Жадібний Гримуар (частина 3).

Що це було?

Однак Тео навіть не встиг задатися цим питанням.

Щойно невідомий йому голос закінчив говорити, у голову Теодора Міллера почали хвилями надходити нові знання. Обсяг інформації був настільки великий, що він просто не встигав сприйматися всіма п'ятьма людськими почуттями.

Це було схоже на отримання досвіду, який звичайним шляхом накопичувався б протягом кількох років.

Одночасно з цим Тео відчув, що в нього з'явилося повне розуміння того, як застосовувати "Удар Блискавки".

Тео не просто дізнався механіку, він перейняв мудрість самого автора [Посібника з магії блискавки].

- ... Удар Блискавки.

Абсолютно не замислюючись, Тео витягнув руку і вимовив слова активації заклинання. Кілька хвилин тому точно така ж спроба закінчилася повним провалом, але зараз результати виявилися зовсім іншими.

Бу-жух!

Прямо у вікно вистрілив блакитний електричний розряд. Образ, який Тео візуалізував у своїй голові, був реалізований на всі 100%. Блискавка вдарила в дерево, від чого листя однієї з гілок одразу потемніло і потріскалося. Якби це заклинання влучило в живу істоту, то це могло б виявитися вельми травмонебезпечним.

"Вийшло..."

Спроба активувати це заклинання вже кілька сотень разів закінчувалася повним провалом. Тео не міг викликати навіть найжалюгіднішу подобу блискавки. А оскільки магія з цим атрибутом належала до найвищого рівня складності, то працювати над її викликом було ще складніше.

Побачивши статичну електрику на своїй долоні, Тео відчув себе так, ніби його обухом по голові вдарили. Невже він дійсно моментально навчився Удару Блискавки?

"Це не галюцинація...!"

Він склав руки, тремтячі від шоку, і відчув, як на долонях виступив піт.

Тео зрозумів, що це був поворотний момент у його житті. Він був магом, позбавленим чутливості та магічної сили.

Це був його шанс досягти 3-го Кола, що раніше вважалося абсолютно неможливим!

"Гаразд, почнемо з самого початку".

Минув уже деякий час, і розум Тео трохи протверезів.

Це дивне явище повністю стерло його гіркоту і пригнічений стан, подарувавши йому промінь надії. Його розумові здібності повернулися до норми, а мозок, яким захоплювалися навіть першокласні маги, почав швидко аналізувати ситуацію.

Усе це почалося, коли він виявив непізнану книгу. Потім, коли Тео спробував узяти її, він відчув украй неприємний дотик до своєї лівої руки, після чого книга й зовсім зникла.

Далі він на власні очі побачив, як з його долоні з'явився довгий язик, який схопив і проковтнув [Посібник з магії блискавки], що лежав на підлозі. Результатом стало те, що Тео цілком опанував техніку застосування Удару Блискавки.

... Ні, перед цим було ще дещо. Голос.

Тео згадав почуті ним слова.

Ви поглинули "Посібник з магії блискавки".

Ваше розуміння книги дуже високе.

Ви вивчили Удар Блискавки 2-го Кола.

Прокинувшись від довгого сну, Глаттоні дуже голодна.

Покваптеся і наситьте її.

Час, що залишився: 10 хвилин, (1/5).

І найголовніша інформація містилася далеко не в перших двох реченнях. Поглинання книги і навчання Удару Блискавки було другорядною інформацією.

- Глаттоні...? - мимоволі пробурмотів Тео, сконцентрувавшись на цій фразі.

На його превеликий подив, вимовлене ним вголос слово призвело до негайної реакції.

Вжух.

У його лівій долоні з'явилася діра, з якої вилетів червоний язик. Ба більше, у дірі можна було виявити зуби, і навіть губи. Тео уважно розглядав свою долоню, намагаючись більше не лякатися і не дивуватися цьому явищу.

Він хотів з'ясувати, чи може говорити цей рот.

