Баклажан.

Бараті палав. Гості кричали. Зефф лежав на землі, тяжко дихаючи. Його протез був розтрощений на друзки. Усюди снувала варта. На нього впали дві дерев’яні балки, не даючи і поворухнутися. Краєм ока він міг бачити непритомну Бет, а біля неї Лію, що плакала, благаючи її прокинутися. Патті і Карне дрейфували в океані, певно мертві. Ісаак і Елі лежали на підлозі зали, не ворушачись теж.

— Сан… Санджі.

Зефф почув регіт, а потім примітив взуття перед собою. Піднявши погляд, він побачив адмірала варти, що посміхався.

— Все скінчено, Червоно Нога.

— Пішов ти, шматок лайна.

— Зеффе!

Зефф вибалушив очі.

Позаду адмірала вартові виносили Санджі з Бараті, уносили від нього. Зефф намагався поворухнутися, але дерев’яні балки були надто важкі. Санджі все кричав і відбивався. Йому вдалося вкусити одного з них, і той від здивування випустив хлопчика. Зефф побачив, як Санджі зірвався до нього, але на нещастя того схопив адмірал.

— Не чіпай його! — заричав Зефф. Йому начхати, якщо він більше не звучав як людина, один з цих монстрів вчепився в його сина.

Адмірал перевів на нього погляд, знову розреготавшись.

— Надто пізно, Червоно Нога. Ти був надто слабкий, щоб захистити цей корабель, як був надто слабким, щоб захистити свою попередню команду. Бараті потоне на дно океану, як Кулінарний Джордж.

Санджі бився, як маленьке дияволеня, копаючи адмірала в лице. Зефф не міг дозволити йому забрати Санджі. Він і так вже надто багато втратив. Свою команду, свою мрію, свою ногу, свою нову родину, але він не міг втратити ще й Санджі. Він цього не переживе.

Зефф відкрив рота, щоб закричати, але не зміг і звуку вичавити. Він бачив, як постать Санджі зникає на кораблі варти. А тоді частина Бараті відламалася і впала в океан. Почався шторм. Зефф невдовзі помре, підвівши свою команду в другий раз.

— Зеффе! Зеффе! Зеффе!

Він досі міг чути Санджі, міг чути як його маленький Санджі кричить. Його син, хоч і не кровний.

— Зеффе! Зеффе!

Зефф дійсно налажав зі своїм життям. Спочатку через нього Санджі дізнався про голод і страх, а тепер вартові зруйнували його домівку.

— Зеффе! Зеффе!

Він почувався так, наче його благословили, давши можливість бути частиною Санджіного життя, побачити, як той росте. Він так сильно любив цього хлопчика. Він був готовий боротися і помирати за нього.

— Зеффе!

Він повинен боротися, повинен бляха піднятися. Його дитя розраховувало на нього.

— Зеффе!

Раптом Зефф розплющив очі і сів, дихаючи різко і швидко. Він озирнувся, впізнаючи своє ліжко і шафу. А ще розпізнав Санджі, що стояв поруч біля ліжка, тримаючи плюшеве каченя, яке Зефф купив йому минулого тижня.

Ніхто не кричав, нічого не палало. Санджі живий і неушкоджений поруч із ним.

Кошмар. Зефф знову наснився клятий дурний кошмар.

Зефф закрив очі, вирівнюючи дихання. А коли знову відкрив, подивився на Санджі.

— Я в порядку, Баклажане.

— Я чув, як ти кричав. Я хвилювався.

Санджі притискав плюшеве каченя до грудей. Його блакитні очі були повними сліз, і Зефф помітив, як його маленькі ручки тряслися.

— Вибач. У тебе теж був кошмар?

З тих пір, як два тижні тому померла мати Усоппа, Санджі частіше снилися кошмари. Він кричав і пручався, допоки Зефф його не будив. І Патті, і Карне казали цього не робити, але Зефф не міг чути його плач.

Його син благав випустити його з камери, звільнити від залізного шолому. Трясця, та він вибачався за своє існування, і що, Зефф не повинен був щось вчинити? До біса.

Санджі повільно кивнув у відповідь на його питання. Зефф відкинув ковдру, і хлопчик заліз у ліжко. Зефф обійняв Санджі і накрив їх ковдрою.

— Хочеш про це поговорити?

Санджі не відповів. Зефф знав, що хлопчина ненавидить розмовляти про свої кошмари. Він повільно скуйовдив біляве волосся Санджі, бачачи, як підіймається і опускається того грудна клітина. Санджі потер носа об сорочку Зеффа, прошепотівши щось так тихо, що Зефф подумав, що йому здалося.

— Я не знав, що тобі теж сняться кошмари.

— Сняться. До багатьох людей приходять кошмари.

— Ти називав моє ім’я.

— Мені снилося, що на нас напали вартові. Вони забирали тебе від мене.

Санджі нахмурився.

— Чому?

Зефф притягнув його ближче до грудей.

