— «Сестро Му, подивись, Демон-Король знову взявся за своє! Він прямо заявив, що студенти факультету Вогню — сміття, ще й поставив під сумнів методи викладання самого декана Вей Жуна... ХАХАХА, з Королем Демоном завжди весело!» — в аудиторії факультету рослин Ай Туту весело читала новини на телефоні Му Нуцзяо.
Більшість студентів в головному кампусі Університету Перлини поводилися доволі пристойно. Іноді траплялися зухвалі вискочки, але Ай Туту здавалося, що ті просто розігрували виставу.
Мо Фань був зовсім інший. Він завжди творив щось епічне — і цей раз не був виключенням. Він лише повернувся, а вже здійняв таку бурю! Увесь форум університету кипів обговореннями.
— «Люди з відомих кланів рвуть жопу аби лиш привернути до себе увагу у головному кампусі. А цей хлопець, що не належить до жодної фракції, просто з’являється — і відразу вся увага дістається йому...» — Му Нуцзяо не стримала сміху.
— «Це точно! Минулого місяця той Сяо Цзяхе з клану Сяо влаштував фальшиве полювання на демонів, а ще оте “епічне” зіткнення синків із кланів Чжоу й Лі... Порівняно з Королем Демоном — повна нісенітниця!» — засміялася Ай Туту.
— «Але, здається, цього разу він перегнув палицю,» — Му Нуцзяо не могла не відчути занепокоєння за Мо Фаня.
Головний кампус був зовсім не таким, як Лазуровий. Там вчилися лише новачки, які щойно випустилися зі школи — максимум хтось ледве досяг Проміжного Рівня. І навіть ті, хто мав сильну підтримку, не поспішали її демонструвати.
А тут, у головному кампусі, всі вже були магами Проміжного Рівня. Більше того, багато хто вже мав статус у суспільстві. Вони представляли різні партії та фракції, тож тут зібралися не лише талановиті студенти, а й ті, хто мав потужну підтримку або справжню силу.
Правила тут були доволі прості: поки не досягнеш Вищого Рівня — можеш залишатися та продовжувати культивацію.
Іншими словами, у головному кампусі повно маніяків нижче Вищого Рівня!
Для Му Нуцзяо, наприклад, це був лише перший рік тут. І попри її талант, вона займала лише 145-те місце. Навіть у топ-100 не входила.
І все ж, серед новачків її результати вважалися доволі видатними.
Повернувшись до апартаментів, Мо Фань ліг на диван і почав їсти фрукти.
У квартирі, окрім запасів снеків і фруктів, які безперервно поповнювали Му Нуцзяо й Ай Туту, нічого особливого і не було. Але Мо Фань і не переймався етикетом — у компанії своїх двох “наложниць” йому було комфортно.
Він відпочив лише кілька хвилин, як отримав повідомлення від Лінлін — вона попросила його зайти до Агентства Мисливців «Чисте Небо».
Мо Фань нарешті згадав, що досі не відзвітував перед Старим Бао після повернення до Шанхаю. Старий напевно вже знав, що він живий і здоровий.
Мо Фань вибрався з дому й зупинив таксі.
— «Треба вже нарешті оформити реєстрацію на Стрімкого Зоряного Вовка. Неможливо щоразу викликати таксі... цікаво, чи потрібно для магічних звірів проходити ту ж лотерею номерних знаків, що й для авто?» — пробурмотів Мо Фань.
(ПП: У Пекіні справді існує лотерея номерних знаків. Якщо хтось хоче придбати нове авто, йому треба подати заявку на отримання номерного знака. Потім він потрапляє до загального пулу, і лише ті, хто виграв у лотереї, отримують можливість зареєструвати автомобіль. Це один зі способів регулювання кількості транспорту на дорогах.)
Коли Мо Фань прибув до Агентства Мисливців «Чисте Небо», Старий Бао, як завжди, сидів за барною стійкою в пригніченому стані. Схоже, останнім часом справи йшли кепсько. Серйозних замовлень не було, що навіть чай, який він пив, уже давно перестав бути дорогим.
