Моррелія була розчарована.
«Трибуно, тобі потрібно трохи розслабитися, ти виглядаєш так, ніби збираєшся відкусити комусь голову», — зазначив її колега Йошен Ауреліс.
Вона звузила зіниці на чоловіка, поки роздратування булькало у неї прямо під поверхнею. Йошен не був тим, з ким Моррелія могла порозумітися. Він був надто душний, надто… чистий . Бути в Легіоні — це кар’єра, пов’язана з кров’ю і кишками, тож як цей хлопець завжди був таким бездоганним? Це не повинно було бути можливим!
«Можливо я так і зроблю» — гаркнула вона.
Йошен зітхнув і відклав папери, які ніс. Ці двоє були єдиними мешканцями офіцерського намету, що було не так вже й незвичайно, як звучало, враховуючи те, що більша частина табору спала. Вони були єдиними, хто міг бути всередині в таку годину.
«Ти все ще одержима своїм дивним планом?» сказав він.
«Дивним?» — кинула Моррелія. «Що дивно, так це те, що цілий Легіон елітних військ сидить, склавши руки, у четвертому шарі і нічого не робить. У всьому Підземеллі є гарячі точки, які відчайдушно потребують допомоги, чого ми досягаємо, залишаючись тут?»
«Ми виконуємо свою місію», — терпляче й, мабуть, трохи поблажливо сказав Йошен.
«Ні, ми цього не робимо», — вимовила вона крізь зуби. «Яка наша місія, Йошене?»
«Ізолювати та вбити потенційного древнього».
«І як саме ми сьогодні наблизилися до досягнення цієї мети? Скажи мені, Йошен, які сміливі кроки ти зробив?»
«Ти знаєш настільки ж добре, як і я, що переслідування монстра в п’ятий шар було б самогубством. Ми чекаємо, поки Крати зроблять нашу роботу за нас».
«Отже, ти визнаєш, що ми нічого не робимо».
«Хтось має бути тут, щоб підтвердити, що місію виконано».
«І як ти збираєшся це зробити? Ти думаєш, що Колонія нам просто скаже?»
«Ти знаєш настільки ж добре, як і я, що наші Провидці Підземелля достатньо близько, щоб підтвердити смерть істоти в момент її настання».
«І як довго це залишатиметься таким? Як глибоко зануриться ціль, перш ніж її більше не можна буде відчути через втручання до п’ятого шару?»
«Я визнаю, що, як і визнавав раніше, це стане проблемою, але зараз це не так».
Морелія розвела руками.
«Отже, ми просто залишаємося тут, нічого не роблячи, нічого не досягаючи, сподіваючись, що Крати зможуть вбити нашу ціль?»
«Це наші накази», — знизав плечима Йошен.
У цей момент Моррелія прийняла розумне рішення і припинила розмову. Цей хлопець просто розлючував. Поки вони робили, як їм було сказано, він був задоволений, тоді як Моррелія лазила по стінах, відчайдушно прагнучи зробити щось корисне.
Якби вона запитала поради у матері, та, мабуть, сказала б їй робити все, що вона хоче. Мінерва не дуже вміла виконувати вказівки, але вона була настільки ефективним лідером і бійцем, що війська все одно погоджувалися з тим, що вона хотіла. Не зашкоджувало й те, що вона майже завжди була права у своїх стратегічних рішеннях.
Єдине, що вищі офіцери могли зробити з нею, це поставити її прямо на верхівку Легіону та зробити консулом. Принаймні тоді вона більше не була непокірною, адже всі накази надходили від неї!
«Ви ще тут сваритеся?»
Обидва трибуни встали рівно, коли командир Кайрон прослизнула до намету. Посивілий ветеран була одягнена у свою броню, не вистачало лише шолома, що робило її грізну зовнішність ще жорсткішою, ніж зазвичай.
«Ви знаєте, що ви обоє можете мати рацію одночасно?» — запитала командир. «Як солдатам Легіону, важливо, щоб ми виконували наші накази і не порушували довіру, яку нам надали. У той же час це дійсно марна трата ресурсів, щоб ми сиділи тут і нічого не робили в той час, коли Глибинному Легіону різко не вистачає людей».
Важко тупцяючи ногами в обладунках, командир увійшла до намету, дивлячись на обох своїх трибунів.
«Ви абсолютно праві, командире», — сказав Йошен, змусивши Моррелію закотити очі, перш ніж вона встигла зупинитися.
«Від керівництва була якась звістка? — запитала Морелія, а Кайрон просто подивилася на неї та зсунула брову. «... командире, чи була якась звістка від керівництва?» Морреллія скривилася і виправилася.
«Насправді, є. Ось, я приношу вам диво! Консул змінив свою думку», — сказала Кайрон.
«Ми передислокуємося?» — запитала Моррелія, тримаючи серце в роті.
Якщо вони збиралися залишити Ентоні в спокої, це принаймні врятувало б її неспокійне сумління. Вона ненавиділа цю місію, навіть якщо вона дала їй шанс бути ближче до людей, яких вона допомогла врятувати в Оновленні. У Підземеллі було багато-багато місць, де її навички можна було використати на користь тим, хто не міг захистити себе способами, які не включали спроби вбити старих друзів.
«Звичайно, що ні, — прохрипіла Кайрон, — вони не збираються зігнутися настільки далеко. Наша місія все ще актуальна і важлива. Будь-якому монстру, який отримує поклик, потрібно запобігти від спуску. Так було вже понад тисячу років, і це не зміниться зараз».
Командир подивилася на двох її офіцерів, перш ніж вона продовжила.
«Ні. Було визначено, що нам потрібно буде бути ближче до цілі, щоб точно зафіксувати її смерть, або, у малоймовірному випадку, що вони пройдуть через п’ятий шар, мати можливість повідомити про їхнє місцезнаходження групі перехоплення у шостому шарі».
Йошен нахмурився.
«Тож ми повинні відмовитися від спроб домогтися вбивства самостійно?»
Моррелії не подобалося чути це словосполучення. Чи справді Йошен був настільки зосереджений на виконанні цієї місії? Для чого? Слава? Щоб збільшити свої шанси на підвищення?
«Наразі саме так», — підтвердила Кайрон. «Ми отримали дозвіл надавати обмежену підтримку мурахам, поки вони намагаються просунутися через п’ятий шар, щоб виправдати нашу присутність, спостерігаючи за ціллю. Вважається, що це ще більше розлютить Кратів і змусить їх націлюватися на мурах ще більше, одночасно дозволяючи Легіону досягати інших цілей в іншій частині п’ятого шару».
«Вбити двох зайців одним пострілом», — категорично сказала Моррелія.
Кайрон посміхнулася.
«Ми ніщо, якщо не ефективні».
«Хіба це не наражає нас на величезний ризик?» — запитав Йошен рівним тоном.
«Звичайно, що так», — відповіла командир. «Ти в Легіоні. Це те, що ми робимо».
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!