Через те, що Мо Ян діяв не за правилами, попри те що він уже “зустрівся” з провідником і навіть мав з ним “контакт”, він не одразу потрапив у Dream World. Хоча об’єктивно його підштовхувала потреба втікати, суб’єктивно – бажання уникнути цього світу було не менш сильним.
Протягом наступних п’яти днів Мо Ян із величезним туристичним рюкзаком за плечима й у чорних окулярах мандрував далі на захід, залишаючи позаду маленьке південне містечко. Зовні він виглядав як “знесилений митець-мандрівник”, і, відповідно до образу, сумлінно робив фотографії на ходу. Зрештою, коли з нього знімуть усі обвинувачення, це буде чудовий матеріал для нового роману.
До того ж, як для втікача А класу, якого офіційно розшукує поліція, Мо Ян поводився в дорозі вкрай спокійно, навіть занадто. У рюкзаку в нього було все: намет, одяг на зміну. Чого бракувало – їжу чи якісь речі – він просто купував у придорожніх крамницях.
Іноді в таких лавках можна було ще й глянути телевізор, щоб дізнатися останні новини, про політику й події в країні. А якщо вже особливо пощастить, то й побачити себе у випуску з розшуковими оголошеннями.
[Господарю, ну коли ж ти врешті-решт збираєшся увійти у Dream World?]
Після п’яти днів відтягування і морального виснаження, навіть голос провідника, хоч і залишався механічним, почав звучати втомлено й безсилою лункою.
— Ще трохи почекай. Я ще кілька днів зможу тікати, — спокійно відповів Мо Ян.
З усіх фраз у світі ця починала доводити його до сказу. Йому хотілося закричати: "Ти що, народився бігати?! Батьки твої взагалі знають, ким ти став?!"
[Пропустиш шанс – шкодуватимеш усе життя!]
[Хіба ти не відчуваєш, наскільки виснажлива і самотня ця дорога втечі?! Скажи, скільки ще можна тікати? Чому б тобі не зануритися у Dream World і просто досягти вершини життя?! Аааа!]
— Та нормально. Відтоді, як ти з’явився, мені здається, навколо стало значно веселіше.
Провідник: …
Та я ж представник високорозвиненої цивілізації! А ти перетворив мене на безкоштовного співрозмовника? І ще й задоволений, га?!
[…Господарю, якщо ти негайно не увійдеш у Dream World у мене може не залишитися достатньо енергії, щоб тебе туди затягнути. Тоді вже не те що переможцем життя не станеш – гляди, як би не закінчив у вигляді овоча з пошкодженою психікою.]
Мо Ян підняв брову, і під поглядом, сповненим надії, з боку провідника, заговорив:
— Тобто… навіть у таких "вищих істот", як ви, є обмеження енергії? А якщо я витрачу всю твою енергію – ти просто… здохнеш?
Провідник: …
Якби не те, що після прив’язки не можна змінити підопічного, я б тебе давно вже грохнув і підшукав когось нормального!
Чіп буквально на межі вибуху.
[Ні. Хоч ми й витрачаємо енергію, та навіть якщо вона повністю вичерпається, ми просто впадаємо у сплячку. Тому, в кінцевому підсумку постраждаєш тільки ти, господарю.]
Мо Ян скривив губи в іронічній усмішці. Зрештою вони спілкувалися вже пʼять днів – і він прекрасно розумів, наскільки цим словам можна довіряти.
Втім, сьорбаючи пекинську локшину швидкого приготування, Мо Ян мимохіть кинув погляд на тітку з сусіднього кіоску – середнього віку жінку, що підозріло визирала з-за полиці.
"Ну от, — подумав він, — те, що мало статися, зрештою сталося."
Якби не існувало цього так званого "світу мрій", то він точно не йшов би так відкрито посеред національної траси. І вже точно не заходив би регулярно до придорожніх магазинчиків купити щось поїсти.
Він вибрав би найпотаємніший маршрут, дістався б крайнього південно-західного кордону країни, а потім змінив би особистість, або навіть обличчя, й утік за кордон. А зібравши достатньо сил – повернувся б, аби добитися справедливості для себе та батька.
Але "провідник" і "Dream World" стали непередбачуваною змінною. Якщо вірити словам провідника, і той світ справді має силу здійснювати бажання, змінювати все – можливо, це теж шлях, яким варто піти.
Хоча, ймовірно, цей шлях буде ще важчим, ніж той, який він спочатку обрав.
Перший – це небезпека і труднощі, які можна бачити і передбачити.
А от другий – невідомий, невидимий, повний туману.
А з тим, чого не бачиш, завжди складніше мати справу.
— Ну, тоді сьогодні ввечері й увійду в той "світ мрій", — сказав Мо Ян, доївши свою локшину.
Ці слова просто приголомшили провідника, який уже впав у відчай. Щойно він подумав, що доведеться ще не знати скільки днів чекати, що, можливо, стане першим провідником в історії, який через виснаження енергії впаде у вимушену сплячку – раптом його підопічний! Нарешті! Зібрався! Увійти до світу мрій!!
