Величезний вибух змусив злетіти в повітря хмару диму. Два заклинання 4-го Кола були прискорені вітром, що призвело до по-справжньому смертельного вибуху. Тверда кам'яна підлога стадіону розкололася, піднявши догори хмару пилу.
З огляду на ці фактори, видимість почала різко знижуватися, проте очі Теодора тут же засвітилися золотистим світлом.
Це було Яструбине Око! Уміння, яке він отримав кілька днів тому після поглинання Черепа Яструба, пробилося крізь димову завісу, що накрила стадіон.
У той момент, коли Тео побачив Сільвію, його руки затремтіли.
Жоден із кристалів, що звисали з її мантії, не був зламаний.
"Вона заблокувала його? Прискорений Подвійний палахкотливий снаряд?"
Він бачив, як навколо неї вишикувалися крижані лусочки, які можна було ідентифікувати як "Заморожену Стіну", - захисне заклинання 3-го Кола. Схоже, вона виставила відразу два або три шари захисту. Однак навіть так вона не могла блокувати його атаку захисним заклинанням, яке було слабкішим за Земляний Купол. Фізичні властивості льоду і каменю не можна було навіть порівнювати.
У той момент, коли Тео подумав про це, то відчув своєю шкірою холод, що пробирає до кісток.
"... Температура впала!"
Зрозумівши, як саме Сільвії вдалося поліпшити свій захист, він відчув прилив страху. Деякий час тому він уже натикався на подібну концепцію.
Згідно з дослідженнями одного чарівника, ефективність льоду прямо пропорційно збільшувалася при зниженні температури. Якщо температура була -30 градусів за Цельсієм, його міцність була порівнянна з людськими зубами. При температурі нижче -40 градусів, лід ставав міцнішим навіть за такі мінерали, як аметисти.
Таким чином, якщо Сільвія створила крижану стіну, знизивши температуру, то її захист практично можна порівняти зі сталевою стіною. Захисний бар'єр був продавлений, але крижаної стіни все-таки вистачило, щоб заблокувати атаку Тео.
Тео зрозумів цей факт і підготував наступне заклинання, але першою прийшла в рух всередині димової завіси саме Сільвія. Вона змахнула своїм посохом, накресливши магічне коло, що змусило сколихнутися її мантію. Яструбине Око Тео проникло в сутність магічного кола швидше, ніж будь-хто з глядачів на трибунах.
"Ах, мені вперше доводиться мати справу з такою магією...!"
Тео перервав читання заклинання і поспішно відскочив вбік.
- Фш-ш-ш-ш-ш!
"Рідкий Змій!"
Це була магія контролю над стихією, яка існувала на 4-му Колі. Непрозоре водянисте тіло звивалося, а його тонкі лусочки сяяли, відбиваючи вогні стадіону. Незграбні маги часто обмежувалися створенням звичайних черв'яків, так що цей екземпляр був схожий на витвір мистецтва.
Тео ще ніколи не бачив прекраснішої сили.
- Фш-ш-ш-ш-ш!
Водний змій люто кинувся в бік Теодора, немов справжня змія. Найбільше він був схожий на величезну болотну змію, проте її швидкість була порівнянна з диким звіром. Хвіст водного змія замахнувся для удару.
"Небезпека!"
Вздовж хребта Тео пробігла хвиля холоду, і він відчув, що йому потрібно будь-що-будь уникнути цього удару. Удар водою не був особливо болючим, однак Рідкий Змій являв собою не просто масу води.
Вода була стиснута до такої міри, що її щільність збільшилася в рази, зробивши її настільки ж твердою і важкою, як метал.
Одне влучання - і кількість отриманої шкоди гарантовано вийде за межі поглинання магічного кристала.
Бу-дух!
Хвіст вдарив рівно в те місце, де стояв Тео. Земля була розбита, немов від удару бойового молота, а одяг Тео негайно ж пошарпали уламки, що влучили в нього. Добре, що кристали не визнавали такі пошкодження.
Тео поспішив вийти з діапазону активності водяного змія.
"Швидше, ніж я думав..."
Однак одним ударом змій не обмежився. Істота швидко повернула свою голову до Тео. Вона була в дюжину разів більшою за самого Теодора і майже вдвічі швидшою за нього. Якби не сенсорне сприйняття, він би ніколи в житті не зумів уникнути такої атаки.
Прокотившись по підлозі, він почав відчайдушно уникати послідовних ударів Рідкого Змія.
Дух! Дух! Бум! Бум!