— Тому що те, що хтось забирає тебе у мене — мій найбільший страх. Ти, — він проковтнув. Він хотів сказати «син», але саме батько Санджі був причиною хлопчикових кошмарів. Зефф не знав, як відреагує Санджі, якщо він скаже, що бажає бути для нього батьком. Тому Зефф обрав інше слово, — важливий для мене.

Санджі не відповів, лише притулив лице до Зеффових грудей. Проминув час, Зефф подумав, що Санджі заснув, як той прошепотів:

— Ти теж для мене важливий. Мені… Мені снилося, що прийшов батько і забрав мене від тебе.

— Той чоловік і волосинки на твоїй голові не торкнеться.

— Обіцяєш?

— Клянуся. Я надеру йому зад перш, ніж він навіть гляне на тебе.

Санджі заусміхався.

— Він пролетить крізь ресторан?

— Ага. Тепер спи, Баклажане. Інакше?

— Зоро буде вищим за мене. Я знаю, але не хвилюйся, старику, той Марімо буде таким крихітним, що нам знадобляться окуляри, щоб його побачити.

Зефф пирхнув. Санджі заснув першим, а Зефф через пару годин.

***

— І тоді ми знайдемо Ван Піс, а я стану Королем Піратів.

— Це займе вічність.

— Боїшся труднощів, Марімо?

Зефф повільно прокинувся, почувши голос Санджі. Його хлопчик намагався шепотіти, але Зефф відчував, наскільки той був радісним говорити зі своїми новими друзями.

— Ніколи, дурний кухарю!

— Перестань волати, Марімо. Ти розбудиш старика.

— Перестань хвилюватися, Бровастику.

Зефф боровся з бажанням закотити очі. Мігок, Зоро і Перона прибули на острів Світанку через декілька днів після того, як вони самі пришвартувалися біля поселення Сироп. Відтоді Санджі проводив години біля ден ден муші, розмовляючи із Зоро та Луффі.

— Ші-ші-ші! Не можу дочекатися, щоб стати піратом!

— Я теж. Усопп казав, що бачив русалку. Можливо і ми теж зможемо їх побачити?

— Думаєш? Це буде так круто!

— Ти справді думаєш, що русалки існують, Бровастику? Що далі, гіганти?

Зефф пирхнув. Звісно русалки існували, як і гіганти, але він нічого не скаже. Зефф хотів, щоб дітлахи самі побачили цей світ. Йому стало цікаво, як ті відреагують, коли досягнуть острову риболюдей. Однак спочатку їм потрібно перетнути Парадайз, а це не буде легко, проте їм прийдеться, якщо вони дійсно налаштовані здійснити свої мрії.

Дивно, але Зефф не переживав. Якщо хтось в цьому океані і здатен знайти Олл Блю, то це його маленький Баклажан.

— Цікаво, як там Намі.

— Я впевнений, що з нею все добре, не хвилюйся.

— Я згоден із Зоро. А якщо і ні, ми попливемо і допоможемо їй! Це наш обов’язок, як накама!

— Вірно, капітане.

Зефф відкрив очі і подивився на годинник. Скоро потрібно подавати сніданок. Він почав потягуватися.

— Ранку, старику.

— Доброго ранку, Баклажане.

— Доброго ранку, Зеффе!

— Раночку, великий вусатий старику!

Санджі і Зоро захихотіли від прізвиська, що дав Луффі Зеффові. Чоловік тільки закотив очі.

— Ходімо, Баклажане, скоро почнеться обслуговування.

Санджі кивнув.

— Мені потрібно йти! Поговоримо знову вночі?

— Звісно, Бровастику.

— Іди покажи ідіотам-кухарям номер один і номер два, хто тут найкращий кухар! До ночі, Санджі!

— Почуємося, Марімо! Почуємося, капітане.

Санджі поклав слухавку і виліз із ліжка. Зефф встановив протез і піднявся.

— Старику?

— Так, Баклажане?

— Твої вуса трохи розпатлані.

Зефф подивився у дзеркало — маленький Баклажан правий. Його вуса виглядали неохайно. Він вигнув брову.

— Хочеш їх розчісати?

Санджі не відповів, а натомість кинувся до Зеффової ванної кімнати, а потім повернувся, усміхаючись і тримаючи гребінець та резинки.

Пірат у відставці з усмішкою зітхнув і присів назад на ліжко. Санджі забрався слідом, взявши дві резинки. Обережно розчесавши вуси Зеффа, він почав їх заплітати. Зефф помітив, що коли Санджі дійсно зосереджений — під час готування чи тренування — він трохи висовує язика. Зефф постарався не засміятися, коли побачив, що той знову так зробив. Коли Санджі закінчив з першою косою, то зайнявся другою — він тепер був у цьому експертом. Зефф показав йому, як це робити в один із багатьох днів, що вони провели у лікарні.

Закінчивши, Санджі усміхнувся Зеффові.

— Тепер куди краще, старику.

