(4)

 

Якщо говорити про першу зустріч Сє Дзюньсіна та Дзі Фана, то вона почалася з кривавої погоні.

 

Дзі Фан, який щойно сів на трон лідера секти демонів, був ще молодим і енергійним юнаком. Він поспіхом успадкував величезну спілку після того, як у старого лідера під час практики сталося відхилення ці й він помер. Молодий Дзі Фан, природно, викликав невдоволення серед великих сил у спілці, що призвело до бунту.

 

Під відчайдушним тиском на вірних підлеглих, яких залишив по собі старий лідер, тяжко пораненого Дзі Фана підштовхнули до скелі. Зневірений, він стрибнув униз. Але, на диво, він пережив падіння і його навіть урятували.

 

Людиною, яка його врятувала, був тодішній Сє Дзюньсін.

 

Подібно до ореолу головного героя, закон «стрибнути зі скелі й не загинути» не дозволив Дзі Фану потрапити в пригоду, а навпаки, дав йому змогу зустріти Сє Дзюньсіна, який вештався неподалік.

 

Сє Дзюньсін не розпитував про минуле Дзі Фана. Він просто подбав про те, щоб той вилікувався. Дзі Фан пролежав на ліжку більше півроку. Хоча він і не розбився на смерть, проте після стрибку зі скелі, він був присмерті. На щастя, божественні медичні навички Сє Дзюньсіна повернули його до життя.

 

(5)

 

Так з людини, яка от-от мала померти, він знову став жвавим і здоровим молодим чоловіком. Коли Сє Дзюньсін нарешті дозволив Дзі Фану вийти на вулицю, Дзі Фан, який одягнув маску, витратив деякий час на пошук послідовників, яких не вбили зрадники й, спостерігаючи за ситуацією в Дзянху, виявив, що за період його «смерті» секта демонів уже накликала на себе біду й мала бути оточена й придушена праведними сектами Дзянху.

 

Секта демонів була місцем, яке шифу Дзі Фана намагався зберегти при житті. Дзі Фан ніколи б не дозволив, щоб її знищили зрадники і так звані праведні секти. Він повинен був поспішати назад.

 

Тож Дзі Фан вирішив попрощатися з Сє Дзюньсіном.

 

— Сє-сяоді, тепер, коли моя секта демонів у біді, я мушу повернутися, – Дзі Фан прийшов до Сє Дзюньсіна й виклав свій план. — Цього разу я не знаю, коли ми знову зустрінемося, тому я хочу сказати кілька слів.

 

— Ми... – слова блукали в його горлі, перш ніж нарешті перетворилися на тихе зітхання. — Ми можемо вважатися друзями?

 

Дивлячись в очі Сє Дзюньсіна, Дзі Фан довго чекав, спітнівши від хвилювання, перш ніж почув від нього хоч слово. 

 

— Гаразд.

 

Очі Дзі Фана вигнулись півмісяцями, коли він усміхнувся.

 

Не вмирай.

 

(6)

 

Підганяючи коня, Дзі Фан нарешті прибув до секти демонів, яку праведні заклиначі тримали в облозі.

 

Більше половини спілки було вбито й поранено. Навіть зрадники загинули під мечем лідера праведних заклиначів. Щойно з'явився Дзі Фан, погляди усіх присутніх переключилися на нього.

 

Було смішно визнавати, що серед людей із секти демонів кожен хотів його вбити. Він відчував на собі все те ставлення, яке раніше демонстрували до зрадників. Він щойно оговтався від важких поранень і був у меншості. За мить його мали вбити, але раптом спалахнуло холодне світло й ситуація в битві змінилась, а всі, хто на нього тиснув, упали. Лише Дзі Фан заціпеніло дивився на постать, яка з'явилась у якийсь момент.

 

Сє Дзюньсін.

 

Один меч розрізає тисячу навпіл.

 

Самотужки він заблокував усіх праведників, які прийшли напасти на секту демонів. Присутні були шоковані. Вони не знали, коли з'явилася така людина, і Дзі Фан теж не знав. Майстерність володіння мечем Сє Дзюньсіна вражала.

 

Сє Дзюньсін урятував секту демонів, а також дав знати жителям Дзянху, що у світі існує такий неперевершений майстер.

 

І Дзі Фан ніколи не забуде той день, коли перед ним з’явилася ця людина в зелених шатах і з мечем у руках.

 

(7)

 

У віддаленому бамбуковому лісі стояв маленький бамбуковий будиночок. 

 

Дзі Юнь, який щойно закінчив сьогоднішнє домашнє завдання, скориставшись відсутністю Дзі Фана, взяв свого улюбленого бамбукового коника й вирушив на пошуки свого улюбленого дядька Сє.

 

Але сьогоднішній день здавався дещо іншим. Бамбуковий будинок, де жив Сє Дзюньсін, був зачинений. Що б не робив Дзі Юнь, він не міг відчинити його й не міг побачити, що відбувається всередині.

 

Дядька Сє теж сьогодні немає?

 

Подумав Дзі Юнь.

 

Подув легкий вітерець. У якийсь момент чоловік, одягнений у форму тіньового охоронця, підійшов до Дзі Юня.

 

— Молодий господарю, – спокійний голос чоловіка сказав Дзі Юню: — У Сє-сяньшеня зараз є важлива справа. Тобі краще повернутись.

 

— М-м. – Дзі Юнь кивнув. — Тоді, можливо, ти знаєш, де шифу? Я не зміг його знайти.

 

— … – тіньовий охоронець зробив павзу. — У лідера також є важлива справа. Боюся, він повернеться нескоро.

 

— Ну гаразд, – Дзі Юнь із жалем розвернувся й пішов геть.

 

Повіяв вітер.

 

Тіньовий охоронець зник.

 

У бамбуковому будинку заколивалися світло й тінь.

 

— Нгх... Юнь-ер надворі… – пролунав голос Дзі Фана.

 

— Усе гаразд, – пролунав інший голос, що належав Сє Дзюньсіну. — Він нас не чує.

 

(8)

 

Далекий світ безсмертних.

 

Старий у синьо-зеленому вбранні та шльопанцях дивився на водне дзеркало перед собою.

 

— Цк-цк, Сяньдзюнь і справді... так швидко когось підчепив. Я повинен повідомити про це богам, інакше може статися халепа, якщо Дзі Фан так і залишатиметься чорним домогосподарством*, коли він прийде.

 

*«Чорне домогосподарство» визначається як особа, яка не має даних про реєстрацію домогосподарства, картку реєстрації постійного мешканця або посвідчення особи під час національного перепису населення. 

 

[КІНЕЦЬ]

 

Автору_ці є що сказати:

Кінець =W=.