Мо Фань продовжував викликати кулі полум’я, які мчали в небі, перш ніж розірватися вибухами по два метри просто біля Дунфан Міна.
На Дунфан Міну була Магічна Броня — очевидно, не з дешевих. Він значною мірою нівелював силу вибухів Вогняного Вибуху: Розрив.
Та, на жаль, Мо Фань випускав закляття надто швидко. Вибухи один за одним вибивали ґрунт з-під ніг Дунфан Міна, не даючи йому й шансу зосередитися на зведенні Зоряного Візерунка.
Він опинився в доволі жалюгідному становищі. Зазвичай він формував Зоряні Візерунки значно швидше за інших — іноді навіть Середнє Закляття встигав викликати раніше, ніж інші завершать Базове. Та зараз був повністю придушений Мо Фанем! Щоразу, щойно він був готовий завершити візерунок, той кидав йому чергову кулю полум’я. Вибух засліплював очі, оглушував вуха, і навіть Панцир почав не витримувати.
Зціпивши зуби, Дунфан Мін нарешті відкинув гордість і поспішно відійшов на велику відстань від суперника - силою думки викликав своє Крилате Спорядження.
Це була пара синіх крил з чітко окресленим пір’ям. Один змах — і Дунфан Мін злетів у повітря.
Спочатку він мав намір зійтись із Мо Фанем віч-на-віч, але тепер його придушували одними лише Базовими Закляттями. Йому не лишалось нічого іншого, як скористатися перевагою неба, щоб переламати хід бою на свою користь.
Він усе ще розумів, що до чого: якщо його Броня буде зруйнована — він не матиме жодного шансу!
Радіус дії Вогняного Вибуху був обмеженим. Тож доки він у повітрі, він зможе атакувати Мо Фаня Вогняним Кулаком, мов падаючими метеорами!
Крилате Спорядження коштувало надзвичайно дорого, але воно й справді робило Дунфан Міна майже непереможним!
— Визнаю, ти зміг тимчасово придушити мене своєю дрібною хитрістю. Але тобі до мене — як до місяця пішки! — вигукнув Дунфан Мін, піднявшись у повітря на висоту двадцяти метрів.
— І ти справді думаєш, що я дозволю тобі отак просто злетіти? — усміхнувся Мо Фань.
Червоні Зоряні Візерунки зникли. Їх змінив пурпурно-чорний, вже завершений візерунок під ногами Мо Фаня. Навколо нього забігали дуги блискавки.
— Цяньцзюнь — Громовий Удар: Якша! — Мо Фань вказав пальцем на Дунфан Міна. У небі спалахнула блискавка й кинулась у бік супротивника.
Над головою Дунфан Міна згущалися грозові хмари.
Він повністю втратив самовладання, побачивши це.
Блискавка?.. Елемент Блискавки?..
Він точно пам’ятав, як його суперник використовував Тіньове Закляття для ухилення. Тож було ясно: у нього Тіньовий Елемент і Вогняний. Звідки тут узявся Блискавичний?!
— Ти що думав, лише в тебе вроджений талант? — Мо Фань розсміявся.
І з тими словами вдарила блискавка.
Вона була шалена, стрімка, надзвичайно потужна. Товстий спалах прорізав нічне небо, залишаючи за собою шлейф іскор.
У повітрі енергія раптом розірвалася, набувши форми демонічного кігтя.
Пурпурно-чорна блискавична лапа з люттю вчепилась у Дунфан Міна. Він не встиг навіть зреагувати…
Блискавка охопила його тіло. Якби не Броня — він би вже перетворився на обвуглений труп просто в небі.
Могутній удар блискавки звалив його на землю. Особливий ефект Цяньцзюня мало не розтрощив йому кістки. Дунфан Мін рухнув додолу, немов ганчір’яна лялька.
Він спробував підвестися — та марно. Сили його залишили. Пурпурно-чорні дуги блискавки ще потріскували по його шкірі, паралізуючи його. Його Броня була пробита, а тіло було занадто слабке, щоби протистояти розрядам.
