Виклик від найслабшого

— Виклик розпочато! — оголосив Вей Жун, навіть не дослухавши поради Бай Мея.

Натовп вибухнув радістю. Вони обожнювали видовище. Ба більше — Мо Фань уже встиг роздратувати половину з них. Багато хто й сам залюбки зайняв би місце Чжан Юхе, аби вибити в того нахаби всі зуби.

Посмішка Чжан Юхе стала ще ширшою. Він почав формувати візерунок, водночас насміхаючись над тупістю Мо Фаня з його легковажним тоном. 

Та посмішка зникла з його обличчя, щойно він дійшов до середини зоряного атласу.

— Яка швидкість… Як у нього може бути така швидкість чаклування?! — приголомшено мовив Чжан Юхе, впившись поглядом у вогні, що охопили Мо Фаня.

Навколо Мо Фаня палахкотіло гаряче полум’я, перетворюючи його на справжнього вогняного демона. Палюча хвиля поширювалась від нього в усі боки, обпікаючи всіх навколо.

— Сміття завжди надто багато базікає, — зневажливо кинув Мо Фань.

Полум’я шалено палахкотіло на його зап’ясті. Час від часу воно спалахувало сліпучими язиками вогню.

Мо Фань метнув удар — із його кулака вирвався стовп вогню, немов мініатюрний вулкан. Полум’я стрімко рвонуло вперед у формі віяла й врізалось у Чжан Юхе.

Той навіть не встиг закінчити свій зоряний візерунок.

Він поспіхом активував захисне спорядження. Але воно виявилося недостатньо міцним, щоб витримати силу вибуху. Полум’я повністю поглинуло його, і вибухова хвиля відкинула його в повітря...

Тіло Чжан Юхе описало дугу і гепнулося за межі арени. На тілі виднілися сліди опіків.

Його Вогонь був звичайним — він не мав жодного опору до стихії. Тому, коли вогонь охопив його, полум’я одразу ж обпекло йому шкіру...

— І це те сміття, що посіло сімсот тридцять шосте місце? — Мо Фань підняв кулак і здув із нього останні іскри, наче ковбой після пострілу.

Слова були адресовані Вей Жуну. Раз той учепився в нього, Мо Фань не мав жодного наміру відступати.

Обличчя Вей Жуна перекосилось. Здавалося, його груди от-от розірвуться від люті.

— Хлопець доволі непоганий, — прокоментував Бай Мей із посмішкою.

— Ха, і це все, на що він здатен. Таких, хто здатен відправити Чжан Юхе в політ одним “Вогняним Кулаком”, у нас на факультеті хоч греблю гати, — презирливо кинув Вей Жун.

Він і не сподівався, що Мо Фань упаде після першого ж виклику. Людина, яка дозволяє собі таку зухвалість, точно має щось у рукаві.

— Я піду підлікую його. Схоже, день буде довгим, — мовив Бай Мей, прямуючи до меж арени.

— Ти надто переоцінюєш його!

---

На арену вийшов наступний претендент. Мо Фань був до цього готовий.

Цього разу перед ним стояла дівчина, яка посідала шістсот сорок п’яте місце. Її сила була не набагато вищою за Чжан Юхе, зате вона діяла обережніше. Вже на початку вона стала в оборонну позицію, добре розуміючи, що швидкість чаклування Мо Фаня надзвичайна.

— Вогонь і Вода? Дівчино, хіба ти не занадто суперечлива? — мовив Мо Фань, випускаючи з руки клубок “Вогняного Вибуху” й упевнено формуючи зорі.

— А тобі яка різниця? — дівчина не збиралась відступати. Навколо неї плавно рухались стрічки води.

— Якщо ти така вже прихильниця захисту, чого не подалась на факультет води?.. — Мо Фань метнув “Вогняний Вибух” точно у суперницю.

Дівчина чаклувала Базове Заклинання Води — “Водяний Бар’єр”. Її захисне заклинання досягло третього рівня: якщо її не атакувати безперервно, поруч із нею з’являвся новий щит.

Мо Фань навмисно її дражнив. Він точно вичисляв час для “Вогняного Вибуху” — так, щоб її “Водяний Бар’єр” встигав відновитися, але вона при цьому не встигала провести наступальне закляття.

— Марнує сили. Міг би легко перемогти, а замість цього займається дурнею... Я ж казав, що він пихатий нікчемний хвастун, — буркнув Вей Жун, із відразою дивлячись на методику Мо Фаня.

Поєдинок є поєдинок. Як можна поводитися так безвідповідально? Якби він так бавився з демонічними істотами — давно б уже загинув, і то ще від слабших за себе!

Дівчина, яка займала шістсот сорок п’яте місце, зрештою не витримала. Вона розуміла: Мо Фань просто знущається. Тож вирішила відмовитися від бою й залишила арену. Та перед тим, як зійти зі сцени, вона ще й кинула на нього злий погляд — мовляв, осоромив її перед усім факультетом.

— Наступний учасник...

— Перепрошую, в туалет!

— ...

Мо Фань і справді був безсовісним. Він вигадував будь-які приводи, щоби хоч трохи відтягнути наступні виклики та встигнути відновити якомога більше енергії.

---

— Ти взагалі що собі думаєш?! Якщо й далі будеш затягувати — краще вже здавайся! — вибухнув Вей Жун.

— А з чого б це мені здаватись? Я просто забагато з’їв на обід. Що, ти хочеш сказати, що я не можу мати розладу шлунка? — відповів Мо Фань, надзвичайно праведним тоном, хоча це вже був його третій “похід у вбиральню”.

На той момент Мо Фань переміг уже шістьох суперників.

Але з підвищенням рангу суперників йому доводилось витрачати все більше енергії. Він уже спалив третину своєї Туманності Вогню.

Іще кілька Проміжних Заклять — і його енергія вичерпається!

— Наступний... Чжен Цзяхуей... ммм? — Вей Жун насупився, щойно озвучив ім’я.

Що тут робить студент з останнього місця рейтингу? Попередні учасники принаймні були десь поблизу п’ятисотого місця — вони були слабші за Мо Фаня, але не настільки. А він навіть не здатен правильно сформувати зоряний візерунок у поєдинку. Чим усе закінчиться, зрозуміло ще до початку бою!

Чжен Цзяхуей, як і завжди, виглядав наляканим. Це був його перший вихід на арену перед такою великою аудиторією. Його тіло тремтіло, коли він піднімався на сцену.

Очі Мо Фаня радісно загорілись, щойно він його побачив — наче перед ним з’явився рятівник.

Цей хлопчина не підвів його. Якби його черга настала аж після двохсотого учасника — то що, Мо Фаню довелося б перемогти всіх двісті перед ним?

— Це він, серйозно?! ХАХАХА! І він теж сподівається скористатися ситуацією, як ті дурні, що вже програли?

— Мо Фань, насправді, доволі крутий. Він уже переміг Чжао Пінцзюня, який посідає п’ятсот тридцять восьме місце. Цей же Чжен Цзяхуей, гадаю, закінчить ще гірше, ніж Чжан Юхе!

— Я якось бився з тим придурком. Він так нахабно кинув мені виклик, а потім... навіть не зміг сформувати проміжний зоряний візерунок. Я просто стояв, чекав його атаки — і нічого! Такий цирк... Як головний кампус Університету Перлини взагалі прийняв його?

У вогняному факультеті вибухнув сміх, щойно Чжен Цзяхуей ступив на арену.

Навіщо він взагалі прийшов себе осоромити? Він лише змарнував шанс іншим учасникам спробувати щастя. Тим паче, ті, хто мав вийти після нього — точно були у топ п’ятсот!