Орда Дунтінського Озера

Дунтінське озеро розташовувалося неподалік від Янцзької рівнини, що на півночі провінції Хунань.

Це велетенське озеро, яке охоплювало площу понад сорок тисяч квадратних кілометрів, не вважалося відомою туристичною пам’яткою. Воно було одним із трьох найнебезпечніших озер у країні!

Через свої величезні масштаби тут існувало безліч екосистем, а отже, й незліченна кількість демонічних звірів знаходила в ньому свій дім!

До того ж, сумнозвісна Орда Гігантських Рептилій, яка спустошила місто Цзіньлінь, вважала Дунтінське озеро своєю головною базою.

Діставшись літаком до міста Каннін, що знаходилося найближче до Цзіньліня, сімнадцять студентів Університету Перлини та Імперського Університету були змушені продовжити свій шлях пішки. Під час дороги геній на ім’я Цінцін пояснювала всім ситуацію в місті Цзіньлінь та згадала про зграю.

Мо Фань, однак, був повністю неосвіченим щодо цього світу, тому не втримався від питання, коли почув слово «орда».

— Хоча більшість демонічних звірів ведуть відокремлений спосіб життя, існує чимало винятків. Наприклад, найпоширеніші демонічні звірі у південних провінціях, які воліють жити зграями, — це демонічні вовки. Чорна Церква могла бути головним винуватцем трагедії міста Бо, але вони лише використовували Орду Демонічних Вовків як інструмент. Більшість тих вовків прибули з Орди Демонічних Вовків, що мешкає в гірському хребті Наньшань. Але навіть вона — ніщо в порівнянні з Ордою Гігантських Рептилій із Дунтінського озера! — пояснила Цінцін серйозним тоном.

Коли вона згадала місто Бо, Му Нінсюе краєм ока глянула на Мо Фаня. Вона вирішила взяти слово, адже Цінцін так і не відповіла на його головне запитання.

— Загалом, демонічних звірів класифікують за масштабами їхніх згромаджень. Якщо дорослих особин у групі понад п’ятдесят, її називають гніздом. Коли кількість гнізд одного виду перевищує п’ятдесят, це вже зграя. А якщо таких зграй більше десяти — це орда.

— Стривайте-но, дайте порахувати, — Мо Фань почав загинати пальці, бурмочучи собі під ніс: — П’ятдесят звірів — це гніздо, п’ятдесят гнізд — це стая... Виходить, що лише в стаї щонайменше дві з половиною тисячі звірів?

— Вірно. Стая налічує не менше двох з половиною тисяч особин, і це без урахування дитинчат, молодих звірів, старих чи ослаблених — тобто тих, хто не бере участі в битвах.

Мо Фань одразу згадав жах, який спіткав місто Бо. Якщо не брати до уваги Триоких Магічних Вовків, то кількість Однооких Магічних Вовків у тому нападі легко перевищувала дві з половиною тисячі. А ще ж були ті, що воювали з армією за межами безпечної зони!

Їхня чисельність явно сягала щонайменше десяти тисяч — справжня велика стая!

— Стая демонічних звірів зазвичай налічує від двох з половиною до десяти тисяч особин і має від одного до трьох ватажків командирського рівня. Така сила достатня для оголошення Кривавого рівня Тривоги. У минулому в Цзіньліні вже був Кривавий рівень Тривоги. На щастя, більшість людей встигли евакуюватися вчасно, інакше наслідки були б набагато гіршими, — додала Цінцін.

— Хе-хе, Цінцін, не варто так ретельно все пояснювати. Наш друг Мо Фань особисто пережив Кривавий рівень Тривоги, тому він і сам чудово знає, що таке орда демонічних звірів... Чи не так, Мо Фань? — втрутився Ло Сун, криво всміхаючись.

Проте, перш ніж Мо Фань устиг щось відповісти, його миттєво пронизав крижаний погляд. Ло Сун здається й сам відчув холод, що пробіг по спині. Він різко обернувся й побачив, як на нього дивиться Му Нінсюе — крижана богиня Імперського Університету.

