Фінал турніру (частина 2).

Величезний вибух змусив злетіти в повітря хмару диму. Два заклинання 4-го Кола були прискорені вітром, що призвело до по-справжньому смертельного вибуху. Тверда кам'яна підлога стадіону розкололася, піднявши догори хмару пилу.

З огляду на ці фактори, видимість почала різко знижуватися, проте очі Теодора тут же засвітилися золотистим світлом.

Це було Яструбине Око! Уміння, яке він отримав кілька днів тому після поглинання Черепа Яструба, пробилося крізь димову завісу, що накрила стадіон.

У той момент, коли Тео побачив Сільвію, його руки затремтіли.

Жоден із кристалів, що звисали з її мантії, не був зламаний.

"Вона заблокувала його? Прискорений Подвійний палахкотливий снаряд?"

Він бачив, як навколо неї вишикувалися крижані лусочки, які можна було ідентифікувати як "Заморожену Стіну", - захисне заклинання 3-го Кола. Схоже, вона виставила відразу два або три шари захисту. Однак навіть так вона не могла блокувати його атаку захисним заклинанням, яке було слабкішим за Земляний Купол. Фізичні властивості льоду і каменю не можна було навіть порівнювати.

У той момент, коли Тео подумав про це, то відчув своєю шкірою холод, що пробирає до кісток.

"... Температура впала!"

Зрозумівши, як саме Сільвії вдалося поліпшити свій захист, він відчув прилив страху. Деякий час тому він уже натикався на подібну концепцію.

Згідно з дослідженнями одного чарівника, ефективність льоду прямо пропорційно збільшувалася при зниженні температури. Якщо температура була -30 градусів за Цельсієм, його міцність була порівнянна з людськими зубами. При температурі нижче -40 градусів, лід ставав міцнішим навіть за такі мінерали, як аметисти.

Таким чином, якщо Сільвія створила крижану стіну, знизивши температуру, то її захист практично можна порівняти зі сталевою стіною. Захисний бар'єр був продавлений, але крижаної стіни все-таки вистачило, щоб заблокувати атаку Тео.

Тео зрозумів цей факт і підготував наступне заклинання, але першою прийшла в рух всередині димової завіси саме Сільвія. Вона змахнула своїм посохом, накресливши магічне коло, що змусило сколихнутися її мантію. Яструбине Око Тео проникло в сутність магічного кола швидше, ніж будь-хто з глядачів на трибунах.

"Ах, мені вперше доводиться мати справу з такою магією...!"

Тео перервав читання заклинання і поспішно відскочив вбік.

- Фш-ш-ш-ш-ш!

"Рідкий Змій!"

Це була магія контролю над стихією, яка існувала на 4-му Колі. Непрозоре водянисте тіло звивалося, а його тонкі лусочки сяяли, відбиваючи вогні стадіону. Незграбні маги часто обмежувалися створенням звичайних черв'яків, так що цей екземпляр був схожий на витвір мистецтва.

Тео ще ніколи не бачив прекраснішої сили.

- Фш-ш-ш-ш-ш!

Водний змій люто кинувся в бік Теодора, немов справжня змія. Найбільше він був схожий на величезну болотну змію, проте її швидкість була порівнянна з диким звіром. Хвіст водного змія замахнувся для удару.

"Небезпека!"

Вздовж хребта Тео пробігла хвиля холоду, і він відчув, що йому потрібно будь-що-будь уникнути цього удару. Удар водою не був особливо болючим, однак Рідкий Змій являв собою не просто масу води.

Вода була стиснута до такої міри, що її щільність збільшилася в рази, зробивши її настільки ж твердою і важкою, як метал.

Одне влучання - і кількість отриманої шкоди гарантовано вийде за межі поглинання магічного кристала.

Бу-дух!

Хвіст вдарив рівно в те місце, де стояв Тео. Земля була розбита, немов від удару бойового молота, а одяг Тео негайно ж пошарпали уламки, що влучили в нього. Добре, що кристали не визнавали такі пошкодження.

Тео поспішив вийти з діапазону активності водяного змія.

"Швидше, ніж я думав..."

Однак одним ударом змій не обмежився. Істота швидко повернула свою голову до Тео. Вона була в дюжину разів більшою за самого Теодора і майже вдвічі швидшою за нього. Якби не сенсорне сприйняття, він би ніколи в житті не зумів уникнути такої атаки.

Прокотившись по підлозі, він почав відчайдушно уникати послідовних ударів Рідкого Змія.

