"Хто знає, можливо, це було неминуче. Суспільним протиріччям судилося досягти точки кипіння. Можливо, короткочасний біль краще, ніж довготривалі страждання". Хань Сяо знизав плечима.
Битва за Андреа залишила назавжди відбиток на ландшафті планети після об'єднання.
Андреа - це назва континенту, який колись був домом для кількох народів. З розвитком війни Андреа чомусь стала осередком конфлікту. Було схоже на те, що всі країни домовилися залагодити там справи раз і назавжди, ніби вони намагалися стримати масштаби шкоди, завданої планеті. Однак в результаті було втрачено мільярди життів.
Коли війна закінчилася, все, що залишилося від Андреа - це пустельний край випаленої землі та засохлих дерев. Річки пересохли, а колись родючий, пишний ландшафт перетворився на руїни. Шість Націй просто спакували речі і пішли, як тільки битва закінчилася, не звертаючи уваги на руйнування, які вони заподіяли.
Хань Сяо помітив старий мозоль на долоні Ху Сюань Цзюня.
"Ви колись були солдатом?" - запитав він.
"Так, більше десяти років".
"Я думав, що такі люди, як ви, вступають до Організації".
Ху Сюань Цзюнь похитав головою.
"Моя рідна країна була мирно анексована Стардрагоном. Такі солдати, як я, не мали права голосу. Ми просто виконували рішення, які приймали наші лідери. Я ненавиджу Шість Націй, але Організація Жерміналь нічим не краща. Вони з'явилися нізвідки, щоб скористатися нашою ненавистю до Шістьох Націй. Ох. Я проста людина. Все, чого я хочу, це уникнути війни".
"Війна жорстока. Мої очі засліпила світлошумова граната. Ми з чоловіком невтомно тікали, поки не оселилися тут. Хоча життя мандрівника нелегке, але це краще, ніж війна", - підхопила Ань.
Коли вона закінчила говорити, намет наповнився запахом м'яса, від якого у Хань Сяо потекла з рота слина.
"Як ви готуєте, не маючи можливості бачити?" - запитав він.
Ань надула щоки.
"Не дивись на мене зверхньо! Може, я й сліпа, але я все ще можу відчувати запах та дотик, а ще і чути ! Це не так, ніби у мене немає кінцівок".
Ху Сюань Цзюнь посміхнувся.
"У неї сильний характер. Навіть не дозволяє мені піклуватися про неї.
"Я не хочу бути твоїм тягарем", - покірно відповіла Ань, змусивши Ху Сюань Цзюнь збентежено почухати голову. Він поспішно змінив тему.
"Гаразд, я дозволю тобі поглянути на мою крихітку".
Ху Сюань Цзюнь відкрив ящик, що стояв поруч, щоб дістати старомодний пістолет.
"Подивимося, чи розбираєшся ти у зброї", - з гордістю сказав він.
_____________________
Багнетний мушкет (стара епоха)
Клас: Середній
Основні показники:
Пошкодження: 38-40
Швидкість стрільби: 0.9/с
Ємність магазину: 20
Дальність стрільби: 200 м
Вихідна потужність: 25
Міцність: 5/300
Бонус до характеристики: +1 Спритність
Довжина: 0.77м
Вага: 7.1 кг
Додаткові ефекти: Точний
Примітки: Ця зброя супроводжувала свого господаря в незліченних битвах.
_____________________
"Це чудова зброя, - похвалив Хань Сяо. "Незважаючи на те, що вона використовувалася так довго, ви все ще тримаєте її добре відполірованою. Ствол ідеальний. Справді добре зроблена зброя".
"Цей пістолет - мій напарник. Він зі мною вже майже десять років, - сміється Ху Сюань Цзюнь, - Він виглядає новим лише тому, що я часто змащую його. Насправді ж його механізм застарів. Його більше не можна використовувати".
Вони продовжували розмовляти, поки небо не потемніло, а Ань не закінчила готувати.
Ань приготувала величезну каструлю вершкового супу, наповнену ніжним м'ясом і дикими овочами. Він був не лише надзвичайно ароматним і смачним, але й візуально апетитним, і Хань Сяо не міг втриматись, щоб не пустити слину.
Побачивши м'ясо, Хань Сяо відразу проковтнув його. Останні сім днів він не їв нічого смачненького! Його близькість з Ху Цзюнь Сюань стрімко зростала. +1! +1! +1!
