Оскільки Хань Сяо відчайдушно потребував їжі та води, він погодився на вимогу торговця.
Зітхнувши, він поклав 150 куль на задній борт вантажівки.
Раптом великий бородатий чоловік махнув пальцем.
"180."
Хань Сяо витріщився на нього.
"Охохо! Які страшні очі. Ти хочеш мене вбити чи що? Швидше, люди, підходьте і дивіться! Цей чоловік хоче мене вбити!"
Навколо вмить зібралися десятки мандрівників. Дехто навіть прийшов з палицями та битами.
"Це наша територія. Ти що, знущаєшся з нас, хлопче?"
"Гаразд, гаразд. 180 набоїв. Трясця йому."
Хан Сяо поспішно викинув ще набоїв на випадок, якщо той ще більше підніме ціну.
Торговець хитро засміявся і послав когось за товаром.
Переконавшись у наявності товару, Хань Сяо показав середній палець торговцю , перш ніж розвернутися.
Раптом купець заговорив.
"Гей, ви плануєте вийти з лісу?"
"А що, у вас якісь проблеми з цим?"
"У мене є старий пікап. Хочеш його?" - ввічливо запитав бородатий торговець.
"Не думаю, що я можу дозволити собі вашу ціну". Хан Сяо відповів.
"О, я думаю, що можеш", - сказав торговець, вказуючи на сумку Хань Сяо. "У вас так багато набоїв. Мабуть, і зброї у тебе багато".
Сумка Хань Сяо справді була повна зброї - причому високоякісної. Він пограбував загін Нічної Сови. У нього навіть була снайперська гвинтівка і кілька кевларових жилетів. Він легко міг дозволити собі старий пікап.
Однак Хан Сяо похитав головою.
Машина залишить сліди. Хань Сяо не хотів би брати участь у перегонах з гелікоптером. Пішки було безпечніше.
Крім того, якби агенти Організації виявили тут свою зброю, це було б катастрофою не лише для Хань Сяо, а й для всіх мандрівників, які тут перебували. У певному сенсі було б нечесно з його боку продавати її.
Хоча Хань Сяо нещодавно вбив велику кількість людей, це було не через жорстокість. Це було для того, щоб вижити.
Однак торговець не був людиною, яку легко переконати.
Він збирався говорити знову, коли раптом пролунав чоловічий голос. "Кай Ло! Ти знову обманюєш чужинців!"
Позаду натовпу з'явився добре збудований чоловік, одягнений у мисливський одяг, підбитий шкурами тварин. Коли він попрямував до центру натовпу, всі розступилися, щоб дати йому дорогу. Чоловік, здавалося, користувався повагою.
Великий бородатий купець застогнав.
"Ху Сюань Цзюнь, я щойно старанно уклав угоду. Не втручайся!"
Ху Сюань Цзюнь схопив кулі на вантажівці і кинув їх назад у Хан Сяо.
"Те, що ти хочеш, насправді нічого не коштує. Вважай це за подарунок. Ось, візьми їх назад."
Хан Сяо був приголомшений лицарською поведінкою чоловіка і дивився на нього, не вірячи своїм очам. Це був надзвичайно м'язистий монгол з білим волоссям по боках голови, з гострим, як у орла, поглядом. Він був дуже схожий на праведника, і Хань Сяо миттєво потеплішав до нього.
"Гей, а як же я?" - перебив Кай Ло.
"Хіба це не просто їжа? Я дам тобі більше завтра", - недбало відповів Ху Сюань Цзюнь.
Кай Ло був розчарований. Не кожного дня до нього приходив іноземець, якого він міг легко обдурити.
"Той, хто приїхав здалеку - гість. Ти виглядаєш надто кволим, щоб подорожувати самому. Чому б тобі не відновити сили в моєму домі?"
Хань Сяо завагався. Йому справді потрібне було належне місце, щоб відновити сили. У будь-якому випадку, Ху Сюань Цзюнь справив на нього дуже гарне перше враження, тож він кивнув.
Коли Хань Сяо пішов за ним, натовп розійшовся. Кай Ло розлютився, але нічого не міг вдіяти. Він не наважувався образити Ху Сюань Цзюня.
