"Аууууууууу!"
У самому розпалі запеклого бою величезний Триокий Магічний Вовк раптом задер голову й завив у небо.
Його виття розкотилося далеко навсібіч. Судячи з усього, це був не спеціальний напад.
За мить у далечині почалася якась метушня.
Оскільки Мо Фань сидів високо, він міг бачити, як із будівель і закутків з’являються численні фігури, поступово виходячи на відкритий простір. Вони прямували до джерела виття — Триокого Магічного Вовка, нагадуючи чорну хвилю.
"Кличе підмогу, коли не може виграти? Я думав, що це мав бути поєдинок?" — Мо Фань явно не схвалював такий підхід Триокого Магічного Вовка.
Проте відкидаючи свої роздуми, він побачив, як з усіх боків на них несеться зграя Однооких Магічних Вовків. Ці створіння особливо покладалися на свою фізичну силу. Видовище, коли вони бігли, справляло приголомшливе враження, здавалося, ніби вся земля під ними здригається.
Їхня кількість невпинно зростала. Мо Фань оцінив, що їх було щонайменше пів сотні. Колись у місті Бо така зграя могла миттєво знищити цілу групу магів.
Мо Фань не мав іншого вибору. Пристрій уже був встановлений у землі понад дві години, тож його місія майже завершилася. Він обіцяв провести розслідування самостійно. Якщо він повернеться з порожніми руками, то знову стане об’єктом насмішок Шень Мінсяо, Ло Суна, Ляо Мінсюаня та решти.
Збереження власного іміджу було лише частиною справи. Найголовніше, що зараз у Мо Фаня прокинулася жага кривавої розправи!
Ці виродки! Колись він міг лише тікати від них, рятуючи своє життя. Але тепер настав час повернути борги! Інакше навіщо він взагалі вчив магію?
"Стрімкий Зоряний Вовче, ти займайся тим! А решта — моя!" — наказав Мо Фань.
Стрімкий Зоряний Вовк прочистив горло, ніби хотів щось сказати. Хіба не Мо Фань мав битися з ватажком, а він — розбиратися з підлеглими?
Мо Фань одним стрибком опинився на даху сусідньої будівлі, порослої плющем. Половина споруди вже завалилася, і різні рослини пустили коріння в її тріщини.
"Один, два, три… сім. Чудово. Я дозволю вам разом вирушити в небуття!" — зухвало посміхнувся Мо Фань, малюючи в уяві Зоряний Атлас.
За кілька секунд від нього почало виходити потужне вогняне сяйво. Він контролював палаючу енергію, що поступово концентрувалася в його правому кулаці.
Енергія ущільнилася, і його кулак засяяв палючо-червоним світлом. У наступну мить Мо Фань різко викинув руку вперед, спрямовуючи удар униз, просто на вулицю.
Цільовою точкою став поворот на вулиці. Сім Однооких Магічних Вовків, почувши заклик свого ватажка, стрімко бігли до нього, впевнені, що їх там чекає якась смачна пожива.
Проте, щойно вони звернули за ріг, їхні очі заполонило полум’я, наче в їхній бік летів палаючий метеорит!
Два вовки, що бігли попереду, застигли в жаху. Вони інстинктивно спробували розвернутися, щоб утекти, але врізалися в своїх товаришів позаду.
Удар Вогняного Кулака з гуркотом упав на них, і сім Однооких Магічних Вовків були повністю охоплені Трояндовим Полум’ям. Ті, кого одразу перетворило на чорний попіл, принаймні загинули швидкою смертю. Однак ті, хто залишився напівобпаленим і відчув силу удару Кулака, пережили найжахливіші муки. Навіть у свої останні миті вони не могли зрозуміти, навіщо їхній ватажок покликав їх сюди… щоб померти!
Одноокі Магічні Вовки тут і ті, що були на півдні, біля міста Бо, належали до різних зграй. Але на їхнє нещастя, сьогодні серед них виявився той, хто мав до їхнього виду величезну ненависть!