Однак відповідь прийшла з абсолютно несподіваного джерела.

Глаттоні страждає від голоду.

Якщо Ви хочете поговорити з Глаттоні, полегшіть її муки.

Для того, щоб задовольнити Глаттоні, Вам потрібно погодувати її ще чотири рази.

Час, що залишився: 6 хвилин 24 секунди.

Глаттоні - це гримуар, коріння якого бере свій початок з епохи, давно стертої з літописів і довідників.

Гримуар збільшує свою силу, споживаючи магічні предмети. При цьому найбільше Глаттоні любить книги.

Надаючи їжу Глаттоні, її власник може отримати з цього і власну вигоду. Однак якщо нехтувати бажаннями гримуара, Глаттоні почне ставитися і до свого господаря, як до їжі.

Хоча Тео і почув відповідь на своє запитання, це було явно не те, чого він очікував.

Якщо гримуар не нагодувати, він почне поїдати свого господаря?

Оскільки Тео, вочевидь, і був господарем, ці слова здавалися вельми лякаючими. Якщо протягом наступних 6 хвилин і 24 секунд він не нагодує Глаттоні, то вона його з'їсть.

По спині Тео пробіг холодок, і він поспіхом озирнувся на всі боки.

Книжки, книжки, книжки і ще раз книжки. На щастя, їжа тут була звалена цілими горами. Намагаючись не ворушити зайвий раз рукою, Тео пройшовся поглядом по полицях.

"Час ще є. Думаю, цього навіть більш ніж достатньо..."

Крокуючи між полиць, Тео не припиняв розмірковувати. Книга з магії блискавки надала йому Удар Блискавки. Значить, їжа і нагорода за неї безпосередньо взаємопов'язані.

Якщо йому доведеться годувати цю істоту, значить він повинен вибирати таку їжу, яка принесе йому користь. Тео знав розташування практично всіх книг, а тому діяв без найменших вагань.

Голос досить точно дав зрозуміти, що йому потрібно ще чотири.

Нітрохи не сумніваючись, Тео витягнув стопку книг.

Усі ці книжки він прочитав уже по кілька разів, однак так і не зумів досягти практичних успіхів. Він прекрасно розумів, що в них написано, але заклинання в нього все одно не виходили.

Так чи інакше, поглинання книги, вочевидь, давало змогу повністю запам'ятати все, що в ній було написано, тож навіть якщо жодної нагороди у вигляді заклинання він не отримає, то це все одно буде непогано.

"Що ж..."

Тео зробив глибокий вдих. Витягнувши ліву руку в напрямку обраної стопки книжок, він вимовив:

- Їж, Глаттоні.

І рот відповів.

Чавк.

Погляду Тео постала вже знайома мова. Вочевидь, проковтнути кілька книжок одночасно він не міг, а тому язик обернувся лише навколо верхньої книжки.

З боку це виглядало так, немов у його руці жила жаба.

І ось книга була моментально з'їдена долонею Тео. Понад п'ятсот сторінок зникли без сліду.

Ні, сліди все-таки залишилися. Можна було сказати, що кожна з цих сторінок знайшла собі притулок у його пам'яті.

Ви поглинули "Основи магії стихій".

Ваше розуміння книги дуже високе.

Ваша близькість із чотирма стихіями збільшилася.

Глаттоні ще не наїлася.

Для того, щоб втамувати її голод, потрібно три книги.

Час, що залишився: 5 хвилин 11 секунд.

Припущення Тео виявилися правильними. Поглинувши книгу, він повністю усвідомив її.

Уся магія ґрунтувалася на стихіях. Критерії становлення майстром кожного кола полягали в тому, щоб навчитися вільно контролювати кожну зі стихій. Тео дізнався це, ставши майстром 2-го Кола.

Вогонь, вода, вітер і земля...

Тепер же потік магії кожної з цих стихій став куди більш інтенсивним і зрозумілим.