Після вечері Ху Сюань Цзюнь попросив Хань Сяо залишитися на ніч.
Хань Сяо вирішив залишитися, оскільки він все одно не збирався їхати вночі. Вони постелили йому матрац і поставили перегородку.
"Твоя сумка завелика. Я винесу її на вулицю", - сказала Ань.
"Я сам це зроблю".
Перед тим, як винести сумку, Хань Сяо розібрав усю зброю у своєму рюкзаку, щоб вийняти з неї спускові гачки. Він загорнув їх у шкуру тварини, яку отримав від Ху Цзюнь Сюань, і поставив пакунок у куток.
Хан Сяо також зарядив свій 73-WASP і поклав його під подушку. Звісно, він не відчував тривоги щодо своїх привітних господарів чи чогось подібного. Просто важливо було завжди бути готовим і пильним.
Як тільки голова Хань Сяо торкнулася подушки, він миттєво заснув.
Його хропіння було чутно крізь завісу. Ху Сюань Цзюнь розсміявся, хитаючи головою.
"Схоже, він втомився. Не будемо його турбувати".
Ань кивнула і продовжила виносити столові прибори на вулицю, щоб помити їх.
"Дядьку, дядьку! Я хочу їсти!"
Раптом до намету увійшов розпатланий молодий чоловік. Все його обличчя було в багнюці, а на голові розпухла шишка. Це був не хто інший, як юнак, якого Хан Сяо зустрів сьогодні вдень.
Це був племінник Ху Сюань Цзюня, Ху Фей.
"Де ти був цілий день? Я тебе зовсім не бачив", - запитав Ху Сюань Цзюнь.
"Я... я ходив на полювання", - заїкнувся Ху Фей.
Ху Сюань Цзюнь зрозумів, що його племінник бреше. Він смикнув Ху Фея за вухо і почав сварити його суворим, але м'яким голосом: "Ти знову взявся за свої витівки? Я ж казав тобі, що відрубаю тобі руки, якщо ти знову візьмеш цю зламану рушницю, щоб лякати людей, хіба не так?"
З очей Ху Фея потекли сльози, переповнені обуренням і болем. "Над твоїм племінником сьогодні не тільки знущалися, його навіть прив'язали до дерева на цілий день! Я такий втомлений і голодний, дядьку, дай мені перепочити", - думав він.
"Будь ласка, дядьку, не відрубуйте їх, - благав він.
"Яку ногу ти хочеш, щоб я відрубав?"
"Тільки не відрізай мені яйця..."
"..."
"Ти і твої брудні думки! Не хвилюйся, я тобі їх відріжу, якщо ти цього хочеш!"
Ху Сюань Цзюнь вже підняв руку, щоб дати Ху Фей ляпаса, коли згадав, що Хань Сяо спить. Він відпустив Ху Фея з попередженням.
Помітивши, що в наметі є ще хтось, Ху Фей зазирнув за перегородку, щоб побачити, хто це. Коли він побачив Хань Сяо, у нього відвисла щелепа.
"Хіба це не той диявол, що з'явився сьогодні вдень?
"Чого витріщився? Сьогодні ти будеш спати надворі", - раптом прошепотів Ху Сюань Цзюнь з його боку.
Ху Фей здригнувся і впав назад. Він швидко вискочив з намету на четвереньках, залишивши Ху Сюань Цзюнь спантеличеним.
"Невже моє обличчя таке страшне?
...
"Чому я тікаю з власного будинку? Це ж ідеальний шанс помститися!" - усвідомив Ху Фей, зупинившись на своєму шляху.
Він повернув назад, щоб повернутися до намету, але миттєво передумав, згадавши страшне обличчя Хань Сяо.
"Ху Фей, ах, Ху Фей, покажи трохи сміливості!"
Коли він почав формулювати план, то згадав, що в наметі лежить пакунок, якого він ніколи раніше не бачив.
"Це, мабуть, його!"
...
Ху Фей дочекався півночі, коли всі пішли спати. Він навшпиньки зайшов у власний будинок і взяв пакунок.
"Хе-хе. Що тут у нас?"
Коли Ху Фей розгорнув пакунок, його очі розширилися від невіри.
Зброя!
Високоякісна зброя!
"Я не можу взяти все..."
Ху Фей вибрав два пістолети 73-WASP.
