Що це було?
Однак Тео навіть не встиг задатися цим питанням.
Щойно невідомий йому голос закінчив говорити, у голову Теодора Міллера почали хвилями надходити нові знання. Обсяг інформації був настільки великий, що він просто не встигав сприйматися всіма п'ятьма людськими почуттями.
Це було схоже на отримання досвіду, який звичайним шляхом накопичувався б протягом кількох років.
Одночасно з цим Тео відчув, що в нього з'явилося повне розуміння того, як застосовувати "Удар Блискавки".
Тео не просто дізнався механіку, він перейняв мудрість самого автора [Посібника з магії блискавки].
- ... Удар Блискавки.
Абсолютно не замислюючись, Тео витягнув руку і вимовив слова активації заклинання. Кілька хвилин тому точно така ж спроба закінчилася повним провалом, але зараз результати виявилися зовсім іншими.
Бу-жух!
Прямо у вікно вистрілив блакитний електричний розряд. Образ, який Тео візуалізував у своїй голові, був реалізований на всі 100%. Блискавка вдарила в дерево, від чого листя однієї з гілок одразу потемніло і потріскалося. Якби це заклинання влучило в живу істоту, то це могло б виявитися вельми травмонебезпечним.
"Вийшло..."
Спроба активувати це заклинання вже кілька сотень разів закінчувалася повним провалом. Тео не міг викликати навіть найжалюгіднішу подобу блискавки. А оскільки магія з цим атрибутом належала до найвищого рівня складності, то працювати над її викликом було ще складніше.
Побачивши статичну електрику на своїй долоні, Тео відчув себе так, ніби його обухом по голові вдарили. Невже він дійсно моментально навчився Удару Блискавки?
"Це не галюцинація...!"
Він склав руки, тремтячі від шоку, і відчув, як на долонях виступив піт.
Тео зрозумів, що це був поворотний момент у його житті. Він був магом, позбавленим чутливості та магічної сили.
Це був його шанс досягти 3-го Кола, що раніше вважалося абсолютно неможливим!
"Гаразд, почнемо з самого початку".
Минув уже деякий час, і розум Тео трохи протверезів.
Це дивне явище повністю стерло його гіркоту і пригнічений стан, подарувавши йому промінь надії. Його розумові здібності повернулися до норми, а мозок, яким захоплювалися навіть першокласні маги, почав швидко аналізувати ситуацію.
Усе це почалося, коли він виявив непізнану книгу. Потім, коли Тео спробував узяти її, він відчув украй неприємний дотик до своєї лівої руки, після чого книга й зовсім зникла.
Далі він на власні очі побачив, як з його долоні з'явився довгий язик, який схопив і проковтнув [Посібник з магії блискавки], що лежав на підлозі. Результатом стало те, що Тео цілком опанував техніку застосування Удару Блискавки.
... Ні, перед цим було ще дещо. Голос.
Тео згадав почуті ним слова.
Ви поглинули "Посібник з магії блискавки".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ви вивчили Удар Блискавки 2-го Кола.
Прокинувшись від довгого сну, Глаттоні дуже голодна.
Покваптеся і наситьте її.
Час, що залишився: 10 хвилин, (1/5).
І найголовніша інформація містилася далеко не в перших двох реченнях. Поглинання книги і навчання Удару Блискавки було другорядною інформацією.
- Глаттоні...? - мимоволі пробурмотів Тео, сконцентрувавшись на цій фразі.
На його превеликий подив, вимовлене ним вголос слово призвело до негайної реакції.
Вжух.
У його лівій долоні з'явилася діра, з якої вилетів червоний язик. Ба більше, у дірі можна було виявити зуби, і навіть губи. Тео уважно розглядав свою долоню, намагаючись більше не лякатися і не дивуватися цьому явищу.
Він хотів з'ясувати, чи може говорити цей рот.
Однак відповідь прийшла з абсолютно несподіваного джерела.
Глаттоні страждає від голоду.
Якщо Ви хочете поговорити з Глаттоні, полегшіть її муки.
Для того, щоб задовольнити Глаттоні, Вам потрібно погодувати її ще чотири рази.
Час, що залишився: 6 хвилин 24 секунди.
Глаттоні - це гримуар, коріння якого бере свій початок з епохи, давно стертої з літописів і довідників.
