Пограбування

"Хто знає, можливо, це було неминуче. Суспільним протиріччям судилося досягти точки кипіння. Можливо, короткочасний біль краще, ніж довготривалі страждання". Хань Сяо знизав плечима.

Битва за Андреа залишила назавжди відбиток на ландшафті планети після об'єднання.

Андреа - це назва континенту, який колись був домом для кількох народів. З розвитком війни Андреа чомусь стала осередком конфлікту. Було схоже на те, що всі країни домовилися залагодити там справи раз і назавжди, ніби вони намагалися стримати масштаби шкоди, завданої планеті. Однак в результаті було втрачено мільярди життів.

Коли війна закінчилася, все, що залишилося від Андреа - це пустельний край випаленої землі та засохлих дерев. Річки пересохли, а колись родючий, пишний ландшафт перетворився на руїни. Шість Націй просто спакували речі і пішли, як тільки битва закінчилася, не звертаючи уваги на руйнування, які вони заподіяли.

Хань Сяо помітив старий мозоль на долоні Ху Сюань Цзюня.

"Ви колись були солдатом?" - запитав він.

"Так, більше десяти років".

"Я думав, що такі люди, як ви, вступають до  Організації".

Ху Сюань Цзюнь похитав головою.

"Моя рідна країна була мирно анексована Стардрагоном. Такі солдати, як я, не мали права голосу. Ми просто виконували рішення, які приймали наші лідери. Я ненавиджу Шість Націй, але Організація Жерміналь нічим не краща. Вони з'явилися нізвідки, щоб скористатися нашою ненавистю до Шістьох Націй. Ох. Я проста людина. Все, чого я хочу, це уникнути війни".

"Війна жорстока. Мої очі засліпила світлошумова граната. Ми з чоловіком невтомно тікали, поки не оселилися тут. Хоча життя мандрівника нелегке, але це краще, ніж війна", - підхопила Ань.

Коли вона закінчила говорити, намет наповнився запахом м'яса, від якого у Хань Сяо потекла з рота слина.

"Як ви готуєте, не маючи можливості бачити?" - запитав він.

Ань надула щоки.

"Не дивись на мене зверхньо! Може, я й сліпа, але я все ще можу відчувати запах та дотик, а ще і чути ! Це не так, ніби у мене немає кінцівок".

Ху Сюань Цзюнь посміхнувся.

"У неї сильний характер. Навіть не дозволяє мені піклуватися про неї.

"Я не хочу бути твоїм тягарем", - покірно відповіла Ань, змусивши Ху Сюань Цзюнь збентежено почухати голову. Він поспішно змінив тему.

"Гаразд, я дозволю тобі поглянути на мою крихітку".

Ху Сюань Цзюнь відкрив ящик, що стояв поруч, щоб дістати старомодний пістолет.

"Подивимося, чи розбираєшся ти у зброї", - з гордістю сказав він.

_____________________

Багнетний мушкет (стара епоха)

Клас: Середній

Основні показники:

Пошкодження: 38-40

Швидкість стрільби: 0.9/с

Ємність магазину: 20

Дальність стрільби: 200 м

Вихідна потужність: 25

Міцність: 5/300

Бонус до характеристики: +1 Спритність

Довжина: 0.77м

Вага: 7.1 кг

Додаткові ефекти: Точний

Примітки: Ця зброя супроводжувала свого господаря в незліченних битвах.

_____________________

"Це чудова зброя, - похвалив Хань Сяо. "Незважаючи на те, що вона використовувалася так довго, ви все ще тримаєте її добре відполірованою. Ствол ідеальний. Справді добре зроблена зброя".

"Цей пістолет - мій напарник. Він зі мною вже майже десять років, - сміється Ху Сюань Цзюнь, - Він виглядає новим лише тому, що я часто змащую його. Насправді ж його механізм застарів. Його більше не можна використовувати".

Вони продовжували розмовляти, поки небо не потемніло, а Ань не закінчила готувати.

Ань приготувала величезну каструлю вершкового супу, наповнену ніжним м'ясом і дикими овочами. Він був не лише надзвичайно ароматним і смачним, але й візуально апетитним, і Хань Сяо не міг втриматись, щоб не пустити слину.

Побачивши м'ясо, Хань Сяо відразу проковтнув його. Останні сім днів він не їв нічого смачненького! Його близькість з Ху Цзюнь Сюань стрімко зростала. +1! +1! +1!

Після вечері Ху Сюань Цзюнь попросив Хань Сяо залишитися на ніч.