"Забудьте про це. Оскільки мій дядько прийняв тебе у себе, я візьму тільки два в якості компенсації!"
Він загорнув решту пістолетів і повернув пакунок на попереднє місце.
"Це лише два пістолети. Він, мабуть, не помітить".
Далі
Розділ 16 - Нещастя
Наступного ранку Хань Сяо прокинувся повністю здоровим. "Брате Хан, ти прокинувся", - привітав Ху Сюань Цзюнь, який робив ранкову зарядку біля намету. Хоча Хань Сяо не дуже хотілося прощатися з цією добросердечною парою, він знав, що мусить піти. "Я в боргу перед вами. На жаль, зараз я повинен піти. Я віддячу вам у майбутньому". "Я напекла млинців, можете поїсти їх у дорозі", - сказала Ань, передаючи невеликий пакунок Хань Сяо. Тепло від млинців розлилося по руках Хань Сяо, резонуючи з його серцем. "Я добре спав минулої ночі. Дякую тобі за все." "Ха-ха. Не згадуй про це. Просто допомагаю братові в біді", - щиро відповів Ху Сюань Цзюнь. Хань Сяо пішов збирати свої речі. Коли він пішов за пакунком зі зброєю, то помітив, що листок, який він поклав на нього напередодні ввечері, відпав. "Хтось торкнувся моїх речей". "Це неможливо!" Ху Сюань Цзюнь був стривожений. "Ми з Ань не могли... зачекайте! Ху Фей! Негайно тягни сюди свою дупу!" Ху Фей, який підслуховував з-за намету, вийшов. "Знову ти?" Ху Фей опустив очі в землю. Ху Сюань Цзюнь копнув племінника під зад. "Знову вкрав? Віддай негайно!" Ху Фей закусив губи і неохоче дістав з-під одягу пістолет 73-WASP. "Брате Хань, роби, що вважаєш за потрібне! Цей хлопець заслуговує на покарання." "Все гаразд. Це добре, якщо я отримаю пістолет назад. Моя зброя принесе тобі нещастя", - полегшено зітхнув Хань Сяо. "Нехай нам судилося зустрітися ще раз. Прощавай, - попрощався Хань Сяо. "Бережи себе", - кивнув Ху Сюань Цзюнь. Хань Сяо взяв свій рюкзак і пішов. "Я ніколи не забуду цієї доброти", - подумав він про себе. "Нарешті цей покидьок пішов", - зрадів Ху Фей. "Хе-хе, він не зрозумів, що я вкрав два пістолети". Він прослизнув у глибину намету, де сховав другий пістолет у коробці. "Навіть якщо він повернеться, я просто повинен заперечувати, що він у мене є". "Але... чому у цього пістолета немає спускового гачка?" ... Карта, яку отримав Хань Сяо, була грубо намальована. Проте, він зміг дізнатися з неї своє поточне місцезнаходження, і цього було достатньо. Наразі він перебував у країні Стардрагон, і, за його підрахунками, йому знадобилося б ще три дні, щоб дістатися до головної дороги. Там він міг би зловити транспортний засіб і дістатися до міста. Після полудня Хань Сяо знайшов місце, де можна було поїсти і відновити сили. Коли він розпаковував свою зброю, щоб покласти її до рюкзака, він раптом виявив, що щось не так. Здається, не вистачало одного пістолета. Хань Сяо почав перераховувати, щоб підтвердити свої підозри. Він одразу ж відкинув будь-які думки про обід і поспішно зібрався, щоб знайти його. ... Номер 1 і його люди прибули до табору одразу після того, як Хань Сяо пішов. Вони оточили мандрівників і тримали їх під дулом пістолета. "Хто-небудь бачив цього чоловіка?" Номер 1 спроектував голографічне обличчя в повітрі за допомогою пристрою на своєму зап'ясті. Це був не хто інший, як Хан Сяо. "Ні." "Ніколи не бачив його раніше." Усі заперечували, що бачили його. Вони знали, що Організація не наважиться їм щось зробити. Мандрівники були нейтральною фракцією, і Шість Націй, і Організація Жерміналь завжди намагалися заручитися їхньою підтримкою. Лише один мандрівник чомусь нестримно тремтів. Номер 1 був у поганому настрої, адже він переслідував Хань Сяо протягом 7 днів, перш ніж прибув до цього табору. Якщо люди тут не бачили Хань Сяо, це