Гримуар збільшує свою силу, споживаючи магічні предмети. При цьому найбільше Глаттоні любить книги.
Надаючи їжу Глаттоні, її власник може отримати з цього і власну вигоду. Однак якщо нехтувати бажаннями гримуара, Глаттоні почне ставитися і до свого господаря, як до їжі.
Хоча Тео і почув відповідь на своє запитання, це було явно не те, чого він очікував.
Якщо гримуар не нагодувати, він почне поїдати свого господаря?
Оскільки Тео, вочевидь, і був господарем, ці слова здавалися вельми лякаючими. Якщо протягом наступних 6 хвилин і 24 секунд він не нагодує Глаттоні, то вона його з'їсть.
По спині Тео пробіг холодок, і він поспіхом озирнувся на всі боки.
Книжки, книжки, книжки і ще раз книжки. На щастя, їжа тут була звалена цілими горами. Намагаючись не ворушити зайвий раз рукою, Тео пройшовся поглядом по полицях.
"Час ще є. Думаю, цього навіть більш ніж достатньо..."
Крокуючи між полиць, Тео не припиняв розмірковувати. Книга з магії блискавки надала йому Удар Блискавки. Значить, їжа і нагорода за неї безпосередньо взаємопов'язані.
Якщо йому доведеться годувати цю істоту, значить він повинен вибирати таку їжу, яка принесе йому користь. Тео знав розташування практично всіх книг, а тому діяв без найменших вагань.
Голос досить точно дав зрозуміти, що йому потрібно ще чотири.
Нітрохи не сумніваючись, Тео витягнув стопку книг.
Усі ці книжки він прочитав уже по кілька разів, однак так і не зумів досягти практичних успіхів. Він прекрасно розумів, що в них написано, але заклинання в нього все одно не виходили.
Так чи інакше, поглинання книги, вочевидь, давало змогу повністю запам'ятати все, що в ній було написано, тож навіть якщо жодної нагороди у вигляді заклинання він не отримає, то це все одно буде непогано.
"Що ж..."
Тео зробив глибокий вдих. Витягнувши ліву руку в напрямку обраної стопки книжок, він вимовив:
- Їж, Глаттоні.
І рот відповів.
Чавк.
Погляду Тео постала вже знайома мова. Вочевидь, проковтнути кілька книжок одночасно він не міг, а тому язик обернувся лише навколо верхньої книжки.
З боку це виглядало так, немов у його руці жила жаба.
І ось книга була моментально з'їдена долонею Тео. Понад п'ятсот сторінок зникли без сліду.
Ні, сліди все-таки залишилися. Можна було сказати, що кожна з цих сторінок знайшла собі притулок у його пам'яті.
Ви поглинули "Основи магії стихій".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ваша близькість із чотирма стихіями збільшилася.
Глаттоні ще не наїлася.
Для того, щоб втамувати її голод, потрібно три книги.
Час, що залишився: 5 хвилин 11 секунд.
Припущення Тео виявилися правильними. Поглинувши книгу, він повністю усвідомив її.
Уся магія ґрунтувалася на стихіях. Критерії становлення майстром кожного кола полягали в тому, щоб навчитися вільно контролювати кожну зі стихій. Тео дізнався це, ставши майстром 2-го Кола.
Вогонь, вода, вітер і земля...
Тепер же потік магії кожної з цих стихій став куди більш інтенсивним і зрозумілим.
Однак часу радіти не було. Язик знову вилетів уперед і схопив наступну книжку. Злегка облизавши обкладинку, немов смакуючи, Глаттоні проковтнула і її. Та ж доля чекала і на решту книжок. У цю ж секунду на Тео обрушився цілий шквал інформації.
Ви поглинули "Циркуляцію Магічної Сили".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Чутливість до мани злегка збільшилася.
Ви поглинули "Фундаментальні основи зі створення магічного кола".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Тепер Ви можете створити магічні кола 2-го рангу.
Починаючи з 3-го рангу, ймовірність успішного проголошення заклинання різко знизиться.
Ви поглинули "Застосування магічного захисту".
Ваше розуміння книги дуже високе.
Тепер Ви можете змінювати форму заклинання 2-го Кола - "Щит".
- Кхек!