Ху Сюань Цзюнь повів Хань Сяо до свого намету. Увійшовши до намету, він крикнув: "Ань, у нас сьогодні гість. Приготуй ще".
"Добре!" - відповів жіночий голос.
Хань Сяо зайшов до намету слідом за Ху Сюань Цзюнем. Ань була жінкою, яка виглядала досить звичайною і носила просту спідницю на талії. Хань Сяо помітив, що вона була сліпа.
"Це моя дружина", - з посмішкою представила Ху Сюань Цзюнь.
"Приємно познайомитися", - привітала Ань, коли вона стояла обличчям до входу. Потім вона повернулася, щоб взяти посуд, сушене м'ясо і дикі овочі, і склала їх у просту глиняну піч у центрі намету.
Хань Сяо і Ху Сюань Цзюнь сіли і почали розмовляти.
Через деякий час Хань Сяо переконався, що новий знайомий не мав жодних прихованих мотивів; він був просто надзвичайно приємною людиною.
"Я помітив, що більшість людей у вашій громаді білі. Як вони опинилися у вас?" - запитав Хань Сяо.
На Аквамарині було чотири раси людей: чорні, білі, жовті та шану.
"Для цього не було ніякої особливої причини. Просто це був хаотичний час. Я випадково познайомився з мандрівниками і вирішив залишитися з ними, оскільки Ань на той час хворіла. Хоча ми походимо з різних країн і належимо до різних рас, ми всі є залишками старої епохи, і всі пережили втрату наших країн. Немає потреби в поділі. Зрештою, ми всі люди".
Деякі з тих, хто втратив свої країни, вирішили приєднатися до Шести націй. Інші вирішили приєднатися до Організації Жерміналь. Решта могли стати лише блукачами. Мандрівники становили третину населення планети.
Колись на Аквамарині було більше сотні націй, але все змінилося, коли з планетою вступила в контакт розвинена цивілізація. Ідея розвитку людства та виходу в космос спричинила рух за стабільність, та ідея об'єднання країн набула певної популярності. Хоча думка про те, що лише це може змінити обличчя всієї планети, була справді надуманою, були люди при владі, які підтримували цю ідею і вступали в закулісні змови, щоб втілити її в життя. Коротше кажучи, після численних воєн, переговорів і всіляких мирних і немирних зусиль, протягом кількох десятиліть усі країни були об'єднані в Шість Націй.
Багато речей, які люди колись вважали незамінними, були просто відсунуті вбік нестримним потоком змін, і багато життів було принесено в жертву в цьому процесі.
Такою є цивілізація. Люди подібні до мулу в річці, якому судилося плисти за течією.
У той час як підтримувати статус-кво завжди легко, революція завжди приходить з болем і стражданнями. Порівнюючи індивідуальну вигоду з суспільним покращенням, природно, що люди віддають перевагу першій. По-справжньому самовіддані люди - рідкісні створіння, інакше самовідданість не вважалася б чеснотою. Заяви на кшталт "бачите, у світі ще є добрі люди" сумно чути.
Тим не менш, зміни прийшли до "Аквамарину" надто швидко.
"Битва при Андреа стала останнім цвяхом у труну. Іноді я думаю про те, як ми сприймали наше життя як належне. Я сумую за тим, яким спокійним було тодішнє життя. Хто б міг подумати, що зміни можуть настати так раптово? Я маю на увазі, що навіть якщо ресурси планети вичерпаються, хіба це не станеться через кілька сотень років? Чому ми повинні відповідати за щось подібне?" - нарікає Ху Сюань Цзюнь.
Хань Сяо співчутливо зітхнув.
