Студенти просто втратили розум.
Єдині слова, якими можна було описати силу Стрімкого Зоряного Вовка, — лютий і нестримний!
Лю Цянь, що займав сто одинадцяте місце в рейтингу, був досвідченим магом із двома Насіннями Душі. Його володіння заклинаннями навіть перевершувало навички Лі Юцзе, але жодне з них так і не влучило у Стрімкого Зоряного Вовка до того, як дія його захисного артефакту завершилась.
Здавалося, Вовк просто грався зі своїм противником. Він спеціально чекав, поки Лю Цянь активує Вогняний Кулак, і лише тоді ухилявся від нього.
Потім Стрімкий Зоряний Вовк роззявив пащу й випустив потужний порив вітру. Шалене повітря підняло пил, який завив над полем дуелі.
Сила цього вітру в кілька разів перевищувала заклинання середнього рівня Вітряний Диск. Лю Цянь, позбавлений захисту, міг зустріти удар тільки голіруч. Його звичайна броня змогла лиш трохи пом'якшити силу натиску.
Та Стрімкий Зоряний Вовк не давав Лю Цяню й секунди перепочинку. Поки пил ще кружляв у повітрі, він з шаленою швидкістю рвонув уперед. Його силует був лише спалахом посеред піщаної бурі.
Над Стрімким Зоряним Вовком нависла масивна тінь. Студенти, що спостерігали за дуеллю мимоволі затамували подих, відчувши нестримну, звірячу ауру цієї істоти.
І ось тінь поглинула Вовка, і в наступну мить той з розгону вдарився в Лю Цяня, який ще не встиг сформувати Зірки для наступного заклинання. Стрімкий Зоряний Вовк, наче вантажівка, на повній швидкості врізався в нього, не залишаючи і шансів.
Тіло Лю Цяня з гуркотом врізалось у захисний бар’єр, а з його рота бризнула кров.
Він впав на землю. Його колись ідеально вкладене волосся тепер було скуйовджене, а обличчя — бліде, мов крейда.
Свідомість він не втратив, але відчуття було таке, ніби всі внутрішні органи змістилися. Якби не спорядження, він би навряд чи пережив цей удар.
Дівчата, які до цього спостерігали за ним із захопленням, тепер відчували, як у них стискається серце. Вони зовсім не хотіли бачити таку картину...
Та правда була в тому, що приваблива зовнішність аж ніяк не гарантує сили. Навіть якщо Вогняний та Блискавичний Елементи Мо Фаня вичерпались, Лю Цянь так і не зміг подолати навіть один з його елементів… і був повністю розтрощений!
У Лю Цяня не вистачило духу продовжити дуель. Він зі злістю зійшов з арени.
Хуан Сінлі кинулась уперед, намагаючись підтримати тяжко пораненого Лю Цяня.
Та Лю Цянь був у вкрай роздратованому стані. Він нетерпляче відштовхнув руку Сінлі й зник у натовпі, відмовившись навіть від допомоги вчителя Бай Мея!
— «Його его постраждало, от він і злиться,» — Бай Мей лише зітхнув, дивлячись на постать Лю Цяня, що віддалялася.
Хуан Сінлі стояла на місці, мов укопана. Вона була вражена до глибини душі, коли побачила відразу в очах Лю Цяня.
Вона повільно повернулась на своє місце з очами, наповненими розчаруванням. Людина, якою вона так захоплювалась, поглянула на неї з відразою… і здавалося, весь її світ потьмянів.
Дін Юймін сиділа поруч, не знаючи, як її втішити.
Хуан Сінлі була з тих дівчат, що звикли судити про людину за зовнішністю. Проте, як би там не було, у кожного свій характер. Приваблива оболонка зовсім не гарантує шляхетної сутності…
Хоч цей світ і справді дуже цінував зовнішність, важливо було обмежити захоплення лише нею. Очікувати чогось більшого в інших аспектах було, м’яко кажучи, нерозумно...
Серед глядачів Чжен Цзяхуей був просто приголомшений.
Навіть знаний Лю Цянь був переможений. З урахуванням і його, скажений хлопець на сцені вже здолав вісімдесят суперників підряд!
Навіть ті, хто входив до топ-п’ятдесяти, навряд чи могли б зробити таке саме!
А Мо Фань тим часом просто сів на землю й почав медитувати.
Понад половина викликів ще лишалася попереду. Якщо він не встигне вчасно відновити хоч трохи енергії, далі йому буде просто не впоратися. Хоча він і не збирався вибачатись перед кожним учнем Вогняної Школи в разі поразки, та все ж відчував: якщо зразу після повернення в Університет він порушить дане слово — це зіпсує його імідж.
Він мусив повернути собі титул Короля Демонів!
— Наступний... Ю Чженьчао!
— Ви.. викладачу, чи можу я не виходити?.. — студент на ім’я Ю Чженьчао вже серйозно жалкував про своє рішення.
Якби це було просто змагання магів, Ю Чженьчао б не злякався. Але як тільки він побачив викликаного звіра Мо Фаня — його хоробрість миттєво зникла.
Навіть якщо звір і був під контролем, він усе одно залишався звіром — без співчуття чи милосердя. Якби той розпоров йому живіт, біль був би неймовірний, це якщо врахувати що він би вижив після такого...
— Ану марш на арену, інакше я тебе з факультету вогню виключу, нікчемо! — зірвався Вей Жун, лютуючи.
Він не міг не визнати: у його факультеті вогню й справді повно сміття. Вже вісімдесят людей піднімалися на арену — і всі зазнали поразки! Навіть із Подвійними Вродженими Елементами ситуація не мала бути настільки ганебною!
Порядок виходу учасників не базувався на рейтингу. Ті, хто був у межах топ-200 бодай могли трохи протриматися. Все ж наявність двох насінин Душі дозволяла битися з істотою рівня Воїна...
Але все ж — «битися» й «перемагати» — зовсім різні речі.
На жаль для претендентів, найвидатнішою рисою вовчих створінь була саме витривалість. Цей звір зовсім не виглядав виснаженим після такої кількості боїв. Здавалося, він навіть відновлював сили під час битв!
У результаті кількість переможених зростала з шаленою швидкістю. Виклики тривали від самого ранку до вечора. Дехто з глядачів встиг сходити поїсти й, повернувшись, побачив, що натовп навіть не розійшовся!
— «Подвійні Вроджені Елементи проти факультету вогню: вже 139 переможених!»
— «Викликаний Звір — Стрімкий Зоряний Вовк — майже непереможний! Всі, хто нижче сотого місця, відступіть убік!»
— «Цей новенький взявся за неможливу місію. Факультет Вогню ганьбиться!»
Різні новини та чутки почали стрімко ширитись через мобільні телефони. Спочатку про дуелі знали тільки в межах елементальних факультетів, але тепер інформація поширилася навіть за межі кампусу. Незабаром про це дізнаються й в інших університетах!
Більшість нових студентів уже чули про Короля Демонів Мо Фаня. Вони швидко знайшли старі новини про нього — і натовп одразу все зрозумів. Виявилось, цей божевільний не просто з’явився нізвідки — він якимось дивом повернувся з того світу живим і тепер зі спопеляючою люттю топче Головний Кампус Університету Перлини!