Після того, як одна за одною було поглинуто одразу три книжки, настали по-справжньому відчутні наслідки. Тео похитнувся, немов сп'янілий, і плюхнувся на підлогу.
Його очі оберталися, а голова, що більше нагадувала киплячий чайник, здавалося, ось-ось лопне від отримання такої великої кількості знань. Тео відчув запаморочення, а температура тіла підвищилася.
Невдовзі його стан нормалізувався.
- Чорт, відтепер я згодовуватиму їй усі книжки, які мені тільки траплятимуться під руку, - пробурмотів Тео, доклавши руку до скроні, яка все ще пульсувала.
Уперше він відчував такий жахливий головний біль, ніби хтось проткнув його скроню шилом.
Більше він, безумовно, не хотів відчувати подібне почуття. Напевно, при поглинанні однієї книжки за раз такого б не сталося.
- Магічна сила...
Він відчував, як по його тілу розтікалася магічна сила. Вона брала свій початок у його серці і через кровоносні судини потрапляла в кожну частину його тіла.
Це було щось абсолютно нове для Теодора Міллера. Раніше йому були потрібні колосальні витрати енергії та концентрація, щоб хоча б відчути її наявність у собі. Відсутність чутливості була для Тео дуже важким тягарем.
Його переповнювали емоції, а сам він, здавалося, задихався. Тео навіть довелося зробити певне вольове зусилля над собою, щоб не заволати від радості.
Проте він не міг задовольнитися лише цим.
Прямо зараз він опанував лише 2-ге Коло. А щоб закінчити навчання, йому потрібно було опанувати 3-тє.
Уперше після вступу до академії, пройшовши через усі види принижень, він нарешті побачив промінчик світла в кінці тунелю.
- ... Ах, так, хіба вона не повинна була насититися? - тихо прошепотів Тео.
Подивившись на свою ліву руку, він звернувся до неї:
- Я розраховував, що ми поговоримо після того, як ти наїсися.
Він пам'ятав, що гримуар мав здатність говорити. Голос сказав, що це станеться одразу, щойно Глаттоні буде насичена. Тео не знав особистості голосу, але той поки що говорив тільки правду. Таким чином цей факт теж мав бути правдивим.
І справді, голос не обманув його очікувань.
Вшух.
Рот відкрився, як і в ті рази, коли він поїдав книжки. Він являв собою суцільну діру без видимого дна. Прямо з центру цієї діри виліз язик, погойдуючись, немов змія, яка слухала флейту.
Таке видовище явно було не для людей зі слабкими нервами.
Незабаром з рота Глаттоні почали з'являтися звуки.
- Я, магія поглинання, Жадібний Гримуар, Глаттоні.
Це був моторошний і неприродний голос, що більше нагадував собою вируюче болото. А спосіб, за допомогою якого ці слова виходили на світло, надавав атмосфері, що панує, ще більше похмурості.
Хоч у Глаттоні й не було очних яблук, Тео ясно відчував на собі її погляд.
- Теодор. Міллер.
І ось, назвавши його ім'я...
- Що... Ти... Хочеш дізнатися? - запитав у Тео Жадібний Гримуар.
Далі
Розділ 4 - Жадібний Гримуар (частина 4).
