Над червоно-помаранчевим дахом вілли раптом з’явилась група Магів, які стали в чіткі ряди — немов чекали цієї миті вже давно.
Однак, навіть при всій своїй готовності, варта, побачивши, як пів пагорба було знищено дощенту, не змогла приховати страху в очах. За все своє життя, скільки б битв вони не пережили, ніхто з них не стикався з істотою такої нищівної сили!
Капітан варти, Хайян, вже був у бойовому обладунку кольору застигаючої лави — цей магічний обладунок мав забезпечувати ідеальний захист від вогню. Проте, попри свою бездоганну екіпіровку, тіло Хайяня мимоволі тремтіло. Він добре усвідомлював: його гордість — броня, в очах Імператриці Палаючої Долини — не більше ніж прикраса!
Полум’я, яким палала Вогняна Чаклунка, освітлювало всю обгорілу землю. Воно розповсюджувалося шарами, охоплюючи кілька кілометрів навколо.
Чаклунка ширяла над землею, зверху оглядаючи сотні Магів, які перебували на території вілли. Та жоден з них не міг їй бодай чимось загрожувати.
Її погляд ковзав місцевістю, доки не зупинився на жінці, загорнутій у білі тканини, з заплетеним волоссям — вона стояла поряд із Чжао Юлінем на горищі однієї з будівель.
Поруч із цією жадібною парочкою був також сивий чоловік. Хоч бороди він не мав, зате сиве волосся спадало донизу, надаючи йому виразного вигляду і вродженої величі, властивої справжньому культиватору!
— Демоне, як ти смієш проникати в охороняєму зону?! — гримнув чоловік із сивиною.
Це був помічник Чжао Юліня, спеціально запрошений ним із родини Му — заступник лідера однієї з підфракцій, якою керував Му Дао.
Му Дао посідав третє місце у спадковій лінії родини та мав високе становище як у самій родині, так і в суспільстві — його статус був на рівні з членом Ради, оскільки він входив до Рейтингу Сюань.
Сивий чоловік, в свою чергу, був правою рукою Му Дао — потужним Магом Льоду.
Чжао Юлін був у добрих стосунках із Му Дао. Спершу він хотів попросити допомоги особисто в нього, адже той був льодовим магом Рівня Сюань. Але, на жаль, Му Дао тоді перебував за кордоном, тож замість себе прислав Ші Гуа, який також був експертом.
Спочатку Чжао Юлін не знав, хто такий Ші Гуа. Але коли дізнався, що той уже однією ногою стоїть на рівні верховного мага, то відразу почав ставитися до нього з найбільшою повагою. Ші Гуа був його єдиною надією в цій кризі!
І, як личить тому, хто от-от стане верховним магом, Ші Гуа стояв непохитно — навіть перед лякаючою постаттю Вогняної Чаклунки.
— Плід Вогняної Катастрофи... віддай мені мій Плід Вогняної Катастрофи! — пронизливо закричала Вогняна Чаклунка, коли побачила Чжао Юліня і загорнуту в біле постать — Цзян Фен.
Її голос лунав устами Є Сінся. Як маг ментального елементу, вона могла передавати чужі слова так, що вони проникали прямо в душу, змушуючи серце холонути!
— Досить цього марення! Вона поранена — вона не має жодного шансу проти нас! — різко перебила Цзян Фен, ніби не хотіла, аби Вогняна Чаклунка говорила більше.
Ші Гуа, чудово знаючи, що з демонічним звіром марно вести діалог, одразу змахнув рукою — це був сигнал прихованим Магам Льоду до нападу!
Десь на території вілли вісім магів, які вже були повністю готові, сконцентрувалися й викликали величезний потік льодяної енергії, ставши його провідниками після сигналу Ші Гуа.
Під їхніми ногами з’явився сяючий візерунок у формі білого восьмикутника — чимось нагадуючи гігантську сніжинку, що виросла з землі...
