Одноосібне вбивство материнського фантома

Магія середнього рівня Вогню – Вогняний Кулак, і магія середнього рівня Блискавки – Громовий Удар, вважалися найстрашнішими та наймогутнішими заклинаннями серед класичних елементів. Проте вони мали значні відмінності.

Вогняний Кулак спричиняв вибух у певному напрямку, здатний повністю знищити велику групу ворогів перед магом.

Громовий Удар – це чиста Блискавка. Він вражав лише одну ціль, але, як головний серед класичних елементів, його руйнівна міць на середньому рівні була безмежно могутньою.

Якщо ухилишся – виживеш.

Якщо отримаєш удар – смерть неминуча!

Коли Мо Фань бився проти зелених демонес, він не наважувався використовувати магію Блискавки середнього рівня. Потужність Громового Удару була надто страшною – він міг перетворити не тільки демонес, а й заражених дівчат на розжарений кривавий туман.

Але в цьому випадку все було просто. Використати спущений Громовий Удар, щоб знищити Материнського Фантома, було легше простого.

Мо Фань не мав наміру стримуватися!

Грім!

Гул відлунював у центрі арени.

На сцені утворилася велика чорна діра, а тіло Материнського Фантома перетворилося на обвуглену тушу, що от-от впаде в розколоту блискавкою яму. По всій арені зелені монстри впали на землю, звиваючись від болю, наче їхні життєві лінії було розірвано.

Студенти продовжували панічно бігати, не розуміючи, що сталося. Вони лише прагнули якнайшвидше залишити це жахливе місце!

Декілька відважних скористалися моментом, коли демонеси знеможено впали, щоб врятувати студентів, які перебували під атакою. Потім вони одразу ж побігли в безпечні зони.

Ті студенти, які спокійно боролися з демонесами, продовжували пильно стежити за ними, підтримуючи магію напоготові, у разі повторного нападу.

Середина арени все ще була хаотичною, але поступово люди заспокоювалися. Вони спостерігали за демонесами, що лежали на землі, з безпечної відстані. Щойно вони перебували у смертельній небезпеці, а тепер ситуація здавалася загадковою.

Ніхто не знав, що хтось убив Материнського Фантома.

Вони лише здалеку бачили, як зелені демонеси почали скидати свою шкіру. Звідти виповзали люди, вкриті липким слизом.

Ніхто не наважувався наблизитися – ніхто не знав, чи це люди, чи магічні звірі…

---

На сцені Мо Фань розпластався на підлозі.

Його ноги неконтрольовано тремтіли.

Його серце все ще билося в паніці. Якби Книга Зоряного Атласу, яку дала йому Тан'юе, спрацювала хоч на мить повільніше, він би вже став безликим привидом під тими кігтями!

Але він вижив!

Бзззз!

Щойно Мо Фань хотів відпочити, Маленький Кулон-Вугор на його шиї почав неспокійно тремтіти.

Мо Фань не мав більше жодних сил, але не міг ігнорувати Маленький Кулон-Вугор, який поводився, ніби щось вимагав. Зрештою, він поповз до трупа Материнського Звіра.

— Тобі навіть така зла душа потрібна? — Мо Фань вичавив із себе слабкий голос.

З моменту, коли він увійшов в цей зал, він безперервно шукав червоні точки, боровся та вів неймовірну битву з Материнським Фантомом. Він використав всю до останньої краплі свою енергію.

Маленький Кулон-Вугор, здається, дуже зацікавився залишком душі Материнського Фантома. Коли Мо Фань підійшов ближче, він побачив, як з обвугленого тіла спливало глибоко-синє світіння, схоже на зграйку світлячків.

Ніби почувши заклик Маленького Кулона-Вугра, ці вогники попливли до кулона на грудях Мо Фаня, як ластівки, що повертаються в гніздо.

— Це… це ж Есенція Душі?! — Мо Фань застиг від подиву.

Після того, як Маленький Кулон-Вугор поглинув колосальну енергію з Підземного Святого Джерела, він повністю втратив інтерес до залишків душ класу солдат. Ба більше, ці залишки більше не могли його покращити.