— «Старий Бао, я повернувся!» — промовив Мо Фань із чарівною посмішкою.
— «Хмф, та краще б ти здох у дикій глушині, тоді я нарешті зміг би знайти мисливця, який не прогулює свої зміни!» — буркнув у відповідь Старий Бао неприязним тоном.
— «Хехе, не говори так, я ж іще маю тут заробляти на життя… До речі, Старий Бао, в мене є гарний матеріал для виготовлення обладунків. Ти ж маєш знайомства — підкинь мені крутого майстра-коваля. Я хочу викувати собі комплект броні. Інакше моє життя постійно під загрозою» — сказав Мо Фань.
— «Обладунки — не дешеве задоволення. Ти впевнений, що маєш на це гроші?» — підняв брови Старий Бао.
— «Трохи маю. Щойно наробив трохи шуму, тож якщо не матиму крутої екіпіровки — можуть виникнути проблеми.»
Лі Ман займалася тілом Гігантської Ящірки Сюаньву. Вона перевела Мо Фаню дев’ятнадцять мільйонів юанів.
Жодного цінного трофею чи Есенції Душі знайдено не було. Мо Фаня здивувало, що навіть у такому разі труп вартував аж дев’ятнадцять мільйонів.
Хоча, враховуючи рівень Командира, все було закономірно — полювання на таку істоту завжди ризиковане, тож позбутись життя на такому полюванні можна було доволі легко!
— «Добре, я зателефоную одному старому приятелю. Ти тільки принеси матеріали та гроші до Вежі Сходу. І раз ти вже повернувся, ось тобі купа замовлень, які потрібно виконати разом із Лінлін» — сказав Старий Бао, витягнувши стос паперів.
— «Без проблем!» — Мо Фань ударив себе кулаком у груди, мовляв, усе бере на себе.
Отримавши завдання, Мо Фань глянув на них з дивним виразом обличчя.
Причиною було не те, що вони були надзвичайно складні, а... що це взагалі за завдання такі?!
— «Спуститися в каналізацію й упіймати Великоокого Щура? Та це будь-який мисливець зробить! А це — втеча нещодавно прирученого звіра? Знайти зниклого звіра? А це взагалі щось — допоможіть нам зібрати “плату за захист”? Старий Бао, ти що, справді вже настільки збіднів, що приймаєш таку маячню?!» — щелепа Мо Фаня мало не впала на підлогу.
Старий Бао відкашлявся.
— «Я кілька днів був у від'їзді, тож попросив знайомого приглянути за агентством. Хто ж знав, що він прийме таке сміття? Але для збереження рейтингу нашого агентства “Чисте Небо” ці завдання потрібно виконати, тож ти — наша єдина надія… бо ти в нас найслабший мисливець» — зітхнув Старий Бао.
— «…Ці замовлення в сумі дають якихось кілька десятків тисяч! Це ж просто марнування мого часу!» — вилаявся Мо Фань.
На його нинішньому рівні він міг спокійно братися за замовлення з оплатою у сотні тисяч. У головному кампусі Проміжних Магів і справді було забагато, але в реальному суспільстві вони були рідкістю — їхній цінник був не гірший, ніж у зірок шоу-бізу!
— «Досить нити й берися до справи. Коли з’явиться грошовите замовлення — одразу віддам його тобі. До речі, твоїх грошей усе одно не вистачить, щоб просити у мого знайомого коваля. У нього, знаєш, тарифи зовсім не скромні» — сказав Старий Бао з ніяковим виглядом. Також, навіть він сам визнавав — ці завдання були приниженням для агентства із “золотим” класом обслуговування.
Рутина на межі рабства одразу після повернення. А грошей вистачає хіба що на дорогу оренду та щоденні витрати...
Пригадуючи свої нещодавні подвиги — перемога над Бритвохвостим Драконом, обман Гігантської Ящірки Сюаньву, порятунок Чорного Тотемного Змія, переслідування Срібного Повелителя Неба — а зараз... він має шукати коханку чийогось чоловіка, загублену собаку, клеїти оголошення на електричні стовпи…
Це ж просто приниження його гідності!