Хань Сяо вирішив залишитися, оскільки він все одно не збирався їхати вночі. Вони постелили йому матрац і поставили перегородку.

"Твоя сумка завелика. Я винесу її на вулицю", - сказала Ань.

"Я сам це зроблю".

Перед тим, як винести сумку, Хань Сяо розібрав усю зброю у своєму рюкзаку, щоб вийняти з неї спускові гачки. Він загорнув їх у шкуру тварини, яку отримав від Ху Цзюнь Сюань, і поставив пакунок у куток.

Хан Сяо також зарядив свій 73-WASP і поклав його під подушку. Звісно, він не відчував тривоги щодо своїх привітних господарів чи чогось подібного. Просто важливо було завжди бути готовим і пильним.

Як тільки голова Хань Сяо торкнулася подушки, він миттєво заснув.

Його хропіння було чутно крізь завісу. Ху Сюань Цзюнь розсміявся, хитаючи головою.

"Схоже, він втомився. Не будемо його турбувати".

Ань кивнула і продовжила виносити столові прибори на вулицю, щоб помити їх.

"Дядьку, дядьку! Я хочу їсти!"

Раптом до намету увійшов розпатланий молодий чоловік. Все його обличчя було в багнюці, а на голові розпухла шишка. Це був не хто інший, як юнак, якого Хан Сяо зустрів сьогодні вдень.

Це був племінник Ху Сюань Цзюня, Ху Фей.

"Де ти був цілий день? Я тебе зовсім не бачив", - запитав Ху Сюань Цзюнь.

"Я... я ходив на полювання", - заїкнувся Ху Фей.

Ху Сюань Цзюнь зрозумів, що його племінник бреше. Він смикнув Ху Фея за вухо і почав сварити його суворим, але м'яким голосом: "Ти знову взявся за свої витівки? Я ж казав тобі, що відрубаю тобі руки, якщо ти знову візьмеш цю зламану рушницю, щоб лякати людей, хіба не так?"

З очей Ху Фея потекли сльози, переповнені обуренням і болем. "Над твоїм племінником сьогодні не тільки знущалися, його навіть прив'язали до дерева на цілий день! Я такий втомлений і голодний, дядьку, дай мені перепочити", - думав він.

"Будь ласка, дядьку, не відрубуйте їх, - благав він.

"Яку ногу ти хочеш, щоб я відрубав?"

"Тільки не відрізай мені яйця..."

"..."

"Ти і твої брудні думки! Не хвилюйся, я тобі їх відріжу, якщо ти цього хочеш!"

Ху Сюань Цзюнь вже підняв руку, щоб дати Ху Фей ляпаса, коли згадав, що Хань Сяо спить. Він відпустив Ху Фея з попередженням.

Помітивши, що в наметі є ще хтось, Ху Фей зазирнув за перегородку, щоб побачити, хто це. Коли він побачив Хань Сяо, у нього відвисла щелепа.

"Хіба це не той диявол, що з'явився сьогодні вдень?

"Чого витріщився? Сьогодні ти будеш спати надворі", - раптом прошепотів Ху Сюань Цзюнь з його боку.

Ху Фей здригнувся і впав назад. Він швидко вискочив з намету на четвереньках, залишивши Ху Сюань Цзюнь спантеличеним.

"Невже моє обличчя таке страшне?

...

"Чому я тікаю з власного будинку? Це ж ідеальний шанс помститися!" - усвідомив Ху Фей, зупинившись на своєму шляху.

Він повернув назад, щоб повернутися до намету, але миттєво передумав, згадавши страшне обличчя Хань Сяо.

"Ху Фей, ах, Ху Фей, покажи трохи сміливості!"

Коли він почав формулювати план, то згадав, що в наметі лежить пакунок, якого він ніколи раніше не бачив.

"Це, мабуть, його!"

...

Ху Фей дочекався півночі, коли всі пішли спати. Він навшпиньки зайшов у власний будинок і взяв пакунок.

"Хе-хе. Що тут у нас?"

Коли Ху Фей розгорнув пакунок, його очі розширилися від невіри.

Зброя!

Високоякісна зброя!

"Я не можу взяти все..."

Ху Фей вибрав два пістолети 73-WASP.

"Забудьте про це. Оскільки мій дядько прийняв тебе у себе, я візьму тільки два в якості компенсації!"

Він загорнув решту пістолетів і повернув пакунок на попереднє місце.

"Це лише два пістолети. Він, мабуть, не помітить".