Хвіст і тіло змія продовжували трощити підлогу стадіону. Кожен його рух був атакою, що відповідала магії 3-го Кола. Тео неодноразово змінював напрямок, щоб прицілитися в Сільвію, але водний змій продовжував блокувати його.
Правду кажучи, цю тварюку цілком доцільно було б назвати активним захистом. Ні Вогняні Кулі, ні Удари Блискавок не могли зупинити його атаку. А ще змій заблокував своїм власним тілом кілька ударів, які Тео похапцем встиг підготувати.
Якщо все так і триватиме, то з часом у нього просто закінчаться як фізичні сили, так і магічні. А отже, настав час використати один із його козирів.
"У мого збереженого Палахкотливого Снаряда недостатньо потужності".
Магія вогню 4-го Кола могла лише стримати цю змію. Але не більше того.
Хіба це не означало, що ситуація поверталася до початку поєдинку?
Між ним і Сільвією все ще була велика різниця, а тому звичайне протистояння призвело б до неминучої поразки.
Другим варіантом була Магічна Ракета. Навіть вождь хобгоблінів не зміг витримати такої атаки.
Вказівний палець правої руки Тео акуратно витягнувся в потрібному напрямку. Йому потрібно було підготувати достатню потужність, щоб пробитися крізь водного змія. Тепер, коли його магічна сила досягла 4-го Кола, він міг стріляти трьома або чотирма Магічними Ракетами. На відміну від останнього разу, йому не потрібно було ставити своє життя на кін одного єдиного удару.
- ... Що ж, пора.
Тео схопився, зайнявши потрібну позицію. Водний змій ганявся за ним із жахливою швидкістю, але затриматися в одному місці на невеликий проміжок часу було досить нескладно.
Рідкий Змій Сільвії належав до типу підтримуваних заклинань, але ось Мітрі зовсім не потрібна була концентрація з боку Тео!
"Мітра, зараз!"
- Хінь! - пролунав у його голові голос Мітри, і розбита підлога стадіону раптово злетіла вгору.
- Фш-ш-ш-ш?
Водяний змій не зміг подолати свою власну інерцію і врізався головою в стіну, що раптово виникла перед ним. Сила зіткнення струсонула міцно збудований земляний бар'єр, але не змогла одразу ж знищити його. Рідкий Змій мав ударити тричі, щоб розтрощити бар'єр Мітри.
Змій почав битися об стіну, але з кінчика вказівного пальця Тео вже з'явилося синювате світіння.
- Занадто пізно, рептилія.
Теодор цілився прямо в Сільвію, що стояла за водяним змієм. Як не дивно, непрозоре тіло змія стало перешкодою для її власного погляду. Її повна довіра до захисних здібностей водяного змія зіграла проти неї самої, внаслідок чого дівчина стала здобиччю Магічної Ракети.
Крізь стадіон промайнула смуга світла.
Фі-фіх!
Потім до вух глядачів запізно донісся звук. Коли всі почули свист повітря, що розсікається, тіло змія було вже пронизане світлом. Ракета не звернула ані найменшої уваги на Рідкого Змія, який розірвався, немов велика повітряна куля, і, не змінюючи траєкторії, кинулася до своєї мети.
Коли аудиторія тільки-но встигла зафіксувати появу синього спалаху, Сільвія, завдяки своєму таланту, вже встигла машинально розгорнути захисний екран.
- ... Ах!
Однак атака Тео не була чимось таким, що можна було зупинити за допомогою звичайного щита. Магічна Ракета безжально пронизала захист Сільвії і вдарила її в живіт. Дівчина зробила крок назад, шокована силою, яку не зупинив ні Рідкий Змій, ні магічний щит.
Кристал, що звисав з її мантії, з гучним звуком лопнув.
Хря-я-я-ясь!
Це був приголомшливий початок. У той час як усі на стадіоні впали в ступор, Сільвія швидко прикрила руками обличчя. Глядачі могли лише здогадуватися, яку гримасу вона створила. Але куди важливішим було інше - якою буде її реакція?
Вона щільніше стисне кулаки і розсердиться? Чи, можливо, буде приголомшена і зламається? А може від такого несподіваного болю в неї потечуть сльози?
Або...
Але в цей момент...
- Е-е-е...?!
Зуби Тео почали стукати. Його шкіра стала гусячою, а губи посиніли. Він почав тремтіти, при чому цей стан був викликаний далеко не страхом.
Тіло Теодора пронизував лютий холод. Його м'язи стиснулися, а рухи сповільнилися.
