Му Нуцзяо обернулась, почервоніла та кинула обурений погляд на Ай Туту, яка й підкинула ту безглузду ідею. Вона сердито буркнула:
— Не кажи нісенітниці! Хто б захотів такого, як він? Один лиш клопіт, скрізь сіє хаос. Добре вже, якщо не спаплюжить репутацію нашого клану!
Ай Туту швиденько нахилилась ближче до Мо Фаня, побачивши, як Му Нуцзяо намагається виправдатися. Вона прошепотіла з лукавою посмішкою:
— Королю-демоне, ти помітив? Відтоді як ти повернувся живим, Сестра Му без кінця тебе кусає — одна отрута з її вуст! Я ні разу не бачила, щоб вона так ставилась до когось з чоловіків. Якщо вже не ненавидить тебе по-справжньому, то закохалась по самі вуха! Я ж лише казала про зятя клану Му — але ж не казала, що це саме вона тебе візьме! У них дочок хоч відбавляй.
Мо Фань швидко закивав, цілком погоджуючись із таким розвитком подій.
Му Нуцзяо зашарілась ще більше. Вона й уявити не могла, що ці двоє ось так змовляться, щоб поставити її в незручне становище. Вона розвернулась і швидко втекла з балкону, не бажаючи більше з ними розмовляти.
— Ну, виглядає на те, що твоє геройське самопожертвування заради неї спрацювало, — підсумувала Ай Туту.
Мо Фань серйозно кивнув, а тоді додав із удаваним завзяттям:
— Якщо я маю одружитися з нею, щоб стати зятем клану Му, то я зроблю це навіть якщо на кону не буде жодного екіпірування!
Ай Туту закотила очі й різко його осадила:
— Мрій далі! З такою цінністю, як у Сестри Му, її клан скоріше знайде їй молодого мага Продвинутого Рівня — ще й з шансами досягти верховного рівня. А ти, простий Середній Маг без роду і племені, хіба що можеш одружитися з якоюсь негарною донькою з їхньої бічної гілки. Та й щоб укласти шлюб із кимось із відомого клану — потрібно спершу цю кімнату завалити спорядженням найвищого ґатунку! Вони ж не даватимуть його тобі, як ти собі надумав!
— Тобто ти хочеш сказати, що навіть якщо я вступлю до відомого клану, то максимум, ким стану — це дворецький, який повинен сліпо виконувати накази їхніх розбещених діток? — Мо Фань зітхнув, піднявши голову до стелі. — О, яке жорстоке класове суспільство… Чому ніхто не цінує наше щире кохання одне до одного? Невже так важко відмовитись від цього феодального мислення хоч раз у житті?
Ай Туту розсміялася так, що ледь не впала, обіймаючи живіт.
Му Нуцзяо, яка досі стояла на балконі, не витримала. Вона спершу думала, що Мо Фань хоч трохи замислиться над своїм життям, почувши таку серйозну розмову. Можливо, це зачепить його гордість... але ж ні! Яким був безсоромним, таким і лишився!
Хто взагалі його кохає щиро?
Му Нуцзяо хутко повернулась до своєї кімнати — поки знову не опинилась у центрі їхніх жартів.
Ця Ай Туту заслуговує на прочуханку! Коли вони погодилися разом орендувати це житло, Ай Туту присягалася, що разом із нею триматимуть оборону проти самовдоволеного короля-демона. А тепер? Тепер вона відкрито змовляється з ним! Більше того, останнім часом її очі аж блищать, щойно заходить мова про того демона...
Якщо так піде й надалі — не здивуюсь, якщо вже клан Ай сам запропонує йому стати їхнім зятем!
З наближенням дати дуелей, Мо Фань більшість часу проводив за культивацією, готуючись до боїв. На броню часу не вистачало. Навіть коли виходив поїсти — помічав, як люди нишком фотографують його на телефони, а потім шепочуть щось на кшталт:
— Спіймаємо того Чжао Жітяна з вогняного факультету, живим!
(ПП: Чжао Жітян — персонаж-мем із пародійної пісні “Мене звати Чжао Жітян”, що уособлює типового антигероя з купою “гріхів” за плечима.)