Дух! Дух! Бум! Бум!

Хвіст і тіло змія продовжували трощити підлогу стадіону. Кожен його рух був атакою, що відповідала магії 3-го Кола. Тео неодноразово змінював напрямок, щоб прицілитися в Сільвію, але водний змій продовжував блокувати його.

Правду кажучи, цю тварюку цілком доцільно було б назвати активним захистом. Ні Вогняні Кулі, ні Удари Блискавок не могли зупинити його атаку. А ще змій заблокував своїм власним тілом кілька ударів, які Тео похапцем встиг підготувати.

Якщо все так і триватиме, то з часом у нього просто закінчаться як фізичні сили, так і магічні. А отже, настав час використати один із його козирів.

"У мого збереженого Палахкотливого Снаряда недостатньо потужності".

Магія вогню 4-го Кола могла лише стримати цю змію. Але не більше того.

Хіба це не означало, що ситуація поверталася до початку поєдинку?

Між ним і Сільвією все ще була велика різниця, а тому звичайне протистояння призвело б до неминучої поразки.

Другим варіантом була Магічна Ракета. Навіть вождь хобгоблінів не зміг витримати такої атаки.

Вказівний палець правої руки Тео акуратно витягнувся в потрібному напрямку. Йому потрібно було підготувати достатню потужність, щоб пробитися крізь водного змія. Тепер, коли його магічна сила досягла 4-го Кола, він міг стріляти трьома або чотирма Магічними Ракетами. На відміну від останнього разу, йому не потрібно було ставити своє життя на кін одного єдиного удару.

- ... Що ж, пора.

Тео схопився, зайнявши потрібну позицію. Водний змій ганявся за ним із жахливою швидкістю, але затриматися в одному місці на невеликий проміжок часу було досить нескладно.

Рідкий Змій Сільвії належав до типу підтримуваних заклинань, але ось Мітрі зовсім не потрібна була концентрація з боку Тео!

"Мітра, зараз!"

- Хінь! - пролунав у його голові голос Мітри, і розбита підлога стадіону раптово злетіла вгору.

- Фш-ш-ш-ш?

Водяний змій не зміг подолати свою власну інерцію і врізався головою в стіну, що раптово виникла перед ним. Сила зіткнення струсонула міцно збудований земляний бар'єр, але не змогла одразу ж знищити його. Рідкий Змій мав ударити тричі, щоб розтрощити бар'єр Мітри.

Змій почав битися об стіну, але з кінчика вказівного пальця Тео вже з'явилося синювате світіння.

- Занадто пізно, рептилія.

Теодор цілився прямо в Сільвію, що стояла за водяним змієм. Як не дивно, непрозоре тіло змія стало перешкодою для її власного погляду. Її повна довіра до захисних здібностей водяного змія зіграла проти неї самої, внаслідок чого дівчина стала здобиччю Магічної Ракети.

Крізь стадіон промайнула смуга світла.

Фі-фіх!

Потім до вух глядачів запізно донісся звук. Коли всі почули свист повітря, що розсікається, тіло змія було вже пронизане світлом. Ракета не звернула ані найменшої уваги на Рідкого Змія, який розірвався, немов велика повітряна куля, і, не змінюючи траєкторії, кинулася до своєї мети.

Коли аудиторія тільки-но встигла зафіксувати появу синього спалаху, Сільвія, завдяки своєму таланту, вже встигла машинально розгорнути захисний екран.

- ... Ах!

Однак атака Тео не була чимось таким, що можна було зупинити за допомогою звичайного щита. Магічна Ракета безжально пронизала захист Сільвії і вдарила її в живіт. Дівчина зробила крок назад, шокована силою, яку не зупинив ні Рідкий Змій, ні магічний щит.

Кристал, що звисав з її мантії, з гучним звуком лопнув.

Хря-я-я-ясь!

Це був приголомшливий початок. У той час як усі на стадіоні впали в ступор, Сільвія швидко прикрила руками обличчя. Глядачі могли лише здогадуватися, яку гримасу вона створила. Але куди важливішим було інше - якою буде її реакція?

Вона щільніше стисне кулаки і розсердиться? Чи, можливо, буде приголомшена і зламається? А може від такого несподіваного болю в неї потечуть сльози?

Або...

Але в цей момент...

- Е-е-е...?!

Зуби Тео почали стукати. Його шкіра стала гусячою, а губи посиніли. Він почав тремтіти, при чому цей стан був викликаний далеко не страхом.

