Пані та панове, дякую за очікування!

Вступ

— Доброго ранку, Ямаучі!

— Доброго ранку, Іке!

Прийшовши до школи, Іке привітався з Ямаучі з усмішкою на обличчі.

Для цих двох незвично приходити до школи так рано. Минув тиждень після вступної церемонії. Іке та Ямаучі завжди приходили до класу перед дзвоником.

— Ого~ урок такий веселий, що я не можу заснути~

— Так, ця школа найкраща! А ще — скоро почнеться плавання! Я кажу плавання, але найважливіша частина — дівчата! А під дівчатами я маю на увазі їхні купальники!

Безумовно, плавати вчать і хлопців, і дівчат. Іншими словами, Хорікіта, Кушіда та решта дівчат одягнуть купальники… і їхня шкіра буде напоказ. Дівчата в класній кімнаті не розділяли нетерпіння Іке та Ямаучі.

З іншого боку, я все ще сидів на своєму місці, зовсім сам. Я повинен бути активним, щоб приєднатися до їхньої групи. На щастя, розмова призупинилася, тому я підвівся. Однак…

— О, Професоре. Іди сюди.

— Хо-хо, ти йому дзвонив?

Повненький хлопець, чиє прізвисько, мабуть, було «Професор», підійшов до хлопців. Мені здається, його звали Сотомура чи щось таке.

— Професоре, зможеш сфотографувати дівчат у купальниках?

— Залиште це мені. Я прикинусь хворим і пропущу заняття, щоб поспостерігати за ними.

— Сфотографувати? Що ви плануєте робити?

— Професор збирається створити рейтинг дівчат за розміром грудей. Якщо буде можливість, він спробує зробити фото.

— …Ой-ой.

Судо також був не в захваті від плану Іке. Якщо дівчата дізнаються, то проллється кров. Проте, незалежно від теми їхньої розмови, я їм заздрю. Напевно, добре мати друзів. Я теж хочу.

— Як сумно.

— …Давно ти тут, Хорікіто?

— Кілька хвилин. Я зайшла, поки ти дивився на тих хлопців. Ти ж не думав спробувати подружитися з ними, правда?

— Замовкни. Мені все одно важко знаходити друзів.

— Наскільки я бачу, у тебе, наче, немає комунікативних розладів.

— У мене багато інших обставин. (*Зітхає*)… Навіть зараз я можу спілкуватися лише з тобою.

Навіть якщо я можу переписуватись з Іке та іншими, розмовляти наживо все одно важко.

— Агов… Я ж уже казала: не записуй мене до свого списку друзів, ясно?

Вона подивилася на мене з відразою і відступила на кілька кроків.

— Та все добре. Як би низько не опустився, я б ніколи не дружив із тобою.

— Зрозуміло. Я відчуваю полегшення.

Наскільки ж вона ненавидить мати друзів?

— О, Аянокоджі.

Раптом Іке гукнув мене. Коли я підвів очі, то побачив його усміхнене обличчя, що манило мене.

— Що, що таке?

Я підвівся, злегка затинаючись. Хорікіта вже не звертала на мене уваги.

У будь-якому випадку, у мене з’явився шанс подружитися. Я підійшов до Іке.

— Чесно кажучи, ми збиралися робити ставки на розмір грудей дівчат.

— У нас навіть є таблиця для цього.

Професор дістав планшет і відкрив аркуш Excel.

Були перераховані імена усіх дівчат класу з прикріпленими коефіцієнтами. Мене не цікавлять парі, але я не дозволю цьому шансу подружитися піти нанівець.

— Хм... Мені приєднатися?

— Так! Зроби це, зроби це!

Наразі претенденткою на найбільші груди є Хасебе. Шанс 1 до 8.

Це ім’я я раніше не чув. Я не запам'ятав імена своїх однокласників. Це дуже погано.

— Усе розписано набагато детальніше, ніж я думав… ви, хлопці, не занадто захопилися?

— Це тому, що ми чоловіки. У нас постійно в голові лише зад та цицьки!

Навіть якщо це правда, вони геть себе не стримують.

Ім’я Хорікіти було майже на самому дні списку — приблизно 30-е місце.

Ну, з точки зору розміру грудей, зрозуміло, хто виграє, а хто програє. Вона має досить низькі шанси на перемогу.