Тео несвідомо ковтнув. Звуки, які видавала Глаттоні, і те, як вона вимовила його ім'я, здавалося, виходили з глибокої безодні. Від цього навіть кров холонула в жилах. Тео мав щось сказати, але його губи не ворушилися. На щастя, у його вухах пролунав голос, що вирішив, очевидно, роз'яснити деякі нюанси. Жадібний Гримуар, Глаттоні, вгамував свій голод. Його інтелект тимчасово прокинувся, і він готовий відплатити своєму господареві, який надав йому їжу. Поточний стан Глаттоні неповноцінний. Будь ласка, забезпечте його належною кількістю їжі, щоб повністю відновити його працездатність. За винятком часу, присвяченого прийому їжі, Глаттоні перебуває в глибокому сні. Проте гримуар готовий відповісти на одне запитання відразу ж після того, як відчує, що наситився. Пам'ятайте, мудрість старого гримуара, Глаттоні, воістину велика. Будь ласка, поставте одне запитання, перш ніж Глаттоні зануриться в сон. Пояснення було великим, але висновок був простий. Запитання і відповідь... Іншими словами, він міг поставити одне запитання, на яке б отримав одну відповідь. Згідно з наданою інформацією цим дивним голосом, Глаттоні була дуже древнім гримуаром. Можливо, він роками тільки й робив, що поглинав книжки, а тому накопичені ним знання мали бути просто величезними. Навіть якби він їв лише одну книжку на день, то за рік накопичилося б понад триста. А якщо всі поглинуті ним книги були якось пов'язані з магією, то цінність цієї істоти була просто незмірною. Для магів, які прагнуть пізнати нескінченну мудрість, цінність цієї розмови може бути навіть вищою, ніж серце дракона. "Яке ж питання я повинен поставити?" У нього зовсім не було часу, щоб як слід подумати над цим. Ця маленька істота лише ненадовго прокинулася, оскільки голодувала і мала скоро знову зануритися в глибокий сон. Тео не знав, скільки часу гримуар буде його чекати, але він припускав, що не особливо довго. Про що слід запитати і які відповіді йому варто шукати? Тео заглянув усередину самого себе. "Я маю запитати про щось, що допоможе мені просто зараз". Для Тео, який щойно став майстром 2-го Кола, знання про стародавню магію були б просто безглуздими. Питання про місця поховання скарбів або про здібності, які допоможуть їх відшукати, теж були передчасними. Недарма була стара приказка, в якій ішлося про те, що надто жадібний зрештою позбудеться всього. Тео не збирався бути таким ідіотом, як ті, які хотіли всього й одразу. А отже, спектр можливих запитань був звужений до мінімальної кількості. - Я готовий поставити запитання. - Що цікавить? - коротко запитала Глаттоні. Її голос усе ще був моторошним, але порівняно з першим разом, Тео до нього вже більш-менш звик. Мурашки, що знову пробігли по спині, він зупинити не зміг, але ось сформулювати і вимовити запитання все-таки зумів. - Глаттоні, я хочу попросити тебе надати інформацію. Дай мені розуміння того, що ти за гримуар. На мить настала тиша. Це було надто несподіване запитання? Тео не знав. - Добре. Тим не менш, гримуар погодився відповісти на його запитання. - Однак, щоб зрозуміти мене, твоя проникливість... Вузька, бідна. Язик, передати, не може. Тео насупився. Гримуар не міг передати це за допомогою слів? Тоді з таким самим успіхом можна було сказати, що відповіді на запитання не буде, оскільки Тео недостатньо розвинений. Тео ніколи не пас задніх, коли справа доходила до мізків, але разом із цим він і справді не міг зрівнятися зі стандартами стародавнього гримуара. Однак на цьому Глаттоні не закінчила говорити. - Я візуалізую інформацію. Людині, власнику, сподобається шоу. - Візуалізує? - Це допоможе тобі уявити й зрозуміти. - відповів гримуар. Щойно діалог закінчився, з боку лівої долоні Тео прямо до нього в голову потекли дивні зображення і символи. Це були числа, літери та якісь терміни. Тео відчув запаморочення і зрозумів, чому Глаттоні не могла передати це словами. Це було щось таке, що суперечило його здоровому глузду. "Це - гримуар...!" Гримуар... Це була не книга, а магічне заклинання. Це був фрагмент істоти, що висміює цей світ. Найкращі маги сучасності не могли відтворити навіть щось, що віддалено нагадувало б Глаттоні. Навіть Тео, який ввібрав у себе інформацію про Глаттоні, ледь міг пояснити її суть. А ще Тео побачив розпливчасте зведення про гримуар. Гримуар "Глаттоні". Ранг: F. Ефекти: Близькість до стихій збільшується на 1. Магічна чутливість збільшується на 10. Ви можете калібрувати і створювати магічні кола. Ви вивчили "Удар Блискавки". Ви навчилися більш