Дещо цинічно Гранін зазначив, що саме Бірітіт Крислас, свіжа молода жінка, виступила вперед, щоб звернутися до зібраних формувачів. Вона представляла обличчя змін, новий шлях, і молоду силу. Невинне обличчя, що ховає за собою монстра, не стримався подумки Гранін. Застрягши тут, в форпості, він не мав жодної можливості зв’язатися зі своїми союзниками в культі. Більш широка картина була поза межами його сприйняття. Цілком можливо, що божевільна кривава бійня, що мала тут відбутися, відтворювалася в фортах культу по всій імперії Голгарі. Скільки багатообіцяючих монстрів, дбайливо вирощених роками, кульмінація всіх досліджень і зусиль їхніх предків, будуть знищені в гонитві за цією короткозорістю?
«Вітаю всіх. Це чудово бачити стільки членів Культу Хробака, які можуть зустрітися на такому відкритому конгресі. Це, звичайно, перший раз, коли я змогла стати свідком такого зібрання, але я впевнена, що таких буде ще багато у найближчому майбутньому».
Гарячі оплески привітали ці слова, оскільки Крислас зуміла виглядати одночасно збентеженою та задоволеною схваленням своїх товаришів. Позаду неї двоє старших членів її тріади схвально дивилися на неї.
«Наскільки б щасливою я не була бути свідком успіхів, яких Культ Хробака досягнув за останнє десятиліття, ми повинні переконатися, що ми не відпочиваємо на своїх лаврах. Керівництво визначило, що тепер ми повинні працювати швидше. Наша мета була незмінною протягом усього нашого існування. Щоб досягнути цієї мети, ми накопичили знання, досвід і ресурси шляхом ретельного експериментування та практичного застосування.
«Але тепер настав час, коли ми повинні використати ці речі. Тиск на нас зростає, і ми повинні застосувати його до наших підопічних. У жарі бою ми сподіваємося створити досконалу істоту. Досконалу, як Ярум, чудовисько незламної сили, непохитної волі та неминучої перемоги, ми сподіваємося, що з цього народиться остаточний древній».
Більше оплесків, цього разу захоплених. Багато голосів кликали Ярума, і закликали його стежити за їхніми зусиллями, поки вони намагалися виконати його наказ і розірвати ланцюги цього світу. Серед усього цього Гранін та його колеги-учасники тріади були ноткою тиші серед активності. Вони не виявляли ні радості, ні схвалення, ні взагалі жодної відповіді. Завжди пильна, Іретт Пламін, перша в провідній тріаді на форпості, помітила цей брак ентузіазму, але швидко його відкинула. Мураха скоро буде розчавлена, не варто було хвилюватися за Лазуса та йому подібних.
Крислас підняла одну руку, і на зібрання поступово опустилася тиша.
«Кожна тріада тут представляє одного монстра в майбутньому випробуванні, одну надію культу. Я закликаю, щоб кожен з вас виклав усе, щоб ваші підопічні показали всю свою силу. Лише завдяки вашим спільним зусиллям ми зможемо коронувати найдостойнішого кандидата. Це зусилля, яке ще раз довело зростаючу силу і вплив нашої справи. Кожен з них це дистильована надія і мудрість наших старших, і я, особисто, не можу дочекатися, щоб побачити, хто буде найгіднішим!»
Зібрані формувачі вигукували та вітали, називаючи імена своїх підопічних, кожен бажаючи продемонструвати свою переконаність у тому, що верховним пануватиме їхній монстр. У Граніна були сумніви. Якщо його передчуття було правильним, провідна тріада вже обрала фаворита, змагання було лише приводом для того, щоб нагодувати якомога більше досвіду та біомаси обраному монстру.
«Було визначено пари для першого раунду. Щоб забезпечити об’єктивність, ми з моєю тріадою зробили процес випадковим у міру наших можливостей. Якщо у вас є якісь сумніви щодо жеребкування, будь ласка, не соромтеся поговорити з Оріденом Гравусом».
Старий Голгарі пильно глянув на оточуючих формувачів, наче спонукав їх подати йому скаргу. Гранін сумнівався, що хтось прийме цю пропозицію. Не зволікаючи, Крислас розвернулась та викликала кам’яну брилу з підлоги за допомогою земної магії. З наступною хвилею на камені почали з’являтися літери, відкриваючи для всіх пари двобоїв.
Одразу почалася штовханина за позицію, і нетерплячі формувачі відкидали один одного, щоб краще побачити, наче вони могли отримати якусь перевагу, знайшовши ім’я свого суперника на кілька секунд раніше ворога. Хоча Корун трохи підстрибував на п’ятах, їхня тріада терпляче чекала, поки божевілля вщухне, перш ніж вони почали просуватися вперед.
