Сидячи в наметі, Мо Ян схрестив довгі ноги, підпер підборіддя і тихо дивився вперед.
Здавалося, ніби перед ним була не тонка тканина простого намету, а якась рідкісна та небезпечна комаха. Його очі фенікса яскраво сяяли, одночасно насторожено та здивовано.
Насправді, він зараз дивиться на щось абсолютно неможливе в реальному житті. Напівпрозорий екран, що висів перед його очима, не був витвором жодної сучасної технології. А напис на екрані, жирними червоними літерами, дуже спокушав.
[Ви хочете помсти?]
Так, хочу.
[Ви хочете знищити своїх ворогів?]
Це моя мрія.
[Доки ви граєте у гру, ви можете вбити всіх людей, які вам не подобаються!]
Але я не хочу грати.
Мо Ян, колишній молодий президент, спокійно міркував: "Якби я не пережив тисячі проблем і жив мирним життям, я б справді повірив в цю маячню. Але ті, хто займається бізнесом, знають, що безкоштовного обіду не буває, і одного дня доведеться за нього заплатити з відсотками, особливо якщо безкоштовний обід такий ситний."
Мо Ян, як романіст, добавив би: "Цей сценарій я бачив надто багато разів. Я можу вигадати десятки різних поганих кінцівок для такої ситуації. Думаєш, мене так легко обдурити? Ха."
Мо Ян мовчки дивився на ці кілька рядків.
[Так/Так]
У будь-якому разі, ніхто ж не змушував його негайно обирати варіант.
Мені байдуже, якщо ти поспішаєш – я ні. А хто поспішає, той і онук.[1]
[1] В китайському контексті фраза "хто поспішає, той і 孙子 (онук)" — це жартівливе або зухвале висловлювання, що приблизно відповідає українському «поспішає — той і дурень» або «нехай тільки спробує — сам себе принизить», залежно від тону.
Тож, хоча минуло вже більше півгодини відтоді, як механічний голос і чіткі слова з'явилися перед його очима, Мо Ян вже вмився та почав відкривати намет, щоб поїсти локшину швидкого приготування, але він мовчав від початку до кінця, не сказавши жодного слова.
Механічний голос: ...
Цього я не очікував.
Його така мовчазна, вперта байдужість, зрештою змусила екран і механічний голос занепокоїтися. Щоб привернути його увагу, екран почав тремтіти перед його очима кожні десять секунд, а механічний голос також почав повторювати одне й те саме кожні десять секунд.
[Любчику! Ти хочеш помсти?]
[Ти хочеш убити всіх тих лиходіїв, які тебе образили?]
[Ти хочеш убити всіх тих лиходіїв, які скривдили твого батька та зруйнували його репутацію?]
[Доки ти граєш у гру, ти можеш вбити всіх людей, які тобі не подобаються!]
Тремтячий екран запаморочив йому очі, а шум змусив мозок боліти.
Мо Ян відчув, ніби на нього психічно напали, і його нерви, які нарешті оговталися після відпочинку минулої ночі, знову почали пульсувати.
Зрештою, ще через 20 хвилин, Мо Ян більше не витримав і заревів:
— Замовкни! І не трясись!
Його аура була надзвичайно потужною – вроджений голос володаря, що звик віддавати накази. Через це навіть механічний голос і екран мимоволі завмерли.
Через десять хвилин, оскільки Мо Ян не взаємодіяв з голосом чи екраном, тремтіння та механічний голос знову почали докучати.
Мо Жан зневажливо хмикнув, удаючи, що нічого не бачить і не чує, вийшов із намету та підійшов до дідуся, який займався ранковою гімнастикою. Кинувши лише один погляд, він одразу приєднався до виконання тайцзіцюань [2] – його плавні рухи та вільна постава свідчили про те, що він не новачок.
[2] Тайцзі (тайцзіцюань, 太极拳, буквально «Велика межа кулака», або «кулак Великої Межі») – китайське внутрішнє бойове мистецтво, один із видів ушу. Поєднує в собі повільні, плавні рухи, медитативну зосередженість і контрольоване дихання.
— Ого! Хлопче, в тебе дуже гарна техніка! — вигукнув дідусь.
Мо Жан усміхнувся:
— Та таке, мій батько захоплювався, то я з ним кілька років і тренувався.
— О-о, дуже добре, дуже добре! Тайцзі — це чудова справа: зміцнює тіло, заспокоює розум, а найголовніше – допомагає зрозуміти суть усіх речей: м’яке долає тверде, гармонія між силою та гнучкістю.
Мо Ян підняв куточки губ, і його дещо похмуре обличчя стало набагато лагіднішим.
— Так, якби в мене не було цієї основи, боюся, я б не зміг дожити досі.