Тео рефлекторно підняв погляд угору, і вираз його обличчя застиг. Прямо в землю дивилася неймовірно величезна кількість крижаних стріл.
"Їх що, більше сотні?"
Коли тільки Сільвія змогла викинути такий номер? Щойно Тео, вражений подібним розмахом, почав піднімати магічну силу, стріли почали рухатися. Якщо в них була міцність, яку можна порівняти з цим морозом, то вони напевно були не менш руйнівними, ніж їхні сталеві побратими. Будь-яка випадкова подряпина стала б достатнім пошкодженням для руйнування кристала.
Але насамперед їх було занадто багато, щоб якось їх уникнути.
- Палаючі Руки!
Щойно заклинання Тео було завершене, у повітрі з'явилися три пари рук, виткані з язиків полум'я, і одразу ж нагріли повітря.
Вінс сказав йому, що від такої магії, як Крижана Стріла, краще повністю позбавлятися, не даючи їй проходити біля свого тіла.
Вшу-вшу-вшу-вшу-вшу!
Сто крижаних стріл і вогняні руки зійшлися в хаотичному танці.
Арена почала наповнюватися парою, викликаною розтопленим льодом. Якби не Захист Західного Вітру, то йому вже напевно був би кінець. Проте зусилля Тео були не марними, оскільки він зумів позбутися стріл, не отримавши при цьому жодної подряпини.
"Цей пар..."
Тео деактивував Палаючі Руки і повернувся в бік пари, як тут...
Шу-шу-шу-шу-шу!
Дівчина зі сріблястим волоссям раптово кинулася крізь пар, що поширилася ареною стадіону, немов туман.
- Е-а-а!? - очі Тео раптово полізли на лоб, коли він побачив, що Сільвія почала блискавично зближуватися з ним.
Відстань між ними, яка становила майже 50 метрів, скоротилася за лічені секунди. Це був зовсім не Телепорт 5-го Кола і не Прискорення, яке було занадто повільним для подібної швидкості.
Секрет її швидких рухів крився у неї під ногами.
"Лід?"
Вона ковзала по крижаній ковзанці, створеній магією льоду. Спогади Альфреда Беллонтеса містили згадки про цю техніку. Подібний біг був просто неможливий без абсолютного контролю над центром ваги свого тіла і силою тертя.
Проте, завдяки винятковій геніальності Сільвії, це виявилося цілком можливим. Однак Тео більше ніколи було роздумувати.
Фу-ду!
Посох, що містив у собі магічну силу, з'явився просто в Тео перед носом.
- Кхек!
Він гарантовано б отримав удар, якби не сигнал від його сенсорного сприйняття. Ну а якби не магічний кристал, то його обличчя було б розчавлене, як помідор. Тео ледь встиг уникнути першої атаки, як посох продовжив проводити цілу низку випадів.
Фу-ду! Фу-ду! Фу-ду!
Посох Сільвії провів серію ударів, з кожним з яких він дедалі більше наближався до тіла Тео і незабаром опинився на відстані, де він практично торкався його одягу.
"Чорт, я досягаю межі...!"
Теодор ніколи не навчався рукопашного бою, тому він не міг нічого протиставити професійним прийомам. Лише завдяки сенсорному сприйняттю він зумів уникнути руйнування всіх трьох магічних кристалів.
Для Тео було дуже важливо розірвати дистанцію. Прийнявши рішення, він відстрибнув назад.
Бдум!
Майже в той самий момент посох рушив на випередження і влучив у його схрещені руки. Кристал, природно, не витримав.
Хрясь!
Таким чином, їхній рахунок знову зрівнявся, ставши 1:1.
- Тьху ти, це боляче...
Більшу частину шкоди було поглинуто, але його кістки все ще гуділи. Ймовірно, тепер у нього буде синяк.
Проте Тео все-таки зумів відстрибнути і збільшити відстань майже до 15 метрів.
Більше він не дозволяв їй наблизитися, як раніше. Тео зрозумів, що йому категорично не можна опинятися поруч із Сільвією, а тому він приділив цьому питанню свою найпильнішу увагу. Якби він відволікся хоч на мить, то така ж ситуація повторилася б знову.
З цієї причини Тео помітив дещо несподіване, використовуючи Яструбине Око.
"Посмішка?"
Бездушне обличчя Сільвії, яке, здавалося, було вирізане з льоду... Її мармурово-біле обличчя посміхалося, немов вона була дитиною.
