Гігантський Тіньовий Шип!

Вражаюче полум'я було схоже на вулкан, що вивергав енергію. Гігантський кулак із вогню перетворив усе на сцені на чорний попіл.

Шалений вогонь поширився, охоплюючи місце, де була Материнський фантом, поглинаючи все на своєму шляху.

Реакція Материнського фантома була блискавичною. Вона стрибнула на всі чотири лапи, миттєво рвонулася вниз під сцену. Отримавши повний удар Проміжної Магії Духовного Рівня, вона б неминуче загинула!

Вона кинулася бігти, ніби намагалася перегнати величезний Вогняний Кулак, який випустив Мо Фань!

Проте врешті-решт полум'я її все ж наздогнало. Вогонь пронісся її тілом, вибуховою хвилею підкидаючи її в повітря.

— Сссссс~~!!!

Тіло Материнського фантома впало під сцену, охоплене полум’ям. Її луска була знищена, на тілі залишилися обпалені, розплавлені сліди.

Материнський фантом раніше витримала полум’я "Палаючих Кісток", і її зелені луски лише трохи порожевіли. Але зараз, не тільки її луска повністю згоріла, а її жахливе тіло й далі палало вогнем!

Вона завила від болю, її обличчя спотворилося від агонії.

Проте вона не загинула!

Навіть після такого нищівного удару це створіння все ще могло піднятися!

Вона вирувала від люті, її крики відчаю лунали один за одним.

Материнський фантом не звертала уваги на палаючий біль і знову кинулася на Мо Фаня!

Її швидкість не зменшилася, попри рани. Вона рухалася так стрімко, що звичайні люди навіть не змогли б її розгледіти.

— Мо Фань, Мо Фань! Вони от-от прорвуться! — голос Лінлін звучав украй тривожно.

— Я розумію! — Мо Фань не відводив погляду від Материнського фантому, що стрімко наближалася.

— Втікай, не дай їй убити тебе! — закричала Лінлін.

Мо Фань не відповів.

Втекти?

Якщо він побіжить зараз, це буде просто шлях до смерті. З такою швидкістю Материнський фантом наздожене будь-кого в лічені секунди!

Мо Фань стояв на місці, швидко окидаючи поглядом перехресні тіні навколо себе, поки спостерігав за її рухами.

Він міг відчути її ненависть і лють. У цю мить вона була налаштована розірвати його на шматки!

— Книга Зоряного Атласу!

Мо Фань підняв руку, і перед ним з’явився чорний сувій.

Книга, наповнена маною, розсипалася, наче вогонь, залишаючи по собі лише мерехтливе світло.

Тіні почали переплітатися, утворюючи діаграму — Зоряний Атлас, що дозволяв закликати силу зірок. Сорок дев’ять Зоряних Тіней його Тіньової Туманності слідували за візерунком!

Процес створення Зоряного Атласу книгою не був швидким. Проте Мо Фань залишався нерухомим.

Материнський фантом стрімко наближалася. Вона видерлася з місця, куди впала, стрибнула назад на сцену і кинулася на Мо Фаня… Увесь цей час він усе ще з’єднував Зоряні Тіні відповідно до Книги. Спершу утворився звичайний Тіньовий Шлях Зірок, який подвоївся, а потім почав переплітатися з першим…

Сорок дев’ять зірок розташовувалися згідно з Атласом, у гонитві зі швидкістю Материнського фантома!

Якби Мо Фань затримався хоч на мить, перш ніж він устиг би завершити заклинання, вона б уже роздерла його на криваві шматки.

У цю мить у нього не було жодного захисного ходу.

Він грав ва-банк!

Він поставив усе на те, що швидкість його формування Зоряного Атласу буде швидшою, ніж швидкість Материнського фантома!

"Сссссс!!!"

Зловонний сморід, що виходив від Материнського фантома, заповнив простір – монстр був уже зовсім поруч!

Мо Фань не смів відволікатися, інакше вся його праця над Зоряним Атласом пішла б нанівець!

Нарешті, перед Мо Фанем спалахнули промені Тіні. Неймовірно великий Тіньовий силует, схожий на гігантський магічний шип, сформувався. Він завис в іншому вимірі, абсолютно відмінному від тих тіней, що відкидалися на поверхню!

"Гігантський Тіньовий Шип!"

Мо Фань метнув Тіньовий Шип, наповнений темною енергією. Цей дивний предмет миттєво зник, можна було лише побачити, як його тінь промайнула крізь переплетення світла.

Материнський фантом була вже зовсім близько, її пазурі спрямовувалися прямо на Мо Фаня. Один лише цей удар був би достатнім, щоб відрубати йому голову...

Мо Фань підняв голову, бачачи, як пазур, що наближався до нього, ось-ось зітре його в порох. Його обличчя почало розсікатися – вітер від руху пазурів розрізав шкіру від чола до перенісся, від куточків очей до щік...

Сам лише порив вітру від її удару вже розсікав шкіру людини, що ж казати про удар самих пазурів – він розітнув би голову навпіл!

Пазур розсік повітря...

Проте не торкнувся обличчя Мо Фаня.

Здавалося, ніби вона неправильно розрахувала відстань – її неймовірно потужний удар не досягнув своєї цілі!

"Ссссс~~!!!" – Материнський фантом загорлала від люті.

Щось її стримувало. Ще пів кроку – і вона б розірвала Мо Фаня навпіл.

Але вона не змогла просунутися далі! Її скажений ривок раптово зупинився!

Повернувши голову, вона побачила, що її тінь розтягнулася через світло сцени. Але що ще більше розлютило її – це величезний шип, що пронизав її тінь, наче меч, міцно прибиваючи її до місця!

Як тільки тінь була пронизана, усе тіло Материнського фантома відразу ж стало скуто! Вона не могла зрушити з місця!

Якщо тінь не може рухатися, тоді і тіло не здатне на це!

Її пазурі люто махали в повітрі, задні лапи безперестанку билися об землю, але її тулуб залишався нерухомим!

"Громовий Удар!"

Усього в метрі від Материнського фантома очі Мо Фаня раптово засяяли яскраво-фіолетовим світлом!

Він уважно дивився в її потворне обличчя, і в той же час його власне, залите кров’ю, розпливлося в задоволеній посмішці.

Зоряні Елементи, найпотужніші між Небом і Землею, почали вибудовуватися перед Мо Фанем. Це були найзнайоміші для нього Зірки, і вони з’єднувалися набагато швидше, ніж Тіньові!

Як тільки Зірки створили Зоряні Шляхи, а Шляхипереплелися в Зоряний Атлас, блискавичний Зоряний Атлас остаточно проявився. Його велична сила хлинула, концентруючись у пальці Мо Фаня!

"Здохни!" – Мо Фань різко відскочив назад і направив палець на голову Материнському фантому.

Грозова хмара миттєво згущувалася, її аура була неймовірно потужною!

Оглушливий гуркіт грому розірвав повітря!

У самому центрі хаотичного спортзалу розкололося небо – потужний Громовий Удар, розсікаючи все на своєму шляху, стрімко обрушився на сцену!

Його приголомшливий фіолетовий відтінок і нищівна сила змусили час, здавалося, завмерти, перш ніж він вибухнув просто на арені!