте Вероніка успадкувала кров дракона, який вважався найлютішим створінням на землі, а тому ніяк не могла вважатися звичайною. Безмежна магічна сила і чутливість, здатні домінувати над природою, були поза досяжністю інших людей. Саме її походження, мабуть, посприяло тому, що вона досягла рівня Бланделла в набагато молодшому віці.

- Я можу навмисно притупити свою свідомість, щоб зменшити жар... Але тоді мені буде важче сприймати те, що відбувається. Прошу вибачення за незручності. Я була занадто нечутлива, - відкинувши волосся, пробурмотіла Вероніка.

- Все гаразд.

Можливо, це було через її збентежений вираз, але Тео машинально додав:

- Це було всього лише трохи тепліше, ніж зазвичай.

Чесно кажучи, йому було дуже спекотно, але він не був ідіотом, який абсолютно не усвідомлював того, що відбувається навколо нього. Імовірно, її і справді часто оточували лише ідіоти.

- ... В тебе гарні манери, як для дитини.

Вероніка спробувала виглядати невимушеною, але все одно покрокувала швидше. Її реакція і справді була чесною. Вона справляла зовсім інше враження порівняно з милою Сільвією.

І ось, до пункту призначення вони прибули на 10 хвилин раніше, ніж очікувалося, оскільки Теодору і Вінсу довелося ледь не бігти, щоб наздогнати широкий крок Вероніки.

Двері Нульової Бібліотеки були вражаючими в багатьох відношеннях.

Щойно Тео побачив двері, висічені з непрозорого льоду, він пробурмотів:

- Не може бути, це ж сплав адамантія.

Поки він тихо бурмотів собі під ніс, Вероніка кілька разів стукнула у двері.

Ду-дум! Ду-дум!

Удари були досить потужними, щоб спричинити оглушливий звук, проте двері навіть не ворухнулися. А ось її білий кулак після кількох ударів навіть почервонів.

- Якщо я захочу знищити її, то мені знадобиться цілий день, щоб зібрати всі сили. Те ж саме стосується і майстра меча. Це місце дорівнює секретному сховищу королівського палацу. Пройти крізь неї за допомогою просторової магії теж неможливо, тому що ці «двері» оточують всю кімнату, - продовжила пояснювати Вероніка.

Досі не було єдиного розуміння щодо того, який метал був найкращим, проте кожен коваль міг із точністю сказати, який із металів найміцніший.

Адамантій був королем металів. Після очищення цей метал блокував всі фізичні та магічні атаки. Його не можна було використовувати для створення такої зброї, як меч, але він був абсолютно ефективний як стіна, що щось захищала.

Перш ніж відчинити двері в Нульову Бібліотеку, Вероніка повернулася до Вінса.

- Вінсе, тобі доведеться почекати тут. Вибач, але ти не можеш увійти в цю бібліотеку. Теодор був єдиним, хто отримав дозвіл від Його Величності.

- Зрозуміло. Удачі.

Коли Вінс відійшов від Теодора, Вероніка простягнула руку до дверей.

Шу-у-у-у-у-у!

Щойно її долоня торкнулася поверхні, всюди поширилася потужна хвиля магічної сили.

Ця магія була щонайменше 6-го кола. А, можливо, навіть 7-го. Це означало, що якщо в охочого увійти всередину недостатньо магічної сили, то не з'явиться навіть замкова щілина!

Вероніка зарядила двері магічною силою й одразу ж помістила ключ в центр з'явившегося чарівного кола.

А потім обидві людини одночасно зникли.

***

Вжух!

Супроводжувані яскравим спалахом, Вероніка і Теодор з'явилися по інший бік дверей. Магія просторового руху спрацювала завдяки тимчасово відкритій щілині й прийняла двох людей. Відстань була короткою, а тому Теодору не було погано, як минулого разу.

Тео тут же озирнувся.

«Це... Це і є Нульова Бібліотека?»

Це був простір, якому явно не вистачало реалізму. Кімната виявилася яскравою навіть попри те, що була повністю закритою. Це було пов'язано з присутністю на стелі освітлювальних пристосувань, що слугували джерелом магії освітлення.

Книги тут зберігалися в скляних коробах.

Іноді погляду Теодора поставали порожні скляні короби, що Вероніка пояснила наступним чином:

- Люди запозичили, або загубили ці книги. Короби так і залишилися тут у надії, що одного чудового дня їхній вміст повернеться назад. Проте я ще не бачила, щоб загублені книги поверталися назад.