— То що будеш робити? Мінімальна ставка 1000 балів.

— Зрозуміло…

Важко зробити ставку, не знаючи імен і облич, не кажучи вже про розмір грудей.

Зрештою, єдині дівчата, яких я знаю, це Хорікіта та Кушіда.

Кушіда, звісно, має великі груди, але важко сказати, чи займе вона перше місце, з таким мізером інформації.

— Та все добре, ми лише граємось. Є ще багато дівчат, з яких можна вибрати.

«Я в ділі!» «Я теж, я теж!» «Я теж раніше досліджував розмір грудей!»

Поки я думав про це, всі хлопці зібралися й захоплено обговорювали тему. Дівчата в класі дивилися на це з огидою.

— Я теж приєднаюся. Ставлю на Сакуру.

Ямаучі перервав гомін і зробив ставку. Сакура була звичайною дівчиною в окулярах. Я насправді ні з ким не розмовляю, тому точно не знаю.

Міркуючи про щось, Ямаучі взяв Іке та Професора за плечі й почав щось шепотіти.

— Я кажу це тільки вам, хлопці, але насправді я зізнався Сакурі.

— Га!? Що, правда?!

Нетерплячий Іке здивувався найбільше. Його хтось випередив у досягненні мети?

— Ага. Але це тільки між нами, добре? Я спочатку думав, що вона справді звичайна. А потім побачив її одяг. Ці штуки величезні.

— От ідіот, ти зізнався їй тому, що у неї великі, а не тому, що вона мила?

— Я б не зустрічався з тими, хто не на тому ж рівні, що Кушіда і Хасебе. Мене не цікавлять звичайні дівчата.

Ямаучі був нещадним, бо поруч нікого не було.

Цікаво, наскільки я можу довіряти його словам про те, що він запросив її на побачення.

Зрештою я вирішив зробити ставку на дівчат із вищими коефіцієнтами.

 

Частина 1

— Ого, це ж басейн!

Після обіду нарешті настав довгоочікуваний урок плавання, який так хотіли Іке та решта.

Не намагаючись приховати свою хіть, Іке схвильовано підвівся. Група стояла перед входом в басейн. Я також непомітно стежив за групою ззаду . Принаймні я так думав.

— Ходімо разом, Аянокоджі.

— А? Е-е, звісно.

Я вагався щодо запрошення Іке, але швидко пішов за ними до роздягалень.

Судо швидко почав переодягатися. Було видно його добре сформоване за роки гри в баскетбол тіло. Особливо якщо порівняти його з однокласниками, його тіло виглядало сильним.

Учні закуталися банними рушниками, але Судо стояв лише в спідньому. У такому напівоголеному стані він дістав із сумки костюм для плавання. Я ненавмисно заговорив при цьому видовищі.

— Судо, а тобі не ніяково?

— Ні, я намагаюся переодягнутися якомога швидше. Якщо намагатимешся сховатися, то будеш у центрі уваги.

Можна сказати і по-іншому: з того, хто спробує непомітно переодягнутися в роздягальні, напевно, будуть сміятися.

— Добре, ходімо.

Судо вийшов із роздягальні. Я також закінчив переодягатися.

— Ця школа дійсно найкраща! Це навіть краще за міський басейн! — крикнув Іке, який вийшов у плавках, побачивши 50-метровий басейн.

Вода виглядала кришталево чистою і нас ніхто не турбував, оскільки цей басейн був у приміщенні. Яке чудове місце.

— Де дівчата? Їх ще немає?

Іке шукав дівчат, нюхаючи повітря, наче собака.

— Зрештою, їм потрібен час, щоб переодягнутися.

— Агов, а що станеться, якщо я раптом вскочу до жіночої роздягальні?

— Вони поб’ють тебе і висунуть проти тебе звинувачення в суді.

— …Не руйнуй мої фантазії такою реалістичною відповіддю, — здригнувся Іке.

— Якщо ти надто витріщатимешся на купальники дівчат, вони, ймовірно, тебе зненавидять.

— Невже є хлопці, які б не витріщалися!? …І що мені робити, якщо матиму стояк…?

Якби це сталося, Іке, мабуть, ненавиділи б до кінця навчання.

Зачекайте, що? Якимось чином я природно розмовляв з Іке та його групою.