Далі
Розділ 15 - Пограбування
"Хто знає, можливо, це було неминуче. Суспільним протиріччям судилося досягти точки кипіння. Можливо, короткочасний біль краще, ніж довготривалі страждання". Хань Сяо знизав плечима. Битва за Андреа залишила назавжди відбиток на ландшафті планети після об'єднання. Андреа - це назва континенту, який колись був домом для кількох народів. З розвитком війни Андреа чомусь стала осередком конфлікту. Було схоже на те, що всі країни домовилися залагодити там справи раз і назавжди, ніби вони намагалися стримати масштаби шкоди, завданої планеті. Однак в результаті було втрачено мільярди життів. Коли війна закінчилася, все, що залишилося від Андреа - це пустельний край випаленої землі та засохлих дерев. Річки пересохли, а колись родючий, пишний ландшафт перетворився на руїни. Шість Націй просто спакували речі і пішли, як тільки битва закінчилася, не звертаючи уваги на руйнування, які вони заподіяли. Хань Сяо помітив старий мозоль на долоні Ху Сюань Цзюня. "Ви колись були солдатом?" - запитав він. "Так, більше десяти років". "Я думав, що такі люди, як ви, вступають до Організації". Ху Сюань Цзюнь похитав головою. "Моя рідна країна була мирно анексована Стардрагоном. Такі солдати, як я, не мали права голосу. Ми просто виконували рішення, які приймали наші лідери. Я ненавиджу Шість Націй, але Організація Жерміналь нічим не краща. Вони з'явилися нізвідки, щоб скористатися нашою ненавистю до Шістьох Націй. Ох. Я проста людина. Все, чого я хочу, це уникнути війни". "Війна жорстока. Мої очі засліпила світлошумова граната. Ми з чоловіком невтомно тікали, поки не оселилися тут. Хоча життя мандрівника нелегке, але це краще, ніж війна", - підхопила Ань. Коли вона закінчила говорити, намет наповнився запахом м'яса, від якого у Хань Сяо потекла з рота слина. "Як ви готуєте, не маючи можливості бачити?" - запитав він. Ань надула щоки. "Не дивись на мене зверхньо! Може, я й сліпа, але я все ще можу відчувати запах та дотик, а ще і чути ! Це не так, ніби у мене немає кінцівок". Ху Сюань Цзюнь посміхнувся. "У неї сильний характер. Навіть не дозволяє мені піклуватися про неї. "Я не хочу бути твоїм тягарем", - покірно відповіла Ань, змусивши Ху Сюань Цзюнь збентежено почухати голову. Він поспішно змінив тему. "Гаразд, я дозволю тобі поглянути на мою крихітку". Ху Сюань Цзюнь відкрив ящик, що стояв поруч, щоб дістати старомодний пістолет. "Подивимося, чи розбираєшся ти у зброї", - з гордістю сказав він. _____________________ Багнетний мушкет (стара епоха) Клас: Середній Основні показники: Пошкодження: 38-40 Швидкість стрільби: 0.9/с Ємність магазину: 20 Дальність стрільби: 200 м Вихідна потужність: 25 Міцність: 5/300 Бонус до характеристики: +1 Спритність Довжина: 0.77м Вага: 7.1 кг Додаткові ефекти: Точний Примітки: Ця зброя супроводжувала свого господаря в незліченних битвах. _____________________ "Це чудова зброя, - похвалив Хань Сяо. "Незважаючи на те, що вона використовувалася так довго, ви все ще тримаєте її добре відполірованою. Ствол ідеальний. Справді добре зроблена зброя". "Цей пістолет - мій напарник. Він зі мною вже майже десять років, - сміється Ху Сюань Цзюнь, - Він виглядає новим лише тому, що я часто змащую його. Насправді ж його механізм застарів. Його більше не можна використовувати". Вони продовжували розмовляти, поки небо не потемніло, а Ань не закінчила готувати. Ань приготувала величезну каструлю вершкового супу, наповнену ніжним м'ясом і дикими овочами. Він був не лише надзвичайно ароматним і смачним, але й візуально апетитним, і Хань Сяо не міг втриматись, щоб не пустити слину. Побачивши м'ясо, Хань Сяо відразу проковтнув його. Останні сім днів він не їв нічого