Десь серед уламків, радник Чжу Мен із недовірою дивився на Чорного Тотемного Змія. Стільки років він намагався знищити цю «загрозу» для Ханчжоу, і ось тепер саме цей змій захищав місто у найкритичніший момент.
Лише тепер він по-справжньому зрозумів, чому тотемне плем'я поклонялося йому, як божеству. Сила, яку той продемонстрував, була воістину силою міського хранителя. Це було неймовірно!
Білі Магічні Соколи не змогли прорватися крізь отруйний бар’єр, а Срібний Володар Небес так і залишився за межами міста, надто побитий, щоб зважитися зайти далі. Хоч вони обидва були на рівні правителя, Чорний Тотемний Змій був очевидно сильнішим.
Від міста на захід тяглася автомагістраль, що йшла далі, за долину, вглиб країни, до інших міст. Срібний Володар Небес зрештою піднявся на кількасот метрів угору, та Чорному Тотемному Змієві було достатньо просто випростати тіло — і він міг дістати його без зусиль.
Змій стояв за кілька кілометрів від птаха, холодно вдивляючись у нього. Він дозволив демонічному звірові злетіти знову, але свій погляд не відводив.
Срібний Володар Небес злетів уже на тисячу метрів. Його швидкість підйому вражала — тепер він нарешті міг дістатися висоти, на якій здатен вивільнити повну силу.
Чорний Тотемний Змій усе ще залишався на землі… та його силует раптом став розмитим, немов відображення у воді, яке зникає під натиском хвилі.
Він зник!
Гігантське тіло просто розчинилося в повітрі!
Срібний Володар Небес пильно стежив за рухами змія під час підйому. Він був відверто наляканий. Зникнення супротивника не принесло йому ані крихти полегшення.
І не дарма: чорний туман, в якому знаходився Чорний Тотемний Змій, зненацька з’явився просто над птахом!
Він переміщався крізь туман так легко, ніби плив у морі!
Його рухи описували широке коло. Там, де він пропливав, залишався слід чорного туману.
Цей слід був настільки великим, що охоплював весь простір у радіусі одного кілометра довкола Срібного Володаря Небес. І на ньому проявився візерунок — древні знаки, символи, руни, що вкривали всю поверхню кола. Здалеку це нагадувало візерунок, повний триграм, що нависав над Срібним Володарем Небес!
Цей ілюзорний візерунок почав матеріалізовуватись — на його місці з’явилися кам’яні плити!
Кожна з плит сягала десяти метрів у довжину. Усі вони були вкриті тими ж символами, рунами й знаками. Раніше сяючий Тотемний Візерунок перетворився на приголомшливий відбиток у небі!
Відбиток стрімко впав із хмар просто в простір між землею й небом. Видовище було настільки вражаючим, що навіть із великої відстані люди бачили його дуже чітко.
Відбиток точно влучив Срібному Володарю Небес у спину — наче метеор, який випадково впав із Небес у світ смертних. Сила в ньому була приголомшливою!
Срібного Володаря Небес знову вбило о землю. Відбиток був посилений могутньою Магією Землі. Його розміри й так вражали, але саме ця стихія примножила вагу в кілька разів!
Ґрунт навколо просів, утворивши ідеально круглий кратер!
У великій ямі, що утворилася між двома ділянками автомагістралі, тепер червоніла кров Срібного Володаря Небес.
Демонічного птаха притиснуло на самісіньке дно!
Чорний Тотемний Змій навіть не збирався дати йому піднятись у повітря. Він навмисно приголомшив його ударом, аби притиснути до землі!
— Яка неймовірна техніка… Це, певно, особлива атака тотемного звіра? — із захопленням промовив Мо Фань, стоячи на голові Чорного Тотемного Змія й дивлячись на глибоку яму.
Тепер він розумів, чому Тан’юе була настільки впевнена, що члени Ради не зможуть нічого вдіяти проти змія після линьки. Його сила сягнула піку харчового ланцюга цього світу. З таким тотемним звіром, що оберігає місто Ханчжоу, хто насмілиться погрожувати йому?
Відбиток, нарешті, розсипався в ямі. Срібний Володар Небес вибрався звідти в жалюгідному стані. Його голова, спина й крила були вкриті кров’ю. Навіть його сталеві пір’їни повипадали. Половину з них знищив відчайдушний удар радника Чжу Меня, а після битви з Чорним Тотемним Змієм, що був значно сильнішим, птах лишився геть знесиленим, вкритим ранами й саднами.
Багато мешканців міста побачили його жалюгідний вигляд.
Люди вже давно жили у страху перед армією білих демонічних птахів. Але щойно вони побачили їх «правителя» — Срібного Володаря Небес — у такому жалюгідному стані, не змогли стримати гучного тріумфального вигуку.
— Він справді захищає нас! Небесний Змій захищає нас! — вигукнув хтось у місті.
— Так, ми обмовили його! — озвався старий, який свого часу на власні очі бачив, як катували Чорного Тотемного Змія біля Західного озера.
Тоді він, як і багато інших, підтримав рішення радника Чжу Меня позбутися небезпечного чудовиська. Та нині вони всі усвідомили, якими дурнями були. Якби тоді Чжу Мень справді стратив змія, то зараз вони вже, певно, гинули б під кігтями Білих Магічних Соколів.
Тан’юе, яка захищала цивільних, подивилась на Чорного Тотемного Змія з блиском в очах. На її віях бриніли сльози.
Він не був причиною епідемії й не вбив жодної людини. Так, він був гігантським, і його могутня присутність могла лякати багатьох… але він роками ховався під водами Західного озера, таємно оберігаючи місто.
Чорний Тотемний Змій довів свою правоту. А люди змінили ставлення до нього. І це — найкращий результат, на який вона могла сподіватись!
Було очевидно, що бойовий дух армії Білих Магічних Соколів стрімко згасав. Демонічні птахи вже розуміли, що їм не прорватись крізь отруйний бар’єр, і не хотіли далі марно гинути. Тіла їхніх падших побратимів вже складались у цілі кучугури — видовище хоч і моторошне, але захопливе.
Срібний Володар Небес, тяжко поранений, уже не наважувався нападати на місто, хоч і палав люттю. Він голосно закричав, наказуючи армії Білих Магічних Соколів супроводити його під час відступу.
Він злетів високо в небо й полетів на захід…
— Втікає? — запитала Лінлін.
— А що йому ще лишалося? Його підлеглі навіть не змогли наблизитися до Чорного Тотемного Змія, а сам бій був геть однобоким. Крім втечі, в нього не було іншого вибору, — відповів Мо Фань.