Хоч я не хотів і не міг приєднатись до них, схоже, вони мене затягнули до себе. Мабуть, настав той момент, коли я нарешті матиму друзів.

— Ого~ Цей басейн навіть не порівняти з тим, що був у моїй середній школі~

Через кілька хвилин після того, як хлопці закінчили переодягатися, почувся голос дівчини.

— Вони нарешті прийшли?

Іке стояв на сторожі, чекаючи. Якщо ти такий очевидний, то цілком зрозуміло, що тебе зненавидять.

Хай там як, мені теж було трохи цікаво щодо Хасебе, Кушіди та більш-менш щодо Хорікіти.

Мене особливо зацікавила Хасебе — немає нічого поганого в тому, щоб хоч раз на неї глянути.

Однак очікування кожного були розбиті несподіваним поворотом подій.

— Хасебе тут немає! Що, що сталось!? Професоре!

Схвильований Професор озирнувся навкруги з оглядового майданчика на другому поверсі.

Іке та компанія також озирнулися, очікуючи, що дівчата вийдуть у будь-який момент.

Та їх ніде не було.

Професор недовірливо озирнувся ліворуч і праворуч. Вона все ще переодягається? Чи…

— П-Професоре, позаду!

— Ш-ш-ш-що!?

Іке вказав пальцем, явно помітивши щось. Хасебе також була на оглядовому майданчику поруч з Професором.

Одна за одною всі дівчата вийшли на другий поверх. Сакура теж була там.

— Що, що таке? … Що це за ситуація!?

Іке вхопився за обличчя руками і впав на місці від неймовірного повороту подій.

Хасебе, схоже, сором’язлива дівчина. Крім того, вона чутлива до цікавості хлопців. Гадаю, їй не подобалися їхні погляди.

— Я думав, що побачу великі груди~!

Мріючи про самогубство, Іке в агонії крикнув достатньо голосно, щоб Хасебе його почула.

Між дівчатами рознісся гомін. Як я вже сказав, я передбачав, що дівчата будуть ненавидіти його за таку відвертість…

— Іке, зараз не час сумувати. Є багато інших дівчат!

— Точно. Будь-хто підійде. Зараз не час падати духом!

— Так!

Ямаучі та Іке підтвердили свою дружбу та потиснули один одному руку.

— А що ви робите? Виглядає весело.

— Ку-Ку-Кушіда-чян?

Кушіда перебила двох хлопців.

У шкільному купальнику пишне тіло Кушіди було напоказ.

Менш ніж за секунду всі хлопці витріщилися на неї. Її груди приблизно D або E*. Я точно не знаю, але вони десь такого розміру. Це теж набагато більше, ніж я думав. Її зад також був набагато більшим, ніж очікувалося. Однак я одразу відвів погляд.

О, погода сьогодні справді хороша… Мир у всьому світі — це чудово.

…Це велика біда, коли певна частина тіла реагує без згоди усього організму.

— Чому у тебе такий дивний вираз обличчя?

Хорікіта подивилася на мене з підозрою.

— Зараз у мене йде внутрішня боротьба.

Я побачив фігуру Хорікіти. Непогано, справді непогано.

Я надто довго дивився, тож спробував заспокоїтися й проявити самоконтроль.

— … — чомусь Хорікіта оглянула моє тіло згори до низу.

— Аянокоджі-кун, ти тренуєшся?

— А? Ні, не те щоб. Не пишаюся цим, але я був членом клубу «іду додому».

— Ти так кажеш, але… схоже на те, що ти тренуєш м’язи рук і спини.

— Можливо, я успадкував хороші гени?

— Не думаю, що справа в цьому.

— У тебе що, фетиш на м’язи? Це правда? Чи можеш заприсягтися своїм життям, що це не так?

— Якщо вже так сильно заперечуєш, то я тобі повірю…

У неї невдоволений вигляд. Схоже, вона досить прониклива.

— Хорікіто-сан, ти добре плаваєш?

Хоча на обличчі Хорікіти була дивна гримаса, вона тихо відповіла Кушіді:

— Ні добре, ні погано.

— У середній школі я дуже погано плавала. Але я дуже старанно тренувалася і тепер мені вдається набагато краще!

— Зрозуміло.