Далі
Розділ 35 - Фінал турніру (частина 3).
Коли обмін атаками Тео і Сільвії трохи затих, глядачі відчули, що сидять з роззявленими ротами. Спочатку вони просто важко вдихали повітря, але незабаром їхня реакція перейшла в оплески. Турнір Учнів розглядався як звичайнісінький дитячий фестиваль, але конкретно це видовище виявилося на найвищому рівні! Потім глядачі почали збуджено перемовлятися. Деякі з них давали хорошу оцінку Тео, який не побоявся розкритися, провівши відчайдушний напад. Його вибухова сила захопила дух аудиторії, що перебувала на стадіоні. - Цей хлопець ліворуч... Ти казав, що його звати Теодор? Що ж, його перша атака була справді гарною. Якби на місці Сільвії був інший учасник, то він відразу взяв би два очки. - Палахкотливі Снаряди і Штормова Сила... Це основний напад, який практикують маги Червоної Вежі. Учень Вінса і справді непогано обізнаний. - Якщо він заробить достатньо досягнень, то цілком зможе претендувати на мага середнього рангу. Проте дії Сільвії викликали не менш бурхливу реакцію. - Хммм, але я б сказав, що Рідкий Змій - більш високорівневе заклинання. Не всі маги Синьої Вежі можуть так добре контролювати подібних істот. - Як і очікувалося від учениці Бланделла. Відволікти увагу противника крижаними стрілами, а потім блискавично ковзнути вперед крижаною ковзанкою, щоб нав'язати супротивникові ближній бій. Це ж знаменитий стиль рукопашного бою Бланделла. - Я думаю, що використання бойових прийомів у магічному конкурсі трохи... Однак, як не крути, її супротивник втратив через це одне очко. Людина, яка абсолютно не розуміється на магії, сказала б щось подібне: - Не важливо, наскільки хорошим магом є людина, хіба не дивно відносити удар зброєю до магічної дії? У відповідь будь-який бойовий маг сказав би таке: - Дивно лише в тому разі, якщо Ви хочете бути вбитим. У будь-якому разі, в цьому немає нічого дивного. Це твердження могло б здатися досить неосвіченим, але зате воно було повністю правдивим. У справжніх боях магам завжди доводилося тримати під контролем відстань до своїх супротивників. Їм потрібно було невпинно обчислювати оптимальну дистанцію для нанесення удару і підбирати максимально ефективні заклинання. Чарівники мали враховувати швидкість руху супротивника і діапазон дальності їхньої зброї, в якому вони самі могли наразитися на небезпеку. Настільки точні вичислення були основою всієї роботи, яку проводили ще до активації заклинань. Маги знали краще, ніж будь-хто інший, що вони вкрай уразливі в ближньому бою. Саме тому хороші маги завжди готували кілька заклинань або тактик для протидії ворогам, які опинилися поблизу. Якщо маг все-таки зазнавав атаки в ближньому бою, то виною тому була або недосвідченість самого мага, або високий навик противника. Однак ішлося не тільки про досвід і вміння. Дивлячись на цей приголомшливий поєдинок, на обличчі Бланделла з'явився якийсь вкрай рідкісний для нього вираз. - ... Я пам'ятаю цю магію. Бланделлу Адрункусу, Майстру Синьої Вежі, цього року виповнювалося понад 130 років. Дні, проведені в роки життя героя війни Альфреда Беллонтеса, були частиною його юності. Фактично, Бланделл бився проти Князівства Беллонтесів. Той холод, що скував його хребет при вигляді синього спалаху, досі відчувався цілком яскраво. Того разу Бланделл вижив, але щоразу, коли йшов дощ, його рана починала пульсувати. Бумс! Бланделл клацнув пальцями, і Вінса, а разом і невелику ділянку стадіону навколо, накрив звуковий купол. Це заклинання об'єднувало в собі функції води й повітря, що блокували будь-яку передачу звуку назовні. Бланделл, який до цього не прагнув завести розмову з Вінсом, тепер же повернувся до нього. - Магічна Ракета Альфреда. Це ти її відтворив? - Ні. Це талант самого хлопця. - Гмм... У Вогняного Вбивці Вінса справді гарний нюх на талановитих людей. Той факт, що звуковий бар'єр був активований, означав, що Бланделл не хотів, щоб його слова чув хтось сторонній. Також він не горів бажанням, щоб інші почали переслідувати дитину, нехай навіть вона була не його учнем. Таким чином, Вінс чесно відповів на запитання Бланделла, швидко