— Ти правий. Іди до своєї кімнати перевдягнися, і зустрінемося на кухні для сніданку? Чи потрібна допомога з краваткою?

— Ні, я тепер можу і сам це зробити, але дякую, старику! — і Санджі вийшов з кімнати, тримаючи плюшеве каченя і ден ден муші.

Зефф усміхнувся. Його хлопчик підростав.

***

Ранкове обслуговування протікало повільно. Прийшло достатньо людей, щоб усі були зайняті, але не стільки, щоб були заклопотаними. Зефф поглядав на Санджі — хлопчик готував свою четверту страву від початку зміни.

— Непогано справляєшся, Баклажане.

— Дякую, старику. Можна я приготую панкейки наступного разу?

— Тобто тісто? Впевнений взяти на себе цю відповідальність? Це важливо, знаєш же.

Санджі гмикнув.

— Думаю, я готовий.

Зефф усміхнувся.

— Думаєш? Мені потрібно більше за це, Баклажане.

— Я готовий зробити тісто, старику.

— Вже краще. Як там хлопці?

— Луффі сказав, що він, Ейс і Сабо нарешті перемогли тигра, а Зоро сказав, що йому вже краще вдається битися двома мечами, але він хоче створити трьохмечовий стиль.

— Трьох? І куди він буде його класти?

Санджі скривився, наче йому стало огидно.

— В рот.

Зефф розреготався.

— Цей хлопак ніколи не перестане мене дивувати.

Санджі закінчив викладати жарене яйце і онігірі та поставив тарілку на підігрівач. Він взяв ще одне замовлення, коли Зефф гукнув його.

— Тобі час відпочити.

Санджі кивнув і підійшов до Зеффа, щоб подивитися, як той готує. Кухар нарізав тунець, коли Санджі знову заговорив.

— Я хвилююся за Намі. Вона досі не подзвонила, а минули вже тижні.

— Вона напевно потрібна Бельмере для вирощування мандаринів чи зайнята малюванням нових мап. Знаєш же, як Намі може забутися, коли малює мапи.

— Знаю, але все ж. Усопп вчора теж не дзвонив. Зоро сказав, що я надто переймаюся.

— Ти переживаєш, тому що ти хороший друг. Просто дай їм трохи часу.

Санджі кивнув. І подивився на страву.

— Що ти готуєш?

— Теккадон. Його роблять з тунця, норі, зеленої цибулі, рисового оцту і уручімая*. Я думав над тим, щоб додати його до меню, — він взяв виделку і подав Санджі, щоб той скуштував тунець.

— Смачно.

— Радий чути, Баклажане. Є один маленький острів, відомий своєю рибою. Завтра, коли ми біля нього пришвартуємося, ми з тобою підемо на ринок, щоб подивитися, чи є в них ще тунець.

Санджі кивнув.

— Після обслуговування ти же потренуєш мене?

Зефф гмикнув.

— Як тільки закінчу з теккадоном.

— Добре, тоді я піду перевдягнуся.

Зефф закінчив страву через пару хвилин, а Санджі вже якраз спустився сходами у більш простому одязі. Вони пішли на палубу поза рестораном. На щастя на ближньому острові панував літній клімат, тому і Санджі, і Зефф могли зостатися в футболках.

— Сьогодні я навчу тебе, як бити в шию. Готовий?

Санджі кивнув.

— Народився готовим, старику.

***

Тренування пройшло добре, Санджі собою пишався. Він ще не міг ідеально провести цей удар, але Зефф сказав, що все добре і що на це потрібен час, тому Санджі повірив йому. Коли вони закінчили, Санджі трохи перекусив і пішов до своєї кімнати відпочити.

Після короткого сну, Санджі підійшов до столу, що стояв під вікном. Спочатку він дістав свою кулінарну книгу, де поки що було лише декілька рецептів. Коли вони відкрили ресторан, то там було всього чотири: гостра паста з морепродуктами, гострі курячі крильця, омлет та рис.

Тепер завдяки подорожі і новим друзям він додав більше: яловичину, онігірі, мандаринові торти і рибу з чіпсами. Санджі не міг дочекатися, щоб вписати ще.

Санджі подумки відмітив, що потрібно попитати у Зеффа ще рецептів десертів. Одного разу він спробував цукрову вату. Можливо він познущається із Зеффа, допоки той не здасться і не навчить його.

Закривши кулінарну книгу, він поклав її назад у ящик. І побачив чистий папір та олівці. Він вже давно не малював. Тому хлопчик взяв лист і почав малювати. Спочатку йому захотілося зробити блакитний фон, потім, коли він оцінив його і продивився олівці, то усміхнувся. Санджі намалює Олл Блю. Останнього разу він малював його ще коли жив у Джермі. Батько спалив той папірець, коли знайшов. Санджі стало цікаво, як відреагує Зефф.

Санджі заусміхався, коли закінчив малюнок. Одночасно з цим він почув стукіт у двері.

— Га?

— Я можу зайти, Баклажане?