Але Материнський Фантом був істотою класу воїна... Есенція Душі Класу Воїна коштувала щонайменше десять мільйонів юанів на ринку!

— Маленький Кулон-Вугор, ти ж не хочеш поглинати цю Душевну Сутність, так? — запитав Мо Фань, сподіваючись домовитися.

Енергія з Підземного Святого Джерела була величезною. Зараз Маленький Кулон-Вугор досяг надзвичайно високого рівня. Окрім скарбів рівня Підземного Святого Джерела, він, імовірно, вже ні в чому більше не зацікавлений.

Однак сам Маленький Кулон-Вугор мав здатність поглинати Залишки Душі та Есенсції Душі. Якщо збирати Есенції Душі й продавати їх на аукціоні, то можна заробити величезні гроші!

Мо Фань не втримався й поцілував Маленький Кулон-Вугор, але випадково капнув на нього краплею власної крові.

Мо Фань швидко витер її рукою, не сміючи допустити, щоб цей малий кулон образився.

Після деякого обговорення Маленький Кулон-Вугор вирішив, що ця Душевна Сутність не має для нього великої цінності, тому він не стане її поглинати. Натомість він зберіг її всередині себе для Мо Фаня.

Мо Фань із полегшенням зітхнув.

Цього разу він дійсно ризикував життям, але отримана нагорода була того варта!

---

БАБАХ!!

Щойно Мо Фань збирався відпочити, як укріплене скло даху арени раптово тріснуло з оглушливим гуркотом.

Мо Фань підвівся й побачив приголомшливу картину.

З небес спустилося зелене створіння з залізними копитами. Його удар був настільки могутнім, що пробив дах.
(ПП: FBI open up)

Численні уламки скла посипалися вниз, а зелений гігантський звір із залізними копитами приземлився. Він був схожий на невеличку гору. Коли він впав, то змусив усю арену затремтіти.

Ця сцена була просто неймовірною, і Мо Фань був приголомшений.

Ще більш шокуючим було те, що між рогами істоти стояв чоловік!

Розміри величезного звіра й чоловіка були абсолютно непропорційними, однак можна було чітко відчути, що саме ця людина була господарем істоти.

---

Чоловік оглянув гімназію. Його погляд ковзнув по зеленим демоницям, які корчилися від болю на підлозі, й нарешті зупинився на Мо Фані, що стояв на сцені.

— Вперед, заходьте! Не дайте жодному монстру втекти!

З боку центрального входу на арену вбіг загін магів мисливців у формі.

Їхня магічна сила була чималою. Кожен із них використовував закляття для пересування: хтось Вітряний Слід, хтось Земну Хвилю, а хтось навіть магічні чоботи…

Попереду всіх біг саме лисий чоловік. Він був напрочуд швидким, майже миттєво здолав відстань від середини арени до гігантського зеленого звіра.

— Де Материнський Фантом? — його обличчя було схоже на обличчя демона. Від аури, що випромінювала жадобу до вбивства, можна було здогадатися, що за своє життя він знищив чимало чудовиськ.

— Материнський Фантом мертва, — повільно відповів чоловік на звірі.

— Мертва? Як і слід було очікувати від головного Мисливця! Ми ще навіть не встигли увійти, а ти вже вбив її… Шкода тільки дівчат, які були заражені, — пробурмотів лисий капітан.

— Вони всі живі, — холодно сказав чоловік.

Лисий капітан одразу ж обвів поглядом арену й побачив, що дівчата вибираються з тіл зелених демониць. Вони виглядали вкрай виснаженими, їхня шкіра була бліда, як папір, а деякі з них настільки схудли, що нагадували живі скелети.

— Тоді… виходить, що це хлопець убив Материнського Фантома?! — здивовано спитав капітан.

Головний Мисливець кивнув.

Цей фінал навіть для нього став несподіванкою, адже за даними моніторів сила Материнського Фантома вже досягла рівня Воїна!

— Допоможіть їм, не дайте цим дівчатам зазнати ще більшого жаху, — сказав головний Мисливець.

— Так, так! — капітан ще не до кінця оговтався, але швидко віддав наказ рятувальникам подбати про постраждалих!