розподіляючи інформацію на ту, яку потрібно було приховати, і ту, яку можна було розкрити. Бланделл постукав по своєму гаманцю і голосно пробурмотів: - Ну, добре, я приймаю ставку. Хоча, з такими навичками він цілком може взяти гору. Перемога Теодора або перемога Сільвії... Завдяки цим двом магам загальна сума виграшу суттєво збільшилася. На додаток до 100 золотих Вінса і 300 золотих Бланделла, загальна сума склала близько 1,000 золота. Здебільшого, ставки були зроблені на перемогу Сільвії. Однак деякі люди все-таки вважали за краще поставити на Теодора в надії зірвати джек-пот. Виграш обіцяв їм шестикратний прибуток порівняно з початковою ставкою. Однак Бланделла найбільше цікавили далеко не ставки. - ... Занадто великий талант робить людей самотніми. - А? - Сільвія. Ця дівчинка зовсім не вміє дружити. Вона надто сильно відрізнялася від інших, а тому інші діти ігнорували її. Слова були зовсім не простим коментарем, а справжньою скаргою. Бланделл, який був її єдиною сім'єю і наставником, не міг вирішити проблему її самотності. Незважаючи на те, що їй було всього 17 років, його учениця давно перестала поводитися як звичайний підліток. Можливо, наймолодший талант Синьої Вежі ніколи не візьме 5-е Коло саме через цю "психологічну стіну". Однак зараз ця стіна руйнувалася одразу в кількох місцях. "Яке воно? Приємно грати разом із другом?" Бланделл виховував її, як свою доньку. І, можливо, його слова могли здатися дурними, але вони були істинними. Її усміхнене обличчя, яке вона ніколи йому не показувала... Дивлячись на яскраво усміхнену Сільвію, Бланделл і сам не міг не усміхатися. "Так, постарайся пограти якомога довше". ... Поки вона не пізнає всю радість, залишену в далекому минулому. *** Незалежно від ситуації на глядацьких трибунах, після втрати кожним по одному очку, їхня сутичка стала лише ще спекотнішою. У повітря злетіли десятки стріл. Це була безперервна магія, яка могла спалити будь-якого ворога, в якого б вона влучила. В унісон їй над ареною стадіону з'явилися крижані стріли, що випускали лютий холод. Вдарила синювата блискавка, і напівпрозорий водний щит розсіяв у сторони електричний струм. - Заклик Сосульок! - Земляна Хвиля! З-під землі вирвалися бурульки, які тут же накрила земля. Невелика вага бурульок нічого не могла протиставити тиску ґрунту, і незабаром сухий лід було поховано під покровом землі. Проте дівчина зі сріблястим волоссям знову утворила крижану ковзанку. "Вибачте, але цю схему я вже бачив!" Її швидкість була вочевидь страшною, але щойно Тео визначав напрямок її руху, то міг досить легко уникнути атаки. Тео вів Сільвію по колу, прицілившись у неї своїм вказівним пальцем. Круговий наступ противника також був тактичним ходом. Однак Магічна Ракета могла прорватися крізь будь-який виверт. І ось, невдовзі з його пальця вилетів синій спалах. Вжух! Так звана Чарівна Куля розсікала повітря швидше, ніж стріла найвправнішого лучника. - Ти мені це вже показував, - усміхнувшись, промовила Сільвія. Теодор був не єдиним, хто розумів тактику свого супротивника. Слабкість Магічної Ракети полягала в її вузькому діапазоні атаки. Інакше кажучи, хоч вона і мала максимальну проникаючу здатність, але, відхилившись від цілі всього на один дюйм, повністю втрачала свою ефективність. Також на її роботу впливало те, під яким кутом було випущено ракету. Початковий користувач цього заклинання, Альфред Беллонтес, подолав цю слабкість приголомшливо високою швидкістю, але Магічна Ракета Теодора все ще була недостатньо хороша. Сільвія використовувала Прискорення і свої видатні рефлекси, щоб уникнути її. Вона постійно чекала його удару. Фу-дух! Посох Сільвії врізався в Теодора, однак той з якоїсь неймовірної причини просто розвіявся, немов дим. - А-а? Це був Ілюзорний Слід! Уміння, яке Тео отримав від Міража Нічного Бродяги. Ці черевики мали властивість виробляти реалістичну ілюзію свого власника. Точність ілюзії була настільки ж високою, як і їхня репутація, у зв'язку з чим Сільвію було легко обдурити. Тео не проґавив її секундного замішання і створив яму. Бу-ру-ру-рум! Сільвія не змогла втримати