[Чудово, шановний підопічний! О боже, ти нарешті передумав! Повір мені, Dream World – це справжній рай! Як тільки ти туди потрапиш, то зрозумієш, що реальний світ – просто жалюгідне існування! Ох, я мушу як слід підготуватися! Цієї ночі я покажу тобі найпрекрасніший світ мрій!]
Збуджений тон провідника змусив Мо Яна трохи задуматися – здається, він справді перегнув палицю за ці дні. Подивіться лишень, до чого він довів бідного представника високорозвиненої цивілізації.
— Гаразд. Скажи мені лише одне: після того, як я потраплю до світу мрій – зможу я нарешті втекти від переслідування поліції?
[Абсолютно! Господарю, вір мені! Вір у світ мрій! Не те що просто втекти від переслідування поліції – ти можеш водити їх за носа так, що вони врешті почнуть сумніватися в реальності!]
[Після того як ми потрапимо у Dream World, ти отримаєш подарунковий набір для новачків! У цьому наборі є картка з плащем-невидимкою! З нею ти зможеш стати перед поліцейським, показати йому середній палець – а він тебе навіть не побачить!]
— Справді настільки круто? — перепитав Мо Ян.
[Так, господарю! Dream World – ось наскільки він крутий!]
Мо Ян кивнув:
— То я, мабуть, мав зайти у світ мрій ще раніше.
Почувши ці слова, провідник мало не заплакав… механічними сльозами.
Ти тільки зараз зрозумів, що мав би зайти раніше?! Ти взагалі в курсі, що за моєю статистикою та моніторингом, курва, серед ста тисяч зареєстрованих початкових провідників по всьому світу… У світі!! Лише двоє людей, які досі вперто не увійшли у Dream World, і один із них – це ти!! З моменту мого самосвідомлення я ще ніколи не був у такому відчаї й небезпеці!!
[Е-е-е, нічого, нічого, ще встигнеш увійти сьогодні ввечері.]
[Та й те, що витримав до цього часу, з іншого боку, показує, що в тебе доволі міцний дух і непогана витривалість. Справжній молодець!]
Мо Ян легенько посміхнувся і пішов до південно-західне невелике містечко:
— Ви, провідники, мабуть, більше любите людей з високою духовною силою, але не дуже цінуєте наполегливість, так?
Провідник: …
Саме так, нам подобаються ті, у кого сильний дух, але немає витримки. Найбільше я ненавиджу таких, як ти – з міцним духом і ще й вперто не йдеш у світ до самого кінця.
Мо Ян нарешті знайшов у передмісті міста лісопарк із густою рослинністю, і встановив намет у віддаленому, безлюдному місці, захищеному від вітру. Принаймні, це гарантувало, що цієї ночі його не викриють поліціянти, бо навіть якщо його розум перебуватиме у світі мрій, тіло все одно може потрапити у в’язницю. А це було б зовсім не весело.
Коли тонкий, як срібний гачок, місяць піднявся на небі, Мо Ян ліг у наметі й закрив очі.
Реальний світ, зімкнувши повіки, перетворився на суцільну темряву.
Потім у цій темряві пролунали збуджені механічні голоси провідника.
[Розпочинаємо перехід.]
[Духовна енергія зливається.]
[Злиття духовної енергії успішне.]
[Dream World запущено.]
Коли Мо Ян знову відкрив очі, перед його поглядом розкинулося надзвичайно величне та сяюче зоряне небо.
Потім зорі почали обертатися, і з’явилася одна дуже добре знайома йому яскраво-синя планета, що тихо поверталася на своєму місці.
Наступної миті навколо планети раптово здійнявся величезний і яскравий гравітаційний ореол. Мо Ян відчув, як навколо нього виникла потужна сила, яка потягнула його, наче він був метеором, що стрімко падає прямо в цю блакитну планету.
Крізь туманний шар атмосфери внизу розкинувся знайомий і водночас незнайомий прекрасний світ із величними горами і річками.
[Ласкаво просимо у Dream World на Землі!!]
Автор має що сказати:
Провідник 006: Минув цілий день, а мій підопічний досі не увійшов у світ мрій.
Провідник 009: Минув цілий день, а мій підопічний теж не увійшов у світ мрій.
Провідник 006: Минуло два дні, а мій підопічний все ще тікає і не хоче увійти у світ мрій!!
Провідник 009: Минуло два дні, а мій підопічний наче овоч і не хоче увійти у світ мрій!!
...
Провідник 006: Минуло п’ять днів, я вже в розпачі. Думаю, я можу стати першим провідником, у якого закінчилася енергія. Плак-плак, земляни такі жорстокі!
Провідник 009: Минуло п’ять днів, я вже починаю вважати, що я та мій підопічний – як овочі. І навіть перед смертю він зумів витягти з мене інформацію![1] Плак-плак, земляни такі жорстокі!
Хахаха, ґон усе ще живе у своєму маленькому театрі. І, отже, світ мрій офіційно відкрився. Розкриваючи обійми, вітаю вас, мої милі підписники!
[1] Тут 临死之前 ("перед смертю") використовується в переносному, щоб передати виснаження, відчай і драму провідника.