Тіло Теодора пронизував лютий холод. Його м'язи стиснулися, а рухи сповільнилися.

Тео рефлекторно підняв погляд угору, і вираз його обличчя застиг. Прямо в землю дивилася неймовірно величезна кількість крижаних стріл.

"Їх що, більше сотні?"

Коли тільки Сільвія змогла викинути такий номер? Щойно Тео, вражений подібним розмахом, почав піднімати магічну силу, стріли почали рухатися. Якщо в них була міцність, яку можна порівняти з цим морозом, то вони напевно були не менш руйнівними, ніж їхні сталеві побратими. Будь-яка випадкова подряпина стала б достатнім пошкодженням для руйнування кристала.

Але насамперед їх було занадто багато, щоб якось їх уникнути.

- Палаючі Руки!

Щойно заклинання Тео було завершене, у повітрі з'явилися три пари рук, виткані з язиків полум'я, і одразу ж нагріли повітря.

Вінс сказав йому, що від такої магії, як Крижана Стріла, краще повністю позбавлятися, не даючи їй проходити біля свого тіла.

Вшу-вшу-вшу-вшу-вшу!

Сто крижаних стріл і вогняні руки зійшлися в хаотичному танці.

Арена почала наповнюватися парою, викликаною розтопленим льодом. Якби не Захист Західного Вітру, то йому вже напевно був би кінець. Проте зусилля Тео були не марними, оскільки він зумів позбутися стріл, не отримавши при цьому жодної подряпини.

"Цей пар..."

Тео деактивував Палаючі Руки і повернувся в бік пари, як тут...

Шу-шу-шу-шу-шу!

Дівчина зі сріблястим волоссям раптово кинулася крізь пар, що поширилася ареною стадіону, немов туман.

- Е-а-а!? - очі Тео раптово полізли на лоб, коли він побачив, що Сільвія почала блискавично зближуватися з ним.

Відстань між ними, яка становила майже 50 метрів, скоротилася за лічені секунди. Це був зовсім не Телепорт 5-го Кола і не Прискорення, яке було занадто повільним для подібної швидкості.

Секрет її швидких рухів крився у неї під ногами.

"Лід?"

Вона ковзала по крижаній ковзанці, створеній магією льоду. Спогади Альфреда Беллонтеса містили згадки про цю техніку. Подібний біг був просто неможливий без абсолютного контролю над центром ваги свого тіла і силою тертя.

Проте, завдяки винятковій геніальності Сільвії, це виявилося цілком можливим. Однак Тео більше ніколи було роздумувати.

Фу-ду!

Посох, що містив у собі магічну силу, з'явився просто в Тео перед носом.

- Кхек!

Він гарантовано б отримав удар, якби не сигнал від його сенсорного сприйняття. Ну а якби не магічний кристал, то його обличчя було б розчавлене, як помідор. Тео ледь встиг уникнути першої атаки, як посох продовжив проводити цілу низку випадів.

Фу-ду! Фу-ду! Фу-ду!

Посох Сільвії провів серію ударів, з кожним з яких він дедалі більше наближався до тіла Тео і незабаром опинився на відстані, де він практично торкався його одягу.

"Чорт, я досягаю межі...!"

Теодор ніколи не навчався рукопашного бою, тому він не міг нічого протиставити професійним прийомам. Лише завдяки сенсорному сприйняттю він зумів уникнути руйнування всіх трьох магічних кристалів.

Для Тео було дуже важливо розірвати дистанцію. Прийнявши рішення, він відстрибнув назад.

Бдум!

Майже в той самий момент посох рушив на випередження і влучив у його схрещені руки. Кристал, природно, не витримав.

Хрясь!

Таким чином, їхній рахунок знову зрівнявся, ставши 1:1.

- Тьху ти, це боляче...

Більшу частину шкоди було поглинуто, але його кістки все ще гуділи. Ймовірно, тепер у нього буде синяк.

Проте Тео все-таки зумів відстрибнути і збільшити відстань майже до 15 метрів.

Більше він не дозволяв їй наблизитися, як раніше. Тео зрозумів, що йому категорично не можна опинятися поруч із Сільвією, а тому він приділив цьому питанню свою найпильнішу увагу. Якби він відволікся хоч на мить, то така ж ситуація повторилася б знову.

З цієї причини Тео помітив дещо несподіване, використовуючи Яструбине Око.

"Посмішка?"

Бездушне обличчя Сільвії, яке, здавалося, було вирізане з льоду... Її мармурово-біле обличчя посміхалося, немов вона була дитиною.