Розмови з магами

Вежа, розташована в Золотому Місті в четвертому шарі, є домом навчання та знань, рівних якому немає в усій Пангері. Саме тут найшанованіші та найбільш дивовижні розуми обговорюють і вивчають усі аспекти життя на Пангері. Класи, монстри, мана, Підземелля, дипломатія, управління, садівництво, виготовлення горщиків і відповідні прикраси для столів. Немає запитання чи теми, яку вчені Вежі не намагатимуться вивчити до кінця.

Маючи репутацію справді лютих «дискусій», Вежа не є місцем для слабких духом. Якщо хтось не готовий захищати свою позицію за допомогою логіки, купи доказів, майстерної риторики та міцного, горлового крику, тоді цю особу чекає справді коротка кар’єра.

- Уривок з «Життя у Вежі» Ратвіна Верілоса

Ратвін - це, по суті, те, про що хтось міг би уявити, уявляючи мага. У нього довга сива борода, агресивні брови і пронизливі очі. Проте образ дещо спотворюють шорти та сорочка з короткими рукавами, які він носить.

Невже цей хлопець прийшов до п’ятого шару на відпустку? Чи може бути щось божевільніше за це?!

До мене тягнеться розумовий міст, і я знову не можу не відзначити якість його конструкції. Плетіння щільне, як барабан, майже бездоганне. Він фіксується на місці настільки плавно, що це майже зовсім інший досвід. Цей хлопець чудово володіє магією розуму.

[Ентоні, радий тебе бачити! Коли ми востаннє розмовляли, усе було трохи неприємно.]

Він усміхається, але його тон щирий. Я не можу зрозуміти цього хлопця, що тут відбувається?

[Давай не згадувати той прикрий випадок,] кажу я, махаючи вусиком на знак привітання. [Напруга в Колонії все ще висока через те, що сталося того дня.]

І їм ще доведеться заплатити ціну. О так, я не забув, Церква Шляху все ще є в моєму списку, і Срібне Місто теж не залишиться неушкодженим.

[Це розумно,] Ратвін киває, погладжуючи бороду однією рукою, а другою тримаючи свій багаж. [З процвітаючими мирними стосунками між містом і Колонією, немає причин зупинятися на... неприємностях.]

[Ратвін, ти і твої... товариші... виглядаєте так, ніби ви тут у відпустці. Що, в біса, ви робите у п’ятому шарі в шортах?]

До речі, його ноги такі ж волохаті, як і обличчя. Можливо, це було б не так вже й погано, але всі маги одягнені однаково. Клянусь, на яскравій сорочці одного з них намальовані пальми або щось дуже схоже на них. Як таке може бути!

Очі Ратвіна блищать, і він широко посміхається у відповідь на моє запитання.

[Це тому, що ми у відпустці. Технічно кажучи. Те, що ти бачиш перед собою,] він робить широкий, розмашистий жест, щоб включити усміхнену бородату групу в шортах позаду нього, [це відділ міжвидових відносин Вежі. Кожен з нас вирішив взяти відпустку, щоб відвідати Колонію та на власні очі побачити, чого ви тут досягнете.]

Вони всі виглядаючи дуже задоволеними собою, але для мене вони всі виглядають божевільними.

[Це п’ятий шар, і хвиля ось-ось почнеться! Вам не здається, що це трохи небезпечно?!] недовірливо питаю я.

[Звичайно,] резонно заявляє Ратвін, [але це безпрецедентна академічна можливість! Якщо Колонія досягне хоч трохи успіху, цілі бібліотеки будуть наповнені дослідженнями та текстами, написаними про ваші зусилля. Щоб досягти успіху в академічному середовищі, іноді необхідно трохи ризикнути, щоб бути, так би мовити, на передовій.]

[І це не має нічого спільного зі шпигунством за можливостями Колонії?]

Широка посмішка Ратвіна навіть не здригається.

[Не будь абсурдим, звичайно, що має. Але ти б краще мав тут шпигуном від Дитини-Імператора когось, як я, ніж когось з Церкви Шляху, чи не так?]

[Ніби ми б їх впустили,] Я зжимаю щелепу від цієї думки, хоча розумію, що це не так просто. Якби Дитина-Імператор послав одного з них до нас як представника, чи могли б ми справді розвернути їх і сказати їм, щоб вони забиралися? Торгівля та дружні стосунки з такими місцями, як Срібне Місто, повинні захистити нас від тих, хто хоче заподіяти нам шкоди, як-от Глибинний Легіон. Чи варто було б це руйнувати, заради одного священика?

Можливо.

[Тож так, я буду трохи сунути свого носа та допитуватись від імені мого Імператора та Вежі, але здебільшого я тут, щоб вивчати, вчитися та, сподіваюся, бути свідком історії,] каже Ратвін. [Мушу сказати, судячи з того, що я бачив досі, я вважаю, що ми зробили хорошу ставку. Ця фортеця примітна. Майданчик нагорі не схожий ні на що, що я коли-небудь бачив раніше.]

[Ти ще нічого не бачив,] кажу йому, зітхаючи сам собі.

Що ж, тепер вони тут. Варто допомогти їм освоїтися. З цього моменту все стане дуже неспокійним.