Хорікіта незацікавлено відповіла і відступила від Кушіди. Вона зупинила розмову, щоб спілкування на зайшло надто далеко.

— Гаразд, усі сюди!

Сенсей зібрав учнів і почав урок. Він, може, і має вигляд вчителя, але схожий на той тип хлопців, який привернув би увагу дівчат.

— Ясно, 16 людей. Я очікував більше, але, гадаю, це не страшно.

Очевидно, що були учні, які пропускали заняття, але він, схоже, не зважав.

— Це трохи несподівано, але я перевірю ваші здібності, коли ви закінчите розминку. Будете плавати.

— Ем, учителю, я не вмію плавати…

 Хлопець винувато підняв руку і заговорив.

— Як учитель, я подбаю про те, щоб ти навчився плавати до літа. Не хвилюйся.

— Немає потреби вчитися плавати… Ми все одно не можемо піти на пляж.

— Байдуже, що ти зараз погано плаваєш, але я подбаю про те, щоб усі навчилися. Навчитися плавати однозначно буде корисно. Я це вам гарантую.

Навчитися плавати буде корисним? Гадаю, таке вміння так чи інакше згодиться.

Коли сенсей так говорить, мені стає трохи некомфортно.

Ех, він, мабуть, відчуває зобов'язання виправити безнадійних плавців.

Усі почали розминку. Іке безперервно поглядав на дівчат. Після цього нам доручили почати заплив на 50 метрів. Учням, які не вміли плавати, дозволялося торкатися дна басейну ногами.

Я не був на плаванні з минулого літа. Я зайшов і швидко освоївся в басейні з регульованою температурою. Потім я почав легенько плисти.

Пропливши 50 метрів, я чекав, поки всі закінчать.

— Хе-хе-хе, абсолютна перемога. Ви бачили моє супер плавання!?

Невимушено поплававши, Іке вийшов із басейну із самовдоволеним виглядом. Ні, ти не дуже вирізнявся серед інших.

— Хай там як, схоже, що майже всі вміють плавати.

— Ну вибачте, вчителю. Зрештою, у середній школі мене називали Летючою Рибою.

— Ясно. Тоді ви, хлопці, можете негайно почати змагатися один з одним. 50 метрів вільним стилем, розділіться за статтю.

— З-змагатися!? Ви серйозно?

— Я дам тому, хто займе перше місце, бонус: 5000 балів. З іншого боку, останнє місце отримає додаткові заняття, тож готуйтеся.

Ті, хто добре плавав, зраділи, а гірші плавці зовсім не були в захваті.

— Оскільки дівчат небагато, я поділю вас на дві групи по 5 учениць і присуджу загальну перемогу найшвидшій. З хлопців я виберу 5 найкращих, а потім проведу фінальний раунд.

Я не очікував, що школа даватиме бали в якості призу. Можливо, це для того, щоб покарати учнів, які пропускали заняття. Який продуманий план.

Було 16 хлопців і 10 дівчат, не враховуючи тих, хто не вміє плавати. Коли дівчата почали свій заплив, хлопці сіли збоку і почали вболівати… ні, оцінювати їх.

— Кушіда-чян, Кушіда-чян, Кушіда-чян, Кушіда-чян, Кушіда-чян. Ха-ха-ха.

Схоже, що Кушіда повністю захопила розум Іке.

— Ти лякаєш, Іке, краще замовкни.

— А-але Кушіда-чян капець яка мила. І груди в неї теж дуже великі.

Кушіда швидко завоювала популярність серед хлопців. Чи є зараз хтось популярніший за неї?

Якщо говорити лише про обличчя, Хорікіта була безумовно на вершині, але її поганий характер вдарив по її популярності. Однак вона все одно була неабияка, оскільки, коли дівчина стала на стартову лінію, пролунали вітальні вигуки.

— Народ, обов’язково запам’ятайте це видовище! Сьогоднішній фап-матеріал* отримано!

— Так!

Якимось чином плавання об’єднало хлопців.

Хірата був єдиним, хто відводив очі від дівчат.

Пролунав свисток і п’ятірка стрибнула. Хорікіта на другій смузі. Відірвавшись на початку, вона зберегла перевагу на дистанції і впевнено посіла перше місце.

— О! Хорікіта перемогла!