І от тепер Мо Фаня почали називати “Чжао Жітян з вогняного факультету”. Увесь університет вже знав про його нахабство й зухвалу поведінку.
Швидкість його “слави” давно перевершила всі ті намагання, з якими студенти прагнули потрапити до списку найкращих на факультеті.
Але Мо Фань — перший, хто категорично не погоджувався з таким!
Який ідіот вигадав мені таке нікчемне прізвисько?!
Почекайте ще трохи — і менш ніж за місяць студенти Університету Перлини дізнаються, що сумнозвісний демонічний король повернувся!
По обіді Мо Фань щойно повернувся з тренувального майданчика.
Цей майданчик був справді корисним. Він не тільки мав рухомі мішені для тренування влучності, а й невелику магічну платформу в кутку, де студенти могли швидко відновити свою енергію.
Відновлення енергії зазвичай займало багато часу, а витрачалася вона під час практики заклять напрочуд швидко. Тому така магічна платформа значно підвищувала ефективність навчання.
Щоправда, доступ до цього тренувального майданчика мали лише триста найкращих студентів. Решті дозволяли користуватися лише звичайними майданчиками, а тим хто був на самому дні — узагалі не давали права тренуватись із рухомими мішенями.
Спеціальні зручності були доступні лише тим, хто займав високі позиції в рейтингу. Ті, хто був нижче, змушені були постійно кидати виклик сильнішим студентам, якщо прагнули здобути більше ресурсів і мати доступ до кращих умов.
Після кількох днів тренувань Мо Фань нарешті усвідомив, чому студенти з нижчими рангами так прагнуть викликати його на поєдинки. Річ була не лише в ресурсах — навіть доступ до різних майданчиків залежав від рейтингу.
І як тільки він вийшов із тренувального майданчика, в голові знову забринів головний біль. Тепер він знав, наскільки корисним був сотий ранг, і не хотів його втрачати. Але охочих кинути йому виклик було занадто багато. Його сил банально не вистачало, щоби витримати всі виклики. Як же тоді втримати своє місце?
Йдучи вулицею, Мо Фань випадково зіштовхнувся грудьми з досить худорлявим студентом, що вибіг з-за рогу.
«Вибач, вибач, я не хотів», — пробурмотів хлопець.
Мо Фань здивувався. Власне, винен був він сам, бо надто заглибився у думки, та цей студент все одно вибачався без упину. Мо Фань підсвідомо подумав, що той просто надто боязкий.
«Ти ж Чжен Цзяхуей, правда?» — впізнав він хлопця, що був останнім у рейтингу.
Чжен Цзяхуей підняв голову й побачив перед собою знаменитого Мо Фаня. Його обличчя враз поблідло, і він затинаючись пробурмотів:
«Чо... чому це... ти... я... я краще триматимусь від тебе подалі».
Очі Мо Фаня заблищали, коли він побачив Чжен Цзяхуея. Він миттєво схопив хлопця за руку і з усмішкою сказав:
«Чого ти боїшся? Вони й так зневажають тебе. Ти нічим не кращий за мене — ми з тобою обидва вороги всього факультету.»
«Я знаю, що той “мотлох”, про якого ти згадував, — це я. Я... я визнаю, я найслабший, але... але я не смію суперечити викладачам чи кидати виклики іншим студентам», — пробурмотів Чжен Цзяхуей тихим голосом.
Мо Фань міцно поплескав його по спині й сказав: «Чи хочеш ти вибратись із останнього місця? Зізнаюсь, це доволі принизливо».
«Та ну, я вже пів року на останньому місці. Як тільки закінчиться цей рік, я залишу Університет Перлини», — мовив Чжен Цзяхуей.
«Не здавайся. Допоможи мені з однією справою — і я не лише дістану для тебе ресурси, про які ти й мріяти не міг, а й допоможу вибратись із дна рейтингу. А ще дам скористатись Артефактом Зоряного Пилу, що належить сотому рангу. Як тобі така угода?» — очі Мо Фаня блищали.
Побачивши останнього за рейтингом студента Вогняного елементу, Чжен Цзяхуея, він одразу ж вигадав план.
