В небі над містом Старійшина Лі Тянь та генерал Юнь Фен були оточені водяним бар’єром. Гострі срібні пір’їни сипались на них, наче шалена буря. Бар’єр витримав лише першу хвилю, після чого розлетівся на уламки. Тіла магів швидко вкрились синцями й порізами.
Срібний Володар Небес виявився надзвичайно підступним. Здавалося, він добре розумів, як людські Маги творять свої закляття. Його противниками були виключно верховні маги, й лише закляття цього класу могли пробити його пір’яний панцир!
Цей демонічний птах керував своїм пір’ям з абсолютною точністю. Пір’я оберталося навколо нього, мов леза, утворюючи смертоносну зону. Вона слугувала не лише захистом, але й ставала зброєю — пір’я випускалося у ціль, наче стріли.
Срібне пір’я ставало справжнім кошмаром для верховних магів. Кожного разу, коли вони намагалися почати формування Зоряного Палацу для створення закляття верховного рівня, пір’я миттєво переривало їх формування, не даючи завершити складний процес.
Формування Зоряного Палацу — це складний і тривалий процес, що включає поєднання семи Зоряних Галактик. Лише одиниці могли робити це швидко. На жаль, Лі Тянь, Юнь Фен, Чжу Мен, Тан Чжун та інші не були серед них.
Вони володіли великою силою та могли миттєво викликати закляття високого рівня, але цього було недостатньо, щоб прорвати зону пір’я. Вона оберталась довкола демонічного звіра, мов торнадо, і будь-яке руйнівне закляття розбивалося об нього, не досягнувши мети.
— Що нам робити? Якщо ми не проб’ємо його захист — то навіть подряпини не завдамо! — похмуро сказав Старійшина Лі Тянь.
Вищу магію щоразу зривали, а закляття нижчих рівнів були марними. Срібний Володар Небес досконало володів своїм захистом, перетворившись на майже непереможного ворога.
— Ми мусимо пробити його — за будь-яку ціну! — з гнівом вигукнув радник Чжу Мен.
Серед усіх магів саме його закляття були найруйнівнішими. Під захистом Ву Пінцзина він зосередився на керуванні потужним Елементом Блискавки. Відійшовши на безпечну відстань, він почав формування вищої магії.
П’ять Галактик уже оберталися довкола нього!
Він поєднував зірки з неймовірною швидкістю. Туманності й Зоряні Візерунки Галактики формувалися стрімко, як у досвідченого майстра. Це було далеко поза межами звичайних верховних магів…
— Він дивиться вниз. Відволікся! Раднику Чжу Мене, це наш шанс! — вигукнув Ву Пінцзин.
Він уже був готовий прийняти на себе зливу пір’я… Та на диво, Срібний Володар Небес несподівано звернув увагу на щось на землі. Щось там розлютило його.
Чжу Мен і Ву Пінцзин не мали часу з’ясовувати, що саме. Уся увага Чжу Меня була прикута до завершення останніх двох галактик!
Сім Зоряних Галактик було створено. Щільно згруповані зірки утворили величну галактику…
Туманність поєднала зірки в єдиний зоряний візерунок. Комбінація ж ідеально вирівняних Зоряних Візерунків формувало загадкові Зоряні Галактики!
Галактики з’єднувались одна з одною, утворюючи величний Зоряний Палац. У радіусі сотні метрів навколо Чжу Меня лютувала темно-фіолетова блискавка. В небі формувалася блискавичний алебарда!
Блискавичну алебарду було кинуто з неймовірною силою. У польоті вона лише зростала у розмірах…
Один за одним, ще більше блискавичних алебард прорізали небо, утворюючи дев’ять шляхів блискавки.
Сяйво блискавок понеслося просто до Зони Пір’яних Лез Срібного Володаря Небес. Дев’ять гігантських блискавичних стовпів створили блискавичну клітку, замкнувши демонічного птаха всередині.
Хоча це Закляття Блискавичної Кари й поступалося формації, якою колись було ув’язнено Чорного Тотемного Змія, його цілком вистачало, аби надовго скувати дії Срібного Володаря Небес!
Той був у люті, побачивши, як блискавичні потоки сходяться на нього з усіх боків. Він спробував вирватися з пастки, але швидко зрозумів, що це одне з найпотужніших ув’язнюючих заклять серед усієї вищої магії — і вирватися з нього не так уже й легко!
Його тіло почало падати вниз, тягнучи за собою блискавичну клітку.
Закляття Блискавичної Кари падало разом із демонічним птахом. На певній висоті Срібний Володар Небес раптом випустив пронизливий зойк. Його крик прокотився нічним небом, відлунням розлітаючись серед армії Білих Магічних Соколів.
Соколи, що щойно намагались прорватись крізь отруйний туман, різко змінили курс і почали збиратися докупи, почувши заклик свого правителя.
— Що воно задумало? Скликає своїх пішаків? Думає, ті зможуть зламати Блискавичну Кару? — вигукнув радник Чжу Мен.
Не встиг Чжу Мен договорити, як армія Білих Магічних Соколів кинулася до блискавичної клітки, наче гігантські білі сітки, що падали згори.
Перша хвиля складалася з понад сотні птахів. З їхніх злагоджених дій можна було припустити, що вони належали до одного гнізда. Але щойно вони торкались блискавичних ланцюгів між списами — миттєво розсипалися на шматки, перетворюючись на дощ із крові.
Після першої хвилі одразу ж летіли нові. Серед них були й демонічні звірі класу Воїна, але й вони, так само як і рядові звірі, не могли протистояти нищівній силі вищого закляття блискавки.
Білі Магічні Соколи знову й знову врізались у блискавичне закляття за наказом Срібного Володаря Небес, немов метелики, що летять на вогонь. Лише за кілька секунд загинули тисячі. Кров, що розлетілася від їхніх тіл, створила кривавий туман, що вкрив кілька кілометрів у повітрі. Видовище було просто моторошним.
Чжу Мен остовпів. Йому важко було повірити, що демонічний звір рівня Повелителя з легкістю посилає своїх підлеглих на смерть лише заради того, аби якомога швидше вирватися з ув’язнення.
І зрештою, печать Блискавичної Кари почала тремтіти від нескінченних самогубних атак. Її сила поступово слабшала. Побачивши, що план працює, Срібний Володар Небес знову видав командний крик, змушуючи своїх слуг жертвувати собою.
Ці низькорівневі істоти були просто нікчемні в порівнянні з демонічним звіром високої кровної лінії!
Хоч Блискавична Кара й була досить потужною, вона могла утримувати Срібного Володаря Небес лише обмежений час. Щоб не отримати поранень, він свідомо пожертвував тисячами Білих Магічних Соколів.
Холоднокровний Срібний Володар Небес зрештою вирвався з блискавичних ланцюгів. Він знову піднявся в небо, його пір’я стало дибки. Безліч срібних пір’їн одразу ж були випущені в п’ятьох верховних магів, що зависли в нічному небі.
Пір’я було надзвичайно гострим. Звичайний захист не витримував. Ву Пінцзин відповідав за охорону Радника Чжу Меня. Він уже застосував як захисне спорядження, так і закляття, але навіть цього виявилося замало, аби стримати срібні промені.
Його тіло пронизали отвори. Срібні леза, забарвлені його кров’ю, не зупинялися й летіли далі — до Чжу Меня.
Пір’їна пробила ліве плече Радника, залишивши за собою криваву діру. Стиснувши зуби, він кинувся до Ву Пінцзина, і з усіх сил потягнув його геть із-під зливи смертельного пір’я.