Коли він нарешті дійшов до каменю, Гранін безпристрасно пробігся по ньому очима, поки не знайшов ім’я, яке шукав. Побачивши супротивника, його очі зблиснули, а потім він повернувся до своїх двох союзників.
«Пішли, у нас є робота».
Вони вдвох кивнули та гуртом відійшли від схвильованого ремства тих, хто зібрався позаду.
Їм довелося обмінятися кількома послугами, щоб отримати потрібну інформацію, але зрештою все виявилося простіше, ніж Гранін очікував. Якщо і було щось, про що формувачі хотіли базікати, так це про могутніх монстрів.
«Що ви думаєте, бос?» — запитав Корун із занепокоєнням, написаним на його обличчі.
Торрін навпаки виглядала набагато спокійніше. Гранін вдячно глянув на неї. Схоже, що вона вже дійшла тих самих висновків, що й він, але з доступом до меншої кількості інформації. Вона справді була прихованою перлиною. Йому пощастило, що інші тріади відмовилися взяти її. Вона була найбільш перспективною молодою Голгарі, яку він бачив за довгий час.
«Вони облажалися, — упевнено заявив Гранін. «Вони хотіли розчавити Ентоні на ранній стадії та використати його як їжу для одного зі своїх улюбленців. Я очікував це з самого початку. Безсердечні кретини. Незважаючи на те, що він відроджений, вони просто не вірять, що архетип мурахи має надію стати індивідуально потужним».
Він не втримався і трохи збентежено знизав плечами.
«Мушу сказати, що я погоджувався з ними донедавна. Загальна мудрість Культу відкинула мурах як тупик без перспектив».
«Я вважаю, що ми знаємо, що це неправда», — заявила Торрін.
«Не забігай наперед, — попередив Гранін, — наш поточний підопічний набагато сильніший, ніж я очікував би від мурахи, але він далекий від того, щоб досягнути потрібного рівня. Нам просто пощастило в першому раунді».
Корун усе ще був розгублений.
«Я не розумію, було б добре, якби хтось підказав мені».
Гранін ляснув його по спині.
«У своїй пихатості вони зіграли прямо проти нашої найбільшої сили, поставивши найважчого, найповільнішого звіра проти мурахи. Вся сила, жодного мозку». Він невдоволено пирхнув. «Ніякої елегантності».
«Хіба це не погано? Великий і сильний? Звучить так, наче Ентоні розчавлять, як... комаху?»
«Не хвилюйся. Я вважаю, що завтра ми побачимо кілька ошелешених лиць». Гранін злобно засміявся. — Я ледве можу дочекатися».
Далі
Розділ 471 - Перша битва
Культ Хробака багато років використовував полігон для проведення випробувань і тренування майбутніх кандидатів. Це було широке кругле поле з сипучого піску та каміння, що було створено для цієї мети. Керувати подібним об’єктом під носом кола формувачів було нелегко, тому культ суворо практикував такі види діяльності на віддалених форпостах, подалі від міст і цікавих очей тих, хто заважав їм. Однак це був перший випадок, коли бойові полігони використовувалися для таких жорстоких і кривавих змагань, як це. Оріден Гравус поворухнувся на своєму сидінні, поки гул і шум інших членів культу навколо нього збільшувався та посилювався. Сьогодні ввечері відбудуться перші кілька боїв змагання, і він з нетерпінням чекав кількох поєдинків, зокрема першого. Зазвичай зона огляду була місцем мовчазних роздумів і навчання, оскільки старанні члени культу допомагали навчати своїх кандидатів під час живих битв. Цього конкретного вечора все було трохи... енергійніше. Незважаючи на те, що він був радий бачити приплив енергії та ентузіазму в Культі протягом останнього десятиліття, Гравус міг визнати сам собі, що він не зовсім задоволений швидкими темпами змін, що відбуваються. Але він з задоволенням це витримає. Створення і керівництво двадцятим древнім було священним завданням, дорученим їм самим Вічним Черв’яком, істотою, набагато більшою, ніж уся імперія Голгарі разом узята. Коли коло замкнеться і їхні кайдани розірвуться, вони відчують справжню свободу. Для цього були варті будь-які жертви. Шум долинув до його вух, і він повернув голову до головних воріт, сідаючи вперед у очікуванні. Це обіцяло бути цікавим видовищем. В дальньому кінці майданчика ворота повільно підіймалися вгору, поки не зафіксувалися на місці з гучним гуркотом. З затінених заглиблень тунелю невпевнено виринув великий монстр. Мураха. Тон глядачів відразу став насмішкуватим і критичним. Гравусу навіть не потрібно було чути, що вони говорять, щоб зрозуміти їхні почуття. Незважаючи на те, що монстр типу мурахи був одним з найстрашніших і моторошних з усіх архетипів, ніхто не покладав на цю істоту великих надій. Це було майже іронічно. Протягом століть мурахи спричинили незліченну кількість спустошень