означало, що він пішов у зовсім неправильному напрямку. "Відступаємо!" - наказав номер 1. Однак, тільки-но він зібрався сідати в машину, як помітив тремтячого Ху Фея. " Приведіть цього хлопця сюди!" Ху Фея потягли до Номера 1. Номер 1 примружився на нього і запитав: "Ви знаєте цю людину?" "Ні, не знаю." Ху Фей кілька разів похитав головою. Номер 1 помітив на його одязі недоречний контур і наказав: "Обшукати його !" Ху Фей був притиснутий до землі і з жахом спостерігав, як у нього забирають 73-WASP. "Це один з наших пістолетів!" - вигукнув №1. Він підняв пістолет до натовпу і вигукнув: "Зеро, очевидно, був тут. Як ви всі смієте брехати! Ви хочете померти?" "Говоріть! Куди він пішов!" Перелякані мандрівники почали звертати свої погляди на людину, яка першою заговорила з Хань Сяо, Кай Ло. Кай Ло сидів навпочіпки в кутку, наче страус. "Що ви на мене витріщилися? Я лише продав йому дещо. Спитайте Ху Сюань Цзюня! Він точно знає!" Ху Сюань Цзюнь повільно підвівся в натовпі. "Я не знаю", - заявив він. Кай Ло, бажаючи відвести від себе підозру, відповів: "Як ти можеш не знати? Ти ж дозволив йому переночувати у себе вдома!" Обличчя №1 потемніло. Інші мандрівники почали переконувати Ху Сюань Цзюня сказати правду. "Поспішай і скажи все, що знаєш!" "Ти хочеш, щоб ми померли через якогось чужинця?" Ху Сюань Цзюнь прокляв Кай Ло під ніс, а потім глибоко вдихнув і заспокоївся. "Ця людина пішла в тому напрямку", - сказав він, вказуючи в протилежну сторону від того, куди попрямував Хань Сяо. "Ти молодець, хлопче". Бах! У лобі Ху Сюань Цзюня з'явилася дірка. Він впав назад і з гучним стуком приземлився на землю. Ху Фей закричав, побачивши його бездиханне тіло. Просто... просто так!? Номер 1 витріщився на мертве тіло Ху Сюань Цзюня. Він без вагань убив би будь-кого, хто допоміг Хань Сяо. "Старий Ху?" Ань не могла бачити, але вона точно чула, що сталося. Вона встала з натовпу і спробувала знайти свого чоловіка. Бах! Її голова вибухнула. Тіло Ань впало на землю, приземлившись на відстані витягнутої руки від її чоловіка. Номер 1 посміхнувся. " Сама напросилася." Ху Фей розривався від жалю. Його миттєва жадібність призвела до всього цього. Усі мандрівники були приголомшені, не в змозі збагнути, що сталося. Раптом загорівся передавач №1, спроектувавши на екран голографічне зображення обличчя боса. "Що ти, в біса, робиш? Хто дав тобі дозвіл вбивати?" Номер 1 миттєво зіщулився від страху. Він поспішно почав пояснювати: "Ці мандрівники збрехали нам, тож я просто намагався провчити їх. Ми зараз же вирушаємо". "Забудь про це. Якщо вже почав, то закінчи як слід. Не дозволяйте новинам про це вийти назовні". Перший кивнув і подав сигнал. ... Спустилися сутінки. Хань Сяо нарешті дійшов до табору. Раптом запах крові заповнив його ніс, змусивши серце завмерти. "Я запізнився". Хань Сяо увійшов до табору і побачив жахливе видовище. Це були наслідки кривавої бійні. Він побачив бездиханні тіла Ху Сюань Цзюня та Ань, і його охопила лють. Раптом з землі почала підніматися якась постать. Це був великий бородатий купець, який намагався обдурити Хань Сяо. Кай Луо знепритомнів на початку різанини, і це врятувало йому життя. Однак не встиг він зрадіти, як помітив, що на нього хтось дивиться. Коли він побачив, що це був Хань Сяо, він почав тремтіти від страху. Хань Сяо підійшов до нього і схопив за комір. "Скажи мені, що тут сталося!" "Це була Організація Жерміналь! Організація " Жерміналь "! Вони вбили нас, бо ми не сказали їм, куди ти пішов! Вони замордували нас! Ти повинен помститися за нас, за Ху Сюань Цзюнь!"
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!