рівновагу і впала в яму, звідки стирчали три кам'яні списи. Як запобіжний захід Тео підготував пастку в пастці і в разі лобової атаки викликав ще один Земляний Спис. Той факт, що їй вдалося уникнути списів, що стирчали з дна ями, заслуговував на похвалу. Однак вона не могла уникнути списа, який виник у її сліпій зоні. Фу-фух! У спину Сільвії впився спис, розбивши другий кристал. Тео був на один крок попереду, але він не втрачав пильності і тут же зробив кілька кроків назад. Він знав, що вона може перейти в контрнаступ. Цього разу пастки спрацювали добре, але малоймовірно, що Сільвія попадеться на таке вдруге. І ось, не дивно, що вона абсолютно дико вистрибнула з ями. "Вона йде. Не можна випускати її з поля зору. Перший рух Сільвії буде..." Раніше вона використовувала крижані стріли і пару для створення димової завіси. Якщо він хоч на мить випускав її з поля зору, вона одразу ж прискорювалася до нього крижаною доріжкою. Але ось коли він уважно стежив за нею, то із зусиллями, але все-таки міг впоратися з наступом Сільвії. У зв'язку з активацією Яструбиного Ока, очі Тео стали золотистими. У цей момент Сільвія раптово перестала рухатися. Фдух! - Кхек...? Раптово за спиною Тео з'явилася бурулька, що простромила його спину якраз у тому самому місці, в яке Сільвія була вражена якраз за кілька секунд до цього. Вона теж вирішила використати раптовий напад ззаду. Один із кристалів, що звисали з мантії Теодора, тріснув. Однак крім болю він відчув дещо ще. "Ця дівчина, невже вона переймає мої навички й тактику...?" Попри те, що Сільвія була на крок попереду, коли справа доходила до магічної сили, Тео був попереду в іншій області. Їй бракувало досвіду як бойового мага, а тому вона не завжди максимально ефективно застосовувала заклинання і підбирала час. Саме завдяки цьому Теодору вдавалося залишатися на кілька кроків попереду, незважаючи на всю її геніальність. Проте вона з жахливою швидкістю вбирала навіть його власні пізнання. - Уф, скільки ж від тебе проблем. Він уперше зіткнувся з кимось серед своїх однолітків, у кого були рівні його власним здібності до навчання. *** Дівчина, що стояла навпроти, була задоволена. "Ця людина мене не ненавидить. Вона мене не боїться. Крім того, він постійно дивує мене своєю магією". Сільвія вперше зіткнулася з таким ставленням. Юнак, з яким вона билася, не відчував ні ревнощів, ні відрази. Він був практично її однолітком і зовсім несподівано проявив якості, що дозволяли йому змагатися на тому ж рівні, що й вона. "Так весело!" Яскрава посмішка, яку вона втратила ще в дитинстві, знову засяяла на обличчі Сільвії. З самого дитинства не було жодної дитини, яка б підійшла до неї. Її сріблясте волосся і приваблива зовнішність викликали ревнощі в серцях інших дівчаток її села. Крім того, хоч Сільвія і не мала шляхетного походження, її природний талант в магії створював незрозумілу ситуацію, за якої її статус був не до кінця зрозумілий. Якби біля її села випадково не зупинився Бланделл, то її талант так і був би похований, перш ніж навіть отримав шанс розквітнути. - Чому вона так незрозуміло говорить? - Вона просто намагається похвалитися? - Ти з народження відрізняєшся від нас. Ти геній. То як щодо того, щоб знайти подібного до себе генія і грати разом із ним? Хтось ревнував... Хтось ненавидів її... Хтось неправильно розумів її... А хтось інший просто відвернувся від неї. Таким чином, Сільвія закрила свій розум, перш ніж їй стало б нестерпно боляче. Вона кинула спроби зблизитися з іншими і забула, як першою простягати комусь руку. Бланделл та інші старійшини Синьої Вежі подбали про неї, але вони не могли замінити їй друзів. Через їхній вік, вона могла сприймати їх лише як батьків. А тому стіна в її розумі, яку вона побудувала з самого дитинства, стала справжньою "стіною", яка заважала їй досягти 5-го Кола. Вона не пам'ятала точно, але минуло вже кілька років відтоді, як вона вперлася в неї, не в силах зрушити вперед. - Уф, скільки ж від тебе проблем, - пролунав до неї голос Тео, який тягнувся до неї через зруйновану стіну.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!