Розділ 44
День був спокійний.
Лі-йон насолоджувалася теплим чаєм, а сонце лагідно лилося крізь широке вікно. Сьогодні мав відбутись аналіз сну Квона Че У та візит на гору Донгак.
Вона піднесла чашку до вуст і краєм ока спостерігала, як чоловік під деревом віджимається, не збиваючи ритму. Його м’язи на руках і спині блищали в сонячному світлі. Ноги широко розставлені…
Ні! Ні!
Лі-йон згадала, як тієї ночі Квон Че У вийшов із ванної, обгорнутий лише рушником. Вона стримано похитала головою. Нижня частина його тіла нагадувала їй гігантський гриб, і їй доводилось щоразу нагадувати собі: «Не будь надто зацікавленою».
— Самки павичів здалеку звертають увагу на верхню частину хвоста самця, а зблизька — на нижню, — почувся рівний голос.
Лі-йон мало не впустила чашку. Вона обернулася — до неї неквапливо прямував Ґю Бек, поглядаючи у вікно. Обличчя в нього було, як завжди, беземоційне.
Вона зібралась і спробувала відповісти спокійно, стримуючи потік нецензурних думок:
— Давно ти тут? Ти вже їв?
— Директорка щойно розглядала репродуктивний орган самця, — сухо повідомив хлопчик.
— Ґю Бек!
— Самки павичів звертають увагу на колір і довжину пір’я. Важливі також форма і візерунок, — додав він, не кліпнувши оком.
Лі-йон зітхнула й нахмурилась.
— Вибагливі ж павички.
— Директорка також цінує найкращі якості самця, — продовжив дитина з гордістю.
— Що?
— Вона теж вибаглива.
Лі-йон втратила дар мови. Щоби його втихомирити, вона швидко запхала йому в рота печиво. Потім, за звичкою, перевірила йому за вухами — чи немає бруду. Переконавшись, що все чисто, подала склянку молока.
Тим часом Ґю Бек витяг із рюкзака енциклопедію й знову глянув на Лі-йон. Його очі блищали, як у польового наглядача.
— Директорко, остерігайтеся слонів.
— Га?
— Будьте обережні. — Він поважно торкнувся пальцем сторінки.
На ній було написано:
Тічка у тварин.
//Примітка: тічка — період статевої активності у тварин.//
Це був розділ, який останнім часом найбільше зацікавив Ґю Бека. Половину сторінки займав величезний слон з розчепіреними вухами.
— Самець слона, спраглий до кохання, перетворюється на монстра.
— Га?
— Самці слонів стають агресивними під час тічки. У цей час до них краще не наближатися, — бурмотів Ґю Бек, постукуючи пальцями по сторінці, ніби відчував тривогу.
***
— Коли починається тічка, у слонів набрякають скроні, і з шкіри виступає в’язка рідина, — продовжив він. Було трохи моторошно це слухати.
— Вони також стають неконтрольовано лютими. Слони, які не можуть упоратись зі своїми емоціями, кидаються на все, що потрапить їм на очі. Директорка повинна остерігатися самця.
Чи розумів Ґю Бек значення слова "тічка" — сказати важко. Але Лі-йон просто тішилась, що хлопчик так палко про щось розповідає.
Ще дивніше було те, що він уперто не зводив очей від вікна.
Чому він так зацікавлений у Квоні Че У?
— Коли слони готові до кохання—
У цей момент Квон Че У завершив тренування й зайшов у дім. Лі-йон миттєво засунула Ґю Беку в рот ще одне печиво, щоби його зупинити.
Вони сліпнуть від кохання... — мало пролунати в повітрі, якби не той солодкий шматочок, що вчасно заглушив дитячу фразу.
***
— Ґю Бек — просто дивна дитина. Він не хотів тебе образити, — сказала Лі-йон, дорогою до лікарні в старій вантажівці з вицвілою наклейкою «Госпіталь Сплюс». — Коли він назвав тебе лемуром, він не мав на увазі нічого поганого…
— Я знаю, — спокійно відповів Квон Че У.
— Якщо його щось зацікавить — він буде чіплятись до теми до останнього.
— У цьому ми, мабуть, схожі, — промовив він.
Її рука, що тримала кермо, трошки здригнулась. Вона весь час відчувала на собі його пильний погляд.
Квон Че У, сидячи на пасажирському сидінні, просто… дивився на неї.
— Квоне Че У, дивися вперед. Уперед.
— Але я ж не за кермом. Навіщо?
— Це буде погано, якщо я через це в’їду в когось.
— Ти збираєшся в когось в’їхати?
— Може й так! — Вона майже фізично відчула, як шкіра почала палати від напруги. Він зітхнув, ніби був незадоволений… але нарешті відвів погляд.
— Лі-йон, мені потрібне посвідчення особи.
Світлофор. Червоне. Лі-йон натиснула на гальма так різко, що майже вдарилася об кермо.
Квон Че У зреагував миттєво — простягнув руки й захистив її від удару.
— Ти в порядку? — спитав він.
Лі-йон занадто добре усвідомлювала, як її груди притислись до його рук. Вона не могла навіть підняти голову — щоки пекли від сорому.
Вона відчувала тканину… і надто чітко розуміла, що саме між ними.
Її проймав дивний тремтливий жар — аж донизу, до живота. Вона інстинктивно стиснула ноги.
— Лі-йон, що з тобою? Все гаразд?
— Нічого! Все добре!!
Лі-йон різко відкинулась на спинку сидіння.
— Ем… Квоне Че У… ти надто близько.
*******
Колись тут була мапа. Але її з’їли кроти з тривогою.
А стрілку “сюди не ходи” хтось переробив на “ой, давай краще зайдемо й подивимось”.
(Так, це я знову. Перекладачка, яка прокинулась уночі від репліки третьорядного персонажа. І пішла рятувати текст, а з ним — і твою читацьку душу.)
Якщо ти це читаєш — ти вже наш.
Переклала — Nathaniel.
Ще більше сюрпризів, мовних спалахів і текстових розтинів — у моєму Telegram-каналі.
Переклад — це як ритуал: жертвуєш часом, нервами й нічним сном, щоб ти міг пережити сцену, як треба.
Якщо ця емоційна секта припала тобі до душі — донат тут не гріх.
(На ритуальний чай, жертвоприношення у вигляді булочки та новий мозок замість вигорілого.)
Monobank
abank24
Ko-fi
(Донати не обов’язкові — але якщо зробиш, я скажу “дякую” з такою щирістю, що на секунду відступить вигоряння, дух перекладу обійме тебе, а чай закипить сам по собі.)