Мо Фань знищив сімох вовків одним ударом. Відчуття того, що він міг так легко розправлятися з ворогами, сповнювало його захопленням!
Ті, хто ніколи не відчував, як це — бути жертвою полювання зграї Однооких Магічних Вовків, ніколи не зрозуміють, яке задоволення отримував Мо Фань, убиваючи їх. Як би там не було, сьогодні він знищить кожного, хто трапиться йому на шляху!
Два Однооких Магічних Вовки, що досі ховалися у темряві, кинулися з-під завалів, скориставшись тим, що Мо Фань був зосереджений на знищенні їхніх побратимів.
Вони широко розкрили свої пащі з наміром розірвати Мо Фаня на шматки. Напали синхронно з обох боків, не залишаючи йому жодного шансу для втечі!
"Занадто повільно! Ви серйозно думаєте, що зможете мене застати зненацька з такою швидкістю?" — насмішкувато кинув Мо Фань.
З його нинішньою силою виявити кількох звірів солдат було надто легко. Досвід, здобутий у боях із сильнішими чудовиськами, допоміг йому звикнути до їхніх атак. Навіть Материнський Фантом та Проклятий Звір, що славилися своєю швидкістю, не могли загрожувати його життю. Як же тоді ці Одноокі Магічні Вовки могли бодай наблизитися до цього?
В очах Мо Фаня їхні атаки здавалися вкрай незграбними!
Коли ікла ось-ось мали вп'ястися в нього, його тіло розчинилося в плямі чорної тіні, що миттєво провалилася в портал між шарами світла і темряви.
За мить Мо Фань з’явився на даху іншої будівлі. Він глянув униз на Однооких Магічних Вовків, що випадково зіштовхнулися носами, й, усміхнувшись, перевернув долоню, на якій уже палало червоне полум’я.
"Насолоджуйтеся своїм останнім моментом у вогні!" — вигукнув він, жбурнувши вогненну іскру.
Полум’я намалювало в повітрі сліпучий дугоподібний слід і впало просто на зруйновану будівлю.
Точно знаючи, скільки їх там, Мо Фань стиснув кулак, ніби натискаючи на детонатор, і Вогняний Вибух усередині приміщення спалахнув із неймовірною силою.
Будівлі в цій частині міста й без того ледве трималися. Вибух виявився більш ніж достатнім, щоб остаточно їх поховати, засипавши обох Однооких Магічних Вовків під завалом.
Мо Фань швидко завершив справу закляттям "Палаючі Кістки". І без того скалічені вовки в агонії билися в уламках, їхні болісні виття пронизували руїни...
Вони згорять заживо!
Мо Фань довів свої заклинання базового рівня до майстерності. Він умів поєднувати їхні ефекти, щоб максимізувати шкоду!
"Цікаво, чи вистачить їхніх смертей, щоб здобути ще одну Есенцію Душі?" — кинув він погляд уперед. Кількість Однооких Магічних Вовків справді вражала.
Під час цієї подорожі Мо Фань зібрав чимало Обривків Душі. Він уже покращив п’ять Зірок свого Елемента Блискавки, щойно ступивши у це спустошене місто!
Зараз у нього було понад двадцять Обривків Душі. По дорозі сюди вони винищили чимало звірів як класу солдата, так і рівня воїна.
"Ауууууу!"
"О, Одноокий Магічний Вовк в одному кроці від рівня Воїна! Чудово, почну з тебе!"
(ПП: в подальшому таких звірів буду називати покращеними. це по суті аналог того вовка з міста Бо, на яке натрапив ГГ з Чжоу Мінь в жилому кварталі)
Одноокий поращений Вовк був серйозним суперником і становив реальну загрозу для Мо Фаня. Тож він не став економити енергію в цьому бою.
Навколо його тіла затанцювали фіолетово-чорні блискавки, мерехтливі та смертельно гострі!
