Мисливське агентство «Чисте Небо»

Жінка добре знала свою роботу, адже їй не знадобилося багато часу, щоб знайти для Мо Фаня приватне мисливське агентство.

— Це агентство називається «Чисте Небо». Воно вже багато років діє в цьому регіоні, має гарну репутацію. Але ось що цікаво — вони постійно набирають нових людей, і при цьому багато магів мисливців не горять бажанням до них приєднуватися, — сказала помічниця.

— Якщо вони такі відомі, хіба не мало би бути багато охочих стати їхніми членами? — здивувався Мо Фань.

— Хто знає. Можливо, лідер організації має занадто високі вимоги до своїх підлеглих? Варто зазначити, що ми не маємо повної інформації про ці приватні агентства. Якщо хочеш приєднатися, я дам тобі їхні контакти, і ти зможеш напряму домовитися про співбесіду, — запропонувала вона.

— Гаразд… Цікаво, чи не з клану Бао у них там голова? — пробурмотів Мо Фань, киваючи.

Сплативши комісію агентству, він одразу вирушив за вказаною адресою.

---

На його подив, це агентство знаходилося зовсім недалеко від навчального закладу, що було надзвичайно зручно.

Уявіть собі: якщо в такому величезному місті, як Шанхай, доводилося би витрачати кілька годин на дорогу між місцем проживання, навчання й роботи, то як тоді знайти час на все інше?

Пройшовши повз храм Цзін'ань і кілька жвавих вулиць, Мо Фань зайшов у район, який зберігав атмосферу старовини.

Наприкінці цієї вулиці він побачив стару вивіску, що погойдувалася на вітрі.

Мисливське агентство «Чисте Небо»!

Що за гучна назва! — подумав Мо Фань. Здавалося, що організація з таким ім’ям могла б виконати будь-яке завдання!

Підійшовши ближче, він нарешті зміг добре розгледіти будівлю, що нагадувала старовинний трактир.

Біля входу сиділа маленька дівчинка із двома хвостиками, гортала книжку з картинками й легко погойдувала ніжками.

Крізь скло Мо Фань побачив, що всередині нікого не було, а в приміщенні панував ідеальний порядок…

— Ти хочеш замовити завдання? Мінімальна вартість — триста тисяч. Остаточна ціна визначається після оцінки складності. Завдання, які коштують менше, ми не приймаємо, — не підводячи голови, промовила дівчинка. Її голос був мелодійний, але тон надзвичайно холодний.

Триста тисяч?!

Мо Фань одразу ж відчув незручність і навіть не наважився простягнути дівчинці цукерку, яку витягнув із кишені.

— Е-е-е… Власне, я прийшов на співбесіду. Думаю, Союз Мисливців уже повідомив вам про мене. А ти що, власниця закладу? — запитав Мо Фань.

Дуань!

Почувши це, дівчинка нарешті відклала книжку, підняла своє миле обличчя й подивилася на нього серйозними очима.

— Ти впевнений, що потягнеш? Ти ж зовсім молодий!

Дуань!

Щелепа Мо Фаня відвисла до самої підлоги.

Мій вік надто молодий?!

Ти на себе подивись, малеча! Тобі максимум років дванадцять!

— Лінлін, у нас клієнт? — і в цей момент із глибини будівлі почувся старечий голос.

— Дідусю, він прийшов на співбесіду, але надто молодий. Пропоную відмовити йому, — відповіла Лінлін старому, не відриваючись від книги.

«……»

Мо Фань вражено дивився на цю дівчинку, не знаючи, чи сміятися, чи плакати.

— Молодість — це дуже добре! Молоді люди не бояться небезпек, але якщо вони гинуть, то це справжня шкода, бо вони ще не встигли насолодитися всіма радощами цього світу, — сказав старий.

«……»

Почувши таке, Мо Фань відчув страшенний дискомфорт.

Але раз він уже тут, то не хотів, щоб його відхилили ще на першому ж етапі співбесіди.

Він саме збирався зайти в крамницю, щоб поговорити зі старим, коли на перехресті з’явилася жінка, яка поспішно озиралася навколо. Було очевидно, що вона шукала мисливське агентство «Ясне Небо», але, не помітивши вивіски, забігла не в ту крамницю.

— Дідусю, багата клієнтка, — промовила Лінлін.

— Чому ти так вважаєш?

— Вона вдягнена, як заможна пані, та ще й сильно схвильована, її психічний стан нестабільний.

Мо Фань, що чув це збоку, відчув, як по його шкірі пробігли мурашки.

Що за хрінь? Це що, мисливське агентство чи лавка вбивць?!

Як і очікувалося, розкішно вдягнена жінка зрештою зайшла саме сюди, і Лінлін провела її до кімнати, де старий, з люлькою в зубах, уважно вислуховував її прохання.

А Мо Фань, який не знав, що йому робити, просто сів збоку, прислухаючись до їхньої розмови.

Тц-тц, кажуть, що такі організації легко приваблюють молодих жінок… Ось бачите, ще навіть дня не минуло, як я сюди прийшов, а вже є одна! Значить, я просто зобов’язаний стати членом мисливського агентства «Ясне Небо»…

— Ви кажете, що ваш чоловік, який нині хворий, ймовірно, є монстром? І що він щоночі виходить з дому, щоб вчиняти щось лихе? — запитав старий, примружившись і роблячи вигляд, що серйозно слухає жінку. Але Мо Фань помітив, що той насправді розглядав її глибокий виріз.

— Так, так! Спершу я не вірила в це, але сьогодні вранці… Сьогодні вранці, коли я прала його одяг, з його кишені випав шматок шкіри, просочений кров’ю… Я колись працювала медсестрою, тож можу відрізнити шкіру тварини від людської… — схвильовано розповідала розкішна жінка, її обличчя було блідим від страху.

Мо Фань, який слухав це збоку, теж відчув, як у нього похололо всередині.

Ще в Місті Бо він дізнався, що серед людей можуть жити різні монстри, маскуючись завдяки особливим методам. Але він ніколи не чув про монстрів, які могли би перетворюватися на людину!

— Якби ваш чоловік справді був монстром, ви б уже не змогли прийти сюди, щоб нам про це розповісти, — відповів старий.

— Я сама нічого не розумію! Удень він виглядає цілком нормально. Я сказала йому, що збираюся в салон краси, і одразу ж поспішила сюди… Пане, ви повинні допомогти мені! Я чула, що ви здатні знищувати будь-яких монстрів. Я більше не знаю, чи мій чоловік усе ще є людиною, чи вже ні. А в мене вдома залишився чотирирічний син! Я хотіла забрати його до своїх батьків, щоб сховатися там, але щойно я натякнула про це чоловікові, його очі стали червоними… На щастя, я вчасно змінила тему! Але мені доведеться повернутися додому сьогодні ввечері, інакше… Я боюся, що моїй дитині… — жінка не витримала й розплакалася.

— Ви повідомили про це в поліцію? — запитав старий.

— Ні… Я знаю, що вони відмовляться розслідувати цю справу…

Лінлін, яка спокійно слухала, подивилася на заплакану жінку й холодно промовила:

— Усе, що ви щойно сказали, не є достатнім доказом того, що ваш чоловік перетворився на монстра. Думайте позитивніше: можливо, ваш чоловік не монстр, а просто вбивця з дивним фетишем колекціонувати людську шкіру.

Після цих слів Мо Фань буквально зціпив зуби.

Це… це ж мало бути більш оптимістичним варіантом?!

(ПП: чікі чікі брікі і в дамкі)