Однак часу радіти не було. Язик знову вилетів уперед і схопив наступну книжку. Злегка облизавши обкладинку, немов смакуючи, Глаттоні проковтнула і її. Та ж доля чекала і на решту книжок. У цю ж секунду на Тео обрушився цілий шквал інформації.

Ви поглинули "Циркуляцію Магічної Сили".

Ваше розуміння книги дуже високе.

Чутливість до мани злегка збільшилася.

Ви поглинули "Фундаментальні основи зі створення магічного кола".

Ваше розуміння книги дуже високе.

Тепер Ви можете створити магічні кола 2-го рангу.

Починаючи з 3-го рангу, ймовірність успішного проголошення заклинання різко знизиться.

Ви поглинули "Застосування магічного захисту".

Ваше розуміння книги дуже високе.

Тепер Ви можете змінювати форму заклинання 2-го Кола - "Щит".

- Кхек!

Після того, як одна за одною було поглинуто одразу три книжки, настали по-справжньому відчутні наслідки. Тео похитнувся, немов сп'янілий, і плюхнувся на підлогу.

Його очі оберталися, а голова, що більше нагадувала киплячий чайник, здавалося, ось-ось лопне від отримання такої великої кількості знань. Тео відчув запаморочення, а температура тіла підвищилася.

Невдовзі його стан нормалізувався.

- Чорт, відтепер я згодовуватиму їй усі книжки, які мені тільки траплятимуться під руку, - пробурмотів Тео, доклавши руку до скроні, яка все ще пульсувала.

Уперше він відчував такий жахливий головний біль, ніби хтось проткнув його скроню шилом.

Більше він, безумовно, не хотів відчувати подібне почуття. Напевно, при поглинанні однієї книжки за раз такого б не сталося.

- Магічна сила...

Він відчував, як по його тілу розтікалася магічна сила. Вона брала свій початок у його серці і через кровоносні судини потрапляла в кожну частину його тіла.

Це було щось абсолютно нове для Теодора Міллера. Раніше йому були потрібні колосальні витрати енергії та концентрація, щоб хоча б відчути її наявність у собі. Відсутність чутливості була для Тео дуже важким тягарем.

Його переповнювали емоції, а сам він, здавалося, задихався. Тео навіть довелося зробити певне вольове зусилля над собою, щоб не заволати від радості.

Проте він не міг задовольнитися лише цим.

Прямо зараз він опанував лише 2-ге Коло. А щоб закінчити навчання, йому потрібно було опанувати 3-тє.

Уперше після вступу до академії, пройшовши через усі види принижень, він нарешті побачив промінчик світла в кінці тунелю.

- ... Ах, так, хіба вона не повинна була насититися? - тихо прошепотів Тео.

Подивившись на свою ліву руку, він звернувся до неї:

- Я розраховував, що ми поговоримо після того, як ти наїсися.

Він пам'ятав, що гримуар мав здатність говорити. Голос сказав, що це станеться одразу, щойно Глаттоні буде насичена. Тео не знав особистості голосу, але той поки що говорив тільки правду. Таким чином цей факт теж мав бути правдивим.

І справді, голос не обманув його очікувань.

Вшух.

Рот відкрився, як і в ті рази, коли він поїдав книжки. Він являв собою суцільну діру без видимого дна. Прямо з центру цієї діри виліз язик, погойдуючись, немов змія, яка слухала флейту.

Таке видовище явно було не для людей зі слабкими нервами.

Незабаром з рота Глаттоні почали з'являтися звуки.

- Я, магія поглинання, Жадібний Гримуар, Глаттоні.

Це був моторошний і неприродний голос, що більше нагадував собою вируюче болото. А спосіб, за допомогою якого ці слова виходили на світло, надавав атмосфері, що панує, ще більше похмурості.

Хоч у Глаттоні й не було очних яблук, Тео ясно відчував на собі її погляд.

- Теодор. Міллер.

І ось, назвавши його ім'я...

- Що... Ти... Хочеш дізнатися? - запитав у Тео Жадібний Гримуар.