Її час становив близько 28 секунд. Це досить швидко. Без важкого дихання, Хорікіта повільно вилізла з басейну.

Хлопці витріщилися на її пружний зад, коли вона вилізла з басейну. Я теж ненавмисно глянув на неї. Бо вона дівчина, ось у чому річ. Так.

Потім був другий заплив. Кушіда була на доріжці під номером 4. Хлопці махали та підбадьорювали її з посмішками на обличчях.

— Огоооооо!

Хлопці поводились дещо агресивно. Дехто навіть намагався зазирнути дівчатам між ніг.

Першого дня Кушіда заявила всьому класу, що хоче ладнати з усіма. Схоже, її бажання здійснилося. Вона постійно дружньо балакала з хлопцями з нашого класу. Атмосфера навколо Кушіди притягує до неї інших людей.

Почався другий заплив. Це було досить однобічно. Дівчина, яку звали Онодера, розгромила суперниць. Її час — 26 секунд — був однозначно найкращим. Кушіда впоралась за 31 секунду, що було досить непогано, але вона посіла лише 4 місце.

Я пішов поговорити з Хорікітою, яка вилізла з басейну.

— Шкода. Друге місце. Члени клубу плавання невблаганні.

— Насправді ні. Мені байдуже, програю я чи переможу. А ти впевнений у собі?

— Очевидно. Я просто не маю бути останнім.

— …Цим не варто пишатися. І я вважала, що хлопці більше переймаються перемогами та поразками.

— Я не дуже люблю змагатися з іншими. Зрештою, я уникаю неприємностей.

Я вже відмовився від спроб отримати 1-ше місце. Моя єдина мета — уникнути додаткових уроків.

Мене поставили на смугу під номером 2, а Судо — на першу. Зрівнятися з його темпом було неможливо, тому я навіть не намагався. Я прагнув залишитися посередині, щоб не бути останнім. Пам’ятаючи про це, я пірнув у басейн.

Закінчивши 50-метрову ділянку на великій швидкості, Судо підняв погляд із води. Хлопці та дівчата випустили голос захоплення.

— Це взагалі можливо, Судо? Ти закінчив за 25 секунд.

Я впорався за 36 секунд. Приблизно 10 місце. Чудово, тепер мені не потрібно брати додаткові заняття.

— Судо, приєднаєшся до клубу плавання? Якщо тренуватимешся, займатимеш хороші місця на змаганнях.

— Я планую грати тільки в баскетбол. Плавання — це просто для розваги.

Судо, навіть не спітнівши, спокійно вийшов із басейну.

— Ех, у Судо справді хороші рефлекси.

Іке штовхнув Судо ліктем, відчуваючи ревнощі.

— K’я! — одна з дівчат крикнула (радісно).

Хірата був на стартовій лінії.

У той час як тіло Судо викликало захоплення у хлопців, тіло Хірати, у свою чергу, — у дівчат. Він стрункий, але все ще добре натренований. Його можна назвати струнким мачо. Почувши, як дівчата підбадьорюють хлопця, Іке сплюнув. Судо також зробив невдоволене обличчя й люто глянув на Хірату.

— Якщо виграєш, я обов’язково знищу тебе. Я покажу тобі всю свою силу.

А хтось казав, що плавання лише для розваги…

Коли сенсей засвистів у свисток, Хірата продемонстрував чудовий стрибок. Поки він змахував руками, дівчата збоку підбадьорювали його. Його техніка виглядала непотрібно круто.

— Він напрочуд швидкий, — спокійно прокоментував Судо. У всякому разі, Хірата досить прудкий плавець. Решта хлопців були досить далеко від нього. Його лідерство спонукало дівчат підбадьорювати його ще більше.

Хірата посів 1 місце, перевершивши мої очікування. Гучні вигуки лунали у великому приміщенні басейну.

— Учителю, скільки? — нетерпляче запитав Іке.

— Час Хірати… 26.13 секунди.

— Гаразд, давай Судо. Якщо це ти, то зможеш перемогти! Покажи молот справедливості!

— Залиш це мені. Я добряче розгромлю цього хлопця, а потім змушу його популярність впасти на саме дно…

Судо запалився від слів Іке, але програш Хірати, ймовірно, не призведе до падіння його популярності.

