Це Надто Провокаційно

Стовп Трояндового Полум’я зник.

Вогонь зливався з тілом Мо Фаня, наче дитя, яке хоче слідувати за татком Мо Фанем у його пригодах світом!

Йдучи, Мо Фань почав залишати обпалені сліди на землі. Його оточувала червона аура полум’я. Відчуття володіння новою силою змусило його видати гучний рик, подібний до тиранозавра, що реве в небо.

Поруч, серед каменів, подих міс Тань'юе поступово заспокоївся, і вона відкрила свої прекрасні, ще злегка затуманені очі.

Помітивши зміни у Мо Фані, міс Тань'юе лише зітхнула. Цього разу він дійсно отримав значну вигоду...

Якби не небезпечна хімічна стимуляція, вона б ніколи не віддала цю річ Мо Фаню. Це мало належати державі.

Однак взяти Мо Фаня з собою було не такою вже й поганою ідеєю. Якби цього разу переміг Чао Хе, ситуація стала б ще гіршою. Ціна за зняття цього рівня проклять була б астрономічною—настільки, що міс Тань'юе навіть розглядала можливість спалити себе живцем.

— Всі останки загиблих будуть конфісковані, не хвилюйся про це, — холодно сказала міс Тань'юе, помітивши жадібний погляд Мо Фаня.

Мо Фань усміхнувся і швидко відповів:

— Звичайно, звичайно… Міс Тань'юе, ви в порядку?

— Я в нормі. Вибач, що розчарувала тебе, — її емоції читалися на обличчі.

Розгублений вираз жінки нагадував сором’язливу, виснажену дівчину. Мо Фань здавався тим чоловіком, який просто сидів і насолоджувався життям.

Мо Фань розумів, що міс Тань'юе не в гуморі через те, що її було отруєно подібною речовиною. Він не хотів дратувати її ще більше й слухняно виконав наказ про повідомлення старшим про мертвих.

Магічні артефакти були прив’язані до душі власника. Коли власник помирав, його дух розсіювався, а разом із ним знищувалися і його магічні предмети. Тож багато цінних речей у загиблих не залишалося.

Єдине, що забрала міс Тань'юе з тіла Чао Хе, — це дивної форми кільце. Зазвичай вона пояснювала Мо Фаню все, чого він не розумів, але цього разу її холодний вираз дав йому зрозуміти, що вона не в настрої!

Мо Фань і міс Тань'юе швидко покинули місце злочину та повернулися до міста.

Вона все ще відчувала наслідки впливу речовини, тому викликала таксі й поїхала назад.

Сидячи на задньому сидінні, Мо Фань закрив очі, насолоджуючись дивним відчуттям, яке дарувало йому Трояндове Полум’я. Він відчував ледь вловимий аромат, що линув від міс Тань'юе, пахло трояндою — чуттєво й привабливо.

— Духовний Вогонь здатен змінювати фізичний стан мага. Поки ти не зустрінеш Вогняне Насіння ще вищого рівня, будь-яке інше полум’я завдаватиме тобі менше шкоди, — порушила тишу Тань'юе своїм холодним і витонченим голосом, знову повертаючись до ролі вчителя.

— Ось як це працює! А я думав, що фізичний стан мага завжди залишатиметься слабким, — приємно здивувався Мо Фань.

Це означало певний рівень імунітету до вогню, відмінний захисний ефект! У майбутньому, в битвах проти вогняних магів, він стане майже невразливим!

Не дивно, що Вогняні Насіння рівня Духу були такими дорогими. Для багатіїв витратити стільки грошей на таке покращення було цілком виправдано!

Мо Фань кивнув, згадуючи розмову між Чао Хе і міс Тань'юе, і запитав:

— Чи пов’язане твоє переслідування його з Лютим Джерелом і тим, що сталося в місті Бо?

Міс Тань'юе подивилася у вікно й відповіла:

— Так. Люте Джерело — це особливий вид зілля. Воно не повинно було так просто опинитися в руках Чорної Церкви, та ще й у такій величезній кількості. Ми вважаємо, що в Асоціації Магів є алхімік, який порушує правила і продає контрабанду Чорній Церкві заради власної вигоди. Чао Хе міг мати якусь інформацію про це, але, на жаль, він мертвий. Сподіваюся, ми знайдемо щось у його кільці.

Можливо, через деякі неприємні спогади в її голові, вона так і не наважилася зустрітися поглядом із Мо Фанем.

Це не мало значення для Мо Фаня. Він просто дивився на міс Тань'юе, у якої ще й досі залишався помітний рум'янець на щоках.

Мо Фань опустив погляд трохи нижче і побачив, як її маленькі руки стискали подушку настільки сильно, що вона от-от могла розірватися.

Знову глянувши їй в очі, він помітив, як у глибинах її зіниць ховалося якесь приглушене бажання!

«Міс Тань'юе, ви точно в порядку?..» — щиро запитав Мо Фань, не маючи жодних злих намірів.

Було очевидно, наскільки небезпечним був цей божевільний Чао Хе. Він розумів, що якби не було іншого виходу, міс Тань'юе ніколи б не дозволила йому допомагати.

До того ж, під час бою з Чао Хе вона навіть не збиралася залучати Мо Фаня до битви.

Чао Хе був надто жахливим і підступним, а Мо Фань не мав достатньо досвіду та сил, щоб захистити себе. Задля його безпеки Тань'юе не дозволила йому безпосередньо втручатися. Як же Мо Фань міг не помітити її турботу? А тепер, коли з нею трапилася така принизлива ситуація, він вирішив відкинути всі непристойні думки та допомогти їй.

Щойно Мо Фань хотів запитати ще щось, його тіло різко завмерло!

Просто так, одна пара рожевих губ торкнулася Мо Фаня. Її ніжний язичок ніби миттєво запалив усі його первісні бажання. Він без бою прорвав усі його захисні бар’єри та розвіяв усі чисті помисли.

Він використовував блискавку, щоб атакувати ворогів, але цього разу Мо Фань відчув на собі справжній електричний заряд. Оніміння від кінчика язика до всього тіла, наче його знову занурили у процес пробудження. Всі його клітини раптово активізувалися, а кров загуділа у венах.

М’який аромат, сповнений дикої привабливості красуні, накотився на нього хвилею. Мо Фань був зовсім не готовий до цього, почувався розгубленим... але йому це дуже подобалося!

— Ох...

Приємний звук долетів до вух водія, який підсвідомо повернув голову назад. Те, що він побачив, змусило його серце затріпотіти!

Це ж надто зухвало! Він, звісно, розумів, що молодь може захопитися одне одним навіть у машині, але ж це таксі!

Якщо він правильно почув, цей молодик називав красуню вчителькою. Небеса! Це... Це вже занадто гаряче!!

БЗЗЗ!

Раптом фіолетова блискавка вдарила прямо в переднє сидіння машини!

Удар миттєво розбив дзеркало заднього виду на дрібні уламки, які розлетілися всюди. Водій злякано сіпнувся, його обличчя зблідло.

«Якщо ще раз повернеш голову, будеш трупом!» — гаркнув Мо Фань, нарешті перевівши подих.

Водій більше не насмілювався озиратися, втупившись просто в кермо. Час від часу він чув спокусливі звуки з заднього сидіння, і йому здавалося, що він ось-ось знепритомніє від цих звуків.