- Але... Яким чином вони могли загубитися?

- Що ж... Всі загублені досі книжки пов'язані зі смертю їхніх орендарів і подальшою крадіжкою. А покарати мертву людину ми не можемо, вірно?

І справді, не було такого чарівника, який знехтував би книжкою з Нульової Бібліотеки. Версія про те, що подібна книга буде з більшою ймовірністю вкрадена, аніж втрачена через недбалість її власника, здавалася більш ніж правдоподібною.

Переконавшись в цьому, Теодор, більше нічого не кажучи, взявся розглядати книжки, що оточували його.

Скляні коробки відкривалися без необхідності проведення будь-якої окремої процедури.

«Оцінка».

Його привернула червонувата книга, що випромінює потужну магічну силу.

«Пекельне Полум'я».

В цій книзі описується техніка виклику полум'я, що існує в світі демонів, яке здатне спалювати всю матерію.

Викликане пекельне полум'я не можна зупинити звичайним способом. Воно горітиме доти, доки не вичерпає всю магічну або життєву силу мага.

Пошкодження, завдані цим заклинанням, вкрай важко лікувати.

Автор цієї книги не став розкривати спосіб, який використовував для контролю настільки потужної магії.

* Клас книги: скарб.

* Після її поглинання, Ви вивчите заклинання «Пекельне Полум'я».

* Умови вивчення: 7-е Коло, близькість до магії вогню.

* Після її поглинання, істотно зростуть Ваші здібності в магії вогню.

* Це оригінальна копія, написана безпосередньо самим автором. Існує дуже низька ймовірність придбання деяких вмінь автора.

Це була магія 7-го Кола, Пекельне Полум'я! Крім Майстра Червоної Вежі, більше ніхто не міг вільно справлятися з цим одним із найскладніших заклинань. Навіть майстер меча став би справжнім самогубцем, якби вирішив стати на шляху в Пекельного Полум'я.

Сила Пекельного Полум'я славилася тим, що спалювала будь-яку ауру, яка намагалася перешкоджати йому.

Проте Тео чітко бачив умови його вивчення і спокійно повернув книгу на своє місце. Для досягнення 7-го Кола йому знадобиться кілька років або навіть десятиліть.

Спочатку його сильно збудило відчуття у своїх руках справжнього «скарбу», але це почуття тривало недовго.

Теодор із гіркотою подивився на книжки, що його оточували, і подумки поскаржився:

«Ці книжки надто складні й умови для їх вивчення... Це як виколоти одне очне яблуко. Є магія, яку може використовувати тільки одноока людина? Або, наприклад, магія, яку можна дізнатися тільки в тому разі, якщо людина - жіночої статі або лиса...»

По мірі того, як рівень книжок збільшувався, умови їхнього поглинання теж ставали складнішими. Йому потрібно було бути з 6-м або 7-м Колом, щоб отримати хоч якийсь сенс від присутніх тут книг. Ті книжки, які передбачали втрату або погіршення стану тіла він навіть не розглядав.

Оскільки в це місце, як правило, потрапляли лише по-справжньому видатні маги, тут було присутнім мало заклинань, які міг би опанувати Тео, що був магом 5-го Кола. Однак в цей момент...

- Е-е...?

Його увагу привернула книга в шкіряній палітурці із золотими літерами.

Його сенсорне сприйняття одразу лоскотало йому шию, немов підштовхуючи Тео до того, щоб він скоріше простягнув руку і взяв цю книгу.

«Оцінка».

І ось, перед очима Тео з'явилася інформація, отримана завдяки Оцінці.

«Пісня Бою».

У цій книзі містяться різні методики зі зміцнення Вашого тіла, що дозволяють битися в ближньому бою.

Оскільки всі вони були розроблені сином з високопоставленої сім'ї, який не міг використовувати ауру, «Пісня Бою» істотно підсилює тіло, використовуючи магічну силу.

Ефективність цих технік значно перевершує будь-яку схожу магію, а тому важко знайти їм аналоги. Тим не менш, у використанні подібної магії є і свої недоліки.

* Клас книги: скарб.

* Після її поглинання, Ви навчитеся «Пісні Бою».

* Умови вивчення: щонайменше 5-е Коло.

* Після її поглинання, істотно зростуть Ваші здібності ближнього бою.

* Це оригінальна копія, написана безпосередньо самим автором. При її поглинанні, залежно від рівня Вашої підготовки Ви навчитеся деяким здібностям самого автора.