Софос на ім'я Формо виглядав майже так само, як і більшість його роду. У нього була велика пухнаста голова без очей, яка здавалася надто важкою для його жилавого тіла, через що він нахилявся вперед і горбив плечі. Його довгі, тонкі руки закінчувалися трьома пальцями з пазурами, і він носив не більше, ніж тогу з якоїсь тонкої тканини. Незважаючи на його маленький зріст, напевно, до талії для дорослої людини, він мав панівну присутність, і не можна було заперечувати силу його розуму, яка наповнювала кімнату та домінувала над мостом, що утворився між ними.
[Майстер Формо! Ви вже були в п'ятому шарі?] Белла ахнула.
[П'ятий? БОГИ, НІ! Це КЛЯТЕ місце жахливе. Жахливе! Проте я був у четвертому. Ядра, створені моїм народом, продаються на місцевих ринках, і ми час від часу приходимо сюди, щоб отримати гроші.]
[Чи все гаразд з насиченням мани?] запитала Еллі, але її сестра вдарила її по голові. [Що?] сердито почала вона, але потім усвідомила свою помилку й ахнула. [Мені дуже шкода, пане Формо!]
[Це не проблема, ЖОДНОЇ ПРОБЛЕМИ, Я КАЖУ! Дійсно, кільком природно народженим Софосам не дозволено так глибоко занурюватися, оскільки вони в кінцевому підсумку стануть чудовиськами, як і всі ми!]
Зрадівши, що бідолашний монстр не образився, Белла та Еллі швидко запросили свого старого вчителя всередину, щоб насолодитися чашкою чаю та булочкою.
[Таке смачне частування! Ви, мурахи, пройшли довгий шлях!] Він хихикнув, весело жуючи й злизуючи вершки з пальців.
[Якщо ви не заперечуєте,] почала Солант, яка все ще була з ними, [Я вважаю, що один із наших найкращих... магів-дослідників... хотів взяти у вас інтерв'ю про процес, який перетворив ваш народ на монстрів. Ви не проти?]
Двоє формувачів ядер завмерли, але Формо лише відмахнувся від запитання.
[Мені доведеться відмовитися. Це не є чимось, про що ми, Софос, любимо говорити, і це не є чимось, що ми розуміємо. Я сам був породжений лише сімдесят років тому, тому я не маю розуміння з часів Розриву.]
[Наскільки ми в Колонії знаємо, ви — єдиний народ в історії Пангери, який коли-небудь ставав монстрами через вплив мани,] продовжила Солант. [Це виглядає як явище, яке слід зрозуміти.]
[Немає сенсу,] Формо знову відхилив запитання. [Коли мій народ був втрачений, концентрація мани в Підземеллі була КРИВАВО ВИСОКА! КРИВАВО ВИСОКА, Я КАЖУ! Це були роки, що передували Катаклізму; відтоді рівень мани навіть не наближався до цієї висоти. Навіть ці останні хвилі — маленькі калюжі в порівнянні. Мій народ жив під землею і першим знайшов Підземелля. Ті Софос роками піддавалися абсурдним рівням мани. Хто може сказати, що це може зробити з живою істотою? У будь-якому випадку НЕМОЖЛИВО намагатися вивчити явище, яке ви не можете відтворити. Якщо тільки ви не хочете перетворювати людей на монстрів?]
[Я ні, але Блискуча, мабуть, хотіла б,] сказала Солант.
[Що ж, це ЖАХЛИВА ІДЕЯ! Скажи цій Блискучій, щоб вона ЩОБ ВОНА ПІШЛА КУДИ ПОДАЛІ і знайшла собі щось інше, чим зайнятися.]
[Звичайно. Тоді я залишу вас вашій роботі. Дякую за чай.]
Малений генерал вийшла і залишила формувачів ядер їхньому старому вчителю. Формо зробив ще один ковток чаю, обережно підносячи чашку двома руками до рота.
[Ааааа. ДО БІСА СМАЧНО! До речі, як подорожує той товариш Ентоні? Минуло чимало часу, відколи я востаннє його бачив.]
[Найстарший? Найстарший у порядку,] відповіла Еллі, трохи здивована. [Набагато більший зараз, ніж був раніше. Він тепер сьомий ранг.]
[Вже сьомий ранг? Це досить високий показник. Міфічний?]
[Ах, так.]
[Відмінно. ВІДМІННО, Я КАЖУ! Він робить великий прогрес. Я хотів би поговорити з ним знову, якщо матиму можливість. А поки давайте розглянемо вашу проблему. У вас є ядра, на які я можу подивитися?]
[Звичайно маємо], — сказала Белла, зістрибуючи зі стільця, щоб схопити ядро щелепою та покласти його назад на стіл. [Я не можу передати вам, наскільки ми вдячні, що ви прийшли нам допомогти, Формо. Це дійсно складна проблема.]
[Що ж, тепер це не проблема. Ми, Софос, поговорили про те, чи варто нам брати більш активну роль у Підземеллі. Наша позиція… не надто безпечна. Зрештою, ми монстри, принаймні більшість із нас. Для мене та моїх однодумців Колонія є природним для нас місцем. Розглядайте мою присутність тут як… протягнуту руку.
[Не кажучи вже про те, що ви мені подобаєтеся, чудові хлопці!]
[Ми… всі жінки,] сказала Еллі.
[Ми всі тут монстри,] відкинув Формо, махнувши рукою, [бути чудовим хлопцем не має нічого спільного з розмноженням, інакше дев’яносто відсотків Софос не були б чудовими хлопцями, а це неможливо.]
Він відсунув чашку й потягнувся до ядра, яке лежало в його долоні. На якусь мить запанувала важка тиша, а потім Формо впустив ядро і відтягнувся, наче відштовхнувшись.
[Святе КАМІННЯ, ця штука СТРАШНО НЕПРАВИЛЬНА!]
Він витер руку об стіл, а Белла та Еллі нахилилися вперед.
[Ти в порядку, Формо?] вони плакали.
[Зі мною все гаразд,] сказав він, і в його розумі все ще була огида. [Фу! Монстри тут жахливі. Навіть гірше, це ядро було викривлене.]
[Викривлене? Що ти маєш на увазі?] запитала Белла.
[Я припускаю, що внесення його в цю… зону чистої мани завдало шкоди. Чверть інформації в ядрі марна.]
Ще один важливий виклик роботи з токсичними монстрами п'ятого шару. Ніщо, навіть їхні ядра, не було вільним від зараження, а це означало, що вони були пошкоджені чистою маною, як і все інше.
[Як інакше ми маємо з ними працювати?] — запитала Еллі. [Ми намагалися усунути шкоду. Хіба це неможливо?]
[Ні. Принаймні, не належним чином. Нам потрібно перевірити ці ядра в їх природному, неушкодженому стані. ПІШЛИ! Ми відправляємося назовні!]