Його слова були трохи дивними, але старий не звернув на них особливої уваги. Після того, як вони вдвох закінчили комплекс тайцзі, старий щасливо спустився з пагорба. Механічна балаканина продовжував його турбувати.
— Добре, розкажи мені, хто ти.
Тремтіння та звук раптово припинилися.
Мо Ян, здавалося, відчув його хвилювання, коли нарешті той відповів.
[Шановний пане Мо Ян, вітаємо! Ви – суперщасливчик, обраний Dream World! Що ж до мене, то я – провідник цього світу, я допоможу вам здійснити всі ваші мрії та зроблю вас найсильнішою і найуспішнішою людиною у світі!!]
Механічний голос говорив схвильовано, ніби давно чекав на це питання. Закінчивши говорити, він очікував, що той, кого він обрав, дасть йому таку ж схвильовану відповідь. Однак щасливчик лише підняв брови та холодно запитав:
— О, а скільки ж там таких суперщасливчиків? А провідників…скільки?
Провідник:
Хоча це питання входить до моїх налаштувань, 99,99% людей не ставлять його.
[Кхм, це...можу лише сказати, що це світ удачі. А кількість провідників є конфіденційною.]
Мо Ян кивнув і почав пакувати свій намет.
— Тобто, оскільки це світ удачі, то є багато суперщасливців. І кількість провідників має бути пропорційною. Принаймні, кожен щасливчик повинен мати провідника.
Після цих слів Мо Ян раптом запитав:
— Ви інопланетянин, чи не так? Як довго ви дрейфуєте у Всесвіті?
[Ми дрейфуємо дуже довго…Ем, будь ласка, не відволікайте мене розмовами не по справі. Але я чесно скажу вам: ми дійсно – високорозвинена інопланетна цивілізація, проте ми – офіційна інопланетна цивілізація, яка займається дослідженням біорізноманіття у Всесвіті та його проявів і життєвих форм розуму, і намагається завдяки нашим науковим технологіям подарувати вам відчуття краси й радості життя! Ми – дружня цивілізація, яка абсолютно не займається війнами та вторгненнями! Тож, пане Мо Ян, ви можете мені довіряти.]
Мо Ян продовжував кивати.
Я б тобі ніколи не довіряв.[3]
Який ідіот вирізьбив би ці три слова собі на голові?
[3] 我信你才有鬼 буквально означає "Якби я вірив тобі, то був би привид".
Якщо б у Всесвіті справді існували такі істоти, що втілюють істину, добро і красу, то вони, мабуть, вимерли ще сотні років тому.
Провідник: …
Виявлено, що рівень довіри господаря до нього – 0, рівень дружелюбності – 0. Жодних коливань.
Виснажений.
[Отже, пане Мо Ян, чи хочете ви все ж таки зазирнути у Dream World? Я можу вам гарантувати, що це місце – неймовірно прекрасний, фантастичний, чарівний і досконалий світ, який ви ніколи не змогли б уявити! Там ви зможете отримати все, чого тільки забажаєте – багатство, владу, красу і навіть здоров’я! І в тому світі ви зможете тренувати себе, ставати володарем сили і таким чином змінити своє теперішнє скрутне становище у реальному світі.]
[Це можливість, яку можна використати, але не прагнути. Втратьте її один раз, і ви шкодуватимете про це все своє життя.]
Мо Ян:
— Ну, добре, зачекай хвилинку. Зараз я втікаю, давай поговоримо про це, коли я дістанусь в безпечне місце. Ти ж не можешь просто так перенести моє тіло в цей Dream World з повітря, чи не так?
[…. Ми можемо лише витягнути твою духовну свідомість у той світ.]
Мо Ян:
— О, тоді зачекай трохи. Мені ще потрібно рухатись кілька днів.
Провідник: ...
Якби не твоя надзвичайно висока духовна сила і той факт, що я опинився тут з тобою, я б убив тебе прямо зараз.
Ще кілька днів? Тож йди краще у в’язницю!!
Автор має що сказати:
Провідник 006: Чорт забирай, який сенс швидко бігати і мати високий дух! Я знайшов того, хто взагалі не хоче заходити у світ! Блін! Хіба у нього немає мрії?! І він ще й втікач!!! Проклинаю, щоб він сидів у в'язниці та був розстріляний.
Провідник 009: У тебе хоч втікач, який може рухатися, а я перевірив у радіусі кількасот метрів – він має найвищий дух, але після зв’язування виявилося, що це фактично овоч!!! Овоч!!! В нього лишився тільки мозок, а він ще умудряється вести зі мною переговори і маніпулювати!!! Фу, проклинаю, щоб він помер від мозкової смерті якнайшвидше.
Ґон зʼявився в маленькому театрі. Здивовані чи ні?
Ґон - 攻 (gōng) – актив.