смачненького! Його близькість з Ху Цзюнь Сюань стрімко зростала. +1! +1! +1! Після вечері Ху Сюань Цзюнь попросив Хань Сяо залишитися на ніч. Хань Сяо вирішив залишитися, оскільки він все одно не збирався їхати вночі. Вони постелили йому матрац і поставили перегородку. "Твоя сумка завелика. Я винесу її на вулицю", - сказала Ань. "Я сам це зроблю". Перед тим, як винести сумку, Хань Сяо розібрав усю зброю у своєму рюкзаку, щоб вийняти з неї спускові гачки. Він загорнув їх у шкуру тварини, яку отримав від Ху Цзюнь Сюань, і поставив пакунок у куток. Хан Сяо також зарядив свій 73-WASP і поклав його під подушку. Звісно, він не відчував тривоги щодо своїх привітних господарів чи чогось подібного. Просто важливо було завжди бути готовим і пильним. Як тільки голова Хань Сяо торкнулася подушки, він миттєво заснув. Його хропіння було чутно крізь завісу. Ху Сюань Цзюнь розсміявся, хитаючи головою. "Схоже, він втомився. Не будемо його турбувати". Ань кивнула і продовжила виносити столові прибори на вулицю, щоб помити їх. "Дядьку, дядьку! Я хочу їсти!" Раптом до намету увійшов розпатланий молодий чоловік. Все його обличчя було в багнюці, а на голові розпухла шишка. Це був не хто інший, як юнак, якого Хан Сяо зустрів сьогодні вдень. Це був племінник Ху Сюань Цзюня, Ху Фей. "Де ти був цілий день? Я тебе зовсім не бачив", - запитав Ху Сюань Цзюнь. "Я... я ходив на полювання", - заїкнувся Ху Фей. Ху Сюань Цзюнь зрозумів, що його племінник бреше. Він смикнув Ху Фея за вухо і почав сварити його суворим, але м'яким голосом: "Ти знову взявся за свої витівки? Я ж казав тобі, що відрубаю тобі руки, якщо ти знову візьмеш цю зламану рушницю, щоб лякати людей, хіба не так?" З очей Ху Фея потекли сльози, переповнені обуренням і болем. "Над твоїм племінником сьогодні не тільки знущалися, його навіть прив'язали до дерева на цілий день! Я такий втомлений і голодний, дядьку, дай мені перепочити", - думав він. "Будь ласка, дядьку, не відрубуйте їх, - благав він. "Яку ногу ти хочеш, щоб я відрубав?" "Тільки не відрізай мені яйця..." "..." "Ти і твої брудні думки! Не хвилюйся, я тобі їх відріжу, якщо ти цього хочеш!" Ху Сюань Цзюнь вже підняв руку, щоб дати Ху Фей ляпаса, коли згадав, що Хань Сяо спить. Він відпустив Ху Фея з попередженням. Помітивши, що в наметі є ще хтось, Ху Фей зазирнув за перегородку, щоб побачити, хто це. Коли він побачив Хань Сяо, у нього відвисла щелепа. "Хіба це не той диявол, що з'явився сьогодні вдень? "Чого витріщився? Сьогодні ти будеш спати надворі", - раптом прошепотів Ху Сюань Цзюнь з його боку. Ху Фей здригнувся і впав назад. Він швидко вискочив з намету на четвереньках, залишивши Ху Сюань Цзюнь спантеличеним. "Невже моє обличчя таке страшне? ... "Чому я тікаю з власного будинку? Це ж ідеальний шанс помститися!" - усвідомив Ху Фей, зупинившись на своєму шляху. Він повернув назад, щоб повернутися до намету, але миттєво передумав, згадавши страшне обличчя Хань Сяо. "Ху Фей, ах, Ху Фей, покажи трохи сміливості!" Коли він почав формулювати план, то згадав, що в наметі лежить пакунок, якого він ніколи раніше не бачив. "Це, мабуть, його!" ... Ху Фей дочекався півночі, коли всі пішли спати. Він навшпиньки зайшов у власний будинок і взяв пакунок. "Хе-хе. Що тут у нас?" Коли Ху Фей розгорнув пакунок, його очі розширилися від невіри. Зброя! Високоякісна зброя! "Я не можу взяти все..." Ху Фей вибрав два пістолети 73-WASP. "Забудьте про це. Оскільки мій дядько прийняв тебе у себе, я візьму тільки два в якості компенсації!" Він загорнув решту пістолетів і повернув пакунок на попереднє місце. "Це лише два пістолети. Він, мабуть, не помітить".
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!