— Хірато-кун, ти був дуже крутим! Ти не тільки добре граєш у футбол, а й добре плаваєш!

— Так? Дякую.

— Агов, чому ти дивишся на Хірату-куна такими закоханими очима!?

— Га? Це ти на нього споглядаєш!

І так далі. Популярність Хірати перевершила всі очікування і це шокує.

— Зупиніться, дівчата. Не сваріться через мене. Я належу всім. Я хочу ладити з усіма. Те, що я добре вмію плавати, не означає, що ви повинні сваритися через мене.

Я не знаю, що він чув, але Коенджі вирішив, що ці вітання були для нього.

З освіжаючою посмішкою, Коенджі поставив ногу на лінію старту.

— Агов… Чому на Коенджі ці плавки*…

— Ш-що?

Школа дозволяє носити такі, але більше ніхто їх не носив. Дівчата відводили погляд від Коенджі.

Однак у третьому запливі Коенджі був у центрі уваги. Його постава на старті була як у спортсмена.

Не тільки постава, навіть його фігура краща, ніж у Судо. Хлопці, котрі пишалися своїм тілом, у тому числі й Судо, із заздрістю спостерігали, як Коенджі пливе.

— Мені не дуже важлива перемога чи поразка, але я не люблю програвати, — бурмотів собі під ніс Судо. Зі звуком свистка, Коенджі блискуче стрибнув у басейн.

— Ого!

Судо здивовано вигукнув, побачивши агресивне плавання Коенджі. Хірата також дивився вражено. Його швидкість справді вражає. Певна річ, Судо також швидкий. Записуючи час, учитель ще раз подивився на секундомір.

— Час становить… 23,22 секунди.

— Як завжди, мій черевний, спинний та великий поперековий м’язи* у формі. Непогано.

Вийшовши з басейну, Коенджі посміхнувся та розчесав волосся.

Дихав він усе ще рівно, навіть не здавалося, що плавав.

— Я загорівся…!

Його бойовий дух запалав після того, як його час випередили. Чесно кажучи, тільки Судо має шанс стати переможцем, окрім Коенджі. Замість фіналу, це більше схоже на поєдинок один на один між Судо та Коенджі.

— Оскільки і Коенджі-кун, і Судо-кун швидкі, я з нетерпінням чекаю фіналу.

— Ага, так.

Очікуючи на початок фіналу, Кушіда заговорила.

Оскільки красива дівчина в купальнику була поруч зі мною, моє тіло увійшло у надзвичайний стан, а моє серце забилося мов скажене.

— Хм? Що таке? Твоє обличчя трохи почервоніло… Тобі, випадково, не погано?

— Ні, нічого подібного…

— Тим не менш… Чому в нас заняття з плавання в квітні?

— Це тому, що у нас є цей чудовий басейн. Це нагадало мені, Кушідо, що ти була дуже швидка. До такої міри, що аж не віриться, що ти погано плавала в середній школі.

— Ти теж був досить швидким, Аянокоджі-кун.

— Ні, у мене середній результат. Я ще й не дуже люблю займатися спортом.

— Правда? Але Аянокоджі-кун виглядає досить підтягнутим. Попри те, що худий, ти виглядаєш так само добре, як Судо.

Кушіда здивовано подивилася на мене. Тепер я нервую в 10 разів більше, ніж коли це робила Хорікіта.

— Немає особливої ​​причини, я просто народився таким. Така правда.

Розмова йшла про моє фізичне здоров’я. Дивно, незважаючи на те, що я нервую, я задоволений. Цього разу це було ненадовго, але я хочу поговорити з Кушідою наодинці.

— Ого, Коенджі швидкий. Я думав, що Судо переможе, але… що це таке, Аянокоджі!?

Схоже, Коенджі випередив Судо приблизно на 5 метрів. Коментуючи, Іке раптом повернувся до мене з обличчям демона.

— Що, чому я? Я нічого не зробив.

— Неправда!

Він прошепотів мені, поклавши руку мені на плечі:

— Я націлений на Кушіду-чян, тому не заважай.

Я не намагаюся заважати, але у світі є речі, які можливі, і речі, які ні. Я не думаю, що Кушіда — це та дівчина, яка зустрічатиметься з кимось на зразок Іке.

Певна річ, я теж у прольоті.