— Не смій жартувати про місто Бо! — її голос пролунав, наче крижані уламки, що розбивають тишу.

Му Нінсюе повернулася до школи ще до трагедії, тож не стала безпосереднім свідком катастрофи. Однак багато людей з її клану загинули, і весь рід Му сильно постраждав від цієї трагедії.

Ло Сун не знав, що Му Нінсюе також родом із міста Бо. Він одразу втягнув голову в плечі й замовк.

Mo Фань був доволі доброзичливим, тому не надто переймався словами інших. Його розум усе ще був зайнятий думками про те, наскільки жахливим може бути нашестя звірів, якщо навіть зграя сама по собі була настільки руйнівною!

Якщо уявити собі орду, що складається з десяти армій Однооких Магічних Вовків, які напали на місто Бо… Наскільки ж страхітливою тоді мала бути Орда Гігантських Рептилій із Дунтіну!

Якби Цзіньлін не евакуювали завчасно, наслідки були б навіть гіршими, ніж у місті Бо!

— Орда — це лише мала частина звірів у цьому світі. Якби вони вирішили об’єднатися й виступити проти людей, це був би кінець для всього людства, — додала Чжао Мін’юе.

— Гаразд, ми зрозуміли. Дуже дратує слухати твою проповідь навіть під час місії! Давайте краще зосередимося на тому, як безпечно дістатися до Цзіньліня. Ми все більше віддаляємося від безпечної зони, і ця подорож точно не буде спокійною, — нетерпляче промовив Ляо Мінсюань.

І він мав рацію. Вони вже відійшли приблизно на двадцять п’ять кілометрів від безпечної зони. Військові все ще патрулювали ці території, але якщо вони зайдуть глибше в дику місцевість, то залишаться сам на сам з демонічними звірами!

— Нам варто йти вздовж цієї покинутої залізниці, — сказав Сун Сян, тримаючи карту, і вказав на рейки, що були вкриті мохом.

Рейки вкрилися іржею з незвичайною швидкістю, а бур’яни й мох поглинули їх майже повністю. Вони прямували просто в ліс, що розкидався вдалині, і ховалися в хащах колючих чагарників. Якщо не придивлятися, то взагалі можна було не помітити залізничне полотно.

Колись ця залізниця проходила через безпечну зону. Однак після падіння Цзіньліня її більше не використовували, тож нинішній її стан був цілком природним.

Як би там не було, залізниця залишалася найочевиднішим орієнтиром, що вів їх у правильному напрямку. Якщо вони йтимуть уздовж неї, то обов’язково дістануться до Цзіньліня.

— Давайте одразу прояснимо: я завжди був лідером команди. Оскільки школа доручила нам виконати цю місію разом, безглуздо діяти без чіткого керівництва. Нас тут сімнадцятеро, тож має бути одна людина, яка ухвалюватиме рішення. Я охоче беру на себе цю роль. Всі пропозиції, звісно, вітаються, але саме я вирішуватиму, яким шляхом ми підемо, що робити в разі зустрічі зі звірами та коли варто зробити привал... — одразу ж заявив Лу Чженьхе.

Сюй Далун, Ляо Мінсюань, Чжао Мін’юе та інші студенти Імперського Університету не заперечували проти його слів.

— Ми не можемо слухати тільки тебе. Ми будемо діяти за вказівками Сун Ся, а ви двоє між собою вирішите, як співпрацювати, — сказав Чжен Бінсяо.

— Гаразд, домовилися, — відповів Лу Чженьхе.

Отже, вони склали базовий план — рухатися вздовж залізниці. Учасники цього тренування були елітою серед еліти обох університетів, тому їхня відвага та сила набагато перевершували тих студентів, що проходили військові навчання ще у школі. Спираючись на це, вони вірили, що зможуть успішно виконати свою місію!

(ПП: яка складна глава. перекладачі заплутались в числах і термінах і в одній главі кількість звірів в орді змінювалась тричі...)