— Гм, і ще не пройшло й п’ятнадцяти хвилин, га? — зухвало посміхнувся Мо Фань, дивлячись зверху вниз на Дунфан Міна, який ніяк не міг змиритися з поразкою.
Само собою зрозуміло: якщо Маг середнього рівня володіє Крилами та ще й дорогою Бронею — за його спиною стоїть дуже впливове походження. Його пиха буквально просочувалася крізь кістки.
Та зараз його повністю принизив Мо Фань, який теж був лише Магом середнього рівня. Це був нищівний удар по його гордості.
— Я... я... я знаю, хто ти! — процідив Дунфан Мін крізь зуби, ледве стримуючи біль.
— Хто ж іще міг би мати Подвійний Вроджений Елемент? Якщо хочеш помститися — ласкаво прошу, — з усмішкою відповів Мо Фань. Він навіть не намагався приховати свою особистість.
Союзу Примусу достатньо було кількох секунд, щоб встановити його ім’я. Але причина цього конфлікту — внутрішні розбірки в самій організації. Навіть Чжу Мен не зміг би пред’явити йому офіційне звинувачення, тож Мо Фань не надто переживав, чи буде його ім’я розкрито. Всі й так з часом дізналися б.
— Ти ще поплатишся! — очі Дунфан Міна мало не палали від люті.
Мо Фань не звернув уваги на його погрози й швидко побіг до Тан'юе.
Тан'юе на той момент билася одночасно з чотирма супротивниками: трьома Магами середнього рівня та покращеним Остропірим Горобцем.
Саме Горобець був найнебезпечнішим у цій четвірці — трійця магів не становила серйозної загрози.
Коли Мо Фань підійшов, Тан'юе вже була змушена використати свою Магічну Зброю Смертельного Удару. Вона завдала серйозних ушкоджень Остропірому Горобцю, проте й сама потрапила в скруту. Троє магів атакували її по черзі Середніми Закляттями, а Тан'юе не мала захисної магії — могла лише ухилятися за допомогою Тіні Ухилення.
— Пані Тан'юе, не підходьте до мене, в мене також немає захисної магії. Відволічіть увагу хоча б двох, а я позбудуся найслабшого з них, — сказав Мо Фань, який знаходився вже зовсім поруч.
Звісно, він не кинувся у бій навмання — непомітно підкрався сюди за допомогою Тіні Ухилення.
— Добре! — відповіла Тан'юе.
Як тільки вона рушила, з’явилися три товсті крижані ланцюги й рвонули в її бік, намагаючись безжально розчавити її кістки.
Тан'юе не могла собі дозволити втратити пильність — вона миттєво рвонула в протилежний бік.
Вона свідомо не використовувала Тінь Ухилення, адже без нього легше було прикувати до себе увагу супротивників.
І Тан'юе, і Мо Фань мали Тіньовий Елемент — а отже, між ними була чудова бойова синергія. Тан'юе вдавала, ніби випадково забігла в глухий кут, а Мо Фань тим часом крадькома просувався крізь траву до Лю Їліна.
— Вона вже майже готова! Я її притиснув Крижаними Кайданами! — вигукнув Лю Їлін, переповнений захватом.
— Не нашкодь їй. Вона особлива особистість, — нагадав Лю Чжунмін.
— Не хвилюйся, я контролюю закляття... Брате, це ж означає, що щойно ми впораємось із нею — я стану повноцінним членом Магічного Суду, так? — сказав Лю Їлін, сповнений надії.
Лю Чжунмін не відповів — він зосереджено контролював Земну Хвилю, не даючи Тан'юе втекти.
Та раптом поруч з Лю Їліном залунав недобрий голос:
— Лю Їлін, схоже, я був із тобою надто м’який. Ти знову чіпляєшся до моєї жінки!
Лю Їлін здригнувся й панічно озирнувся — і побачив обличчя, яке він зненавидів до глибини душі. Саме ця людина принизила його в школі на очах усіх…
І зараз він знову був розгромлений з першого ж удару!
Та навіть не встигши розгніватись — його тіло мимоволі здригнулося від страху.
Як?.. Як цей виродок опинився позаду мене?..
