Ривок вперед

Організувати моїх вихованців і повідомити їм, що нам доручено, не займає багато часу. Що займає трохи більше часу, так це пояснити їм, що саме станеться через «союзників», яких рада вирішила скинути на нас. Важко броньований солдат переді мною виглядає трохи нервово, що смішно, враховуючи те, що вона — велетенська мураха, обтяжена сотнями кілограмів металу.

«Ти збираєшся зробити це болісним для мене, Лірой?»

«Ні... Найстарший. Ми просто вирушимо й переможемо... ворога?»

«Чому це пахне як запитання!? Що ще ти сподівався перемогти? Знаєш що, не відповідай. Я просто скажу одне: ніхто з вас не помре під час цієї атаки. Жодної мурахи. Насправді я зроблю це своєю особистою місією, щоб ви всі повернулися без жодної подряпини».

Вона трохи згинається, пригнічена.

«Гаразд, Найстарший, — бурмоче вона, — будь по-вашому».

«Чому ти так ставишся до мене, га?!» Я тицяю її вусиком: «Я говорю про те, щоб залишити тебе живою! Чи є якась причина, чому ти не щаслива з цього приводу, Лірой? Щось, що ти хочеш мені сказати? Хм? Ти ж не будеш діяти проти першої речі, якій я вас навчив, правильно?! Тому що це може призвести до того, що я поверну вас до себе на деякий час, щоб я міг переконатися, що ви пам’ятаєте основи...»

«Ні, Найстарший! Я дорожу своїм життям, як і всі мої послідовники!»

«Зачекай, — чується запах з-за спини Лірой, — з яких пір?»

Член ради старанно ігнорує свого послідовника і пильно дивиться на мене, але її вусики смикаються поза її контролем. Я зітхаю.

«Безсмертні... хороший жарт. Гаразд, ось як ми це зробимо. Я піду першим, а ви будете позаду. Ми підкосимо їх, а Крініс і Крихітка завдадуть основної шкоди, нам просто потрібно використати нашу масу, щоб відштовхнути їх назад і розчавити біля наступного контрольного пункту. Є запитання?»

Я спрямовую своє запитання до рядів броньованих солдатів за їхнім ватажком, і одна зацікавлена особа піднімає вусик.

«Так, ти спереду».

«Привіт, Найстарший... чи не здається вам цей план дещо безпечним?»

«Тепер ти в самому кінці групи. Я організую для тебе щити та цілющу магію протягом усієї місії. Хтось ще?»

Передбачувано, ніхто більше нічого не запитує. Мураха, про яку йдеться, пригнічено пробивається до кінця ряду.

«Тоді добре, ставайте позаду мене, ми атакуємо, коли отримаємо сигнал».

[Крихітка, ти знаєш, що робити?]

Він кидає на мене ображений погляд.

[Ні, мені не потрібно питати Крініс, тому що вона слухає, а ти не відповів на моє запитання.]

Він сердито бурчить.

[Добре. Я просто перевіряв, ясно?]

Дошкуляюча мавпа. Іноді він стає надто енергійним, коли ми проводимо інструктаж перед боєм, бо йому дуже хочеться приступити до розгрому ворогів. Ми просуваємося вперед двома вузькими колонами, поки шум бою стає все голоснішим. Попереду мурахи захищають третій захисний пункт, як добре змащена машина, завдаючи ударів, ухиляючись, рухаючись і обертаючись, як шестерні в годиннику. І кого я тут бачу, як не саму Слоун.

«Готова відкрити прогалину?» Я кличу її, махаючи вусиком.

«Будьте готові до мого сигналу!» — каже вона, уважно спостерігаючи за розгортанням бою.

Я роблю останню перевірку себе, щоб переконатися, що я в ідеальному стані, перш ніж зробити те саме для своїх вихованців, одного за іншим. Я також уважно стежу за Лірой, чим ближче ми наближаємося до бою, тим інтенсивнішою стає енергія, яку я отримую від неї. Насправді всі безсмертні починають випромінювати якісь моторошні аури. Під лінією шоломів їхні складні очі наповнені дивним блиском. Це майже так, наче вони можуть відчувати себе по-справжньому живими лише тоді, коли вони наближаються до небезпеки.

«Готуйся!» надходить наказ.

«ШУКАЄМО!» позаду надходить потужна хвиля феромонів.

Божечки! Я миттєво починаю мчати не тому, що це план, а тому, що якщо цього не зробити, я хвилююся, що мене розтопчуть дебіли позаду мене! Я міг бути набагато більшим за них, але якщо зібрати їх усіх разом, вони мають велику вагу.

[Давайте, хлопці!]

«ГГРРРААААА!» Рев радості та гніву Крихітки розриває повітря і пронизує шум бою.

Слоун та її війська відступають від отвору, і ми прориваємось у нього. Я йду першим, і переді мною вимальовується справжня стіна ворогів, ненажерливі та божевільні, вони хапаються один за одного та за все, до чого можуть дотягнутися у своєму відчаї. Я повільно піднімаю рівень своєї навички прориву, і зараз я використовую інформацію, яку вона мені надає, розраховуючи час бігу та готуючись, щоб якомога краще нанести та прийняти удар.

ХРУСТ!

З нудотним звуком я врізаюся в передового монстра, моє плече вже нахилене, щоб вдарити ним прямо в істоту, і я продовжую рухатися, а вага Безсмертних за мною штовхає мене далі вперед.

ХРУСТ! ХРУСТ! ХРУСТ! ХРУСТ!

Опустивши голову та працюючи ногами, я штовхаюся вперед, не зупиняючись, перебігаючи прямо поверх монстрів, які падають перед об’єднаною міццю нашої атаки. Тоді з’являється Крихітка, мчить вперед і розбиває все перед собою зосередженою блискавкою, показуючи ревом свій виклик і непокору. Крініс піднімається зі свого місця на моєму панцирі у жахливому образі з трьох бездонних ротів, розташованих у чорнильному тілі чистої темряви. Ці двоє сіють хаос, поки атака триває, відкидаючи всіх перед собою.

Я розумію, чому Безсмертні та Лірой так захоплюються цими атаками. Це дійсно захоплююча річ! Кинутися вперед на ворога, збити його з ніг і мчати вперед, дає таке відчуття могутності, сили! Мабуть саме тому вони пристрастилися до такого виду наступу. Я начебто казав Ковалянту, що отримаю набір броні, коли еволюціоную... Я дуже, дуже не хочу отримувати щось, що прикриватиме мій чудовий панцир, але я можу спокуситися, якщо будуть знайдені правильні матеріали...

Мої ноги не втомлюються, а мої м’язи не болять завдяки Вестибюлю, і я продовжую мчати вперед, кусаючи щелепою та таранячи кожного тіньового звіра та демона, який наважується виставити себе переді мною. Гвехехех! Нас ніщо не зупинить!

Переклад твору нарешті догнав автора на розділі 1400. 
Якщо тебе цікавить придбання 700+ розділів твору, а також усіх наступних по мірі написання автором, заходь у телеграм і замовляй всього за 300 грн. 
Також там з'являються повідомлення про нові розділи одразу при їх випуску.