— Так, старику.

Зефф відчинив двері.

— Скоро почнемо подавати обід, ти йдеш?

Санджі мугикнув.

— Через хвилинку, — він відкрив ящик, щоб покласти олівці і малюнок, коли Зефф знову заговорив.

— Ти малював?

Санджі повільно кивнув. Батько одного разу сказав, що малювання для слабких людей. Зефф нічого проти цього не казав, коли він показував йому малюнок своєї мами. Можливо Зеффові і цей сподобається.

— Я намалював Олл Блю. Хочеш побачити?

— Звісно.

Санджі сором’язливо показав йому малюнок. Зефф взяв лист, схилив голову в бік і вказав на одну з рибин.

— Це має бути білогрудий хірург?

Санджі кивнув.

— А що?

— Верхівка спини більш жовта. А у жовтохвостої риби-клоуна тільки дві білі смужки.

— О, — Санджі знову витягнув олівці і розмалював як треба.

Зефф усміхнувся.

— Тепер краще. Ти добре постарався, Баклажане. Хочеш поставимо його в рамку?

— В рамку?

— Так. Можемо повісити його на кухні, але напевно дим може пошкодити рамку. А ще ніколи не знаєш, що учудять Патті і Карне. Один із цих ідіотів може випадково її зламати. Мій кабінет для цього підійде краще.

— Ти жартуєш же, старику?

Санджі не міг у це повірити. Чому Зефф поводиться так, наче йому дійсно сподобався малюнок?

Зефф вигнув брову.

— Звісно, що я серйозно. Але може ти хочеш залишити його собі.

Санджі замислився на хвилинку. Здавалося, що Зеффу дійсно сподобався малюнок, а він не був з тих людей, які приховують свої справжні почуття. Можливо це було і справді так.

— Можеш забрати.

Зефф усміхнувся.

— Я радий. Думаю, в кабінеті є порожня рамка. Підеш?

Санджі кивнув. Він попрямував за Зеффом у кабінет. Там на столі валялися листи, чорнило і ручки. А також стояли три рамки з фотографіями. В одній була стара команда Зеффа, в другій нинішня команда перед Бараті, коли вони тільки відкрилися, а в третій знаходилися лише Зефф і Санджі. Це фото вони зробили теж у день відкриття. Зефф заглянув у одну з коробок, що стояли біля шафи, і знайшов там рамку. Вставивши в неї малюнок, він поставив її на стіл поруч із фото з ним та Санджі.

— Непогано, вірно, Баклажане?

Санджі подивився на малюнок у рамці, потім на Зеффа і знову на малюнок. Зефф усміхався так, наче справді був щасливим від того, що на його столі стояв малюнок Санджі. Саме такий погляд він мав, коли Санджі готував чи тренувався. Чи коли усміхався або сміявся. Зефф виглядав так, наче пишався ним.

— Так, непогано, старику.

Санджі стало цікаво: якщо він дасть Зеффу ще один малюнок, чи сподобається і він йому, і чи поставить він і його в рамку. Санджі знову подивився на Зеффа, і, помітивши чоловічу усмішку, подумав, що той напевно так і зробить.

***

Наступного дня вони пришвартувалися біля острову десь в обід. Після цього Санджі і Зефф пішли на ринок подивитися на продукти і, що важливіше, знайти більше тунця.

Санджі продивлявся полиці, котрі були різнокольоровими, продавці вигукували про свій товар. Зефф дивився на різних тунців, шепочучи щось собі у вуса. Вони вже купили яйця, декілька видів рису, яловичину, курицю і борошно. Зефф тримав усі пакети в лівій руці, а правою тримав руку Санджі.

Санджі смикнув Зеффа за руку.

— Щось не так, старику?

— Думаю, нам краще поки купити чотири штуки, якщо страва не вийде. Але боюся, що через пару днів в них вже не буде рибин.

Санджі знизав плечима.

— Ми можемо купити п’ять штук, все одно на пробу страви піде тиждень. І так у нас буде достатньо відгуків, щоб розуміти, потрібно продовжувати чи ні.

Зефф перевів погляд на Санджі.

— Коли саме мій маленький Баклажан став таким розумним, га?

Санджі всміхнувся.

— Я завжди був розумним, ти просто не звертав на це уваги.

— Негіднику, — він подивився на продавця. — Нам п’ять штук, будь ласка.

Коли Зефф заплатив і взяв пакет, то знову почав іти з Санджі.

— Навчиш мене рецепту?

— Тільки якщо перестанеш знущатися над тим, як Патті робить панкейки.

— Але моє тісто краще! Патті більше не розрізняє, де хороше, а де погане. Він надто старий.

Зефф розреготався. Санджі приєднався до нього, але зупинився, коли почув інший регіт. Санджі застиг. Він занадто добре знав цей сміх. Санджі озирнувся і побачив двох солдатів Джерми, що разом реготали недалеко від них. Хлопчик швидко їх впізнав. Ці двоє були найгіршими. Завжди висміювали і били його, коли він сидів у камері. Вони обожнювали казати Санджі жахливі речі і глузувати з його мами. А ще їм видавалося смішним затягувати металеву щелепу шолома трохи сильніше.