просунутої версії заклинання "Щит". * Гримуар перебуває в неповноцінному стані. Більшість його функцій запечатані. * Один раз на день він буде прокидатися, щоб вгамувати голод. * Відразу ж після насичення він відповість на одне Ваше запитання. * Здібності, які він поглинає, будуть передані його господареві. * Гримуар витягує сутність зі з'їдених книг або предметів. Чим вище розуміння господаря гримуара про книгу або предмет, тим вище ефективність. І справді, це був досить зрозумілий опис. Можливо, цей гримуар часто використовували інші люди, перш ніж він потрапив до рук Тео. В іншому разі було б важко узагальнити інформацію про гримуар такими доступними роз'ясненнями. Поки Тео перебирав у своїй голові отриману інформацію, Глаттоні позіхнула. - Хм-м-м... Отже, я відповіла... - пролунав її моторошний голос, а потім зник разом із язиком і дірою в долоні. Тео подивився на свою ліву руку з порожнім виразом обличчя. Від п'яти книжок, які проковтнула його долоня, не залишилося й сліду. Єдине, що доводило реальність того, що відбувалося, - це знання, що залишилися в його голові, і магічна сила, що виросла. - Ха, ха-ха-ха... До вух Тео донісся приглушений сміх. Він не розумів, що є джерелом його звучання, аж поки не відчув, що його губи самі собою розпливлися в усмішці. Теодор Міллер... Сміх виходив із його власних вуст. Це була та сама бібліотека, місце, у яке він тікав із нещадної реальності, що зневажала його. Хіба він міг колись розраховувати, що знайде тут щось настільки дивовижне? "Я зможу закінчити академію. Ні, зараз проблема не у випуску. Для початку я повинен підвищити свої шанси!" Голова в Тео була гарною, але в практиці він був повним профаном. Знання, які він отримував, були схожі на воду, вилиту в бездонну яму. Тео вже давно зрозумів, що всі його зусилля марні, але він все одно не здався. Крім професора Вінса ніхто ще не розкрив у ньому його справжні таланти. Однак усі зусилля професора Вінса були схожі на спробу оживити купку опалого листя. Проте, навіть із відмерлого листя з часом могло вирости дерево... "Що вище розуміння господаря гримуара про книгу або предмет, то вища ефективність". Зараз Тео не міг повною мірою усвідомити сенс цього короткого речення. У ньому йшлося не просто про запам'ятовування інформації та формул, описаних у книгах. Адже недарма щоразу, коли Тео робив із книжок якісь виписки, він і сам прогресував, здобуваючи нові знання і стаючи мудрішим. Крім того, гримуар сам обрав свого власника. Не випадково, що знайшов його саме Теодор, який жадав знань більше, ніж будь-хто інший. Дзинь! Тишу порушив важкий дзвін. Тео машинально глянув на годинник, розташований у кутку бібліотеки. Годинникові стрілки вказували прямо вгору. У таку пізню годину двері в гуртожиток уже були замкнені. Він виявив Глаттоні близько 10-ї години вечора, тож минуло не багато, не мало, а дві години. "Що ж, сон у ліжку мені сьогодні не світить, але... Я й без того почуваюся чудово". Його магічна сила просто-таки вирувала в ньому. Просто зараз Тео був упевнений на всі 100%, що зможе досягти успіху в магії 2-го Кола. Хоч його чутливість і зросла всього нічого, але навіть від цього він відчував величезне задоволення. Тео знову подивився на інформацію про Глаттоні. У ній значилася коротка згадка про зміну його чутливості. "Магічна чутливість збільшується на 10". Число було вельми невеликим, а тому й самі зміни були досить незначними. Проте, що, як це 10 перетвориться на 20, 30 чи 100? Звичайно, це може зайняти деякий час, можливо, навіть кілька десятиліть... Але Тео відчував, що в змозі досягти своєї мети. - ... Що ж, потрібно буде читати побільше книг. Тео хотів попрактикуватися в магії, але бібліотека була не тим місцем, де це варто було робити. Якщо він випадково щось підпалить, то на нього вочевидь чекатиме покарання, а може, навіть не одне. Крім того, слід було заздалегідь підібрати наступну порцію книжок для Глаттоні. І це заняття було куди корисніше, ніж просто дрімати в кріслі. У кожному кроці Тео відчувалося хвилювання. Книги, схожі на шматки пирога в небі, тепер здавалися скринями зі скарбами, розташованими просто перед ним. Він уже давно забув про існування в кишені свого пальта листа про необхідність проходження повторного курсу. Тепер, коли його довгоочікувана мрія була просто перед ним, Тео навіть не думав про те, щоб покинути академію. Жадібний Гримуар на ім'я Глаттоні... Це була його перша зустріч із Теодором Міллером.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!