Учні Вогняного факультету були у відчаї. Вони ніколи б не подумали, що навіть найсильніший серед претендентів — Чжао Цзі — теж програє.
Чжао Цзі був занадто самовпевнений. Перемога вже була в його руках, та все зруйнувала несподівана контратака.
Хоча слід визнати, що той щит був незвичний — він мав здатність до контратаки. Ніхто не міг передбачити такого повороту!
Та найголовніше — «король демонів» таки отримав пошкодження від Вогняного Кулака Чжао Цзі й перебував на межі поразки. Хто ж знав, що все вирішить саме захисне спорядження?
— «Цей Щит Відходу в Пітьму не такий уже й міцний, зате контратака в нього доволі нічогенька. Своїх грошей він точно вартий…» — пробурмотів Мо Фань сам до себе, прибираючи щит.
Він вже було хотів розсміятись, та опіки на тілі дали про себе знати, і біль змусив його стриматись. На щастя, ушкодження були не надто серйозні. Інакше він просто не зміг би зосередитись і сформувати Зірки, втративши здатність до бою.
Чжао Цзі зійшов з арени, досі злісно позираючи на Мо Фаня, що залишився позаду. Він ледь не врізався в кремезного хлопця з золотавим, пофарбованим волоссям.
Хлопець мав світлу шкіру й доволі виразні риси обличчя. Він скидався на європейця, проте зберіг східну зовнішність — на відміну від самого Чжао Цзі, обличчя й шкіра якого були вкриті дивними темними знаками.
— «То ти теж тут... Я вже майже прославив наш клан Чжао. Але, думаю, йому зараз добре пече — якщо терміново не вилікується, то шкіра в нього почорніє!» — сказав Чжао Цзі чоловікові із золотим волоссям.
Той був вищий на пів голови й дивився на Чжао Цзі згори вниз — холодно, ніби на щось жалюгідне.
І раптом… хлопець із золотим волоссям різко підняв руку й зі всієї сили вліпив Чжао Цзі потиличника!
Ляпас лунав так голосно, що одразу привернув увагу всіх навколо. Глядачі, які ще обговорювали, яким чином можна перемогти «короля демонів», замовкли.
— «Хто це?»
— «Та він тільки-но вдарив Чжао Цзі! Того самого, що посів сто перше місце в рейтингу!»
— «Що сталося? Я не бачив. Справді вдарив?»
Натовп загудів. Усі бачили, як Чжао Цзі відступив на кілька кроків після удару. Із його рота також випав закривавлений зуб, що покотився землею.
Якої ж сили був той удар?!
Із рота Чжао Цзі потекла кров. В очах горів гнів, але він навіть не смів показати його на обличчі. Усе його єство було охоплене приголомшеним обуренням.
— «Це ж просто поразка у двобої…» — промимрив він, ковтаючи лють.
Ті, хто знав Чжао Цзі, були в шоці. Він завжди був мстивим, тож як так — дозволив вдарити себе в обличчя на очах у всіх і не відповів?
— «Зникни з очей, поки я не зробив із тебе інваліда...» — промовив хлопець із золотим волоссям, дивлячись на Чжао Цзі, мов на сміття.
Очевидно, статус Чжао Цзі був набагато нижчий. Хоч його й принизили публічно, він навіть слова не сказав. Лише зиркнув на свій зуб, що валявся біля ніг, і, стиснувши кулаки, пішов геть.
— «Шановний студенте, не варто вдаватися до насильства у стінах школи», — звернувся до золотавого хлопця Бай Мей порадницьким тоном.
— «Пробачте, пане. То була лише сімейна справа. Не хотів спричиняти незручностей», — відповів той, усміхнувшись, виглядаючи уже зовсім не так холодно, як мить тому.
Вей Жун усе бачив. Йому не сподобалося, що його студента вдарили, та щойно він помітив, що сам Чжао Цзі боїться щось відповісти, одразу здогадався: цей золотавий хлопець має надзвичайно потужну підтримку. Тож вирішив не втручатися.