Якщо вони були тут, то і батько певно теж.

Санджі стиснув Зеффову руку.

— Все добре, Баклажане?

Санджі подивився на нього.

— Можемо піти додому?

Він не хотів плакати. Не хотів насторожувати Зеффа і привертати увагу солдатів. Він хотів лише піти додому і сховатися під ковдрою.

— Звісно. Хочеш я понесу тебе?

Санджі кивнув, не довіряючи своєму голосу. Він відчував, як на очі навертаються сльози. Зефф підняв його, а Санджі зарив лице у чоловічій шиї, її обіймаючи.

Санджі почув, як Зефф шепотів:

— Все добре, Баклажане, все в порядку. Ми йдемо додому, все гаразд. Ніхто тобі не нашкодить. Я тут, Санджі. Я тут.

Санджі шмигнув носом і міцніше обійняв Зеффову шию. Скоро він буде вдома. Скоро він буде в безпеці.

***

Санджі було лячно. Зефф відчував, як хлопчик тремтів на його руках. Пірат у відставці йшов так швидко, як тільки міг. Він озирнувся навкруги і побачив людей, одягнутих у чорно-білу уніформу з числом шістдесять шість. Зефф міцніше обійняв Санджі.

Коли вони повернулися до Бараті, він побачив величезний корабель поруч із ним, на якому також значилося число шістдесять шість.

Зефф не знав, хто вони, але йому це зовсім не сподобалося. У мить, як він із Санджі опиниться на Бараті, він віддасть наказ виходити в море.

Біля стійки чоловік побачив переляканого Елі.

Зефф нахмурився.

— Що сталося?

— У залі солдати. Всі клієнти пішли.

Дідько.

Санджі судорожно видихнув.

— Як тільки вони закінчать їсти, ми відпливаємо. Я віднесу Санджі до його кімнати.

— Так, шефе.

Зефф піднявся сходами і швидко пройшов на кухню. Бет і Лорен готували, поки Патті і Карне випікали.

Патті насупився, коли їх побачив.

— Що з хлопцем?

Зефф не відповів, лише поставив пакети на один із столів. Він піднявся сходами і пройшов до кімнати Санджі. Зайшовши туди, він поклав Санджі на ліжко, але хлопчик не захотів його відпускати.

— Баклажане, все добре, ти у безпеці.

Санджі похитав головою.

— Баклажане, все добре.

— Ні, — Санджі шмигнув носом. — Вони тут. Вони заберуть мене.

— Ніколи, — Зефф скуйовдив біляве волосся Санджі і поклав долоні йому на щоки. — Ніхто не відбере тебе у мене. Я обіцяв це тобі, пам’ятаєш?

Санджі кивнув.

— Ти залишайся тут, а я з ними розберуся, добре?

Санджі почав плакати.

— Я не хочу йти.

— Ти не йдеш.

— А якщо мій батько тут?

— Це не важливо. Я не дозволю нікому забрати тебе в мене.

Санджі заплакав дужче.

— Мені страшно.

Зефф притягнув його в обійми.

— Знаю, зараз справді страшно, але я обіцяю, що все буде добре.

Вони обіймалися так довго, що Зеффу здалося, наче проминули години. Тоді хтось постукав.

Зефф відповів.

— Так?

Двері відчинилися, у отворі з’явилася голова Карне.

— Вибач, босе, ти нам потрібен. Це важливо.

Зефф подивився назад на Санджі.

— Вибач, потрібно йти. Ти залишайся тут і не виходь, допоки я не прийду за тобою, добре?

Санджі кивнув.

Зефф витер у хлопчика сльози.

— Може подзвониш Зоро чи Луффі?

— У Луффі часто не працює ден ден муші. Можливо Зоро зараз не тренується.

— Добре, спробуй поговорити з малим Марімо. Ви можете вдвох попрацювати над новим розіграшем для Перони, про який він розповідав тобі вранці.

Ці слова розсмішили Санджі.

— Вона додала блискіток до його шампуня. Він так розлютився.

— Давай, подзвони йому. Я впораюся якомога скоріше.

І він вийшов із кімнати, у той час як Санджі підійшов до ден ден муші. Зефф тільки почав іти коридором, коли почув:

— Бровастику? Все добре?

— Яка ситуація?

— Кляті охоронці патякають гидкі коментарії про Лорен, тому Патті пішов допомогти Ісааку та Елі з подачею. Так званий король наказав, щоб страви для нього і його дітей готував та подавав шеф. Як Санджі?

— Погано. Я хочу, щоб і духу їхнього тут не було.

Зефф прийшов на кухню, Бет та Лія відразу перевели на нього погляд.

— Що нам робити? Виженемо їх?