у всьому Підземеллі, знищуючи міста, знищуючи екосистеми та очищаючи величезні території за неймовірно короткі проміжки часу. Виявлення гнізда було достатньо, щоб перевести більшість цивілізованих сил Підземелля в бойовий стан до повного знищення противника. І все ж Гравус не мав страху перед цією істотою. Самотня мураха викликала страх тільки тому, що означала присутність поруч орди подібних істот. Жоден мешканець Підземелля в усій Пангері не програв би жодній єдиній мурасі! Базові показники були надто низькими, атакуючий потенціал був слабким, захисна майстерність все ще була нижчою за середню, значно нижчою за середню для безхребетних. Вони починали з дуже низької бази, і потенційні еволюції були малообіцяючими. Цій істоті просто не пощастило відродитися настільки слабким монстром. Наскільки йому відомо, це був перший і єдиний реінкарнатор, що народився в мураху, і це привернуло увагу Культу. У багатьох відношеннях це було дуже прикро. Цей персонаж Ентоні мав ... цікаве ставлення. Якби обставини склалися інакше, був шанс, що співпраця між ними була б плідною. На жаль, невдалий характер його переродження зробив це неможливим. Реінкарновані монстри представляли особливий інтерес для культу, оскільки вони часто давали найкращу інформацію та розуміння. Такий кооперативний монстр, як Сара, був золотою жилою інформації та досліджень. Що було прикрим у випадку Ентоні, так це те, що всередині культу просто не було інтересу досліджувати можливості окремої мурахи. Гравус ледь не стрепенувся, коли хтось раптом важко сів поруч з ним, перериваючи його міркування, поки він дивився вниз на неприродно нерухому комаху, що сиділа на землі. Він був дуже роздратований, усвідомивши, що це Гранін Лазус. «Хіба тобі немає де бути? Наприклад, підтримувати свого кандидата разом зі своєю тріадою?» — буркнув Гравус. Гранін відповів іронічним сміхом. «Я не думаю, що цього разу нам доведеться про це турбуватися, Гравус. А ти?» Оріден Гравус буркнув у відповідь. Принаймні Лазус не був повним дурнем, незважаючи на те, що могло натякати його досьє. Він, мабуть, побачив напис на стіні в той момент, коли були випущені пари, і навіть не потурбувався витрачати час на цю істоту. «Я радий бачити, що ти не повністю втратив свій інтелект. — буркнув Гравус. «Ой, припини, сварливий цап, — відповів Гранін, — ти завжди впевнений, що ти в усьому правий, га? Мало що змінилося. Якби я не хотів побачити твоє обличчя в кінці битви, я б навіть не приходив сюди». Сказавши своє, Гранін склав обидві руки на грудях і з захопленою увагою втупився в яму, коли протилежні ворота почали з гуркотом відкриватися. Дещо спантеличений словами свого колеги формувача, Гравусу знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти те, що він почув. Невже Гранін думав, що мураха може перемогти? Він зовсім розм'як у голові? Можливо занадто довгий час у полі міг послабити його здатність до розсудливості? Зневажливо пирхнувши, старший з двох формувачів знову звернув увагу на поле. Він поки що проігнорує глузування цього дурня, у нього буде достатньо часу, щоб змусити його з’їсти свої слова, коли його підопічний буде розплющений і з’їдений. З гучним гуркотом друга брама різко заскочила на місце, і з тіні вийшла вперед величезна істота. Коли вона була повністю розкрита, від членів культу, що спостерігали, почулися вражені вдихи та хвиля захоплених розмов. Величезне, громіздке тіло, що спиралося на вісім товстих потужних ніг, Носорігодракон був вражаючим видовищем. Велика жорстка голова з трьома блискучими рогами з’явилася серед легкої товстої кістяної пластини, що просувалась вперед, забезпечуючи ще більше захисту на твердій, наче скеля, шкірі, що вкривала істоту. Це чудовисько було повільним валуном, принаймні в чотири рази важчим за мураху, що стояла перед нею з іншого боку поля. У той момент, коли він подивився на свого супротивника, величезний звір видихнув повітря, опустив ріг і кинувся в атаку! Земля загуркотіла під ногами звіра, навіть сидіння під Гравусом вібрувало з кожним його кроком, від чого в його очах спалахував вдячний блиск. Намагаючись стримати почуття самовдоволення, що виникнуло в його серці, він глянув на формувача, що сидів поруч. На його подив, Гранін не виглядав анітрохи стурбованим. Насправді він виглядав більш спокійним, ніж раніше. «Він навіть повільніший, ніж я думав, — сказав Гранін, — ця штука рухається настільки повільно, що їй неможливо довірити добратися будь-куди вчасно».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!