— Ха! Ти навіть не знаєш, як користуватись своєю силою. Справді думаєш, що зможеш мене вбити!? — люто заревів Нє Дун.
Криваво-червоний туман стрімко розповзався повітрям, моторошно збираючись перед обличчям Нє Дуна. Із цієї крові, на диво, утворилася довга коса, яку він цілком контролював…
Кривава коса метнулась уперед і розсікла Лю Жу, розбиваючи сталеві балки на своєму шляху!
Нє Дун зловісно всміхнувся; якщо вона не могла належати йому — він знищить її!
Гігантська кривава коса дісталася Лю Жу. Видно було, що вона зовсім не вміє користуватись своєю швидкістю, аби ухилитись. Лезо вдарило їй у талію й відкинуло вбік.
Дівчина пробила кілька незавершених стін, залишених після ремонту. Шматки бетону та гіпсу розлетілися навсібіч.
— Навіть її тіло таке міцне! — Нє Дун майже скреготів зубами.
Його кривава коса могла вбити істоту класу Воїна, якщо та не захищалася. Але зараз вона лише відкинула Лю Жу, замість того щоб розрубати її навпіл. Це чітко свідчило про виняткову міцність її тіла.
Нє Дун раптом засумнівався до її приналежності до Клану Крові...
Лю Жу, бліда як полотно паперу, піднялась на ноги серед уламків. Очі її, вже не людські, прикипіли до Нє Дуна…
Цей вампір убив її сестру — єдину рідну людину. І вона вже давно прагнула вбити його власноруч.
А тепер… цей проклятий виродок ще й зробив її вампіром!
У пам’яті виринуло приголомшене, відсторонене обличчя Мо Фаня… її спотворене, сповнене сорому й ненависті лице зі слідом крові на губах… і лише кров, що витікала з очей, які вже не могли плакати… Це зводило її з розуму!
Вона ненавиділа цього вампіра. Ненавиділа за те, що він відібрав у неї найдорожче!
Її розум роздирала лють. В голові лунав тільки один голос — убити його. Вона скаженіла від того, що через цього вампіра вже не могла навіть глянути в очі чоловікові, у якого щойно почала закохуватись… у того, хто приніс хоч промінь надії в її порожнє життя.
Відчай знищував її зсередини, немов вона опинилася на самому дні темної прірви.
Єдине, що ще тримало її в цьому жахливому існуванні — бажання знищити того, хто відібрав у неї все!
Лю Жу не звертала уваги на рану в талії. Вона просто не відчувала болю — не з таким горем на душі.
Колись вона навіть не мала сили нашкодити маленькій тваринці… а тепер без вагань хотіла розірвати цього вампіра на шматки!
Вона знову кинулась на Нє Дуна. На похмурій підлозі чорна тінь прослизнула повз перешкоди й з’явилася перед Нє Дуном. Її обличчя здавалося ще лютішим, коли з її очей текла кров, а вона знову простягнула вперед свої гострі кігті.
Холодний порив вітру супроводжував змах її білих кігтів. Вона відкрито й безжально випускала всю свою ненависть через грубу силу. Змахи шалено проносилися повз тіло вампіра...
Нє Дун був дуже спритний. Йому весь час вдавалося ухилятись від несамовитих атак Лю Жу.
Раптом Нє Дун різко зупинився й вказав пальцем на Лю Жу. У темряві шалено замахали безліч пар крил.
Почулися різкі пронизливі звуки — з усіх сторін, із темряви, до Лю Жу сунула ціла зграя кажанів з гострими, немов леза, крилами!
Вони чітко виконували наказ Нє Дуна, зграєю летівши просто на Лю Жу. Кожен кажан залишав на її тілі неглибокий поріз, пролітаючи повз.
Кажанів ставало все більше, вони обвивали Лю Жу з усіх боків, не даючи їй рухатись уперед.
— Ти мені не рівня, так само, як і раніше! — зневажливо скривився Нє Дун.
Куля темряви з’явилася на долоні Нє Дуна, випромінюючи крижане, моторошне світіння.
Нє Дун штовхнув цю темну субстанцію вперед. Її нищівна енергія вдарила просто в Лю Жу, яка все ще була скута кажанами.
Її тіло відкинуло далеко назад. Вона описала в повітрі дугу й з гуркотом врізалася в підлогу, майже долетівши до самого краю поверху.
Вона кілька разів перекотилась, аж поки не врізалась у броньоване скло в кінці залу. Після цього вона вже не змогла піднятися...
— Ха! Тупа баба. Стільки зусиль — і марно! — Нє Дун повільно підійшов до Лю Жу, в його очах блищала лише відраза й презирство.
Він усе ще тримався за шию, з якої текла кров. Кров для Клану Крові була дуже дорогоцінною, тож Лю Жу таки завдала йому серйозної шкоди.
Нє Дун підійшов до неї й підняв однією рукою.
Лю Жу люто дивилась на вампіра. В її очах він уже згорів у полум’ї її ненависті.
— Невдячна тварюко! — Нє Дун також розлютився. Він з шаленою силою вгатив Лю Жу об стіну поруч!
Стіна була зроблена з броньованого скла й мало не розлетілася на друзки від удару.
Здавалося, Нє Дун навмисно катував її — піднявши її і знову кинувши у іншу секцію стіни…
Звичайна людина давно б розсипалась на шматки, але після перетворення в вампіра у Лю Жу лише тріснули кілька кісток — вона була дуже міцною.
Чим міцнішим виявлялося тіло Лю Жу, тим лютішим ставав Нє Дун. Як це так — його родовід виявився гіршим за цю сучку?!
Скло тріснуло з гучним вибухом!
Гострі уламки полетіли на всі боки. Лю Жу майже випала з вікна, впавши поряд з краєм, де вітер уже завивав на відстані кількох сантиметрів. Стиснувши зуби, вона намагалася піднятись…
— Вогняний Кулак!
Багряне, трояндове полум’я спалахнуло при вході на поверх. Його світло миттєво освітило поверх, показавши обличчя Нє Дуна, перекошене в зловісній усмішці.
Полум’я стрімко зібралося на правому зап’ясті Мо Фаня, вже готове вирватися назовні!
— Спробуй торкнись її ще раз!
Палаючий кулак пронісся крізь увесь поверх, розвіюючи темряву, майже заповнивши увесь простір!
Вогняний Кулак влучив у Нє Дуна. Той просто не встиг захиститися. Його тіло з величезною силою вгатилося в броньоване скло.
Скло розлетілося на друзки від потужного удару, і з поверху вирвався стовп полум’я, мов вогненний язик, що освітив нічне небо червоним спалахом!
Вампір вилетів з будівлі, охоплений полум’ям. Його тіло падало сорок поверхів вниз, аж поки з гуркотом не вгатилось у вирву, яку він сам же і створив на вулиці!