— Ні. Коли я відкрив ресторан, то мав дещо на думці. І я, і Санджі пережили голод. Як я можу вважати себе хорошим батьком, якщо дозволю своїй дитині побачити, як я відмовляю комусь у їжі? То що ж ці паскудники хочуть?

Лорен протягнула йому замовлення.

— Три яловичини з картоплею, одне жарене яйце з рисом і одну пасту з морепродуктами.

Зефф кивнув і почав готувати. Як тільки він закінчив п’ять страв, то відправився до зали подавати. Зефф підійшов до найгучнішого стола в центрі. Там сидів високий чоловік з довгим білявим волоссям, що хмурився, і чотири дитини — три хлопця і одна дівчинка. Ці хлопаки гомоніли гучніше за всіх у цілому ресторані. Кричали, копали стільці, реготали.

Дурні хлопчиська.

Зефф поставив три яловичини з картоплею перед хлопцями, жарене яйце з рисом перед чоловіком і пасту з морепродуктами перед дівчинкою. Зефф подивився на неї. Вона виглядала сумною, наче не хотіла тут бути. А ще на лівому зап’ясті і щоці вона мала фіолетові синці.

Зефф відразу вмів розпізнавати нещасливу дитину, над котрою знущаються.

Він заричав.

— Як тільки закінчите їсти, то йдіть.

Чоловік вигнув брову.

— Не знаєш, хто я?

— Мені все одно.

— Я Вінсмок Джадж, селюче. Виявляй до мене повагу!

— Їжте свої страви і вимітайтеся.

Джадж подивився на свою тарілку.

— Їжа виглядає погано, але не слід було очікувати більшого. Зрештою це складно назвати рестораном, радше якоюсь паскудною забігайлівкою. Ці столи і стільці насилу елегантні. А фіранки просто огидні.

Санджі обрав столи і стільці навіть до того, як вони обидва погодилися на корабель. Санджі говорив годинами, тому що не міг вирішити, які фіранки обрати: жовті чи блакитні. Зефф зрештою купив і ті, і ті.

— Срібний посуд теж поганої якості.

Зефф обрав саме його, тому що він був найлегшим. Після місяців голоду Санджі ледве мав м’язи щоб ходити, вже не кажучи щоб тримати виделку чи тарілку. Зефф хотів, щоб його хлопчику було комфортно, хотів, щоб він міг щасливо їсти і щоб до нього не ставилися, як до непотрібу, бо він недостатньо сильний.

— Яйця і рис дешеві, — Джадж взяв тарілку і повільно перевернув її, їжа впала на підлогу. — Тому ні, їсти я нічого не буду, — він зареготав, а хлопчиська почали потішатися навіть гучніше.

Він із Санджі самостійно обрали свіжі яйці на острівній фермі цього ранку. Саме Санджі дав беллі продавцю, беручи яйця з усмішкою. Його хлопчик навіть привітався з курицею. І рис вони обрали разом ще вчора.

Перед очима Зеффа все почервоніло.

Він копнув Джаджа у живіт, відправивши його в політ до найближчої стіни. Хлопці перестали сміятися, Джадж простогнав.

Джадж потер голову.

— Ічіджі, Ніджі, Йонджі. Займіться ним.

Хлопці встали.

Зефф вигнув брову.

— Просиш своїх дітей битися у твоїй бійці? Жалюгідно.

Троє хлопців напружилися, а Джадж загарчав. Зефф подивився на дітей. Мудак назвав їх Ічіджі, Ніджі і Йонджі. Санджі розповідав йому, що так звали його братів. Це не може бути співпадінням, у них же такі самі закручені брови, як у Санджі. Зефф подивився на чоловіка. Він спробував побачити хоч краплю схожості в його обличчі, але не зміг. Санджі напевно передалася зовнішність його мами Сори.

Джадж піднявся і почав іти до Зеффа.

— Ти про це пожалкуєш.

— У твоїх мріях.

— Зеффе?

Зефф широко розплющив очі. Якого біса Санджі тут робить? Він хутко озирнувся і побачив Санджі в маятникових дверях, який явно хвилювався, прикушуючи нижню губу. Потім він глянув назад на Джаджа, побачивши, як той повертає голову до Санджі. Ні. Він пообіцяв Санджі, що батько не побачить його і він збирався виконати цю обіцянку.

Зефф копнув Джаджа в коліно, а потім у ребра.

Вдалечині він почув, як Патті гарчить, прямуючи до Санджі.

— Міні-босе, що ти робиш? Повертайся всередину!

— Але я почув, як щось впало. Я хочу побачити старика!

Він знову і знову вдаряв Джаджа, допоки останній удар не відправив того в політ через увесь ресторан. Багацько столів зламалося. Троє хлопців підбігли до свого батька, поки Зефф впевнявся, що Джаджу не видна тепер кухня.

— Ви. Мі. Тайтеся.

Джадж витер цівку крові з рота. Хлопчиська подивилися на батька.

— Я можу його вбити, батьку!