Коли льодяна енергія продовжувала накопичуватись, сила восьмикутної Льодової Формації Запечатування Демонів зростала. Пагорб, що палав наче піч, був настільки гарячим, що люди на ньому ледве трималися на ногах від зневоднення. Та варто було восьми Магам Льоду активувати формацію, як з неба почали падати сніжинки!
Сніжинки були величезні, немов гусячі пір’їни. Вони плавно опускалися згори.
Білий сніг ставав дедалі густішим, а посеред снігопаду почали зводитися прозорі льодяні стіни…
Загалом їх було вісім — відповідно до кількості Магів. Вони замерзали з приголомшливою швидкістю, настільки стрімко, що ледь не зімкнулися у повністю закрите льодяне поле навколо Вогняної Чаклунки вже з першою ж сніжинкою, що торкнулась землі.
Вогняна Чаклунка різко простягнула руку вліво, випустивши вогняну кулю завбільшки з будівлю в бік однієї зі стін.
Вибух перетворив стіну на друзки — уламки розлетілись на всі боки й миттєво розтанули в повітрі.
Але вмить на її місці з’явилась нова крижана стіна. Чаклунка намагалася вирватися із замкненого простору, спрямувавши потужну хвилю полум’я. Та коли вона спробувала прорватися вперед, її тіло вдарилося об нову стіну. Мороз пронизав її наскрізь — мов крижані клинки, що врізалися в плоть...
— Вони вже вирішили битися з тобою до смерті, — видихнув Мо Фань, який стояв на верхівці сосни, дивлячись на льодяні стіни з сумом у голосі.
Вогняна Чаклунка, викравши Є Сінся, все ще зберігала примарну надію — вона сподівалася, що ця парочка зрозуміє, наскільки тяжкий злочин вони вчинили, і, можливо, все ж погодиться повернути Плід Вогняної Катастрофи.
Проте насправді — ні. Жадібна пара не мала жодного наміру віддавати той плід. Вони були налаштовані тримати його до останнього!
В очах Вогняної Чаклунки майнуло безжальне світло. Вона змахнула пальцями — і вперед полетіла іскра…
Як тільки іскра торкнулася льодяної стіни — стався вибух шаленої сили. Уся місцевість здригнулася.
Цей вибух нагадував закляття Вогняний Вибух: Розрив, але був у кілька разів могутнішим. Вогняні язики — немов гігантські змії — закручувалися й рвалися догори, перетворюючи сніг у повітрі на пару!
Коли стіна знову розсипалась на крижану крихту, Чаклунка обережно підштовхнула Є Сінся — та полетіла назад до Мо Фаня. І вже в наступну мить істота, яка більше не мала наміру проявляти милість, повністю охопилась полум’ям…
Її яскраве, прекрасне тіло перетворилося на вогняний метеорит, що з шаленою швидкістю врізався у блакитну водяну завісу, якою була захищена вілла. Разом із нею летіли й ті самі полум’яні змії, що ще не встигли згаснути.
Бар’єр мав овальну форму і висів над усією віллою. Та ця тонка завіса води не мала жодного шансу витримати повну міць Вогняної Чаклунки в її формі метеорита. Бар’єр спершу здригнувся, а вже за мить — розпався під ударом...
Він розлетівся мільйонами крапель, що одразу ж випарувалися, навіть не встигнувши досягти землі. Метеорит же, не зменшуючи ходу, влетів прямо у віллу Чжао Юліня...
Особняк було знищено в одну мить. Жорстоке полум’я перетворило його антикварну колекцію на попіл.
Чжао Юлінь відчув, ніби серце його розривається, та ще коли він вирішив протистояти Вогняній Чаклунці, він вже знав, що прийдеться заплатити високу ціну. І оскільки відступати було пізно, йому залишалося тільки зціпити зуби й покладатися на підтримку родини Му, щоби знищити її!
