Спливає на поверхню

— То ці сироватки крові можуть бути пов’язані з епідемією? — запитав Мо Фань.

— Скоро дізнаємось після невеличкого розслідування. Я поцупила посвідчення, щоб ти міг під виглядом працівника проникнути в сховище. Місто Біле заблокували ще з початку спалаху, тому звідси нічого не вивозять і не завозять. Можу посперечатися, що дефектні сироватки досі десь у місті, — сказала Лінлін.

— Прийшов час Агентству Мисливців Чистого Неба вершити справедливість! — збуджено вигукнув Мо Фань.

Сироватки крові зберігались у внутрішньому дворі військового складу. Завдяки посвідченню Мо Фань спокійно пройшов усередину, не привертаючи до себе зайвої уваги.

Він добре пам’ятав, що раніше це місце було під пильною охороною, але після нападу Білих Магічних Соколів більшість вартових перекинули на передову.

Проникнення видалося досить легким. Згодом Мо Фань помітив людей у білих халатах, які переносили коробки зі сховищ, де зберігались сироватки крові.

— На передовій багато поранених. Нас направили сюди, щоб забрати сироватки. У вас тут повне сховище — чого ви нам заважаєте? — сердито вигукнув солдат, вказуючи пальцем на охоронців у білих халатах біля сховищ.

— Я вже казав, тут немає жодної сироватки. Їх уже відправили на передову! — холодно відповів один з охоронців.

— Думаєш, я сліпий? Я вже роками служу медиком у війську — ти мені хочеш сказати, що я не впізнаю сироватку крові? Хтось вирішив нажитися на війні з Білими Магічними Соколами?! — обурено загримів солдат.

— Досить наклепів. Ми лише виконуємо накази, — зніяковіло відказав охоронець.

— Накази, кажеш? Та хай тобі грець! Ви, мерзотники, приховуєте важливі ресурси! Я особисто конфіскую всі сироватки з цих сховищ — і нехай хтось спробує мене зупинити! Я, командир Мін Куо, не дозволю цього! Солдати, забирайте всі сироватки крові! — рішуче виступив уперед чоловік з чорною бородою. Його погони одразу ж видали його звання — командир.

Охоронці в білих халатах ще мить тому були сповнені самовпевненості, але в присутності командира вона миттєво розвіялась.

Командир Мін Куо був безжальний. Він особисто повів бойових магів і ногами розчахнув двері сховищ.

Щойно двері розчинились, на полицях, як солдати на шикуванні, вишикувались пляшечки з сироваткою крові. Під світлом рідина в них сяяла характерним відблиском.

— І ви ще будете мені брехати, що це не сироватки?! — люто вигукнув Мін Куо.

— Це... — обличчя охоронців витягнулись.

— Замовкніть! Ще слово — і я спалю вас до попелу! Наші солдати гинуть на передовій, а ви тут запасами барижете! — гримнув командир.

Охоронці притихли, лише один, судячи з вигляду, медик, несміливо пробелькотів:

— Якщо ви все-таки забираєте сироватки, то принаймні дозвольте попередити заступника старійшини Магічного Суду — Вана Ї. Ці запаси належать Магічній Асоціації та Союзу Примусу. Ми повинні дотримуватись процедур...

— І що, хочеш мене злякати якимось заступником старійшини? — зневажливо посміхнувся Мін Куо.

Він змахнув рукою, наказуючи своїм людям виносити все, не залишаючи медперсоналу шансу щось заперечити.

Бойові маги прийшли численною групою. І хоча охоронців було немало, вони не насмілилися чинити опір армії. Вони лиш мовчки обмінювались поглядами, поки ящики з сироватками один за одним виносились зі сховища...

---

Медик похмуро зітхнув, швидко витягнув телефон і набрав номер. Його панічний вигляд був красномовним — щось явно пішло не так.

— Заступник старійшини Магічного Суду, Ван Ї? — у Мо Фаня ледь помітно сіпнулись губи. Він тільки-но отримав цінну інформацію.

Було очевидно, що з сироватками крові щось не так. Інакше навіщо було б їх ховати й забороняти вивозити? На передовій зараз справжнє пекло, і логічно було б, аби подібні запаси негайно надсилали туди.

Мо Фань також прикидався медиком. Побачивши, як люди командира Мін Куо вантажать сироватки, він одразу підійшов до них.

— Командире, зачекайте, — гукнув Мо Фань.

— А ти ще хто такий? Теж хочеш зупинити мене якимось гучним ім’ям? — насмішкувато відповів Мін Куо.

— Ні, зовсім ні. У мене кілька поранених солдатів, і я не зміг знайти жодної сироватки в місті. Якраз збирався взяти трохи тут, коли побачив, як ваші люди все виносять, — пояснив Мо Фань.

Командир швидко оглянув його, перевірив посвідчення — й пересвідчився, що той справді військовий. Він махнув рукою, і один із солдатів передав Мо Фаню коробку з сироватками.

Мо Фань подякував, і вже хотів розрахуватись, та Мін Куо зупинив його жестом.

— Не переймайся. Ми всі тут ризикуємо життям заради цього міста, — мовив він.

Коробка з сироватками крові коштувала немало. Слова Мін Куо зачепили струну в серці Мо Фаня. Виявилося, що, попри грубість, командир справді дбав про місто і своїх людей...

---

Мо Фань одразу покинув внутрішній двір, тримаючи коробку з сироватками.

Лінлін чекала на нього в тому самому місці. Її очі широко розкрились, коли вона побачила, як Мо Фань наближається з цілою коробкою в руках.

— Перевір їх уважно. Подивися, чи з ними все гаразд... — сказав Мо Фань, передаючи їй коробку.

Лінлін чудово розбиралася в ліках. Навіть за допомогою простого обладнання вона могла визначити склад сироваток — але їй потрібен був час.

— Ще щось вдалося дізнатись? — запитала Лінлін.

— Ти знаєш заступника старійшини Магічного Суду, Вана Ї? — поцікавився Мо Фань.

Його ім’я згадав медик, намагаючись зупинити командира — отже, цілком можливо, що саме він стояв за тим, щоб сироватки залишались у сховищі!

— Моя сестра повинна знати, — швидко відповіла Лінлін і набрала Лен Цін, переказавши їй усе.

На тому кінці панувала довга тиша. Лише важке дихання.

— Схоже, ми вже зовсім близько до істини про епідемію, — нарешті промовила Лен Цін, голос у неї був тривожний і рішучий.

— Що нам тепер робити? — запитав Мо Фань.

— Мо Фань, Лінлін, негайно вирушайте до Західної Фортеці. Відстежуйте сироватки — я впевнена, правда от-от спливе на поверхню! — сказала Лен Цін.

— Зрозуміло, вирушаємо просто зараз! — кивнув Мо Фань.

Стає все цікавіше. Зовсім скоро вони дізнаються, хто стоїть за спалахом цієї чуми!