— Я теж, батьку, це буде легко!

— Батьку, ми змусимо цього селюка зрозуміти, що йому не варто було зв’язуватися з нами!

Джадж не відривав погляду від Зеффа. А потім піднявся.

— Ми йдемо.

Хлопець з блакитним волоссям ахнув.

— Що? Чому?

— Але, батьку, його так легко буде вбити! — додав хлопець із зеленим волоссям.

Джадж повернувся до них спиною.

— Ці селюки не варті того, щоб бути вбитими Джермою-66. Це просто буде марна трата часу й енергії.

Джадж міг казати все, що хотів, але Зефф знав правду. Пірат у відставці побачив лише одну емоцію в Джаджових очах. Страх.

Джадж почав іти до сходів, хлопці попрямували за ним, кричачи і б’ючись. Чоловік озирнувся, коли зрозумів, що дівчинка залишилася за столом.

— Рейджу!

Вона шмигнула і встала. Дівчинка почала іти до них, коли Зефф виставив перед нею руку.

— Тобі не потрібно за ними іти. Можеш залишитися. Ти будеш у безпеці.

Рейджу не відповіла, подивившись на батька. Той прогарчав:

— Рейджу, негайно!

Вона знову шмигнула носом.

Зефф гаркнув:

— Вона не піде з тобою.

Джадж подивився на неї зверху вниз.

— У тебе немає потенціалу. Ти не гідна мого часу.

Рейджу прошепотіла:

— Батьку.

Тоді Зефф почув на кухні шум і краєм ока побачив Санджі, котрий пройшов крізь маятникові двері і підбіг до дівчинки. Зефф встав перед ними, захищаючи їх своїм тілом. Санджі поклав долоні на її обличчя, і саме тоді Зефф помітив, як вона почала тихо плакати.

— Все добре, — усміхнувся Санджі. — Можеш залишитися. Зефф з усім розбереться, він завжди так робить.

Джадж скривився від огиди.

— Вони жалюгідні.

Зефф схрестив руки.

— Вони сильніші, ніж ти коли-небудь будеш.

— Це неможливо. Ми Джерма-66. Ми найкращі в усьому. Одного дня ти зрозумієш, що вони марно витрачають твій час, Червоно Нога.

— Єдина людина, яка даремно витрачає мій час — це ти. Не мої діти. А тепер вимітайся, перш ніж я вб’ю тебе.

Як тільки Джадж, діти і солдати пішли, команда це відсвяткувала. Патті вийшов із алкоголем, а Ісаак та Елі видихнули, переставши виглядати так, наче ось-ось знепритомніють. Бет і Лія дали одне одній п’ять, а Карне і Лорен почали прибирати залу.

Зефф подивився на дітей, побачивши, що Санджі засмучений.

— Що не так, Баклажане?

— Вони змарнували їжу.

— Знаю, я теж розлючений. Але думаю Рейджу досі голодна, тому може ти підеш щось приготуєш?

Санджі просяяв.

— Так! — він взяв сестру за руку. — Я покажу тобі кухню! — і вони побігли до дверей. Зефф спокійно попрямував за ними.

Санджі почав готувати пасту з морепродуктами, поки Рейджу спостерігала за своїм молодшим братом. Вона прошепотіла:

— То ти щасливий тут?

— Так, щасливий. Це мій дім.

Як тільки Санджі закінчив готувати, то виклав все на тарілку і подав їй. Коли Рейджу доїла, то усміхнулася.

— Дуже смачно.

Санджі засяяв.

— Дякую. Зефф мене навчив.

***

— Заходь!

Санджі вже був у ліжку, коли постукав Зефф. Пірат у відставці зайшов і присів на ліжко.

— Твоя сестра вже спить.

— Рейджу завжди любила лягати рано.

Зефф, Карне і Лорен переробили порожню підсобку напроти Санджіної кімнати у спальню для Рейджу. Завтра вони підуть купляти нові меблі та одяг.

— Сьогодні багато чого трапилося.

Санджі кивнув.

Зефф нахмурився.

— Чому ти спустився? Я захвилювався, коли почув тебе.

— Я почув, як стіл зламався. І подумав, що він нашкодив тобі чи зламав твій протез, — Санджі закусив нижню губу. — Я злякався.

— Ну, зі мною все гаразд, Баклажане. Тобі не потрібно за мене хвилюватися. Це моя робота хвилюватися за тебе, а не навпаки.

— Може ми можемо хвилюватися одне за одного?

Зефф подивився на Санджі. Він виглядав таким маленьким у своєму ліжку. Зефф обійняв хлопчика.

— Так і зробимо, Баклажане.

Пару хвилин вони в тиші обіймалися, поки Санджі її не порушив.

— Я радий, що ти знайшов мене.

— Я теж. Повір мені, я теж, Санджі.

— Чи, — Санджі ковтнув. — Чи все добре, якщо я буду називати тебе татом?

Зефф усміхнувся.