Більшість учнів не зрозуміла, що саме сталося. А тим часом на сцені Мо Фань, стоячи з оголеним торсом, засміявся…
— «Минуло вже пів року, а характер в тебе так і не змінився?» — весело вигукнув він до золотавого хлопця, явно знайомого йому дуже близько.
«Ти теж не змінився. Якби мені не стало нудно і я не вирішив подивитися, що за гучні виклики відбуваються у нас в університеті, то й не дізнався б, що ти повернувся», — у відповідь розсміявся золотововолосий чоловік, ніби зустрів старого друга.
«Це був усього лиш виклик», — відповів Мо Фань.
«Мені байдуже. Я знаю одне — хто б не зачепив друга Чжао Ман'яна, я того не пощаджу. Хай ким би він не був. До того ж, цей Чжао Цзі — просто пес, якого вигодував наш клан», — заявив Чжао Ман'янь.
«Класна зачіска», — не стримався Мо Фань.
«Я думав, наступного разу побачу тебе вже в труні… А ти, диви, ще й в університетських заходах так активно береш участь», — усміхнувся Чжао Ман’янь, в очах якого спалахнув вогник.
Востаннє він бачив Мо Фаня з довгим волоссям до землі, з тілом, оповитим демоном, — наслідком експерименту, яким так одержимо займалися Лу Нянь і його послідовники.
Чжао Ман’янь був певен, що більше не зустріне його. Мо Фань тоді пожертвував собою, аби врятувати їх. І от тепер, як не дивно, він стоїть живий-здоровий перед ним. Той самий хлопець, що колись забирав усі ресурси у новачків, тепер самотужки кидає виклик понад двом сотням студентів Вогняного факультету…
Переконавшись, що Мо Фань живий, Чжао Ман’янь ніби скинув камінь із душі.
Що ж до покидька Чжао Цзі, який наважився поранити його найкращого побратима — для нього ще знайдеться час.
Мо Фань врятував йому життя. Для клану Чжао він — благодійник. А Чжао Цзі, якому клан дав і силу, і Насіння Душі, — отримав лише легеньке покарання. Вибитий зуб — це не покарання!
Не бажаючи заважати Мо Фаню в його розвазі — цькуванні всього Вогняного факультету, Чжао Ман’янь швидко віднайшов вільне місце й сів поруч із дівчиною в доволі відвертому вбранні...
Мо Фань тільки зітхнув, побачивши, що Чжао Ман’янь вже знайшов собі нову подружку.
«Наступний — під номером чотириста шістдесят сім…» — озвався Вей Жун, читаючи ім’я наступного учасника.
Та після поразки Чжао Цзі ці виклики вже не становили загрози для Мо Фаня. Всі, хто був у рейтингу після чотирьохсотого місця, падали один за одним.
Кількість дуелей перевищила двісті, і тривали вони до пізньої ночі. У звичайний час студенти вже давно б відпочивали або медитували в кімнатах. Але тепер — стадіон був забитим вщерть.
Хоч Мо Фань уже не мав сил накладати закляття середнього рівня, навіть базові його заклинання залишали суперників без шансів, незважаючи на його поранення.
Але натовп почав помічати дещо, що пробудило в них надію: Мо Фань, здавалося, був на межі виснаження.
Насправді, він майже втратив здатність битися ще після поєдинку з Чжао Цзі. Його врятував лише контрудар Шипа Відходу в Пітьму.
«Нарешті ми виснажили його. Нам тепер потрібен хтось із топ-200!»
«Та навіщо так високо! Головне, аби не був черговим телепнем після шістсотого місця — цього достатньо, аби добити його!»
«Я не розумію, чого ви так тішитесь. Він уже переміг понад двісті учнів із вашого факультету!» — обурено кинув студент іншого елементу.
«Та все краще, ніж повне приниження. Бо інакше вогняний факультет стане посміховиськом для всіх!»
Усі були приголомшені здібностями Мо Фаня. Вони вже починали боятись цього переведеного студента.
Найгірше ж було те, що якщо він виживе у цьому марафоні дуелей — їхній вогняний факультет вже ніколи не зможе підняти голову перед іншими елементами!
