На захід від Білої Гори лежав Західний Гірський Хребет. Це місце зберегло свій первісний вигляд — високі гори та прадавні дерева залишались недоторканими.
Протягом багатьох років Західний Хребет був суворою безпольотною зоною. Навіть авіалінії отримували вказівки уникати польотів над цим регіоном, оскільки він був населеним великою кількістю Білих Магічних Соколів.
Ці створіння відзначалися неймовірною жорстокістю та сильно розвиненим відчуттям території — настільки, що нападали на будь-якого демонічного звіра рівня Командира чи навіть Правителя, який пролітав над їхніми володіннями. Навіть беззахисного горобця, що заблукав, вони вважали ворогом.
Вони були нестримно агресивними, але водночас надзвичайно згуртованими. Усе західне крило міста Ханчжоу вважалося під загрозою саме через них.
Проте, попри таку близькість до людських територій, вони ніколи не проявляли зацікавлення у вторгненні в зону безпеки, ніби їх цілком влаштовувала ситуація, допоки їхні власні землі лишалися недоторканими.
З роками фортеця на заході втратила пильність щодо Білих Магічних Соколів. Здавалося, ніби ті дійсно "поводились добре". Та, на їхнє превелике здивування, саме в розпал епідемії ці соколи вирішили напасти.
Бойові маги зібралися в загони при фортеці. Вони стояли на тимчасових платформах, пильно вдивляючись у небеса, де з кожною миттю згущувалися рої демонічних істот…
Минуло багато років з того часу, як вони востаннє бачили стільки демонічних звірів, що наважилися атакувати людську територію.
— Ну що ж, час трохи прочистити це небо від паразитів, — молодий на вигляд Командир махнув рукою, подаючи знак своїм підлеглим осідлати Небесних Орлів.
Білі Магічні Соколи хоч і не вирізнялися надзвичайною силою, найбільшою проблемою залишалася їхня здатність до польоту. Маги на землі не могли дістати їх своїми закляттями.
Літаючі демонічні звірі завжди були одними з найскладніших супротивників. На щастя, у Західній Фортеці зазвичай чергували елітні Бойові Маги, а поруч завжди було кілька десятків Небесних Орлів, готових до бою. Маги могли осідлати їх, щоби стримати навалу Білих Магічних Соколів.
— Давненько ми не отримували справжнього задоволення від битви, — заступник командира облизнув губи, мов голодний звір.
— Вояки, вирушаємо! — віддав наказ Командир.
Бойові маги швидко осідлали Небесних Орлів і дали їм команду злетіти.
Але сталося щось неочікуване.
Небесні Орли не рушили з місця. Жоден не змахнув крилами.
Зазвичай, щойно звучав наказ, вони одразу злітали в небо. Їх давно приручили приборкувачі звірів, і хоч ті птахи могли бути лютою зброєю в бою, слухались вони безвідмовно.
— Негайно викличте приборкувачі звірів! Я хочу знати, що з цими Орлами! — викрикнув Командир.
Солдати вже були готові кинутись у бій, щоб винищити демонічних тварюк, що насмілились вторгнутися в Ханчжоу. Та Небесні Орли вперто стояли на місці — ніби всі до одного ухвалили спільне рішення.
— Командире, ви мене викликали? — з'явився приборкувач звірів у формі.
— Подивись на цих Орлів. Чому вони не слухаються? — запитав Командир.
Приборкувач звірів підійшов до одного з Небесних Орлів і поклав руку йому на груди. Заплющив очі, намагаючись вловити, що відчуває звір.
За мить його очі розплющились, і він кинув погляд у небо, на силуети, що насувалися здалеку.
— Вони бояться! — вирвалося в нього.
— Чого бояться?! — гаркнув Командир.
— Небесні Орли й Білі Магічні Соколи походять від одного виду. І хоч ми їх приручили, в їхніх жилах усе ще тече кров демонічних звірів. Вони не хочуть воювати проти Білих Магічних Соколів… — тихо відповів приборкувач звірів.
— До біса! Жалюгідні покидьки! — вилаявся Командир.
— Як би довго ми їх не приручали, вони не можуть йти проти законів природи. До того ж… — приборкувач звірів підійшов до одного з Небесних Орлів, що ніби внутрішньо боровся, і поклав руку йому на шию.
Обличчя приборкувача звірів миттєво зблідло. Його очі застигли в жаху, спрямовані в небо — туди, де летіла армія Білих Магічних Соколів. Здавалося, він відчув той самий жах, який сковував серце Орла.
— До того ж що? Говори вже! — нетерпляче вигукнув Командир.
Без допомоги Небесних Орлів — скільки Бойових Магів узагалі здатні літати самотужки? Це була надзвичайно серйозна проблема!
— Щойно з’явиться Чотирикігтий Магічний Орел рівня Командира — наші війська програють бій у повітрі. Небесні Орли не наважаться виступити проти такого звіра! — відповів приборкувач звірів.
— Я чудово це розумію. Якщо наше повітряне прикриття впаде — демонічні звірі спокійно перелетять через нас і ввірвуться в місто! — буркнув Командир.
Та очі приборкувача звірів залишались повними страху. Він похитав головою і глянув на Орла поруч.
Погляд Орла змінився — з покірного перетворився на розлючений. Його зіниці почервоніли, він почав шалено махати крилами — не щоб злетіти в бій, а щоби скинути вершника зі своєї спини.
Раптом усі Небесні Орли одночасно почали верещати. Їхні очі були спрямовані в небо, на орду — ніби вони відповіли на чийсь заклик.
— Що коїться?!
— Я втрачаю контроль над своїм Орлом!
— Я теж!
Птахи несамовито виривалися, вигинали тіла, намагалися злетіти. Якби не ланцюги на лапах — вони вже давно були б у небі.
— Вони… вони переходять на інший бік! Зраджують нас! — закричав досвідчений солдат.
— Що?! — молодий Командир швидко глянув на Орлів — їхні зіниці вже набули червоного відтінку. Вони шаленіли, деякі навіть нападали на солдатів.
— Це погано… — приборкувач звірів повністю втратив контроль над ситуацією.
— Що, чорт забирай, відбувається?! — закричав молодий Командир. Невже Орли, які завжди були покірні, вирішили зрадити їх саме сьогодні?
— Я ж казав: якщо з’явиться Чотирикігтий Магічний Орел рівня Командира, Небесні Орли інстинктивно злякаються його, бо він має вищу лінію крові! Але якщо поблизу з’явиться демонічний звір рівня Правителя — вони зрадять нас негайно! Їхня підлегла природа просто не витримає такої могутності! — вигукнув приборкувач звірів, весь побілівши.
Рівень Правителя. Молодий Командир зціпив зуби. Його холодний розум зник у ту ж мить. Це вперше демонічний звір такого рівня брав участь у вторгненні.
— Швидко, вбити Небесних Орлів! Інакше вони зрадять нас усіх! Ці істоти з низькою лінією крові ніколи не зможуть опиратися тиску демонічного звіра рівня Правителя! — вигукнув приборкувач звірів.
Солдати заціпеніли.
Ніхто не міг уявити, що демонічний звір такого рівня може бути настільки страшним, що навіть Орли, яких вирощували, тренували й приручали з дитинства, не здатні встояти.
— На що ви чекаєте?! Хочете бачити, як фортеця перетвориться на руїну?! Вбивайте зрадників! Вбивайте Небесних Орлів!! — заревів приборкувач звірів, помітивши вагання в очах солдатів.
Молодий Командир зціпив зуби до скрипу — і прийняв жорстоке рішення.
— Вбити! Усіх до одного!