— Звісно, синку, — він скуйовдив біляве волосся хлопчика. — А тепер час спати.

Санджі кивнув і ліг, натягнувши ковдру до підборіддя. Коли Зефф вже був біля дверей, то усміхнувся знову.

— На добраніч, сину.

Санджі усміхнувся.

— На добраніч, тату.

***

Роки потому

Санджі збирався. Спочатку склав свої костюми, потім кулінарні книги. Останнім поклав папір і олівці. Закривши сумку, він два рази перевірив, чи в його карманах лежать сигарети. Хтось постукав. У отворі з’явилася голова Рейджу. Вона пофарбувала своє волосся у білявий колір через тиждень після того, як почала жити в Бараті.

— Ти готовий, молодший братику? Луффі і хлопці готові відправлятися на порятунок Намі.

Санджі кивнув.

— Звісно, що готовий, — він накинув сумку на плече. — Де старик?

— На кухні випікає щось.

Санджі нахмурився.

— Знову? Він випікає з тих пір, як Луффі подзвонив мені два дні тому, сказавши, що забере мене. А ще нагадай мені надрати дупу Марімо. Не можу повірити, що цей ідіот загубив свій ден ден муші шість місяців тому.

— Ти милий, коли хвилюєшся, — Рейджу гмикнула. — Ти переживаєш?

— Зовсім ні. Я буду кухарем піратів Солом’яного капелюха і знайду Олл Блю, от побачиш.

— Сподіваюся. А тепер тобі потрібно йти, всі на тебе чекають.

Рейджу вийшла, Санджі за нею. Коли він проходив крізь двері, то провів пальцем по всім лініям, які Зефф робив кожного разу, як відміряв його зріст. Він озирнувся на свою кімнату і стіл, де він малював чи писав у книзі. Він буде сумувати за своєю маленькою кімнатою.

Зачинивши двері, він почав іти коридором. Спочатку він пішов до зали, де всі на нього чекали. Бет і Лія скуйовдили йому волосся, а Лорен та Ісаак відкрито ридали. Елі намагався стримати сльози, але Санджі бачив, як тяжко йому це вдається.

Патті і Карне стояли біля кухні. Коли Санджі до них підійшов, Карне притягнув його в міцні обійми.

— Не роби нічого, чого б ми не зробили, добре, хлопче?

Санджі кивнув.

— Звісно, — а потім подивився на Патті.

— Шмаркач.

— Ідіот-кок.

Патті м’яко вдарив його в плече.

— Будь обережним там, добре?

Санджі єхидно всміхнувся.

— Не спали мою кухню.

Патті закотив очі.

— Іди до великого боса, поки я не надер тобі дупу.

— Помрій.

Санджі пройшов крізь маятникові двері, знайшовши Зеффа за готуванням печива. Він підійшов до нього і закотив рукава, а потім взяв трохи тіста і почав формувати кульку.

— Луффі тут.

Зефф прогарчав:

— Я знаю. Твій капітан з’їв половину наших припасів.

Санджі прикусив усередині щоку.

— Я буду писати кожні два тижні, якщо зможу.

— Тобі краще так і робити, негіднику.

Санджі і Зефф закінчили робити порцію в тиші. Коли Зефф поставив її в духовку, то схрестив руки.

— Які в нас правила.

— Ніколи не вдаряй жінку, ніколи не бийся руками.

— І третє?

Санджі ковтнув.

— Ніколи не переставай бути добрим.

— Чудово. Пам’ятай їх. Інакше я знову перетну чортів Парадайз, щоб надрати тобі дупу, Баклажане.

Санджі гмикнув.

— Зрозумів, старику, — а потім закусив нижню губу. — Я мушу йти.

— Я знаю.

Санджі кивнув і почав іти до дверей, коли зупинився.

— Я повернуся. Я покажу тобі Олл Блю. Обіцяю.

— Краще тобі так і зробити, — Зефф усміхнувся. — Тобі завжди будуть раді у Бараті, синку.

Санджі тремтяче видихнув. Цей ідіот надто добрий син. Зефф ним пишався.

Зефф прикинувся, що не побачив, як Санджі поклав у кармани два мішечка, повних печива.

Санджі витер сльози і підняв голову, гордо пройшовши крізь маятникові двері. Зефф попрямував до головної палуби, де всі махали Меррі, що відпливала. Санджі махав їм у відповідь.

Зефф прокричав:

— Не застудися, ідіоте.

Пірат у відставці пирхнув, коли побачив, що Санджі знову почав плакати. А якщо Зефф і дозволив декільком сльозам стекти по щоках, ну, його дитина покидала гніздо. Хто його буде звинувачувати?

Він не міг дочекатися побачити Олл Блю із Санджі, своїм сином. Його найбільшою гордістю.

 

*звичайний японський рис.

Більше перекладів фанфіків по різноманітним фанхатам можете прочитати в моєму тґ-каналі "Чарівний куточок фей" (https://t.me/magicalfairycorner) :)