«Я лише дізнався, що десь поряд є чудовисько, яке може контролювати розум. Якраз повертався, щоб забрати всіх звідси, але ви вже почали битися», — пояснив Мо Фань.
«Чому б тобі просто не прибити цього виродка? Вб'єш маніпулятора — і всі одразу повернуться до норми!» — вигукнув Чжао Ман'янь.
Зазвичай Мо Фань діяв швидко і рішуче. Чому ж цього разу він так зволікає? Чжао Ман'янь був збитий з пантелику.
«Без проблем. Я їх затримаю, а ти йди та прибий цього виродка», — відповів Мо Фань.
Чжао Ман'янь аж дар мови втратив.
Було очевидно, чому Мо Фань не поспішав це робити. Достатньо було глянути на яму, заповнену кістками, щоб зрозуміти, що цей монстр — не той, з ким варто мати справу.
Мо Фаню було байдуже до решти. Навіть якщо Му Нудзяо опинилася під дією прокляття, він міг просто оглушити її і винести звідси. Найлогічнішим рішенням було якнайшвидше залишити це місце.
Він усе ще намагався скласти план, коли раптом граційна постать стрімко наблизилася до нього, її сріблясте волосся розвівалося вітром.
«Іди зі мною!» — Му Нінсюе схопила Мо Фаня за зап'ястя і понеслася вперед, використовуючи Вітряний Слід.
«Куди це ми... Стій, стій, там же болото...» — зойкнув Мо Фань. Це було останнє місце, куди він хотів потрапити.
Не можна було передати словами, наскільки небажаним було для нього це примусове волочіння. Але, наближаючись до ставка, він зрозумів, що вибору немає — йому доведеться вбити чудовисько у воді просто зараз.
Щойно він почав гадати, який вигляд має цей монстр, як помітив на чолі Му Нінсюе червоний знак, що проступав з-під її шкіри. Він надавав цій холодній і неприступній дівчині дивної спокусливості. Мо Фань відчув, як серце почало битися частіше.
Стривай... Чому в мене серце так калатає? Му Нінсюе теж втратила контроль над собою!
Але це ж нелогічно!
Усі інші, коли потрапляли під дію чар, починали битися між собою, немов виплескуючи давні образи та приховану злобу.
Му Нінсюе також потрапила під їхній вплив... Але чому ж вона тягне його сюди?
Чи вона настільки втратила самоконтроль, що вирішила добровільно стати здобиччю чудовиська в ставку? Або ж прокляття лише посилило її рішучість убити цього монстра?
«Нірванічний Льодовий Покрив: Завірюха!» — Му Нінсюе випустила Льодяне Закляття просто в моторошний ставок.
Її очі випромінювали крижану вбивчу рішучість. Вона справді була зачарована, але її емоції лише зміцнили намір знищити винуватця всього цього!
Мо Фань носив намисто Фокусування, тож міг залишатися при здоровому глузді. Але навіть зачарована Му Нінсюе була повністю зосереджена на вбивстві монстра. Він не міг не захопитися нею.
Яка ж вона дивна... Всі інші билися між собою, керовані страхом, гнівом, заздрістю чи жадобою. Але Му Нінсюе? На неї прокляття подіяло зовсім інакше — воно просто посилило її бажання вбити чудовисько!
Лід швидко розповзався поверхнею води. Му Нінсюе намагалася заморозити ставок своїм Нірванічним Льодом!
Звісно, чудовисько у воді не могло залишатися спокійним, коли ставок почав перетворюватися на крижану пастку. Мо Фань приготувався, чекаючи біля краю.
Якщо зі ставка раптом вискочить щось на кшталт Псевдоморфного демонічного звіра, він негайно оглушить Му Нінсюе, після чого зробить те ж саме з Му Нудзяо, і втече разом із Бай Тінтін та Чжао Ман'яном.
Це не було боягузтвом. Світ повен небезпек. Мо Фань не мав ілюзій щодо своєї сили — якщо він не зможе перемогти, то, безумовно, втече!
Лід продовжував ширитися. Поверхня ставка майже повністю вкрилася кригою. Мо Фань бачив у ній відображення нічних зірок...
У воді справді щось було. Коли лід майже повністю покрив поверхню, із ставка вискочили крихітні істоти, схожі на павуків із дивними очима, і кинулися врізнобіч, наче були безпечними.
Проте за мить Мо Фань помітив, що деякі павуки почали повзти до нього, підіймаючись йому на штани.
Спершу він цього навіть не відчув, адже істоти були напрочуд малі та спритні. Відчути їх на шкірі було майже неможливо. На щастя, намисто Фокусування відгукнулося легкою пульсацією...
«Мін Цун був зачарований цими крихітними павуками, коли набирав воду зі ставка?» – промайнуло в голові у Мо Фаня.
Ці створіння точно були причиною всього, інакше намисто не відреагувало б подібним чином.
Якби його зачарували, то, зважаючи на його поточні думки про втечу, ця ідея лише посилилася б, і він справді втік би сам, не думаючи про інших. Або ж просто кинувся б убивати того покидька Ляо Мінсюаня, який уже давно муляв йому очі...
Ще не до кінця усвідомивши все, що відбувається, Мо Фань почув гучний вибух у ставку.
Шар льоду розлетівся на друзки, розсипаючись врізнобіч. Вибухова хвиля здійняла величезну хвилю, яка зійшла на місцевість.
Та найстрашнішим було те, що навколо, стрибаючи по воді, у паніці розбігалися незліченні павуки, схожі на тих, що напали раніше.
З води випливла потворна, неприродно роздута голова, вкрита рядами зловісних червоних очей. Деякі з них були спрямовані на Мо Фаня, а інші – на Му Нінсюе.
Це був мозок павука, завбільшки з половину кімнати. Очі розташовувалися між ним і його спотвореним, неприродно темним обличчям, на якому виднілися химерні зморшкуваті лінії.
Основна частина його тіла складалася саме з мозку, тоді як справжнє тіло було значно меншим. Але те, що вразило Мо Фаня найбільше, – це лапи! Вони були густо вкриті жорсткою щетиною, а їхні гострі краї нагадували леза шабель. Це були не просто ноги, а вісім смертоносних клинків, здатних пронизати груди жертви наскрізь!
Павукоподібний демонічний звір!
Ці створіння були відомі своєю жорстокістю та холоднокровністю. Вони мали безліч несподіваних і жорстоких методів полювання. Вони були справжніми майстрами пасток, проклять, отрут і чаклунських впливів, що змушували їхніх жертв втрачати пильність!
Це був Зачаровуючий павукоподібний демонічний звір!
Хто знає, скільки часу він жив у цьому ставку та скільки істот зжер, щоб досягти таких гігантських розмірів... Проте, з іншого боку, такі демони зазвичай мали слабші бойові навички!
Мо Фань глибоко вдихнув і відчув у повітрі дивний аромат, що йшов від павука.
На щастя, цей павук не здавався непереможним. Його можна було здолати!
